Організація транспортного господарства
Робота сучасного підприємства пов’язана з переміщенням значної кількості різноманітних вантажів як за межами підприємства, так і всередині його. Транспортне господарство підприємства здійснює обумовлене вимогам виробничих процесів переміщення основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, устаткування та відходів виробництва. Роль транспорту на підприємстві обмежується не тільки простим переміщенням вантажів, а має, особливо у потоковому та автоматизованому виробництві, важливе організовуюче значення. Транспортні операції, тісно переплітаючись з технологічними, значною мірою обумовлюють і забезпечують ритмічність виробничого процесу. Уся сукупність транспортних робіт на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємопов’язаних видів транспорту: зовнішнього, міжцехового і внутрішньоцехового.
Зовнішній транспорт забезпечує зв’язок підрозділів підприємства, його сировинних і паливних складів, а також складів готової продукції із залізничною станцією, з пристанню, іншими підприємствами.
Міжцеховий транспорт виконує роботи з переміщення вантажів на території підприємства між його окремими цехами, а також між цехами і складами.
Внутрішньоцеховий (внутрішньоскладський) транспорт призначений для виконання транспортних операцій у межах окремих цехів і складів. Внутрішньоцеховий транспорт, у свою чергу, може бути розділений на загальноцеховий і міжопераційний. Якщо перший призначений для транспортування вантажів між внутрішньоцеховими складами, то міжопераційний транспорт забезпечує транспортний зв’язок окремих робочих місць, які послідовно приймають участь у технологічних процесах виготовлення виробів.
Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, зазвичай, концентрується у транспортному цеху (відділі) підприємства. На великих підприємствах з розвинутим залізничним господарством досить часто організовують спеціалізовані цехи залізничного транспорту. Управління внутрішньоцеховим транспортом є функцією керівників відповідних цехів або дільниць і здійснюється через цехову диспетчерську службу.
В основу організації перевезень в масштабах підприємства і його окремих цехів та складів покладено вантажооборот і вантажні потоки. Під вантажооборотом слід вважати загальну кількість вантажів, які переміщуються на території підприємства, цеху, складу за одиницю часу, наприклад, протягом року, місяця або доби. Вантажооборот є сумою окремих вантажних потоків. Вантажним потоком називається кількість вантажів, які транспортуються в одиницю часу між двома суміжними пунктами.
Величини окремих вантажних потоків можуть бути встановлені шляхом помноження окремих позицій виробничої програми підприємства, його цехів і дільниць на відповідні норми витрат матеріалів, напівфабрикатів, палива, а також на норми відходів виробництва.
Найкраще обслуговування виробництва і раціональне завантаження транспортних засобів досягаються при рівномірному вантажному обороті. Але на практиці інколи мають місце деякі відхилення від цієї вимоги, обумовлені несвоєчасною подачею транспортних засобів і порушеннями виробничих графіків. Нерівномірність вантажного обороту враховується за допомогою коефіцієнта нерівномірності К, який дорівнює відношенню максимально можливого вантажообороту до середнього вантажообороту за певний період часу.
Задавши величину К для різних умов (наприклад, для вантажів зовнішнього прибуття – 
, для вантажів, які відправляються із підприємства – 
, для внутрішніх перевезень – до 1,5), можна визначити розрахункову величину максимального добового вантажного обороту:
Qдоб. = 
, (20.10)
де Qрічн. – річний вантажооборот, т; F – число робочих днів у році.
Максимальний добовий вантажооборот приймається до уваги тоді, коли необхідно розрахувати кількість необхідних вагонів, автомобілів, електрокар або інших транспортних засобів. При стабільних вантажопотоках, які характерні для умов масового і серійного виробництва, перевезення здійснюються переважно за графіками, тобто за чіткими маршрутами і розкладами. У випадку змінних вантажопотоків, що мають місце на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва, перевезення виконуються згідно змінно-добових планів або за окремими (разовими) завданнями.
При міжцехових перевезеннях застосовують дві основні системи маршрутних міжцехових перевезень – маятникову і кільцеву.
