Аналіз ризиків інвестиційних проектів

Інвестиції у будь-який проект пов’язані з певними ризиками, що відображаються на результатах діяльності підприємства: проект може завершитися невдачею, тобто бути нереалізованим, неефективним або менш ефективним, ніж очікувалось. Ризики пов’язані з тим, що дохід від проекту є імовірною, а не детермінованою величиною (тобто невідомою у момент прийняття рішення про інвестування). Ризик передбачає ймовірність як втрати частини ресурсів підприємства, так і можливість отримання значно більшого доходу, ніж очікувалось. Оскільки для підприємницької діяльності представляє загрозу тільки втрата очікуваного доходу, основна увага приділяється аналізу негативних наслідків ризиків.

Таким чином, при аналізі інвестиційного проекту або при виборі найбільш ефективного варіанту проекту з декількох запропонованих, необхідно враховувати фактори ризику, провести їх аналіз і здійснити заходи з їх мінімізації.

Факторами, що впливають на появу ризиків можуть бути: неповне знання усіх параметрів та обставин для вибору оптимального рішення по проекту, а також неможливість адекватного і точного обліку усієї інформації; наявність ймовірних характеристик параметрів проекту; наявність фактору випадковості, тобто поява факторів, які неможливо передбачити; наявність суб’єктивних факторів протидії, коли прийняття рішень провадиться в ситуації “гри” партнерів з протилежними інтересами або їх інтереси не збігаються.

Чим раніше буде проведена робота з виявлення ризиків та їх запобігання, тим меншими у майбутньому будуть витрати підприємства з виправлення негативних наслідків. Наприклад, ймовірність виникнення помилок при складанні кошторису на проект найбільша на стадії розробки концепції проекту. Вплив наслідків цих помилок на загальні витрати підприємства на проект будуть тим меншими, чим раніше ця подія здійсниться. Тому на ранніх стадіях виконання проекту є більша можливість мінімізувати ризики або повністю їх усунути.

На рис. 9.3 представлено графік зміни ймовірності ризиків та витрат на виправлення ризикової ситуації протягом життєвого циклу проекту.

Рис. 9.3. Графік зміни імовірності ризиків та витрат на виправлення

ризикової ситуації упродовж життєвого циклу проекту

З графіка видно, що чим більша частина проекту буде здійснена, тим менша ймовірність виникнення ризику, але витрати підприємства на виправлення негативної ситуації, що пов’язана з ризиком, будуть більшими.

Ймовірність ризиків – це ймовірність того, що в результаті прийняття рішення підприємство очікують втрати або небажаний результат. Існує два методи визначення ймовірності небажаних подій – об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний метод заснований на визначенні частоти, з якою цей ризик виникав в аналогічних умовах раніше. Наприклад, якщо відомо, що інвестування в модернізацію технологічного процесу виплавки чавуну в доменних печах призводить до економії палива на 2 % у 120 випадках із 200, то ймовірність отримання такої економії складає 0,6 (120:200).

Суб’єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб’єктивних критеріїв, що базуються на різних припущеннях. До таких припущень можна віднести: міркування, інтуїцію та власний досвід, оцінку експертів, думку консультанта з фінансових питань тощо. Слід відмітити, що при суб’єктивному визначенні ймовірності, різні експерти можуть неоднаково оцінити одну і ту ж саму подію та встановити різні її значення, тому індивідуальний вибір для прийняття рішення може бути неоднаковим.

Діяльність підприємства з аналізу і мінімізації ризиків включає: виявлення джерел ризику; аналіз і оцінку ризиків; визначення реакції на ризик; планування витрат на ліквідацію ризикової ситуації; створення резервів на випадок виникнення ризикових ситуацій.

Виявлення джерел ризиків починається зі складання списку усіх факторів, які можуть заважати реалізації проекту. Крім того, вивчаються результати дії цих ризиків на проект. Фахівці стверджують, що для успішної реалізації проекту небезпечно не те, що вони знають про проект, а те, про що не знають, тому у виявленні джерел ризиків повинні приймати участь усі учасники проекту.

На першому етапі рекомендується не обмежуватися якоюсь конкретною частиною проекту, а розглядати його у цілому для виявлення макроризиків. По відношенню до організації, що здійснює проект, це може бути – інфляція, погіршення ситуації на ринку, зміни у валютному курсі, законодавстві, зовнішньоекономічній ситуації.

На другому етапі виявляються ризики, що стосуються безпосередньо підприємства, на якому виконується проект, та умов його реалізації. Такими ризиками можуть бути: помилки в проектно-кошторисній документації при розробці проекту; недостатня кваліфікація спеціалістів; низька якість сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей; затримка поставок, платежів; недостатня кількість і кваліфікація робочої сили.

Для кожного виявленого ризику необхідно визначити: небажані події; події, що будуть наступними після здійснення небажаної події; ступінь серйозності впливу події на проект; ймовірність того, що подія відбудеться; час, коли здійсниться ця подія; взаємозв’язок даної події з іншими частинами даного проекту або з іншими проектами. Наприклад, в результаті некваліфікованого управління реалізацією проекту модернізації обладнання машинобудівного заводу може виникнути затримка виконання проекту і збільшення його вартості.

