Класифікація вогнегасників

Класифікація вогнегасників на групи наведена в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. - Основні види вогнегасників

Група та види вогнегасників Позначення Вогнегасна речовина Спосіб подачі вогнегасної речовини
1. Пінні 1.1 Повітряно-пінні     1.2 Хімічнопінні     1.3. Водопінні       ВПП-5*, ВПП-10, ВПП-100, ВППУ-250   ВХП-10, ВП-9ММ     ВВП-6, ВВП-9, ВВП-12, ВВП-50, ВВП-150   Хімічна піна, яку отримують із водних розчинів лугів і кислот Повітряно-хімічна піна водних розчинів піноутворювачів. Водопінна суміш піноутворювачів   Під тиском газів, які утворилися при хімічній реакції.     Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику.   Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику.
2. Газові 2.1Вуглекис-лотні 2.2 Аерозольні   ВВК-2, ВВК-5, ВВК-18 ВА-1, ВА-3   Вуглекислота СО2 у виді газу та снігу Галоїдовані вуглеводні   Під тиском заряду вуглекислоти Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться в окремому балончикові
3. Порошкові   ВП-1 (“Момент”, “Турист”, Спутник”),ВП-2, ВП-5Б, ВП-2(з), ВП-9(з), ВП-50, ВП-100(з) . Вогнегасящі порошки загального і спеціального призначення Під тиском стисненого газу (азоту або повітря), який знаходиться в допоміжному балончикові або над вогнегасною речовиною, а також в результаті вільного надходження речовини

Примітка: *- цифри в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказують на об'єм його корпусу (маса заряду).

 

При експлуатації вогнегасників з метою покращання їх обліку рекомендується кожному присвоювати порядковий номер. На кожний вогнегасник заводять фор­муляр (паспорт), в якому роблять записи про перевірку, заряджання, випробування.

Грамотна технічна експлуатація і утримування вогнегасників неможливі без знання їхньої будови і принципу дії, розуміння фізико-хімічних основ горіння.

3.6.2. Повітряно-пінні вогнегасникипризначені для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2.

Їх не можна застосовувати для гасіння: електроустановок під напругою, тому що при цьому можливе ураження електричним струмом по струменю піни; лужних, лужно – земельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, тому що взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням пальних газів; сульфату натрію (самозаймається); сірчаного інгідриду (можливий вибухонебезпечний викид).

При гасінні твердих матеріалів струмінь піни направляють у місце найбільш інтенсивного горіння, а пальних рідин – по поверхні рідини від країв, щоб поступово покрити всю палаючу поверхню піною.

Зберігання вогнегасників допускається тільки у вертикальному положенні в легкодоступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.

Один раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників установлена обов'язкова перевірка якості зарядів і стану корпусів на міцність.

Вогнегасники, установлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних опадів (спеціальні шафи, навіси).

Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні – ВПП-5, ВПП-9 (рис. 4.1); пересувні – ВПП-100; стаціонарні – ВППУ-250.

Рис. 4.1. Водопінний переносний вогнегасникВПП-9: 1 - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - балончик; 4 - ручка; 5 – важіль керування клапаном; 6 - пускова кнопка; 7- рукав; 8 - піногенератор; 9- запобіжник; 10 - запобіжний клапан; б - вогнегасник

 

 

Заряд вогнегасника складається з 4-6 % водного розчину піноутворювача ПУ-1. Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника відбувається під тиском вуглекислого газу, що знаходиться в сталевому балоні під тиском.

Вогнегасники установлюють у приміщеннях з температурою повітря від +3 до +5 0С. Систематично необхідно слідкувати за станом вогнегасника і проводити його очищення від пилу. Особливо потрібно слідкувати за чистотою сітки ствола ГПС, для чого бажано верхню частину його закрити папе­ром або плівкою. При пожежі плівку потрібно зірвати.

Через кожні три роки необхідно провести огляд внутрішньої поверхні корпусу вогнегасника. У випадку появи іржі поверхню зачистити, а потім покрити епоксидною емаллю Ш-773 і просушити.

Через кожні 6 років одночасно з внутрішнім оглядом прове­сти випробування корпусу на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,3 МПа упродовж 3-х хв. Повторний огляд пускових талонів має проводитись один раз на 10 років.

3.6.3. Газові вогнегасники(вуглекислотні, аерозольні) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, котрі можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів. Використовуються вони також у тих випадках, коли застосування води не дає позитивного ефекту або воно небажане (у музеях, картинних галереях, архівах і т.п.). Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні необхідно провітрити.

Зберігати газові вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів. Їх огляд проводиться щомісяця. Щокварталу контролюється цілісність заряду шляхом зважування і проводиться перевірка на герметичність. Один раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.



php"; ?>