теорії та методики практичної психології Савка І.М. Завідувач кафедри теорії і
Затверджую
Завідувач кафедри теорії і
Методики практичної психології
професор Варій М.Й.__________
«_____»__________________2008р.
ПЛАН
Проведення практичного заняття з навчальної
дисципліни «Практикум з психокорекції»
Спеціальність – «Практична психологія»
Курс – 3
Група (и) – ПП 31, ППД 31
Тема 5/2: „Методи, засновані на принципах позитивного та негативного підкріплення.”
Питання:
1. «Позитивне підкріплення» і «Контроль стимулу».
2. «Згасання» та «оцінювання відповідей».
3. «Насичення» і «покарання».
Час – 2 год.
Основна література:
1. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ТЦ “Сфера”, 2001 С.512, с.33 – 40.
Додаткова література:
1. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник / для студ. псих. та педагог. спеціальностей 2-е видання випр. і доп. К.: Центр учбової літератури 2007.
2. Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2001 С.160, с.13 - 33.
3. Михайлов Б.В., Табачников С.И., Витенко И.С., Чугунов В.В. Психотерапия: Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III-IV уровней аккредитации. Х.: Око, 2002 768 с.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). СПб.: Питер Пресс, 1997 608 с. (Мастера психологии).
Завдання:
1. Повторити лекційний матеріал тем 4/1 курсу «Основи психокорекції» та особливості біхевіоральної школи з загальної психології;
2. Осмислити такі поняття й зв’язки між ними: позитивне підкріплення, негативне підкріплення, нейтральні стимули, безумовні стимули, умовні підкріплюючі стимули, дискримінантні і полегшуючі стимули, «вимкнення» підкріплюючого стимулу, затухання, ефект часткового підкріплення, систематична десенсибілізація, конкретні прийоми корекції відхилень поведінки у дітей.
3. Студентам самостійно написати самозвіт про заняття, проаналізувати нові відкриття, свої помилки і роботу партнера, продумати варіанти поведінки, до якої можна застосувати методику негативного впливу.
Навчальна мета:
1. Засвоїти основні закономірності і правила проведення психокорекції за допомогою стратегічних технік біхевіоральної школи.
2. Сформувати навичку по використанню технік «позитивне підкріплення», «контроль стимулу», «згасання», «погашення», «оцінювання відповідей», «насичення» і «покарання».
3. Зрозуміти обставини при який краще застосовувати кожну із засвоєних технік та протипоказання до їх використання.
Виховна мета: Привчати майбутніх психологів до постійного усвідомлення власної відповідальності за наслідки їх втручання в психіку іншої людини та дотримання принципу «не нашкодь».
Місце проведення:навчальна аудиторія за розкладом
Інформаційно-технічне забезпечення: аудиторія із стільцями по колу.
ПЛАН
Проведення заняття
| № п/п | Зміст | Час (хв.) |
| І | Вступна частина: перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; оголошення теми практичного заняття та питань, які виносяться на заняття; визначення навчальної і виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю; | до 10 |
| ІІ | Основна частина: 1. «Позитивне підкріплення». визначити рівень підготовленості курсантів (студентів) до розв’язання навчального завдання; провести теоретичне обговорення техніки; Висновки до 1-го питання. 2. «Контроль стимулу». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для похудіння. обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 3. «Згасання» та «оцінювання відповідей». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 4. «Насичення» і «покарання». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії технік для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання | 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 |
| ІІІ | Підсумкова частина заняття: 1) висновки до практичного заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. | до 3 |
ПЛАН-КОНСПЕКТ
Вступ
Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із техніками біхевіоральної школи психокорекції, зокрема з техніками, що полягають у використанні принципу зворотнього зв’язку. Ми не маємо перед собою клієнтів, але ми можемо обговорити суть кожного із методів та змоделювати собі уявні ситуації для котрих ці методи могли б бути застосовані, крім цього ми можемо стати клієнтами одні одним. Після цього ми зможемо розробити певні кроки для кожної ситуації та обговорити правильність послідовності кроків. Цим ми сьогодні і займемось. Необхідно зазначити, що техніки, які ми сьогодні розглянемо також широко використовуються у психокорекційній практиці, особливо при роботі з проблемами шкідливих звичок та при формуванні навичок.
Теоретична частина.
Методики, засновані на принципах позитивного і негативного підкріплення. Позитивне підкріплення — пред'явлення стимулу, що викликає у клієнта позитивно забарвлену емоційну реакцію, посилення певних поведінкових реакцій.
Нейтральні стимули — це стимули, які не впливають на поведінку.