Після виявлення джерел ризиків необхідно проаналізувати і оцінити ризик. На перших етапах розробки проектів, коли ще немає детальної інформації про проект і умови його здійснення, проводиться якісний аналіз ризиків. На цьому етапі доцільно використовувати матрицю оцінки ризиків, яка наведена у табл. 9.2. на прикладі проекту впровадження інформаційної системи на підприємстві. Отримана інформація може бути корисною при вирішенні питань щодо прийняття проекту до реалізації або для вибору проекту з найменшим ризиком з декількох запропонованих.

У деяких випадках для якісного аналізу ризиків використовується «профіль» ризиків, приклад якого для фрагменту проекту монтажу системи автоматичного регулювання технологічного процесу показано на рис. 9.4.

Таблиця 9.2. Матриця оцінки ризиків

Фактори ризику	Ймовірність	Ступінь серйозності	Складність виявлення	Час
«Зависання системи»	Низька	Висока	Висока	Початок
Скарги користувача	Висока	Середня	Середня	Після установки
Робота обладнання	Низька	Висока	Висока	Установка

Очевидно, що чим більша частина «профілю» ризику буде заштрихованою, тим вищий ризик проекту. Для отримання більш повної інформації щодо ризиків проекту розраховують їх «важливість», що показано в табл. 9.3.

Фактори ризику	Ступінь серйозності ризику
Низька	Середня	Висока	Катаст-рофічна
Постачання неякісного обладнання
Затримки в постачанні обладнання
Недостатня мотивація учасників проекту
Зміна керівництва підприємства
Банкрутство підприємства

Рис 9.4. «Профіль ризиків» проекту монтажу системи автоматичного регулювання технологічного процесу

До роботи по визначенню «важливості» ризиків залучаються експерти, які добре ознайомлені з проектом і умовами його реалізації.

Таблиця 9.3.«Важливість» ризику інвестиційного проекту

Фактори ризику	Бальна оцінка ризику	Ймовірність ризику	«Важливість» ризику
			4(2·3)
Постачання неякісного обладнання		0,02	1,4
Затримки у постачанні обладнання		0,05
Недостатня мотивація учасників проекту		0,1
Банкрутство підприємства		0,0001	0,01

Аналіз таблиці 9.3 показує, що фактор затримки у постачанні обладнання має найбільше значення «важливості», тобто є найбільш небезпечними для проекту, тому на стадії розробки проекту цей фактор повинен бути постійно під контролем керівників проекту. Крім того, для зниження ймовірності виникнення цього ризику необхідно здійснити низку заходів з вдосконалення матеріально-технічного забезпечення проекту (вибір надійного постачальника шляхом проведення тендерів, упровадження на підприємстві посади менеджера, що відповідає за організацію і проведення тендерів та контроль за своєчасним виконанням контрактів з матеріально-технічного забезпечення проектів та ін.).

Для кількісного аналізу ризиків застосовується ряд методів. Деякі з них базуються на складних математичних моделях і потребують спеціальної підготовки та детальної інформації щодо проекту, яка не завжди може бути отримана. Розглянемо найбільш розповсюджені методи, в основу яких покладений аналіз коливань показників ефективності діяльності підприємства при зміні умов реалізації проекту.

Аналіз чутливості проекту засновано на чисельній оцінці впливу коливань значень факторів ризику на ефективність проекту. Цей метод використовується для визначення параметрів, що найбільш впливають на результати проекту, а також для проведення порівняльного аналізу проектів.

Алгоритм аналізу чутливості включає наступні кроки.

1-й крок. Визначення ключових параметрів, що можуть суттєво вплинути на ефективність проекту. Такими параметрами, наприклад, для проекту з випуску та реалізації продукції підприємством, можуть бути: обсяг продажу продукції, ціна за одиницю продукції, вартість сировини, рівень інфляції, термін затримки платежів.

2-й крок. Встановлення базових значень ключових параметрів.

3-й крок. Визначення показника ефективності проекту при базових значеннях ключових параметрів. Базовим показником може бути очікуваний дохід, термін окупності інвестицій, рентабельність інвестицій.

4-й крок. Зміна одного з вхідних параметрів на деяку фіксовану величину (наприклад ±10 %). При цьому усі інші параметри мають фіксоване значення.

5-й крок. Розрахунок нових значень показників ефективності.

6-й крок. Аналіз результатів відхилення значень показників ефективності від базових значень. Приклад аналізу ризиків проекту методом чутливості наведено у табл. 9.4.

Базова величина доходу від реалізації продукції складає 7000 грн і розрахована на основі базових значень параметрів проекту, що впливають на дохід, частина з яких (ціна продукції, обсяг продажу продукції та вартість сировини) наведена в табл. 9.4. Нові значення доходу розраховувалися при послідовній зміні значень одного з базових параметрів на +10 % та незмінних значеннях решти параметрів.

Таблиця 9.4.Аналіз ризиків інвестиційного проекту методом

чутливості

Парамет-ри	Базове значен-ня парамет-ра	Базове значення доходу	Зміна базового значення параметра на:	Нове значення доходу при зміні показника на:	Відхи-лення значень доходу від базового
-10%	+10%	-10%	+10%
Ціна продукції, грн
Обсяг продажу продукції, шт.
Вартість сировини, грн/шт.

Аналіз таблиці 9.4. показує, що найбільші коливання величини доходу підприємства відбуваються при зміні обсягу продажу продукції, тому для зменшення ризику втрати доходу ще на стадії планування проекту необхідно передбачити заходи із стабілізації обсягу продажу продукції на базовому рівні. При порівнянні декількох проектів варіант з більшими відхиленнями показника ефективності проекту вважається найбільш ризикованим.

