теорії та методики практичної психології Савка І.М. Завідувач кафедри теорії та
Затверджую
Завідувач кафедри теорії та
Метдики практичної психології
Професор М.Й.Варій
«_____»_________________2008р.
ПЛАН
Проведення практичного заняття з навчальної
дисципліни «Практикум з психокорекції»
Спеціальність – «Практична психологія»
Курс – ІІІ
Група (и) – ПП 31, ППД 31
Тема 6/3: „Методи, засновані на принципі біологічного зворотнього зв′язку.”
Питання:
1. Типи біологічного зворотнього зв′язку.
2. Сфери та особливості застосування біологічного зворотнього зв′язку з метою психокорекції.
Час – 2 год.
Основна література:
1. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. ─ М.: ТЦ “Сфера”, 2001 ─ С.512, с.33 – 40.
Додаткова література:
1. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник / для студ. псих. та педагог. спеціальностей ─ 2-е видання випр. і доп. ─ К.: Центр учбової літератури ─ 2007.
2. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). ─ СПб.: Питер Пресс, 1997 ─ 608 с. ─ (Мастера психологии).
Завдання:
1. Повторити лекційний матеріал тем 4/1 курсу «Основи психокорекції» та особливості біхевіоральної школи з загальної психології;
2. Осмислити такі поняття й зв’язки між ними: біологічний зворотній зв’язок, негативне підкріплення, електроміографічний, гемпературний, електроенцефалографічний, електрошкірний біозворотні зв'язки, термістор, електроміограф, альфа-хвилі та бета-хвилі, бета-активність.
3. Студентам самостійно написати самозвіт про заняття, проаналізувати нові відкриття, свої помилки і роботу партнера, продумати варіанти поведінки, до якої можна застосувати методику негативного впливу.
Навчальна мета:
1. Засвоїти основні закономірності і правила проведення психокорекції за допомогою стратегічних технік біхевіоральної школи.
2. Сформувати навичку по використанню технік «позитивне підкріплення», «контроль стимулу», «згасання», «погашення», «оцінювання відповідей», «насичення» і «покарання».
3. Зрозуміти обставини при який краще застосовувати кожну із засвоєних технік та протипоказання до їх використання.
Виховна мета: Привчати майбутніх психологів до постійного усвідомлення власної відповідальності за наслідки їх втручання в психіку іншої людини та дотримання принципу «не нашкодь».
Місце проведення:навчальна аудиторія за розкладом
Інформаційно-технічне забезпечення: аудиторія із стільцями по колу.
ПЛАН
Проведення заняття
| № п/п | Зміст | Час (хв.) |
| І | Вступна частина: перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; оголошення теми практичного заняття та питань, які виносяться на заняття; визначення навчальної і виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю; | до 10 |
| ІІ | Основна частина: 1. «Позитивне підкріплення». вияснити рівень підготовленості курсантів (студентів) до розв’язання навчального завдання; провести теоретичне обговорення техніки; Висновки до 1-го питання. 2. «Контроль стимулу». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для похудіння. обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 3. «Згасання» та «оцінювання відповідей». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання 4. «Насичення» і «покарання». визначити рівень підготовленості студентів до розв’язання навчального завдання; поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії технік для якогось підходящого випадку; обговорення представлених стратегій. Висновки до 2-го питання | 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 3,5 1,5 |
| ІІІ | Підсумкова частина заняття: 1) висновки до практичного заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. | до 3 |
ПЛАН-КОНСПЕКТ
Вступ
Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із техніками біхевіоральної школи психокорекції, зокрема з техніками, що полягають у використанні біологічного зворотнього зв’язку. Ми можемо спостерігати застосування прийомів зворотнього зв’язку при використанні так званого «детектора брехні». Прошу когось із добровольців, пройти дослідження на цьому приладі. Після цього ми зможемо обговорити на якому із видів зворотнього зв’язку побудований кожний із датчиків.
Далі ви повинні придумати ситуацію для використання котрогось із видів біологічного зворотнього зв’язку, розробити певні кроки для кожної ситуації та обговорити правильність послідовності запропоновиних кроків для подолання певної проблеми.
Необхідно зазначити, що техніки, які ми сьогодні розглянемо також широко використовуються у психокорекційній практиці, особливо при роботі з проблемами шкідливих звичок і при формуванні навичок та при психологічних експертизах.
Теоретична частина.
МЕТОДИ, ЗАСНОВАНІ НА ПРИНЦИПІ
БІОЛОГІЧНОГО ЗВОРОТНОГО ЗВ'ЯЗКУ
У основі методик, заснованих на принципі біофідбека — біологічному зворотному зв'язку, лежить уявлення про можливість доцільного регулювання мимовільних функцій при використовуванні систем зовнішнього зворотного зв'язку.
У звичних умовах людина не одержує точної кількісної інформації про стан фізіологічних функцій (таких, як частота пульсу, величина артеріального тиску тощо.). Методики, що використовують біозворотний зв'язок, який дозволяє регулювати якнайтонші зміни фізіологічних процесів, дають можливість навчити клієнта навичкам свідомого регулювання фізіологічних процесів.