Безумовні стимули (можливість дихати, вода, певний рівень сенсорної стимуляції тощо) викликають природжені реакції, і не залежать від попереднього навчання, і їх підкріплююча сила залежить від періоду депривації і зростає при його збільшенні.
Умовні підкріплюючі стимули формуються в процесі навчання і носять в більшості випадків соціальний характер (увага, похвала, ласка, схвалення, визнання, позитивна оцінка, слава тощо).
1. «Позитивне підкріплення». Поведінка людини спрямовує і формує підкріплюючі стимули, які можуть бути безумовними і придбаними (умовні підкріплюючі стимули).
Аналіз конкретного випадку, наприклад появи у дитини реакцій істеричного типу, дозволяє виявити ситуації, в яких відбувається посилення або почастішання таких реакцій. Як правило, це ситуації, в яких дитина опиняється в центрі уваги. Спостереження за поведінкою дитини дозволяє оцінити значення інших підкріплюючих стимулів.
На підставі одержаних даних формулюється конкретна гіпотеза про характер підкріплюючого стимулу. «Вимкнення» підкріплюючого стимулу дозволяє перевірити гіпотезу. Проте необхідно мати на увазі, що після видалення підкріплюючого стимулу завжди існує певний період, протягом якого небажана поведінка як стає частішою, так і зростає по силі прояву. В цей час людина «вичавлює» з оточуючих потрібний йому підкріплюючий стимул, а оточуючі не витримують «атаки» і звичайно йдуть їй назустріч. Тому робота в рамках даної методики будується на основі широкого залучення до корекційної роботи найближчого оточення клієнта.
«Контроль стимулу». Методика має за мету навчити клієнта:
1. Ідентифікувати дискримінантні і полегшуючі стимули в реальній ситуації і виявляти умови, що збільшують підкріплення небажаної поведінки, і уникати їх. Наприклад, встановлення зв'язку різних ситуацій з їжею (в цілях контролю за вагою) — їжа під час випадкових зустрічей із знайомими, їжа при спогляданні телевізора, їжа під час прогулянки тощо — з подальшим виключенням цих стимулів, тобто їжа тільки у визначеному місці і в певний час.
2. Підкріплювати стимули, пов'язані з бажаною поведінкою. Наприклад, складання списку продуктів і страв, що мають низьку калорійність, і навчання клієнта визначеним правилам використовування списку. Так, щоденний письмовий облік калорійності спожитих продуктів дозволяє бути ще більш послідовним в досягненні мети.
3. Маніпулювати періодом депривації, не доводячи його до рівня втрати контролю.
Механізм дії методики будується на положенні про те, що зв'язок між деякими стимулами і реакціями на них носить достатньо жорсткий характер. Поява стимулу дозволяє точно передбачити відповідь, тому, контролюючи умови появи стимулів і попередніх реакцій, можна досягнути зміни поведінки з меншими витратами часу і сил, чим у ситуації контролювання результатів самої поведінки.
Події, котрі передують поведінці, групують таким чином:
- дискримінантні стимули, пов'язані у минулому з певним підкріпленням;
- полегшуючі стимули, що викликають визначену поведінку. Наприклад, нова зачіска і новий стиль одягу можуть сприяти появі бажання спілкуватися;
- умови, що збільшують силу підкріплення (зазвичай це період депривації якої-небудь потреби, наприклад період голоду).
«Погашення». Методика служить вирішенню задачі зміни небажаної поведінки і заснована на принципі зникнення позитивно підкріплюваної реакції. Вона аналогічна методиці «Позитивне підкріплення», містить ряд етапів, найважливішим з яких є діагностичний, який має за мету встановити особливості оточення, що підкріплюють небажану поведінку. «Згасання» припускає, що позбавлення клієнта всіх позитивних підкріплень даного небажаного стереотипу поведінки усуне небажану поведінку. Швидкість «згасання» залежить від того, яким чином в реальному житті підкріплювався цей стереотип.
Методика вимагає значного часу, оскільки небажана поведінка, перш ніж «згаснути», проходить через період первинного зростання по частоти і сили.
Одним з варіантів методики «Погашення» є позбавлення всіх позитивних підкріплень. Найефективнішим способом позбавлення всіх позитивних підкріплень вважається ізоляція, в реальному житті вона практично зводиться до соціальної ізоляції. Наприклад, дитину виводять в іншу кімнату саму, при цьому оточення залишається без зміни. Така ізоляція викликає негативне підкріплення або означає припинення дії стимулу.
«Оцінка відповідей». Методику називають також методикою «штрафів». Суть її зводиться до зменшення числа позитивних підкріплень за небажану поведінку.