Аналіз стійкості передбачає розробку сценаріїв розвитку проекту в базовому і найбільш небезпечному варіантах. По кожному сценарію визначаються доходи і витрати, розраховуються показники ефективності для усіх учасників проекту. Проект вважається стійким за умови, що в усіх розглянутих сценаріях дотримуються інтереси його учасників (наприклад, прибуток). У таблиці 9.5 надається інформація для аналізу ризику методом стійкості проекту реконструкції машинобудівного заводу.

Таблиця 9.5. Таблиця даних для аналізу ризику інвестиційного проекту

методом стійкості

Показник	Базовий варіант	Найбільш небезпечний варіант
1. Обсяг продажу продукції, шт./рік.
2. Ціна одиниці продукції, грн/шт.
1. Вартість сировини та основних матеріалів, грн/шт.
4. Витрати через браковану продукцію, грн
5. Вартість рекламних послуг, грн

Прибуток підприємства складатиме:

, (9.1)

де - ціна одиниці продукції; - обсяг продажу продукції; - собівартість продукції; - витрати підприємства у зв’язку з випуском бракованої продукції; - вартість рекламних послуг.

Тоді прибуток підприємства у базовому варіанті :

грн.

Прибуток підприємства у найбільш небезпечному варіанті:

грн.

Оскільки у найбільш небезпечному варіанті підприємство матиме збитки, проект вважається нестійким і не може бути рекомендованим до реалізації.

Наведені методи кількісного аналізу ризиків достатньою мірою не складні, але мають низьку точність через те, що не враховують ймовірність ризиків.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект одночасної зміни декількох його параметрів із урахуванням ймовірності кожного сценарію. Якщо кількість сценаріїв проекту значна, рекомендується застосування спеціальних комп’ютерних програм, що передбачають використання методів імітаційного моделювання.

Сценарії передбачають формування декількох варіантів розвитку проекту, для яких визначаються основні параметри, що впливають на ефективність проекту, їх значення та ймовірність здійснення кожного сценарію. Для проекту визначається величина інтегрального доходу, що дорівнює сумі доходів по кожному сценарію проекту з урахуванням ймовірності. Якщо величина інтегрального доходу позитивна, приймається рішення щодо можливості реалізації проекту. Приклад використання методу аналізу сценаріїв проекту наведено у таблиці 9.6.

Таблиця 9.6. Аналіз сценаріїв розвитку інвестиційного проекту

Сценарії	Ймовірність здійснення сценарію	Дохід від проекту (млн. грн)	Дохід від проекту з урахуванням ймовірності (млн. грн)
«Оптимістичний»	0,2
«Нормальний»	0,5
«Песимістичний»	0,3
Всього

Аналіз таблиці 9.6. показує, що середнє значення доходу від проекту з урахуванням ймовірності кожного сценарію позитивне (86 млн. грн), тому проект може бути прийнятим до реалізації.

Метод побудови дерева рішень використовується у випадку невеликої кількості змінних параметрів проекту та ймовірних сценаріїв розвитку процесу. Вузли дерева рішень відображають ключові події, у результаті здійснення яких можливі різні сценарії розвитку проекту. Стрілки, що поєднують вузли – роботи по кожному сценарію проекту. Крім того, надається інформація стосовно термінів, упродовж яких відбуваються ключові події, вартості робіт та ймовірності подальшого розвитку проекту.

На рис. 9.5 наведено “дерево рішень” для аналізу ризиків проекту з випуску підприємством електричних двигунів нової модифікації, що буде реалізовувати протягом трьох етапів. На першому етапі (маркетингові дослідження) необхідні витрати у сумі 500 грн. Якщо в результаті маркетингових досліджень буде встановлено, що підприємство знайде свою нішу на ринку (ймовірність 0,8), то можна переходити до наступного етапу проекту (вузол 2). У протилежному випадку (ймовірність 0,2) необхідно припинити проект (вузол 3). При цьому 500 грн буде витрачено даремно.

Другий етап проекту – складання бізнес-плану та пошук інвестора, потребує витрат у сумі 1 тис. грн. Ймовірність успішного рішення складає 0,9, ймовірність протилежного результату – 0,1. Якщо інвестор буде знайдено (вузол 4), підприємство може приступати до виробництва та реалізації продукції. Передбачаються три варіанти технологічного процесу виробництва, ймовірність яких складає 0,2; 0,5 і 0,3, а дохід від реалізації продукції в залежності від варіанту складає: 100 тис. грн, 200 тис. грн і 150 тис. грн.

Рис. 9.5. Дерево рішень інвестиційного проекту

Вузли 6, 7, 8 показують завершення життєвого циклу проекту.

Сумарна ймовірність окремих шляхів дерева рішень дорівнює добутку ймовірностей окремих його робіт. Наприклад, ймовірність шляху 1 – 6 складає: .

Дохід від реалізації проекту цього варіанту складатиме:

, (9.2)

де , , , - витрати по проекту або доходи від реалізації продукції на кожному етапі проекту по шляху 1 - 6.

Тоді грн.

Дохід з урахуванням ймовірності розраховується за формулою:

, (9.3)

де - сумарна ймовірність окремих шляхів дерева рішень.

для шляху 1 – 6 складатиме:

= грн.

Сумарний очікуваний дохід від проекту, розрахований аналогічно на усіх шляхах дерева рішень, виявився позитивним (14184 + 71460 + 32076 = 117720 грн), тому ризик можна вважати припустимим, а проект рекомендувати до реалізації.