Рис. 20.3. Схема маятникової системи маршрутних перевезень
а – одностороння; б – двостороння; в – променева
Маятникова система полягає у взаємному транспортному зв’язку двох пунктів, між якими постійно рухаються закріплені за даним маршрутом транспортні засоби. На рис. 20.3. зображені такі маятникові системи маршрутних перевезень: а – односторонні, коли вантаж рухається тільки в одному напрямку (наприклад, віливки з ливарного в механічний цех); б – двосторонні (наприклад, при перевезені деталей між механічними і термічними цехами). Більш складним варіантом маятникової системи є променева система (в), наприклад, у випадках систематичної доставки матеріалів з центрального складу підприємства у декілька цехів, або ж навпаки, при вивезенні вантажів з декількох точок в одну (наприклад, доставка стружки з усіх механічних цехів у спеціальне місце для її збору).
Кільцева система характеризується транспортним зв’язком ряду цехів, складів або інших пунктів з послідовною передачею вантажів від одного до іншого транспортного пункту.
При виборі системи маршрутних перевезень необхідно забезпечити: найкоротші шляхи руху транспортних засобів і вантажів; максимальний коефіцієнт пробігу (відношення довжини пробігу транспортного засобу з вантажем до загальної довжини пробігу); раціональне використання вантажопідйомності транспортних засобів.
На підприємствах, які мають багато цехів та пов’язані між собою у технологічному відношенні, система кільцевих маршрутів може дати кращі порівняно з маятниковою системою показники транспортної роботи. Навпаки, на підприємствах з невеликою кількість цехів, наприклад, механоскладального типу, доцільним є застосування маятникової системи.
Найбільш ефективною формою міжцехового транспорту є кільцеві перевезення за чітким розкладом. Цей розклад повинен передбачати постійність відрізків часу, які відокремлюють один заїзд від іншого на кожний з пунктів (рис. 20.4).
Рис. 20.4. Кільцевий маршрут міжцехового транспорту
В умовах, коли вантажні потоки є змінними за величиною і за напрямками, що характерно для дрібносерійного виробництва, перевезення здійснюються згідно змінно-добових планів, які складаються на основі заявок, що надають в транспортний цех відправники вантажів, тобто цехи і склади.
Вантажні потоки у цехах досить різноманітні. Засобами внутрішньоцехового транспорту здійснюється доставка матеріалів, заготовок та інших напівфабрикатів з цехових складів до робочих місць. За допомогою внутрішньоцехового транспорту виконуються також усі міжпрольотні перевезення вантажів, наприклад, передача виливок з ливарної на обрубну дільницю. Цехові транспорті засоби використовуються також для міжопераційного переміщення предметів праці, включаючи вивезення готової продукції. Нарешті, вони використовуються для доставки інструментів, оснащення змащувальних та ремонтних матеріалів до робочих місць, для вивезення за межі цехів металевої стружки, інших відходів виробництва.
Усі різноманітні транспорті операції, що виконуються в рамках окремих цехів, за організаційними особливостями можуть бути розподілені на три категорії:
1) міжопераційне переміщення матеріалів, заготовок та інших предметів праці відповідно до послідовності і ритму виробничого процесу;
2) транспортування різноманітних вантажів за встановленими маршрутами і розкладом;
3) перевезення, які виконуються за змінно-добовими планами або ж за разовими завданнями.
Для аналізу внутрішньоцехових потоків з метою вибору і обґрунтування найбільш раціональних кругових або маятникових маршрутів необхідно застосовувати шахові таблиці вантажообороту даного цеху, а також діаграми вантажних потоків.
В умовах змінних за величиною і напрямком транспортних вантажопотоків в одиничному та мілкосерійному виробництві оперативне керівництво перевезеннями виконується диспетчерами цехів або дільниць. Безпосереднє виконання перевезень за допомогою транспортних засобів виконують транспортні бригади або ж окремі транспортні робітники.
Для виконання транспортних перевезень на підприємствах використовують різноманітні транспортні засоби, які використовують для зовнішнього, міжцехового і внутрішньоцехового транспорту. Вибір транспортних засобів для конкретних місцевих умов повинен підпорядковуватися таким вимогам. Перша вимога полягає в тому, щоб обраний транспортний засіб відповідав усій сукупності показників даного вантажопотоку. До числа цих показників необхідно віднести: а) потужність вантажопотоку, що розраховується як кількість тон, штук або кубічних метрів вантажів, які підлягають переміщенню в одиницю часу; б) відстань і маршрут переміщення вантажів; в) маса одного виробу, габаритні розміри; г) фізико-механічні властивості вантажів.