Програма складається так, щоб зменшення певних позитивних підкріплень (а в методиці використовується тільки позитивне підкріплення) не могло бути легко замінене іншими позитивними підкріпленнями.
«Насичення». Методика заснована на тому, що навіть позитивно підкріплювана поведінка має тенденцію до самовиснаження, якщо вона продовжується протягом довгого часу (а позитивне підкріплення втрачає свою значимість для клієнта за рахунок звикання). Тому, клієнту дають можливість отримувати позитивні стимули, які підкріплють небажану поведінку в ситуаціях, що не пов’язані із цією поведінкою. Таких ситуацій вишуковують якнайбільше, щоб відбулося насичення потреби в цьому стимулі та стимул втратив свою привабливість.
Негативне підкріплення — видалення стимулу, що викликає негативно забарвлену реакцію і тому також приводить до посилення певних поведінкових реакцій.
2. «Покарання». Методика полягає у використовуванні негативного (аверсивного) стимулу відразу за реакцією, яку необхідно загасити.
До аверсивного обумовлення вдаються у випадках антисоціальної поведінки або шкідливих для організму звичок (куріння, алкоголізм, переїдання). Цей метод полягає у поєднанні неприємної дії або неприємного стану із ситуацією, яка звичайно приносить задоволення. Наприклад, якщо кожний раз, коли п'яниця піднесе шклянку з алкоголем до рота, він одержуватиме удар електричним струмом, то мабуть, що задоволення, яке він раніше одержував від алкоголю, сильно ослабне, а після декількох повторень такого досвіду — зникне зовсім, і зміниться умовно-рефлекторною огидою до випивки.
У методиці покарання використовуються часто і соціальні стимули, такі як висміювання, засудження, негативна оцінка поведінки тощо, у разі, якщо хворобливі стимули є практично загальними і надають дію практично стовідсотково, то дія соціальних стимулів специфічно індивідуальна.
Методика ефективна при дотриманні наступних умов:
1. Дотримання певного тимчасового інтервалу між реакцією і стимулом. Ефект спостерігається, якщо негативний стимул застосовується безпосередньо (з інтервалом від десятих секунди до декількох секунд) у відповідь після реакції. Якщо застосування стимулу запізнюється, його ефективність починає швидко зменшуватися.
2. Використовування певної схеми застосування негативного стимулу. На першому етапі ефективніше придушення небажаної поведінки досягається за допомогою постійного застосування негативного стимулу і лише через деякий час можна переходити до непостійної схеми стимулювання.
3. Наявність в поведінці клієнта альтернативних відповідних реакцій для досягнення тієї ж мети. В протилежному випадку оскільки мета зберігає своє значення для клієнтів, а стереотип її досягнення, що є в репертуарі, виявляється заблокованим, то за відсутності інших «бажаних» стереотипів поведінки це часто викликає агресію або інші форми деструктивної поведінки.
Все це обмежує сферу використовування даної методики.
Як конкретні прийоми корекції відхилень поведінки у людей, заснованих на негативному підкріпленні, використовують наступні:
· «Тайм-аут» — видалення з класу або групи, при якому дитина з поведінкою, що відхиляється, позбавляється можливості одержувати позитивне підкріплення, пов'язане з груповою діяльністю. Прийом видалення ефективний в корекції агресивної деструктивної поведінки у дошкільних закладах.
· «Гіперкорекція» — ефективний прийом для корекції поведінки дітей і дорослих, що порушують інституційні норми. Суть його в тому, щоб індивід спочатку і негайно відновив зруйнований ним порядок речей, приніс вибачення у зв'язку із своєю неадекватною поведінкою, а потім прийняв на себе додаткові обов'язки по збереженню середовища перебування.
· «Штраф» — прийом, широко використовуваний в корекції. Слід тільки точно обговорити ієрархію порушень і розмір відповідного штрафу за порушення.
У поведінковій психокорекції використовують також техніку систематичної десенсибілізації, коли до стимулу, по відношенню до якого розвивається фобія, привчають поступово методом звикання до «мінімальної дози» цього стимулу; тренінги (релаксації, емоційні, поведінки, спілкування і т.д.); занурення чи затоплення, коли людину утримують регулярно при лякаючому стимулі максимальної сили з метою звикання до нього; символічна економія або «жетонна» техніка, коли людині видають за очікувану поведінку або відбирають за небажану поведінку символічні обміні предмети жетони, які вона потім може обміняти на реальні вигоди.
Ст. викладач кафедри
теорії та методики практичної психології Савка І.М.