Імітаційне моделювання ризиків на базі метода Монте-Карло включає комплексне використання методів чутливості і аналізу сценаріїв проекту. Використання методу імітаційного моделювання дозволяє побудувати математичну модель проекту з невизначеними значеннями параметрів і передбачає використання спеціалізованого програмного забезпечення. Результатом цього методу є отримання розподілу ймовірностей можливих результатів проекту.

Після того, як ризики інвестиційного проекту ідентифіковані і проаналізовані, необхідно прийняти рішення щодо реакції на них. У деяких випадках виявлені ризики настільки суттєві (наприклад, землетруси), що їх практично неможливо уникнути, тому ці ризики приймають як належне, враховуючи мінімальну ймовірність їх виникнення. У цілому, для досягнення поставленої мети проекту необхідно прийняти рішення, що забезпечать деякий компромісний рівень ризику. Цей рівень повинен відповідати певному балансу між очікуваними вигодами від проекту та витратами на мінімізацію ризиків.

Зупинимося на методах мінімізації ризиків.

Розподіл ризиків здійснюється між учасниками проекту і підвищує його надійність. Розподіл ризиків необхідно починати під час підготовки плану проекту і контрактних документів. Слід мати на увазі, що підвищення ризиків одного з учасників проекту повинно супроводжуватися адекватною зміною у розподілі доходів від проекту між його учасниками.

Страхування ризиків використовується у ситуації, коли учасники проекту неспроможні самостійно забезпечити його реалізацію при виникненні того чи іншого ризику (наприклад, пожежі або стихійного лиха). У цьому випадку ці ризики передаються страховій компанії.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат пов’язано з виникненням незапланованих подій. Це можуть бути помилки у розрахунках, упущення або невизначеність, що виникають у процесі виконання проекту. Нікому не відомо, коли, де і скільки коштів буде витрачено, поки не відбудеться незапланована подія. Величина і кількість резервів на випадок непередбачених обставин залежать від «новизни» проекту, неточностей в оцінці часу і витрат, технічних проблем, величини змін у масштабі проекту та ін. Рекомендована фахівцями величина резерву на покриття непередбачених витрат становить 7-12 % від вартості проекту.

Лімітування – це встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Застосовується банками при видачі позики власникам проекту при продажу продукції у кредит, інвесторам – при визначенні суми вкладеного капіталу.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття інвестицій.

2. Наведіть класифікацію інвестицій.

3. Який склад потенційних інвесторів проекту?

4. Назвіть основні напрямки інвестування розвитку підприємств.

5. Дайте визначення поняття проекту та його особливостей.

6. Які основні характерні ознаки інвестиційних проектів?

7. Охарактеризуйте життєвий цикл проекту та його фази.

8. Назвіть основних учасників проекту.

9. Які існують обмеження при реалізації проектів?

10. Охарактеризуйте оточення проекту.

11. Як здійснюється якісний аналіз ризиків?

12. Охарактеризуйте методи кількісного аналізу ризиків.

13. Які існують методи мінімізації ризиків?

Завдання з розв’язанням

У інвестиційному проекті створення підприємства з випуску комплектуючих для електротехнічного обладнання приймає участь дві організації. Перша – підприємство «Електровимірювач», що має виробничі приміщення і відповідну інфраструктуру. Друга – підприємство «Точелектроприлад», що здійснює монтаж нової технологічної лінії на підприємстві.

Відповідно до умов контракту підприємство “Електровимірювач” надає виробниче приміщення, необхідні елементи інфраструктури та технічну документацію по проекту. Підприємство «Точелектроприлад» здійснює закупівлю, доставку і монтаж необхідного обладнання, а також проводить пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання та вводу до експлуатації нової технологічної лінії. Виручка від реалізації продукції буде розподілена між учасниками проекту порівну. Проектом передбачається використання нової сировини для виробництва продукції, тому допускається можливість появи браку (ймовірність за прогнозами експертів може скласти 0,1). Збитки підприємства у разі невдачі при використанні нової сировини і повернення до старої технології, можуть становити 40 тис. грн.

Визначте величину резервного фонду, який необхідний для компенсації невдачі, пов’язаної з використанням нової сировини, і проаналізуйте ризики проекту методом визначення його стійкості. Інформація щодо значень параметрів проекту в базовому і найбільш небезпечному варіантах наведена у таблиці 9.7.

Таблиця 9.7. Параметри проекту у базовому і найбільш небезпечному варіантах

Параметри проекту	Базовий варіант	Найбільш небезпечний варіант

Вартість виробничого приміщення та елементів інфраструктури, грн
Витрати на розробку технічної документації проекту, грн
Вартість обладнання з урахуванням транспортних послуг, грн
Вартість монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, грн
Обсяг товарної продукції, грн/шт.
Ціна продукції, грн/шт.
Собівартість продукції, грн/шт.

Величина резервного фонду розраховується за формулою:

де - ймовірність невдачі при використанні нової сировини; - додаткові витрати підприємства у випадку невдачі при використанні нової сировини та повернення до старої технології.

Відповідно формули (9.4) резервний фонд складатиме:

грн.

Для аналізу ризиків проекту необхідно розрахуємо доходи його учасників в базовому і найбільш небезпечному варіантах.

Дохід підприємства «Електровимірювач» розраховується за формулою:

де - частка підприємства при отриманні виручки від реалізації продукції;

- ціна продукції; - собівартість продукції; - обсяг продукції, що випускається підприємством; - вартість виробничих приміщень та елементів інфраструктури; - витрати на розробку технічної документації.