Друга вимога полягає у тому, що транспортний засіб повинен відповідати технічним і організаційним особливостям виробничого процесу, який цей транспорт обслуговує. Наприклад, в умовах потокового виробництва найкращі результати дають конвеєри, які працюють в одному ритмі з технологічним устаткуванням.
Третя вимога полягає в тому, що транспортні засоби повинні забезпечити максимальну продуктивність праці на ділянці або робочому місці, а також найбільш сприятливі умови праці, зокрема, умови найменшої втомлюваності робітників.
Четвертою вимогою є необхідність узгодження характеристик транспортних засобів, які працюють на суміжних дільницях, з метою комплексної механізації транспортних робіт.
На кожному підприємстві має бути розроблена єдина транспортно-технологічна схема виробничого процесу, заснована на взаємодії підйомно-транспортного і технологічного устаткування. Ця схема повинна вміщувати не тільки магістральні або основні механізовані вантажопотоки на території підприємства, цехів і складів, але передбачати усі інші переміщення вантажів.
Обравши тип транспортного засобу, треба розраховувати їх кількість, яка є необхідною для даного вантажопотоку. Методи розрахунку різні для двох основних різновидів транспортних засобів – перервної і безперервної дії. Кількість транспортних засобів перервної (циклічної) дії може бути знайдена із співвідношення:
n = 
, (20.11)
де Qдоб – добовий вантажооборот, т; Pдоб – добова продуктивність одиниці транспортного засобу, т.
Добова продуктивність одиниці транспортного засобу прямо пропорційна числу робочих циклів Z, які ця одиниця виконує протягом доби, і продуктивності за один цикл р, тобто:
Рдоб = p ∙ Z. (20.12)
Число циклів:
Z = 
, (20.13)
де Fдоб – добовий фонд часу роботи транспортного засобу, хв.; Тц – тривалість одного циклу, хв.
Звідси отримаємо:
n = 
. (20.14)
Кількість одиниць засобу безперервного транспорту або конвеєрів, які необхідні для даного вантажопотоку, розраховуються за формулою:
n = 
, (20.15)
де Ргод – годинна продуктивність конвеєра, т.
Годинну продуктивність конвеєра (Т/год) можна розрахувати за такими формулами:
а) для переміщення сипучих вантажів:
Ргод= 3,6 ∙ b ∙ V, (20.16)
де b – навантаження на 1 м погонної довжини конвеєра; V – швидкість руху конвеєра, м/с.
б) для переміщення штучних вантажів:
Ргод= 
, (20.17)
де G – маса одного вантажу, кг; а – відстань між двома суміжними вантажами на конвеєрі, м; n – кількість штучних вантажів, які переміщуються на конвеєрі упродовж 1 години.
Увесь комплекс робіт з планування перевезень складається з таких розділів або етапів: техніко-економічне планування; календарне планування; диспетчирування. Техніко-економічне планування полягає у розробці комплексних річних або квартальних планів роботи заводського транспорту. Ці плани повинні передбачати вантажооборот, необхідну кількість транспортних засобів, механізмів, штати транспортних робітників та інші дані, що характеризують роботу транспорту підприємства у плановому періоді.
Календарні плани перевезень охоплюють місячні і більш короткі відрізки часу, включаючи окремі доби і зміни. Змінно-добові плани необхідно складати для окремих маршрутів, де треба вказувати вид вантажів, пункти їх відправлення і доставки, час початку і закінчення перевезень.
Диспетчирування або оперативне регулювання полягає в поточному оперативному керівництві транспортними роботами на основі і з метою виконання відповідних планів і графіків.
Контрольні питання
1. Дайте визначення матеріально-технічного забезпечення.
2. Які основні задачі ставляться перед підрозділами матеріально-технічного забезпечення на підприємствах?
3. У чому полягають особливості кількісного та якісного контролю?
4. Яких правил варто дотримуватися при розміщенні та зберіганні матеріалів на складах?
5. Яка мета проведення інвентаризації складів?
6. Що Ви розумієте під нормою витрат матеріалу?
7. Як визначається коефіцієнт використання матеріалу по кожній деталі?
8. Для чого служать карти подетальних норм витрат матеріалів та карти розкрою матеріалів?
