теорії та методики практичної психології Савка І.М
Затверджую
Завідувач кафедри теорії
І методики практичної психології
професор Варій М.Й.___________
«_____»__________________2008р.
ПЛАН
Проведення практичного заняття з навчальної
дисципліни «Практикум з психокорекції»
Спеціальність – «Практична психологія»
Курс – ІІІ
Група (и) – ПП-31, ППД-31
Тема 5/1: „Стратегічні техніки поведінкового підходу.”
Питання:
1. Методики негативного впливу і «скілл-терапії».
2. Техніки «федінгу»,«шейпінгу» і «зчеплення».
Час – 2 год.
Основна література:
1. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ТЦ “Сфера”, 2001 С.512, с.33 – 40.
Додаткова література:
1. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник / для студ. псих. та педагог. спеціальностей 2-е видання випр. і доп. К.: Центр учбової літератури 2007.
2. Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2001 С.160, с.13 - 33.
3. Михайлов Б.В., Табачников С.И., Витенко И.С., Чугунов В.В. Психотерапия: Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III-IV уровней аккредитации. Х.: Око, 2002 768 с.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). СПб.: Питер Пресс, 1997 608 с. (Мастера психологии).
Завдання:
1. Повторити лекційний матеріал тем 4/1 курсу «Основи психокорекції» та особливості біхевіоральної школи з загальної психології;
2. Осмислити такі поняття й зв’язки між ними: обумовлення, контробумовлення, генералізація, затухання, ефект часткового підкріплення, характерні особливості поведінкової психокорекції.
3. Студентам самостійно написати самозвіт про заняття, проаналізувати нові відкриття, свої помилки і роботу партнера, продумати варіанти поведінки, до якої можна застосувати методику негативного впливу.
Навчальна мета:
1. Засвоїти основні закономірності і правила проведення психокорекції за допомогою стратегічних технік біхевіоральної школи.
2. Сформувати навичку по використанню методики негативного впливу, методики «скілл-терапії», техніки «федінгу», технік «шейпінгу» і «зчеплення».
3. Зрозуміти обставини при який краще застосовувати кожну із засвоєних технік та протипоказання до їх використання.
Виховна мета: Привчати майбутніх психологів до постійного усвідомлення власної відповідальності за наслідки їх втручання в психіку іншої людини та дотримання принципу «не нашкодь».
Місце проведення:навчальна аудиторія за розкладом
Інформаційно-технічне забезпечення: аудиторія із стільцями по колу.
ПЛАН
Проведення заняття
| № п/п | Зміст | Час (хв.) |
| І | Вступна частина: перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; оголошення теми практичного заняття та питань, які виносяться на заняття; визначення навчальної і виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю; | до 10 |
| ІІ | Основна частина: 1. Методика негативного впливу. вияснити рівень підготовленості курсантів (студентів) до розв’язання навчального завдання; провести теоретичне обговорення техніки; Висновки до 1-го питання. 2. Методика «скілл-терапії». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для випадку засвоєння дитиною написання букви «0». обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 3. Техніка «федінгу». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 4. Техніка «шейпінгу» і «зчеплення». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії технік для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання | 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 |
| ІІІ | Підсумкова частина заняття: 1) висновки до практичного заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. | до 3 |
ПЛАН-КОНСПЕКТ
Вступ
Сьогодні ми починаємо знайомитися із техніками біхевіоральної школи психокорекції, зокрема з техніками, що полягають у підборі певної індивідуальної стратегії поведінки певному клієнту у певному випадку та навчанні клієнта слідувати розробленій стратегії. Ми не маємо перед собою клієнтів, але ми можемо обговорити суть кожного із стратегічних методів та змоделювати собі уявні ситуації для котрих ці методи могли б бути застосовані. Після цього ми зможемо розробити певні кроки кожної із стратегій для кожної уявної ситуації та обговорити правильність послідовності кроків. Цим ми сьогодні і займемось. Необхідно зазначити, що, незважаючи на обширну критику теоретичної моделі особистості біхевіоральної школи, техніки, які ми сьогодні розглянемо широко використовуються у психокорекційній практиці, особливо при роботі з проблемами шкідливих звичок та при формуванні навичок.
Теоретична частина.
1. Методика «негативної дії». У її основі лежить парадоксальне припущення, що нав'язливої негативної звички можна позбутися, якщо свідомо багато разів повторювати її. Згідно павловському принципу згасання, умовний стимул без підкріплення веде до зникнення (згасання) умовного рефлексу.
К. Денлап запропонував цей метод як прийом позбавлення від нав'язливих рухів, тиків, деяких форм заїкання, який полягав у тому, що людині пропонувалося свідомо відтворювати небажані реакції 15—20 разів підряд.
