Стимулювати (від лат. stimulo — збуджую, заохочую) — означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати
Заохочення — метод вираження суспільної позитивної оцінки поведінки і діяльності вихованців. Він закріплює позитивні навички і звички. Дія заохочення основана на збудженні позитивних емоцій. Саме тому воно вселяє впевненість, створює добрий настрій, підвищує відповідальність. Види заохочення досить різноманітні: схвалення, похвала, подяка, премія, нагорода, важливе доручення.
Схвалення — найпростіший вид заохочення. Схвалення педагог може висловити жестом, мімікою, позитивною оцінкою поведінки чи роботи учня, колективу, довір'ям у вигляді доручення, схваленням перед класом, учителями, батьками. Довір'я, повага вселяють впевненість у своїх силах, почуття власної гідності. Заохоченням більш високого рівня є вдячність, нагородження тощо, які викликають і підтримують стійкі позитивні емоції, дають вихованцям чи колективу довгочасні стимули, бо вінчають тривалу і наполегливу працю.
Використовуючи цей метод, слід дотримуватися ретельного дозування і відомої обережності;
— заохочувати слід не тільки вихованців, які домоглись успіху, а й тих, хто проявив працелюбство, відповідальність, чуйність, допомагаючи іншим, хоча й не домігся високих результатів;
— обираючи заохочення, важливо знайти міру, гідну вихованця; непомірна хвала спричиняє зазнайство;
— заохочення потребує особистого підходу; важливо
своєчасно підтримати невпевненого, відстаючого;
— головним у сучасному шкільному вихованні є дотри
мання справедливості; вирішуючи питання заохочення, слід
радитися з вихованцями.
Змагання — це метод спрямування природної потреби учнів у суперництві й пріоритеті на виховання потрібних їм і суспільству якостей. Змагаючись, школярі швидко засвоюють
досвід суспільної поведінки, розвивають фізичні, моральні, естетичні якості. З-поміж важливих вимог і умов організації змагання виділимо такі:
1. Продумана організація змагання. Необхідно визначити мету і завдання змагання, скласти програму, розробити критерії оцінок, створити умови для проведення змагання, підведення підсумків і нагороди переможців. Змагання повинно бути досить важким, захоплюючим; пункти змагання — конкретними, щоб результати їх виконання можна було оцінити і порівняти; критерії оцінок — простими і зрозумілими для всіх учасників.
2. Необхідно встановити спрямованість і зміст змагання. Класичним видом змагань у навчальних школах було змагання за звання першого учня школи, класу, кращого знавця предмета. У наших школах протягом останніх десятиліть змагання за конкретним показником успішності не проводилося. Сьогодні з'явилися можливості відродити такі змагання між школярами. Звикати до активної боротьби за своє майбутнє людина повинна з дитинства і в реальних умовах. Усе, що є в житті, повинно бути в школі.
Ефективність змагання значно підвищується, якщо його цілі і завдання, умови проведення визначають самі учні. Вони ж підводять підсумки і визначають переможців. Педагог підтримує, спрямовує ініціативу вихованців, надає конкретну допомогу.
Метод покарання є найбільш відомим. У сучасній педагогіці ставлення до цього методу досить суперечливе і неоднозначне. Існують полярні погляди — від суттєвого посилення покарань до повної їх відміни.
Покарання — це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми. Відомі види покарань, пов'язані з накладанням додаткових обов'язків, позбавленням або обмеженням певних прав, вираженням морального осуду, звинувачення. У сучасній школі практикуються різноманітні форми покарань: несхвалення, зауваження, догана, попередження, стягнення, звільнення від занять, виключення зі школи та ін.
Вибір методів виховання
Методи виховання не бувають ні добрими, ні поганими без урахування тих умов, у яких вони застосовуються. Вихователь, який краще враховує конкретні умови, використовує адекватну їм педагогічну дію і передбачає її наслідки, завжди досягає високих результатів виховання.
Розглянемо загальні причини (умови, фактори), що визначають вибір методів виховання.
1. Цілі і завдання виховання. Ціль не тільки виправдовує методи, а й визначає їх. Яка мета, такими повинні бути й методи її досягнення.