9. Що називається нормою запасу матеріалів?
10. Які види транспорту та для чого застосовуються на підприємствах?
11. Охарактеризуйте основні системи маршрутних міжцехових перевезень.
12. Як Ви розумієте добову продуктивність одиниці транспортного засобу?
13. З чого складається комплекс робіт з планування перевезень?
Завдання з розв’язанням
Добовий вантажообіг двох цехів Qдоб = 16 т. Маршрут пробігу автокара – двобічний. Середня швидкість руху автокара v = 60 м/хв. Вантажопідйомність автокара – 1 т. Відстань між цехами L = 240 м. Час вантажно-розвантажувальних робіт у першому цеху становить tвр1 = 14 хв., а в другому tвр2 = 16 хв. Коефіцієнт використання вантажопідйомності автокара Kвик = 0,8, коефіцієнт використання часу роботи автокара Kвик.ч = 0,85. Режим роботи автокара – двозмінний. Необхідно визначити потрібну кількість автокарів, продуктивність автокара за один рейс.
Розв’язок:
1. Час руху автокара за маршрутом в один бік:
хв.
2. Тривалість одного рейсу:
хв.
3. Кількість транспортних засобів дорівнює
автокар.
4. Кількість рейсів, що виконує один автокар за добу, становить
рейси
5. Продуктивність автокара становить
т/рейс
Завдання для самостійного вирішення
Завдання 1. Доставлення деталей із механообробного та термічного цехів у складальний здійснюється електрокарами номінальною вантажопідйомністю B = 1 т. Середньодобовий вантажообіг Qдоб = 15 т. Кільцевий маршрут із нарощуваним вантажопотоком становить L = 1200 м, швидкість руху електрокара V = 40 м/хв. Час завантаження у кожному цеху в середньому дорівнює tнав = 5 хв, час розвантаження у складальному цеху tроз = 15 хв. Режим роботи цехів – двозмінний. Коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності Квик = 0,8, коефіцієнт використання часу роботи електрокара Квик.ч. = 0,85.
Визначити необхідну кількість транспортних засобів, коефіцієнт їх завантаження та кількість рейсів за добу.
Відповідь: К = 3 електрокари; Кзавант = 0,87; К = 26 рейсів.
Завдання 2. Річна програма випуску виробу А становить 50 000 шт., на виготовлення одиниці виробу необхідно 800 г міді, яку завод отримує щоквартально. Страховий (мінімальний) запас міді встановлено на рівні 20 днів. Склад протягом року працює 255 днів. Мідь на складі зберігається штабелями. Можлива маса вантажу на 1 м2 площі підлоги – 2 т.
Визначити загальну площу складу за умови, що коефіцієнт її використання становить Кв = 0,65.
Відповідь: S = 32 м2.
Завдання 3. Добовий випуск деталей на механічній дільниці становить 80 шт. Кожна деталь транспортується електромостовим краном на відстань L = 60 м. Швидкість руху крана V = 40 м/хв. На кожну деталь масою m = 30 кг під час навантаження й розвантаження здійснюється по 4 операції тривалістю по 3 хв кожна. Режим роботи дільниці – двозмінний. Тривалість робочої зміни – 8 год. Час, що витрачається на планові ремонти, – 15 %.
Визначити час на один рейс, кількість електромостових кранів та їх годинну продуктивність.
Відповідь: t = 16 хв.; n = 1 кран; Q = 25 дет./зміна.
Завдання 4. Вантажообіг механічного та термічного цехів за зміну становить Q = 20 т. Маршрут руху електрокарів між цехами – маятниковий однобічний. Відстань між цехами L = 400 м. Номінальна вантажопідйомність електрокара B = 1 т, швидкість його руху V = 40 м/хв. Час навантаження деталей у кожному цеху tнав = 8 хв, а час розвантаження tроз = 6 хв. Тривалість зміни Тзм = 8 год. Коефіцієнт використання вантажопідйомності Квик = 0,8, коефіцієнт використання фонду часу Кф.ч. = 0,9.
Визначити необхідну кількість електрокарів, коефіцієнт їх завантаження та кількість рейсів кожного електрокара за зміну.
Відповідь: K = 4 електрокари; Kзавант = 0,92; K = 14 рейсів.
Глава 21