Згідно формули (9.5) дохід підприємства «Електровимірювач» у базовому варіанті складає:

грн.

Дохід підприємства «Електровимірювач» у найбільш небезпечному варіанті складатиме:

грн.

Дохід підприємства «Точелектроприлад» розраховується за формулою:

де - вартість обладнання з урахуванням транспортних послуг; - вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

У базовому варіанті дохід підприємства «Точелектроприлад» становить:

грн.

У найбільш небезпечному варіанті дохід підприємства «Точелектроприлад» становитиме:

грн.

Аналіз результатів розрахунків показує, що у найбільш небезпечному варіанті фірма «Точелектроприлад» матиме збитки, тому проект вважається нестійким і реалізація його недоцільна.

Завдання для самостійного розв’язання

Завдання 1. Металургійний комбінат “Дніпромаш” планує перехід на технологію процесу розливу сталі в мартенівських печах. Проект передбачає демонтаж діючої технологічної лінії, придбання сучасної технології та монтаж нового обладнання.

Сформулюйте загальну послідовність розробки інвестиційного проекту підприємства та розкрийте зміст фаз життєвого циклу проекту.

Завдання 2. Визначте, яка фаза проектного циклу характеризується найвищою невизначеністю та ризиком:

- концепція;

- планування;

- проектування;

- реалізація проекту;

- використання результатів.

Завдання 3. При виконанні проекту модернізації підприємства випуску побутової техніки несприятливою подією може стати виявлення помилок у кошторисній документації. У цьому випадку додаткові витрати на виправлення документації можуть скласти 800 тис. грн. Ймовірність появи цих помилок становить 0,6. Заходи з мінімізації цього ризику (підвищення кваліфікації працівників, залучення консультантів) можуть скласти 100 тис. грн і призвести до зменшення ймовірності ризику з 0,6 до 0,3. Визначте очікувану економію коштів підприємства від прийняття протиризикових заходів.

Завдання 4. У результаті маркетингових досліджень встановлено, що існує три варіанти інвестиційного проекту з випуску деталей кріплення (гвинти, гайки, шайби):

- «оптимістичний» – виручка від реалізації продукції становить 50 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 5 тис. грн

- «нормальний» – виручка від реалізації продукції становить 30 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 15 тис. грн

- «песимістичний» – виручка від реалізації продукції становить 15 тис. грн, витрати на виробництво продукції – 20 тис. грн

Імовірність сценаріїв складає відповідно 0,3; 0,4 та 0,3.

Проаналізуйте ризик проекту методом розробки сценаріїв проекту.

Завдання 5. Підприємство з переробки відходів металургійного виробництва “Запоріжметал” планує встановити новий прилад з комп’ютером для контролю процесу переробки. Цей прилад використовується вперше, ймовірність його відмови становить - 0,2.

Виправлення ситуації, що може скластися при використанні нового приладу, тобто повернення до попередньої системи контролю, потребує витрат підприємства у сумі 500 тис. грн.

Визначте резервний фонд “Запоріжметалу”, необхідний для компенсації втрат підприємства у випадку виходу з ладу нового приладу.

Глава 10

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНЖЕНЕРНИХ
ТА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

10.1. Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень

10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій

10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій

10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції

Ключові поняття і терміни: інженерне рішення; господарське рішення; ефективність; ефективність інвестицій; ефективність інновацій; строк окупності інвестицій; чиста теперішня вартість; індекс прибутковості; зведені витрати; порівняльний ефект інновацій

Студент повинен вміти: визначати економічну ефективність інвестицій в підприємства державної і приватної власності; визначати економічну ефективність створення нової техніки, матеріалів; визначати економічну ефективність застосування нової техніки і технології

10.1. Сутність визначення ефективності інженерних
та господарських рішень

Інженерне рішення – це проект, програма дій, спрямованих на усунення суперечностей у технічних та організаційних системах і створення нових або удосконалення існуючих видів техніки, технології й організації виробництва з максимальною ефективністю.

За змістом інженерні рішення поділяють на конструкторські (конструкції споруди, апарата, машини, вузла, деталі тощо), технологічні (технологічні процеси, методи обробки, складання), організаційні (форми і методи організації робіт, спеціалізація підрозділів і робочих місць, їх планування, календарно-планові нормативи) та комплексні.

Інженерне рішення як результат розумово-психологічної, творчої діяльності інженера – поняття подвійне: 1) визначає зміст і параметри об’єкта інженерного рішення (конструкції, технологічного процесу, форм і методів організації виробництва); 2) є вказівкою керівника колективу виконавців до підготовки рішень нижчого рівня. Інженерне рішення лежить в основі створення, виробництва й експлуатації нової техніки, науково-технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва. Результатами реалізації інженерних рішень є нововведення або інновації.

У процесі підготовки та прийняття інженерних рішень необхідно враховувати їхні особливості. По-перше, рішення тісно взаємопов’язані як щодо рівня ієрархії технічних систем (наприклад, за конструкцією деталей вузла або складальної одиниці), так і в межах одного рівня (рішення за конструкцією одного вузла). По-друге, інженерні рішення мають директивний характер і впливають на різні сфери діяльності та навколишнє середовище. Вони мусять бути погодженими із заінтересованими особами, організаціями, підприємствами і державними організаціями. По-третє, інженерні рішення приймають в умовах дефіциту часу, тому необхідно поєднувати обґрунтованість і своєчасність їх прийняття. По-четверте, інженерні рішення є результатом колективної діяльності виконавців, а вагомі рішення – результатом спільної роботи кількох організацій та підприємств. По-п’яте, інженерні рішення впливають на ефективність виробництва, соціальні умови життя й праці людей, тому в основу їх прийняття слід покласти забезпечення максимальної ефективності з урахуванням соціальних наслідків.