Багато функцій організму здійснюються на підкіркових рівнях, без участі свідомості, особливо ті, які носять безперервний характер, як, наприклад, серцебиття або біохімічні реакції. Хоча саме такий спосіб функціонування організму є ефективним, він перешкоджає свідомому дослідженню за протіканням автономних функцій і, отже, їх усвідомленій зміні. Саме це і забезпечує біологічний зворотний зв'язок — дає організму можливість набути деякий контроль над автономною біологічною діяльністю. Принцип, на якому заснований біологічний зворотний зв'язок, вимагає активної участі клієнта в зміні його стану.
Біологічний зворотний зв'язок є методом, за допомогою якого інформація про біологічну діяльність людини збирається, обробляється і посилається назад до неї, так, що вона в результаті може змінити цю діяльність. Створюється так звана «петля зворотного зв'язку».
«Петлі зворотного зв'язку» беруть участь в регуляції багатьох функцій людського організму, починаючи від зміни швидкості протікання самих елементарних біохімічних реакцій до вкрай складних видів діяльності людини, Наявність на певному рівні інформації про результат тієї або іншої події необхідна для того, щоб змінити його будь-яким (але невипадковим) чином.
Типи біологічного зворотного зв'язку
1. Електроміографічний біозворотний зв'язок. Для організації такого зв'язку використовується електроміограф — прилад, який дозволяє регулювати електричні імпульси організму за допомогою електродів, що фіксуються на тілі людини. У приладі електричний сигнал організму посилюється і перетворюється в світловій або звуковий, інтенсивність якого відповідає інтенсивності вхідного сигналу. Людина, сприймаючи ці сигнали, одержує інформацію, необхідну для регуляції якої-небудь функції, наприклад м'язової напруги.
При стресі виникає реакція «боротьби — уникнення», важливим компонентом якої є м'язова напруга. При сприйнятті загрозливої ситуації певні групи м'язів напружуються достатньо характерним чином, наприклад, м'язи задньої сторони шиї напружуються ніби в спробі тримати голову прямо («бути пильним»). У звичній ситуації така напруга незначна і не усвідомлюється людиною. Проте скорочення мускулатури може поволі наростати аж до настання м'язового спазму. Якщо вчасно розслабити м'язи, то спазм не відбудеться, але для цього необхідний свідомий контроль фізіологічних процесів. Електроміограф (представляючи зворотний зв'язок) дає можливість усвідомити навіть невелике збільшення м'язової напруги, що дозволяє розслабити м'язи, які беруть участь в цьому процесі.
Електроміографічний біозворотній зв'язок використовується для поліпшення стану людини в стресових і постстресових ситуаціях. Він дає можливість людині навчитися розслабляти конкретний м'яз або групу м'язів (наприклад, жувальні м'язи при скрежетанні зубами). Цей зв'язок використовується для викликання генералізованої релаксації при дії на стрес через центральні механізми.
2. Температурний біозворотний зв'язок. Використовування температурного біозворотного зв'язку засноване на тому, що периферична температура шкіри відображає судиннорухову функцію (розширення і звуження судин). Коли периферичні кровоносні судини розширені, потік крові через них збільшується і шкіра стає теплішою. Якщо вимірювати температуру в кінцівках, то можна визначити ступінь звуження кровоносних судин (їх звуження і розширення регулюються симпатичним відділом автономної нервової системи) і непрямим шляхом зміряти рівень симпатичної активності.
Устаткування, використовуване в температурному біозворотному зв'язку, складається з датчика, пристрою, який обробляє інформацію і дисплея. Датчиком є термістор — невеликий термічний вимірювальний прилад, який звичайно прикріпляється на палець досліджуваного. Він сполучений з пристроєм, що підсилює електричний імпульс з термістора і трансформує цей імпульс у світловий або в акустичний сигнал чи у відхилення стрілки.
Температурний біозворотний зв'язок корисний при функціональних порушеннях кровообігу; він використовується для лікування мігрені, артеріальної гіпертонії, в тих випадках, коли людина намагається контролювати симпатичну діяльність, як при астмі і в процесі психотерапії. У останньому випадку він використовується для визначення областей підвищеної симпатичної імпульсації, що дає інформацію про спротив клієнта.
Температурний біозворотний зв'язок виконує певну роль в роботі із стресом, оскільки є хорошим індикатором збудження симпатичної нервової системи. Вони вважається цінним засобом навчання загальному розслабленню — клієнту в цьому випадку дається інструкція — постаратися підвищити шкірну температуру. Температурний біозворотний зв'язок часто застосовується окремо як альтернатива електроміографічного біозворотного зв'язку або в комбінації з ним.
3. Електрошкірний біозворотний зв'язок. Визначення шкірно-гальванічного опору є найвідомішим методом. Зміна електричних характеристик шкіри є функцією симпатичної нервової системи, тому при використовуванні електрошкірного біозворотного зв'язку клієнт навчається впливати на симпатичну нервову активацію.