2. Зміст виховання. Необхідно правильно пов'язати методи не із змістом взагалі, а з конкретним смислом.
3. Виховні особливості дітей. Ті самі завдання вирішуються за допомогою різних методів залежно від віку вихованців.
4. Індивідуальні особливості вихованців. Загальні методи, загальні програми є лише канвою виховної взаємодії. Необхідне їх індивідуальне й особистісне коректування.
5. Умови виховання. До них, крім матеріальних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, відносяться і відношення, які складаються в класі: клімат у колективі, стиль педагогічного керівництва тощо.
6. Засоби виховання. Методи виховання стають засобами, якщо виступають компонентами виховного процесу. Крім методів, існують й інші засоби виховання, з якими методи тісно пов'язані і застосовуються в єдності (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, засоби масової інформації, різні види діяльності, педагогічна техніка та ін.). Значення цих факторів непомітне доти, допоки вони знаходяться в межах норми. Але як тільки норма порушується, їх вплив на вибір методів виховання може стати визначальним.
7. Рівень педагогічної кваліфікації. Вихователь обирає лише ті методи, якими він володіє.
8. Очікувані наслідки. Обираючи метод, вихователь повинен бути впевненим в успіхові. Для цього потрібно передбачити, до яких результатів призведе застосування методу.
.
Питання 42
Дитячий колектив, його ознаки, структура
Розробленням проблеми колективу займалися видатні педагоги А.С. Макаренко,СТ. Шацький, В.О. Сухомлинський, але А.С. Макаренко створив струнку системувиховання колективі і через колектив.Беручи за основу визначення А.С.Макаренка, педагоги вважають, що
Дитячий колектив
- це стійке об'єднання дітей, яке має загальну суспільнозначущу мету, спільну діяльність, спрямовану на реалізацію цієї мети,характеризується стосунками взаємної відповідальності.Значення дитячого колективу в тому, що він є своєрідною ланкою, що зв'язуєміж; собою суспільство і особистість. Це мікросередовище, яке сприяє перетвореннюнорм і ціннісних орієнтацій суспільства в норми, цінності даної конкретної особистості. Колектив сприяє реалізації мети виховання – всебічному розвиткуособистості. У колективі відбувається процес взаємного збагачення, розвиток членівколективу. Дитячий колектив є ареною самовираження і самоствердженняособистості.Отже, колектив здійснює такі функції:
• Організаторську: керує своєю діяльністю;
• Виховну: є носієм моральних переконань;
•Стимулюючу: сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулюєповедінку своїх членів, сприяє їх самореалізації.Розрізняють колективи первинні і вторинні, постійні і тимчасові, одновікові і різновікові.У школі зустрічаються такі типи колективів:
• Навчальні - класний (первинний або контактний), загальношкільний,предметних гуртків;
• Самодіяльні організації — колектив художньої самодіяльності (хор,ансамблі, гуртки);
• Товариства - спортивне, книголюбів та ін.;
• Об'єднання за інтересами.
• Тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи.Життя та діяльність учнівського колективу будуються на певних принципах. Доних можна віднести:
• Єдність і цілісність: первинні колективи не повинні діяти ізольовано, а маютьспрямовувати свою діяльність на досягнення загальної мети виховання всебічно розвиненої особистості.
• Постійний рух уперед: послідовна постановка завдань, залученнявихованців до їх розв'язання, вияв активності учнів. (А. Макаренко вважав рух якформу його життя, а будь-яку зупинку - формою його смерті.)
• Організація різноманітної діяльності: людська особистість формується тільки вдіяльності, і що різноманітніші її види, то кращі умови для її всебічного розвитку.
• Формування почуття честі: воно є індикатором ставлення учня до колективу.Почуття честі пов'язане з почуттям обов'язку і відповідальність.
• Спадкоємність поколінь, збереження колективних традицій( шкільнийколектив щороку оновлюється, тому є можливість передавати від покоління допокоління всі надбання, традиції школи.