Господарське рішення – це вибір найбільш раціонального направлення і обсягу вкладень капіталу з тим, щоб використати кошти підприємства для максимального задоволення його потреб.

Господарські рішення приймають за таких умов: створення підприємств, їх розширення, зменшення, створення філій та ін.; освоєння виробництва нової продукції, її модернізації, збільшення, зменшення обсягу виробництва; будівництва виробничих об’єктів, їх реконструкції; вибору направлень використання прибутку тощо.

Результатами реалізації господарських рішень є інвестиції у виробництво.

Інженерні та господарські рішення діалектично взаємопов’язані. З одного боку, господарське рішення, наприклад, про необхідність освоєння виробництва нової продукції, обумовлює проведення комплексу конструкторських і організаційних робіт. З другого боку, результат попередніх інженерних рішень у більшості випадків є основою для прийняття відповідних господарських рішень.

Процес прийняття інженерних і господарських рішень – це сукупність етапів, як виконуються у певній послідовності: формування проблеми, аналіз проблеми, формування варіантів досягнення мети, вибір кращого варіанта з урахуванням критеріїв ефективності.

Ефективність – це співвідношення ефекту і витрат, що зумовили цей ефект. Ефект є результатом впровадження інженерних, господарських рішень або результатом діяльності підприємства (економічний, екологічний та/чи соціальний). Ефект – це прибуток, дохід, збільшення чи зменшення поточних витрат виробництва, зниження шкідливих відходів, травматизму та ін.

Витратами у розрахунках ефективності є капітальні вкладення в об’єкти будівництва, капітальні витрати або їх спрямування в об’єкти нової техніки, технології. Критерієм ефективності інженерних і господарських рішень є максимум ефекту на одиницю витрат або мінімум витрат на одиницю ефекту.

Аналіз ефективності має два напрями: 1) оцінювання ефективності інвестицій, тобто вкладень капіталу як результат або варіант господарських рішень; 2) оцінювання ефективності інновацій, тобто результатів інженерних рішень.

Аналіз ефективності інвестицій у будівництво підприємств, їх реконструкцію дозволяє обґрунтувати район і пункт будівництва нового підприємства, визначити його спеціалізацію, потужність, кооперування з іншими підприємствами, темпи зростання потужності за рахунок будівництва нових цехів, їх реконструкції, переоснащення тощо.

Ефективність інвестицій оцінюють, зазвичай, методами абсолютної ефективності, яка характеризується співвідношенням загальної величини ефекту (прибутку, доходу) і капітальних вкладень у відповідні об’єкти, сфери господарювання.

Визначення ефективності інновацій спрямовано на вибір техніки і технології для конкретних умов; обґрунтування доцільності створення нової техніки, конструктивних схем, головних параметрів та інших показників її якості; оцінку ефективності витрат на створення і освоєння виробництва нових зразків техніки і технологічних процесів; обґрунтування сфери раціонального використання нової техніки, технології та організації виробництва, вибору раціонального режиму експлуатації та ін.

Ефективність інновацій оцінюють методами порівняльної ефективності, яка базується на порівнянні капітальних і прямих поточних витрат для обґрунтовування раціональних та оптимальних рішень. При цьому раціональне рішення – це кращий варіант з порівняльних, а оптимальне – з усіх можливих.

Використання методів абсолютної ефективності для оцінювання інновацій є надзвичайно складним, оскільки при цьому треба оперувати кінцевими результатами діяльності підприємства (виручкою від реалізації продукції, її собівартістю), тоді як окремі інновації становлять лише частку прямих витрат у собівартості.

10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій

Оцінювання економічної ефективності – це встановлення привабливості інвестицій (інвестиційного проекту) для національного господарства в цілому та для відповідних регіонів і підприємств зокрема. Її визначають за співвідношенням економічних результатів і витрат. Економічні результати містять: виробничі результати (виручка від реалізації продукції); соціальні і екологічні результати; побічні фінансові результати.

Залежно від сфери спрямування інвестицій розрізняють нижчезазначені показники ефективності.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у національне господарство:

, (10.1)

де – приріст національного доходу внаслідок інвестицій, млн. грн/рік; – поточний національний дохід, млн. грн/рік; – капіталовкладення у національне господарство, млн. грн; – поточна вартість виробничих фондів національного господарства, млн. грн.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у регіон або галузь промисловості ( ):

, (10.2)

де , – приріст чистої продукції і поточна чиста продукція у регіоні, галузі, млн. грн/рік.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у діюче підприємство ( ):

, (10.3)

де , – приріст прибутку, поточний прибуток, млн. грн/рік; – поточні виробничі фонди підприємства, млн. грн; – капіталовкладення у підприємство.

Створюючи нове підприємство державної власності, використовують показник строку окупності ( ):

, (10.4)

де – середньорічний прибуток, млн. грн; – нормативний строк окупності, років.

Строк окупності вказує на те, що підприємство з першого року отримує проектний прибуток. Але це не відповідає дійсності і тому слід використовувати інший показник:

, (10.5)

де – прибуток і-го року функціонування підприємства, млн. грн.

