ТА СПЛАЧЕНИХ АВАНСОМ ВІДСОТКІВ
| Дебет | Кредит | Сума |
| 100 «Банкноти та монета» (2600 «Поточний рахунок», 1200 «Кореспондентський рахунок») | 260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» | На суму отриманих коштів |
| 3600 Витрати майбутніх періодів | 260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» | На суму нарахованих відсотків авансом |
Кошти на депозит залучаються за відсотковою ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих відсотків комерційні банки використовують, як правило, номінальну або фактичну відсоткову ставку. За номінальною відсотковою ставкою сума депозиту, що капіталізується (прирощується), обчислюється за допомогою простого відсотка. За фактичною відсртковою ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з урахуванням отриманих раніше відсотків.
Під час розгляду питання про нарахування відсотків за кредитними операціями зазначалося, що цю роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділів банку. Ця практика поширюється і на операції з нарахування відсотків за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інформації, що включена до фінансової звітності, працівники мають володіти методикою нарахування відсотків, принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є основоположним при підготовці фінансової звітності, діє в межах принципів відповідності та збережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповідний фінансовий рік має передбачатися перевірка нарахування відсотків за депозитами та достовірності записів за рахунками бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов'язками яких не передбачено нарахування відсотків.
Щоб оволодіти методикою розрахунка, потрібно усвідомити, що в разі обчислення відсотків за допомогою номінальної відсоткової ставки (метод рівних частин) витрати банку в окремі періоди будуть викривлені щодо поточної вартості сумарних зобов'язань за депозитом, котрі включають номінал та відсотки. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.
Розрахунок відсоткових виплат із застосуванням фактичної відсоткової ставки (актуарний метод) дозволяє розподіляти витрати, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди. Очевидна перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов'язань за депозитом у кожному періоді, включаючи відсотки. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як відношення відсоткових виплат до сумарних зобов'язань за депозитом, лишається незмінною.
У банківській практиці використовується три методи визначення кількості днів для розрахунка відсотків:
1. Метод «факт/факт» — при розрахунка суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році;
2. Метод «факт/360» — при розрахунка суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році — 360 днів.
3. Метод «30/360»— при розрахунка суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці — 30 та у році — 360.
Незалежно від методу розрахунка відсотків при визначенні кількості днів враховується перший день і не враховується останній день угоди.
Комерційні банки можуть здійснювати нарахування відсотків вкладникам як за простими, так і складними відсотками. Прості відсотки є традиційним видом нарахування відсоткового доходу і обчислюються за формулою
де V— сума відсотків за період п днів; Р — сума номіналу депозиту; К — річна відсоткова ставка; п — кількість днів розрахункового періоду; Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору. Нарощена сума депозиту розраховується так:
де S— нарощена сума депозиту наприкінці розрахункового періоду п, тобто номінал депозиту плюс відсотки;
Р — сума номіналу депозиту;
К — річна відсоткова ставка;
п — кількість днів розрахункового періоду;
Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.
Відсотковий дохід за складними відсотками (капіталізація відсотків) визначається так: після закінчення розрахункового періоду на суму вкладу нараховується відсоток і отримана величина приєднується до суми вкладу; у наступному розрахунковому періоді відсоткова ставка застосовується до нової вже збільшеної суми.
Складні відсотки доцільно застосовувати у тому випадку, коли виплата відсоткового доходу здійснюється по закінченні терміну дії депозитної угоди.
Визначити нарощену суму депозиту при застосуванні складних відсотків за період не більше одного року можна за формулою
де S — нарощена сума депозиту наприкінці періоду т, тобто номінал депозиту плюс капіталізовані відсотки; Р — сума номіналу депозиту;
К—річна відсоткова ставка, %; п — кількість днів за розрахунковий період; m — кількість періодів (разів) нарахування складного відсотка; Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору. Суму складних відсотків за певний розрахунковий період можна обчислити за такою формулою:
де S— сума відсотків за розрахунковий період;
Р — сума номіналу депозиту;
К — річна відсоткова ставка, %;
п — кількість днів за розрахунковий період;
m — кількість періодів (разів) нарахування складного відсотку;
Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.
Отже, при класифікації синтетичних рахунків важлива ще одна ознака: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою, депозити поділяються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).
Депозитні рахунки — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і носять мультивалютний характер. На наведених рахунках відображаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національній, так і в іноземній валюті.
Сплата відсоткового доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Діючими правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їхньої фактичної виплати згідно з угодою. Нараховані відсотки обліковуються на пасивному балансовому рахунка «Нараховані витрати за строковими депозитами».
В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. В номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та ін.
Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються такі облікові операції:
— відкриття і реєстрація депозитного рахунка;
— облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
— облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
— нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їхньої сплати клієнтам;
— облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунка.
Облік депозитних операцій
Банк відкриває клієнту строковий, або ощадний, депозитний рахунок на підставі таких документів:
— депозитної угоди;
— картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);
— паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).
Депозитна угода укладається між банком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати в чітко визначений строк суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунка.
Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію. Усі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунка є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.
Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунка. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунка. Операції щодо залучення коштів відображаються певними проводками (табл. 5).
Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки; їх облік відображається бухгалтерськими проводками, що розглянуті вище.
Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів, наприклад, пенсійних, для зарахування заробітної плати та ін. Для обліку цих операцій складаються бухгалтерські проводки.
Таблиця 5