Виховний вплив колективу здійснюється в багатьох напрямах, передусім уколективній діяльності учнів. У процесі такої діяльності в дитячому колективівстановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини.Науковими дослідженнями виявлено 3 найпоширеніші моделі розвиткувзаємин між особистістю і колективом:
• Особистість підкоряється колективу {конформізм),
• Особистість і колективнперебувають в оптимальних стосунках {гармонія),
• Особистість підкоряє собі колектив {нонконформізм)
.У кожній з цих моделей виділяють багато ліній взаємовідносин, наприклад:колектив відштовхує особистість; особистість нехтує колективом; співіснування запринципом невтручання та ін. Кожен вид стосунків по-своєму впливає наформування особистості в колективіНайоптимальніший варіант — якщо в колективі панують гуманні стосунки, дляяких характерні дружелюбність, увага один до одного, готовність допомогтитоваришеві. У такому колективі немає «ізольованих».
Питання 43 Розробка теорії колективу в працях А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського
Дитячий колектив, за вченням А.Макаренка, у своєму розвитку проходитьдекілька стадій.На першій стадії колектив тільки створюється, тому важливо сформулювативихованцям систему педагогічних вимог (рішучих за формою, зрозумілих за змістом, зпевними елементами навіювання). Формується ядро активу з учнів, які добре вчаться,принципові, вимогливі до себе і до інших, мають організаторські здібності. Цю стадіюне слід затягувати.На другій стадії вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставитьвимоги до товаришів і самих себе. Ця стадія починається створенням органівгромадського самоврядування. В колективі завершується взаємне вивчення,утворюються малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвиваєтьсяспівробітництво, взаємодопомога.На третій стадії затверджуються відносини співробітництва,взаємодопомоги, поваги один до даного. Вимоги висуває вже колектив. Педагогпрацює з активом. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всьогоучнівського колективу.На четвертім стадії кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимогидо себе. Створюються умови для нових, складніших вимог, які висуваються впроцесі розвитку колективу, ускладнюються види його діяльності.На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги цілеспрямованопрацюють над його згуртуванням. Засобами згуртування учнівського колективувиступають:
-
Формування у ньому традицій (особливо правила поведінки ущоденному житті);
-
Принцип паралельної дії (обгрунтований А.Макаренко) - вимога довихованця ставиться не прямо, а через колектив;
-
Організація колектішлшї діяльності, колективних творчих справ (заІ.П.Івановим);
-
Постановка перспектив. Перспектива (за А.Макаренко) - це бажана длядитини мета, яку вона хоче реалізувати, „завтрашня радість". Перспектива можебути близька, середня, далека.
-
Громадська думка - формою її вияву є загальні збори колективу, на якихвирішуються всі важливі сирави;
-
Учнівське самоврядування;Згуртованість у діяльності педагогів.Розвиток колективу - складний процес, тому між етапами немає чіткогоподілу. За визначенням В.О. Сухомлинського, колектив - це «складна духовнаспільність людей, що стоять на різних ступенях інтелектуального, ідейного, морального, громадського, трудового, естетичного розвитку».Особливу увагу педагог звертав на гуманізм взаємин людини і колективу.
Питання 44 Педагогіка співробітництва. Досвід вчителів-новатор ів.
На систему освіти України багато в чому впливають ідеї, які булисформульовані у працях теоретиків загальної і педагогічної психології (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, Ш.О. Амонашвілі та ін.) іпередових педатогів-практиків (А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський,…). Ці ідеї знайшли відображення у педагогіці співробітництва як однієї з провідних основсучасного навчання.
Співробітництво — це гуманістична ідея спільної розвивальної діяльності дітей ідорослих, скріпленої взаєморозумінням, проникненням у духовний світ один одного,колективним аналізом ходу і результатів цієї діяльності.Проблема навчального співробітництва (колективних, групових,кооперативних форм навчання) активно і всебічно розробляється у нашій країні і за рубежем. Навчальне співробітництво представляє собою взаємодію за такими лініями:учитель - учень (учні); учень - учень в парах (діадах) і трійках (тріадах);загальногрупова взаємодія учнів.Г.А. Цукерман виділяє ряд переваг навчального співробітництва:
- збільшується обсяг і глибина матеріалу, який вивчається;
- збільшується пізнавальна активність і творча самостійність дітей;- менше часу витрачається на формування знань і умінь;
- знижується дисциплінарні труднощі, обумовлені дефектами навчальної мотивації;
- учні отримують задоволення від занять;- змінюється характер взаємовідносин між учнями та ін.