У психокорекції електрошкірний біозворотний зв'язок використовується головним чином в рамках систематичної десенсибілізації, в основному для зниження загального симпатичного збудження.
Нарешті, електрошкірний біозворотний зв'язок використовується як метод дослідження. В цьому випадку прилад призначений для того, щоб графічно продемонструвати як психологу, так і клієнту ділянки збудження, одержані дані можна інтерпретувати як один з варіантів «мови тіла».
4. Електроенцефалографічний біозворотний зв'язок. У стані неспання, настороженості спостерігаються бета-хвилі. Такі стани можуть виникати при зосередженні уваги або збудженні. Альфа-хвилі, навпаки, пов'язані із станом релаксації, спокоєм, що характеризується, пасивною увагою і незворушністю.
Виходячи з цього, робилися спроби збільшення альфа-активності з метою викликати загальне розслаблення. Це доцільно для осіб з високим загальним рівнем тривоги, а також для полегшення засипання.
Що стосується стресу, головна мета електроенцефалографічного біозворотного зв'язку полягає в навчанні збільшувати альфа-активність, знижувати рівень збудження і підвищувати в цілому індивідуальну здатність до пасивної уваги. В даний час цей метод в порівнянні з іншими формами біозворотного зв'язку використовується не так широко, аледає змогу глибокого вивчення психологічних феноменів в лабораторних умовах.
Методики, засновані на принципі зворотного зв'язку «Біофідбек», призначені для отримання людиною інформації про свої тілесні або фізіологічні процеси.
Іноді проблема полягає у тому, що дитина не може розв'язати проблему внаслідок того, що погано уявляє собі суть того, що відбувається. Для виправлення подібного становища винайдено безліч різноманітних механізмів — технічні засоби, що дозволяють людині одержувати зворотний зв'язок від своїх тілесних органів. Таким механізмом є спеціально сконструйована ручка. Вона використовується в тих випадках, коли поганий почерк дитини викликаний надмірною напругою м'язів пальців рук, що виявляється в наявності нерозбірливих, погано написаних, таких, що мають різний нахил букв, притиснутих одна до одної через сильний натиск напруженої руки. Спеціальна ручка сконструйована таким чином, що в ті моменти, коли на неї сильно натискають, перо хавається усередину.
У вітчизняних умовах спеціально сконструйовану ручку можуть замінити тонко заточені олівці. При сильному натиску на олівець грифель ламається, і таким чином у дитини з'являється можливість контролювати силу натиску. Єдина умова при роботі з олівцями — неприпустимість виникнення негативних емоцій у дитини у зв'язку з тим, щозламався олівець. Необхідно пояснити дитині, що ламання олівців не є караною дією і припускається з метою регулювання почерку. Тому дитині пропонують перейти на малювання і писання олівцями завжди і скрізь. Тим самим контролюється сила натиску пальців.
На принципі «Біофідбека» засноване використовування поширеної методики лікування нічного нетримання сечі, яка називається «Дзвінок в ліжку». У звичних випадках нічного нетримання сечі дитина мочиться уві сні і не прокидається достатньо швидко, щоб побачити, що вона лежить в мокрому ліжку. Принцип методики «Дзвінок, в ліжку» полягає у тому, що забезпечується негайне пробудження дитини в той момент, коли у неї починається виділення сечі. У ліжку знаходяться спеціальні пластини, які замикають електричний контакт при потраплянні на них вологи. Лунає дзвінок, і дитина негайно прокидається. Використовування технічних засобів, що забезпечують миттєве пробудження, дає дуже високу результативність цієї методики.
М. Раттер описує випадок роботи з хлопчиком Гордоном.
«Гордон — досить здібна дитина, яка під впливом стресу практично не могла виконувати письмові роботи в класі, особливо після екзаменаційної роботи. Хвилини через 2—3 після того, як він починав писати, в його пальцях виникало хворобливе відчуття і завжди, коли йому доводилося писати в стресогенних ситуаціях, його рука ставала дуже напруженою. Він прагнув розслабити руки, але знов і знов з'являлися відчутні труднощі.
Робота полягала в навчанні хлопчика прийомам розслаблення, поясненні йому деяких прийомів поведінки на іспиті і використовування спеціальної ручки. Її застосування було необхідне у зв'язку з тим, щоб, незважаючи на стан тривоги, Гордон набув почерку, який насилу піддавався зміні. Йому пояснили принцип пристрою ручки, і він повинен був писати тільки нею. Йому показали деякі способи розбірливішого написання букв і провели ряд практичних занять.
Через чотири місяці його почерк став зрозумілим і виразним. У нього зникли напруга пальців при письмі і натиску на перо. У руці більше не з'являлося болю. Надалі зникла необхідність в тому, щоб він писав спеціальною ручкою. І через декілька місяців контрольні дослідження показали, що поліпшення збереглося, він відчуває себе нормально і легко».
Ст. викладач кафедри
теорії та методики практичної психології Савка І.М.