Якщо під час бесіди психолога з клієнтом (тема бесіди — вільна) у клієнта з'являється небажана реакція, бесіда уривається і поновлюється тільки після того, як клієнт багато разів свідомо відтворить весь комплекс реакцій. Так, клієнту із заїканням рекомендують спеціально заїкатися, багато разів (15—20 разів) повторюючи слово або фразу, які викликають труднощі. Клієнту з нав'язливими рухами пропонують по 10— 15 хв. спеціально повторювати цей рух.
Перша зустріч триває близько 30 хв, подальші — до 1 год. Частота зустрічей — 2—3 рази на тиждень.
При високому авторитеті психолога ефективність методики підвищується.
2. Методика «скіл-терапії» (запропонована Д. Мейхенбаумом, 1976 р.) направлена на розвиток саморегуляції і навиків самоконтролю. Автором була розроблена коректувальна програма для зміни поведінки імпульсивних, гіперактивних, неорганізованих школярів. Програма містить ряд послідовних етапів:
· Моделювання. На цьому етапі дорослий ставить задачу, і, міркуючи вголос, вирішує її.
· Спільне виконання задачі. Дорослий ставить задачу і спільно з дитиною промовляє хід її рішення.
· Вербалізація самостійного виконання задачі. Дитина самостійно формулює задачі, і, промовляючи вголос рішення, самостійно заохочує себе («Я можу це зробити»; «Я справлюся»...) і оцінює досягнутий результат.
· «Приховане» виконання задачі. Дитина вирішує поставлену задачу, промовляючи рішення «в голові» (вирішує задачу у внутрішньому плані).
3. Методики формування поведінки. «Шейпінг». Методика застосовується для поетапного моделювання складної поведінки, яка не була раніше властивою цій людині. Складається ланцюжок послідовних кроків, оволодіння якими призводить до кінцевої мети— засвоєнню нової програми поведінки. У цьому ланцюжку найважливішим є перший елемент, який має бути чітко диференційований, а критерії оцінки його досягнення повинні бути гранично ясними. Перший елемент достатньо пов'язаний з кінцевою метою шейпінгу, від оволодіння ним залежить успіх всієї програми, оскільки саме він направляє всю поведінку в потрібне русло.
Для полегшення оволодіння першим елементом бажаного стереотипу поведінки необхідно створити такі умови, при яких це відбудеться швидше і найлегше. Зокрема, використовується різноманітне підкріплення (як матеріальне, так і соціальне — схвалення, похвала і ін.). Наприклад, при навчанні дитини навикам самостійного одягання першим елементом може бути приверння уваги до яскравого одягу.
«Зчеплення».Методика аналогічна методиці «шейпингу» по структурі але за послідовністю виконання обернена тій, що застосовується у «шейпінгу» по схемі формування бажаної поведінки.
Бажаний поведінковий стереотип розглядається як ланцюг окремих поведінкових актів, при цьому кінцевий результат кожного акту є одночасно примушуючим стимулом, який запускає наступний поведінковий акт. Наприклад: У розробленому ланцюжку зчеплення сформоване у дитини бажання одягатися в яскраве вбрання і всім подобатися є останнім. Це бажання стає стимулом для того, щоб навчитися одягатися у разі, якщо мати яскравого одягу дитині не одягає, проте, дозволяє їй одягати це вбрання самостійно.
Формування бажаної поведінки починається з формування і закріплення останнього поведінкового акту, що знаходиться найближче до кінця ланцюга, до мети.
Вправи продовжуються до тих пір, поки бажана поведінка всього ланцюга не здійснюватиметься за допомогою звичних стимулів.
«Федінг» (згасання) — це поступове зменшення величини підкріплюючих стимулів. При достатньо сформованому стереотипі поведінки клієнт повинен реагувати на мінімальне підкріплення колишнім чином. «Федінг» широко застосовується в коректувальній роботі із страхами. Один з варіантів методики полягає у тому, що як стимули на початку використовуються слайди із зображенням об'єкту, який викликає почуття страху або страшної ситуації. Відразу за пред'явленням стимульних слайдів клієнту демонструють слайди, що викликають заспокоєння. Таке чергування продовжується до тих пір, поки істотно не знизиться рівень тривоги, що викликається появою об'єкту, який на початку роботи викликав стах.
«Федінг» виконує важливу роль при переході від вправ в ситуації психокорекції (разом з психологом) до вправ, здійснюваних в реальному повсякденному оточенні, коли підкріплюючі стимули виходять вже не від психолога, а від інших людей.
Варіантом вербального або невербального підкріплення, що підвищує у клієнта рівень уваги і фокусування на бажаному стереотипі поведінки, може бути спонука. Підкріплення може виражатися в демонстрації цієї поведінки, прямих інструкціях, центрованих на потрібних діях, об'єктах дії тощо.
Ст. викладач кафедри
теорії та методики практичної психології Савка І.М.