Навчальне співробітництво організується за допомогою різних способівприйомів, які одночасно регламентують діяльність учасників. Найбільшпоширеними способами навчального співробітництва є дискусія, обговорення,проблемне питання.Навчально-педагогічна діяльність, яка здійснюється у співробітництві учніводин з одним і з учителем має результативні переваги перед індивідуальноюдіяльністю, які залежать від форм організації співробітництва, кількості дітей, їхставлення до спільної діяльності.
Питання 45 Характеристика дитячих громадських організацій
Наприкінці XX століття в Україні значно активізувався процес створеннядитячих та юнацьких організацій.Дитячі (молодіжні) громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до14 ( молодіжні - від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.Більшість із них поза політичні. їх виховна система спрямована на формуваннявмінь і навичок у дітей і підлітків, пов'язаних з природою, із зміцненням здоров'я,вихованням шанобливого ставлення до сім'ї, рідної місцевості, держави.Найбільш відомі дитячі організації «Пласт», Спілка української молоді (СУМ),Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацькетовариство «Січ».Українська скаутська організація «Пласт» заснована в 1911 р., маючи своїмзавданням всебічне патріотичне і національне виховання. Офіційне відродження«Пласту» в Україні відбулося в 1991 р. Організація має чітку структуру, атрибутику(гімн, герб), присягу.Спілка української молоді (СУМ) утворена 1925 р. в Києві, відроджена у 1991 р.
Завдання: виховати молодь в українському патріотичному дусі, чесними,працьовитими, свідомими громадянами.Спілка піонерських організацій України (СПОУ) утворена у 1990 р. Девіз: «ЗаБатьківщину, добро і справедливість». Спілка поділяється на три вікові групи.Символ - веселка, знак - галстук, на якому утворено сім кольорів.Установи освіти намагаються розширити свою співпрацю з дитячими тамолодіжними організаціями у справі виховання учнівської молоді.
Питання 46 Родинне виховання – перша і найголовніша ланка в національній системівиховання. Концепція "Сім'я і родинне виховання"
Сім'я - невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік іжінка, їх діти, кревні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками зподружжям:Сім'я є одночасно і середовищем первинної соціалізації для дитини і першимвихователем, джерелом матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження іпередавання культурних цінностей від покоління до покоління.Виховання дітей у сім'ї - складний і суперечливий процес, на який впливають різні фактори: матеріально-економічна забезпеченість, соціальний стан, рівень освітибатьків, звичаї і традиції в сім'ї, кількість членів сім'ї, ставлення до дітей і багато чогоіншого.
Родинне виховання - це виховання дітей у родині батьками, родичами,опікунами або особами, які замінюють батьків.
У Концепції "Сім'я і родинне виховання" зазначено, що основною метоювиховання дітей у сім'ї є формування всебічно гармонійно розвинену особистість і такіїї якості, які допоможуть їй гідно перебороти труднощі й перешкоди, що трапляютьсяв житті. Родинне виховання в Україні ґрунтується на: народному родинознавстві танаціональному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родиннихвиховних традиціях українського народу, ї позитивних виявах.Завдання сімейного виховання: розвивати інтелект і творчі здібності,первинний досвід трудової діяльності, емоційну культуру й фізичне здоров'я дітей,виховувати їх у моральному й естетичному плані.В Концепції "Сім'я і родинне виховання" чітко зазначені функції сім'ї, принципиі завдання виховання дітей у сім'ї, зміст виховання, основними напрямками якого єморальне, фізичне, розумове, естетичне, трудове виховання. "Сім'я забезпечує розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді та умови їх самореалізації".Для виконання основних завдань сімейного виховання важлива реалізація,концепції "Сім'я і родинне виховання". Основними шляхами можна назвати:- удосконалення державного законодавства;- розвиток мережі дошкільних та позашкільних закладів освіти;- співробітництво сім'ї і закладів освіти;- видання довідкової і педагогічної літератури для батьків;- ефективне! використання загальнолюдської та національної культури,традицій і звичаїв;- створення соціально-побутових умов;- педагогічний всеобуч батьків тощо.