Створюючи нове підприємство приватної власності або нове виробництво, філію, можна використовувати декілька показників, які поширені в умовах ринкової економіки. Ці показники ґрунтуються на таких положеннях. По-перше, підприємство щорічно отримує у свою власність чистий прибуток після відрахувань податків з прибутку ( ), а також повертає частину капіталовкладень у вигляді амортизаційних відрахувань ( ). Їх сума складає річний грошовий потік. По-друге, капіталовкладення і грошові потоки здійснюються у різні роки, тому необхідно їх зіставляти за часом до початку експлуатації за допомогою дисконтування ( ), де – дисконтна ставка. Розмір дисконтної ставки приймає інвестор з урахуванням ставок за банківськими депозитами або процентів на державні облігації і темпів інфляції.

Розрахунки ефективності інвестицій доцільно виконувати за нижчезазначеними показниками:

Строк окупності – це період часу, за який сукупний грошовий потік зрівнюється з капіталовкладеннями у підприємство:

, (10.6)

де – строк окупності; і – поточні роки інвестування та експлуатації підприємства; – нормативний строк окупності, прийнятий інвестором; , – початкові і поточні інвестиції.

Чисту теперішню вартість знаходять за формулою:

, (10.7)

де – строк віддачі від інвестицій (приймає інвестор).

Індекс прибутковості обчислюють таким чином:

. (10.8)

Усі розрахунки за цими трьома показниками виконують, виходячи з грошових потоків з урахуванням зміни вартості грошей з часом. Основним у цих показниках (методах) є те, яку саме дисконтну ставку брати для підрахунків. Дисконтні ставки прагнуть до зростання, якщо ростуть відсотки за позики, темпи інфляції, а також тривалість періоду обчислення грошових потоків. Чим триваліший цей період, тим більший ризик. Тому інвестор повинен обґрунтувати дисконтну ставку і нормативний строк окупності ( ) або строк віддачі від інвестицій ( ). Для більшої певності у результатах розрахунків ефективності їх дублюють з іншою дисконтною ставкою.

Якщо нормативний строк окупності дорівнюватиме строку віддачі від інвестицій, то результат за усіма цими показниками буде однаковим. Разом з тим найбільш привабливим показником є чиста теперішня вартість, оскільки за цим показником визначається додатковий розмір грошового потоку від впровадження проекту.

Вихідними показниками для порівняння інженерних рішень є капітальні та поточні витрати. Капітальні витрати ( ) – це одноразові витрати на придбання, доставку і монтаж об’єктів, які порівнюються. Питомі капітальні витрати на одиницю річної продуктивності ( ) об’єкта визначають так:

, (10.9)

де – річна продуктивність об’єкта, грн.

До капітальних витрат відносять: вартість основного обладнання; вартість суміжного обладнання, що працює у комплексі з основним обладнанням; витрати на доставку та монтаж обладнання; витрати на виробничі будівлі; спеціальні витрати (наприклад, витрати на контрольно-вимірювальні прилади та автоматику).

Вартість основного та суміжного обладнання визначають за цінами, які встановлюють фірми, підприємства, біржі тощо. Ціни на нове обладнання (техніку) можна визначати з використанням наближених методів розрахунку собівартості та ціни (див. гл. 6, 7).

Витрати на доставку та монтаж обладнання становлять 10…15 % від їх вартості.

Витрати на виробничі площі визначаються за формулою:

, (10.10)

де – площа під обладнання (у плані), м²; – питома вартість виробничої площі, грн/м²; – підвищувальний коефіцієнт на додаткову площу (проходи, службові приміщення). Значення цього коефіцієнта складає від 1,5 (S >20 м²) до 4,0 (S 2 м²).

Поточні витрати – це систематично здійснювані прямі витрати у процесі експлуатації об’єкта (оплата праці, енергії, утримання і ремонт устаткування, амортизація, відрахування на соціальні заходи тощо). Питомі поточні витрати на одиницю річної продуктивності обчислюють за формулою:

. (10.11)

Поточні витрати можуть включати такі статті: сировина та матеріали з урахуванням відходів, що повертаються; оплата праці основних робітників; відрахування на соціальні заходи; енергія на технологічні цілі: електроенергія, паливо, вода, стиснене повітря, газ; витрати на інструмент та інше технологічне оснащення; витрати на утримання та ремонт обладнання; амортизаційні відрахування на обладнання; витрати на утримання виробничих будівель; амортизаційні відрахування на виробничі будівлі; інші витрати.

Варіанти інженерних рішень треба завжди порівнювати з урахуванням питомих витрат з тим, щоб забезпечити їх зіставленість за річною продуктивністю. Якщо порівнювати два варіанти і або і , або і , то економічна перевага другого варіанта (менші питомі витрати) виражена явно.

Якщо , але , то переваги обох варіантів не виражені явно. У даній ситуації необхідно використовувати строк окупності, коефіцієнт ефективності або зведені витрати.

Строк окупності у цьому випадку додаткових питомих капітальних витрат за першим варіантом за рахунок економії питомих поточних витрат становить:

, (10.12)

де – нормативний строк окупності.

Якщо , то переважає перший варіант. Якщо , то варіанти рівноцінні, якщо , то другий варіант гірший.

Коефіцієнт ефективності визначає величину економії поточних витрат на 1 грн додаткових капітальних витрат:

, (10.13)

де – норма ефективності, що приймає власник.

За умови, коли , перший варіант виявляється кращим, а за умови – гіршим. Якщо ж , то обидва варіанти є рівноцінними.

