Чергування прийменників з, із, зі(зо) та у-в
Прийменник з уживається:
на початку речення: з наступного року...;
після паузи (коми, тире, крапки з комою, двокрапки, дужки): дилери можуть укладати угоди між собою, з брокером;
між голосними: згідно з інструкцією;
після приголосного, перед голосним: майнові права, що випливають з авторського права; фахівець з економіки;
після голосного перед приголосним (крім с, ш): знижка з ціни валюти, конференція з проблеми, згідно з наказом.
Прийменник із уживається:
між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ): встав із сходом сонця;
та між групами приголосних (після них або перед ними): із двох примірників один був зіпсований; вийшов із тьмяної кімнати.
Прийменник зі вживається:
перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: розмова зі звичайної робилася політичною; пов'язаених зі сплатою податків, продаж товарів зі знижкою
Прийменник зо вживається:
завжди при числівниках два, три: Буду у відрядженні днів зо два;
із займенником мною: Вирішили зо мною укласти угоду.
Чергування прийменників у – в
Прийменник у вживається:
1) між приголосними: отримав у сумі, сплатив у розмірі;
2) на початку речення: У період...;
3) після паузи (коми, крапки з комою, тире, двокрапки, дужки): сплачуються внески на соціальне страхування, у державний бюджет;
4) перед числовими показниками: У 2004 році...;
5) перед словами, які починаються на в, ф, ст, хв, зв: у зв'язку, у відповідності, у статуті.
Прийменник в пишеться:
1) між голосними: записано в акті;
2) після голосного перед більшістю приголосних: зафіксовано в документі, зазначено в контракті, виготовлено в кількості;
3) на початку речення перед голосним: В оголошенні, в акті зазначено;
4) після приголосного перед голосним: зустріч в аудиторії, участь в агітації, показник в опитуванні.
Особливості використання сполучників у професійних текстах
Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.
За значенням сполучники бувають:
1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:
- єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
- пртиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;
- розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.
2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:
- часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;
- причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;
- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
- умовні: якщо, якби, коли б;
- допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;
- наслідковий: так що;
- порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.
Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.
Сполучник і вживається:
1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;
2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;
3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією;
4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;
5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.
Сполучник й уживається:
1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові держзамовлення;
2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів.
Сполучник та вживається:
1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;
2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.
ЧАСТКА
Частка-це службова частина мови, яка вживається для надання окремим словам чи реченням додаткових емоційно-експресивних та смислових відтінків або для творення морфологічних форм та нових слів (ніхто не жив би на землі, якби не було тут атмосфери).
На відміну від прийменників та сполучників, які виконують роль єднального елемента у словосполученнях чи реченнях, частки мають лише виключно смислову функцію.
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТКИ
Самостійно членом речення частка не буває. Формотворчі частки можуть брати участь у створенні форм дієслова.