Питання 47
Фор ми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С Макаренко та В.О. Сухомлинський про сімейне виховання.
Робота з батьками є невід'ємною частиною роботи класного керівника.Для роботи з батьками класний керівник спирається на батьківськийколектив, вищим органом якого є батьківські збори. З найбільш активних і освіченихбатьків батьківські збори обирають свій робочий орган - батьківський комітет.Батьківський комітет допомагає класному керівникові в проведенні різноманітної роботи: організації й проведенні свят, змагань, походів тощо.Форми роботи з батьками:- батьківські збори: організаційні, тематичні, збори-диспути, збори-практикуми,підсумкові збори, спрямовані на визначення загальної тактики виховання, батьківськуосвіту, обмін досвідом виховання;- педагогічний лекторій, університет педагогічних знань, зустрічі з учителями,що працюють у класі, пропаганда педагогічної і методичної літератури,індивідуальні і групові консультації – усе це сприяє підвищенню педагогічної культури батьків, ознайомлює їх з досягненнями психології, педагогіки;- запрошення до школи: батьків інформують про успіхи учня, труднощі іневдачі, з'ясовують причини й мотиви послаблення успішності, дисципліни;визначають методи педагогічної допомоги;- відвідування батьків удома: спрямоване на вивчення сім'ї, її устрою,мікроклімату, характеру виховної роботи, наявності робочого місця в дитини,сприйняття спільних рішень, що сприяють успішному навчанню і вихованню дітей;- залучення батьків до організації й проведення регулярних і тимчасовихзанять із учнями в гуртках, секціях, факультативах, змаганнях, походах та іншихзаходах.А.С Макаренка надавав великого значення вихованню дітей у сім'ї Він написав"Книгу для батьків", у якій він надає поради батькам щодо виховання дітей у сім'ї.Макаренко вважав нормальними умовами сімейного виховання наявність повної сім'ї,єдність поглядів батьків на виховання дітей, поважні відносини між членами сім'ї.Він виділяє ряд помилкових батьківських авторитетів: авторитет придушення,авторитет відстані, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства,авторитет любові, авторитет доброти, авторитет підкупу.В.О. Сухомлинський першим у вітчизняній педагогіці 50-х років розпочавпедагогічну просвітницьку роботу серед батьків. Він вважав, що в батьківській школібатьки мають навчатися стільки ж років, скільки й діти. У книзі "Батьківськапедагогіка" вчений кардинально по-новому осмислює взаємозв'язки родини і школи.У працях "Як виховати справжню людину", "Листах до сину", "Листах до доньки"вчений дає конкретні поради щодо підготовки молоді до родинного виховання.
Питання 48 Основи статевого виховання учнів. Підготовка старшокласників до шлюбуй сім'ї: зміст, форми та методи
Статеве виховання - процес засвоєння підростаючим поколінням знань провзаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках зособами протилежної статі нормами моралі.
Воно полягає у формуванні духовності, високих моральних якостей в юнаків і дівчат, норм поведінки, відповідальності за свої вчинки, культури дружби, кохання,інтимних почуттів.Інтенсивну виховну роботу потрібно проводити в підлітковому віці, коли дівчатастатево дозрівають скоріше, що породжує розрив у взаєминах хлопчиків і дівчат, якийможе позначитись на їх подальшому ставленні до протилежної статі.Акселерація прискорила психосоціальний розвиток, а раннє формуваннястатевої зрілості означає і раннє пробудження сексуальних інтересів, еротичнихпереживань: Підліткова сексуальність має свої особливості: інтенсивність статевогопотягу, ранній початок статевого життя, сексуальна активність має характерекспериментування, відрізняється ігноруванням небезпеки.За низької статевої культури, сексуальної грамотності це призводить до духовної деградації молоді, поширення венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, зростаннякількості абортів, що загрожує здоров'ю, а іноді і життю.Запобігти цьому може формування наукових знань про біологічні та соціальніпроблеми розвитку хлопчиків та дівчаток: ознайомлення з особливостями будовиорганізму, формування моральності та почуття дружби, поваги у стосунках міжчоловіком і жінкою, ідеалу кохання, моральних "гальм", які сприяли бпопередженню статевої розпусти, виховання відповідальності за створення сім'ї,продовження роду.Статеве виховання передбачає вивчення етики і психології сімейного життя,формування таких почуттів, як сором, совість, скромність, відповідальність за свої дії у статевих стосунках. Важливо налагодити у класі здорові стосунки між дівчатами іхлопчиками.Виходячи з актуальності даної проблеми, є корисним звернутися до досвіду роботи В.О. Сухомлинського, який приділяв великого значення статевомувихованню майбутніх жінок та чоловіків. Він підкреслював: "Природне почуттястатевого потягу - слід перетворити у високоморальне почуття любові,використовуючи для цього весь цивілізований досвід людства". Він гостро ставивпитання про необхідність підготовки молоді до сімейного життя і виконаннябатьківських обов'язків. Ці питання він порушував у багатьох статтях і книгах.
49. Розвиток моральних якостей і почуттів у школярів в світлі ідей В.О.Сухомлинського про роль соціального оточення Спадщина В.О. Сухомлинського багатогранна. Особливе місце в ційпсихолого-педагогічній спадщині посідають думки і ідеї про моральневиховання молодого покоління, виховання в нього любові до своєїБатьківщини, високої ідейності, громадянства, виховання високихморальних якостей особистості, моральних норм поведінки, любові дознань, людей, природи, соціального оточення. В.О. Сухомлинський неодноразово відмічав, що вихованою людиною дитина стає тоді, коли їїоточують в соціумі радість, щастя, життєрадісне сприймання, соціальнеоточення, яке сприяє розвитку культури почуттів, здатності бачитилюдину, що знаходиться поряд, приймає близько до серця її радість ісмуток, тривоги і збентеження, вміє почувати, як велику біду, що може їїспіткати, самотність. Серце дитини повинно бути відкрите радостям ісмуткам інших людей, побачити себе з боку, очима інши людей. "Той, хто вдитинстві на особистому моральному досвіді відчув високе щастя буття,вклав частину своєї душі в іншу людину стає чесним наодинці сам на сам іце мабуть є найважливіша якість, що робить людину вихованою", - яквідмічав В.О. Сухомлинський. Проблема морального виховання є актуальною і сьогодні, особливо в періодстановлення української самостійності, соборності, незалежності. В епохуновітніх технологій навчання, комп'ютеризації навчання якось на другийплан відходить проблема морального розвитку людини, ще в дошкільному ішкільному віці відмічають психологи і педагоги підвищення у школяріврівня тривожності, невротичності, ворожості, агресивності в стосункаходин з одним тощо.Одним із важливих завдань, що стоять перед сучасними загальноосвітніми навчальними закладами, є моральне виховання, відродження духовності молодого покоління. Мораль - особлива форма громадянської свідомості, вид соціальних відносин, що виражаються в поняттях добра і зла, справедливості, честі, гідності та ін.
Зміст морального виховання охоплює широку гаму відношень між людьми та людей до оточуючого світу, зокрема:
· ставлення до ідеології політики нашої держави; розуміння історії та перспективи розвиту світової цивілізації; правильна оцінка внутрішніх подій на міжнародній арені; пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; непримиренність до ворогів народу;
· любов до Батьківщини, рідного краю, усіх народів, які її населяють; непримиренність до національної та расової ворожнечі; братерська солідарність із трудящими всіх країн світу, усіма народами;
· ставлення до праці - сумлінна праця на благо людини, на благо суспільства; прагнення принести більше користі Батьківщині; боротьба з порушниками дисципліни;
· ставлення до громадського надбання та матеріальних цінностей; турбота кожної людини про збереження та збільшення громадянського надбання; бережливе ставлення до природи;
· ставлення людини до інших людей - колективізм і товариська взаємодопомога; гуманне ставлення та взаємна повага між людьми; взаємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей;
· ставлення до себе; високе усвідомлення громадянського обов'язку, нетерпимість до порушень громадського порядку; чесність і правдивість, моральна чистота, простота та скромність у громадському й особистому житті; нетерпимість до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, користолюбства.