Недоліки цих показників – складність порівняння деяких варіантів та оцінювання ступеня переваги (абсолютної або відносної) одного варіанта над іншим.

Порівняння шістьох варіантів за коефіцієнтом ефективності ( ) наведено в табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Порівняння варіантів

Варіанти
к	10,0	12,0	14,0	16,0	18,0	20,0
с	14,0	13,5	13,0	12,7	12,5	12,0

За даними табл. 10.1:

варіант 2 кращий від варіанта 1, тому варіант 3 порівнюється з варіантом 2;

варіант 3 кращий;

варіанти 3 і 4 рівноцінні;

варіант 5 гірший від варіанта 4;

варіант 6 кращий від варіанта 4.

Таким чином, варіант 6 кращий від варіантів 1 – 5, але невідомо наскільки.

Недоліків строку окупності та коефіцієнта ефективності немає у разі використання показника зведених питомих витрат:

min (10.14)

В економічній теорії цей показник називають економічними витратами, які включають бухгалтерські витрати ( ) та витрати втрачених можливостей ( ).

За показником питомих зведених витрат у наведеному прикладі найбільшу перевагу має варіант 6:

Крім того, є можливість оцінити абсолютну і відносну різницю зведених витрат у варіантах. Тому цей показник широко використовують не тільки для економічного порівняння варіантів, але для економіко-математичного моделювання об’єктів і визначення їх оптимальних параметрів.

Абсолютна різниця зведених витрат, розрахованих за двома варіантами, являє собою порівняльний економічний ефект одного варіанта перед іншим:

питомий ефект, грн/шт.(т, м3):

річний ефект, грн/рік:

де – річна продуктивність об’єкта за другим варіантом.

Порівнючи варіанти, необхідно забезпечити їх зіставлення: за річною продуктивністю (розрахунок через питомі показники); екологічними, ергономічними та іншими показниками якості; складом витрат, що враховуються у капітальних і поточних витратах; цінами, тарифами і методами розрахунку вартісних показників; часом здійснювання витрат і одержання ефекту.

У розрахунках використовують середньостатистичні вихідні дані, що мають у реальній дійсності відхилення у той чи інший бік.

Установлено, що точність розрахунку зведених витрат становить ± 4…5%. Тому варіанти економічно рівноцінні, якщо різниця між ними не перевищує ± 8…10 %.

У конкретних умовах застосування нової техніки і технології розрахунки виконують у порівнянні з базовою технікою, яка замінюється або працюватиме паралельно з новою на конкретному підприємстві. При цьому можливі такі ситуації.

Впровадження нової техніки не змінює якості продукції, а базова техніка продовжує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік) розраховують так:

, (10.15)

де , – питомі поточні витрати на застосування базової і нової техніки, грн/т(м³); , – питомі капітальні витрати на застосування базової і нової техніки, грн/т(м³); – річна продуктивність нової техніки, т(м³)/рік.

Якщо фактична рентабельність виробництва на підприємстві вища за нормативний коефіцієнт ефективності, значення слід вважати таким, що дорівнює фактичній рентабельності.

Впровадження нової техніки змінює якість продукції, внаслідок чого змінюється її ціна ( на ). Базова техніка продовжує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік):

. (10.16)

Нова техніка замінює базову (діючу), яка продається. У цій ситуації частка необхідних капітальних витрат на придбання нової техніки сплачується виручкою від продажу базової техніки. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік):

, (10.17)

де – витрати на демонтаж базової техніки, грн; – залишкова вартість базової техніки, грн.

, (10.18)

де – капітальні витрати на базову техніку, грн; – нормативний строк служби базової техніки, років; – фактичний строк, відпрацьований базовою технікою, років.

Нова техніка замінює базову (діючу). Якщо на базову техніку покупець не знаходиться, її здають на вторинну сировину. Недоамортизовану частину вартості базової техніки слід перенести на поточні та капітальні витрати під час експлуатації нової техніки. У цьому разі економічний ефект (у гривнях за рік):

, (10.19)

де – ліквідаційна вартість базової техніки, грн; – нормативний строк використання нової техніки, років.

У разі модернізації устаткування, механізації та автоматизації робіт капітальні витрати додають до діючих і тоді економічний ефект:

, (10.20)

де – додаткові капітальні витрати на модернізацію, механізацію або автоматизацію, грн.

10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції

З теорії попиту і пропозиції відомо, що ринкова ціна на продукцію встановлюється між верхньою ( ) і нижньою ( ) межами цін. Верхня межа ціни – це така ціна продукції, за якої обсяг попиту дорівнює нулю, оскільки покупець не має ефекту. Нижня межа – це така ціна продукції, за якої обсяг пропозиції дорівнює нулю або виготовлювач продукції не має ефекту. Встановлюючи ринкову (договірну) ціну ( ) між верхньою та нижньою межами, покупець має ефект (залишок):

, (10.21)

а виготовлювач

. (10.22)

Сукупний ефект покупця і виготовлювача дорівнює різниці між верхньою і нижньою межами ціни:

(10.23)

Нижня межа ціни нової продукції дорівнює її собівартості з урахуванням витрат на створення цієї продукції і ПДВ. Верхню межу ціни нової техніки (продукції) визначають з умови нульового ефекту у покупця (споживача) від застосування її замість існуючої (базової), тобто з рівності зведених витрат:

Якщо з цього рівняння виділити складові елементи з цінами і розв’язати його відносно , то

звідки: