Визначення прямокутних та географічних координат
Визначення географічних координат.
Як відомо, паралелі і меридіани є елементами градусної сітки, за допомогою якої визначають географічні координати (довготу та широту) будь-якого об'єкта. Географічні координати — величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин — початку відліку координат та одиниці їх обчислення.За топографічною картою їх можна визначити з великою точністю. Для цього рамку топокарти поділено на відрізки, що дорівнюють 1' (позначені почергово однією жирною і двома тонкими паралельними лініями). На кожному мінутному відрізку точками позначені поділки, що дорівнюють 10". Отже, для того, щоб знайти географічні координати будь-якої точки, треба провести через неї до сторін рамки карти дві лінії, які відповідали б паралелі та меридіану, і прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд.
Визначення прямокутних координат.
На топографічних картах нанесена також прямокутна (кілометрова) сітка, яка дозволяє встановити прямокутні координати будь-якої точки на карті. Прямокутні координати – це система координат, в якій віссю X прийнято осьовий меридіан 6-градусної зони, а віссю Y – екватор. Саме ці дві лінії (осьовий меридіан і екватор) при проектуванні зони на поверхню циліндра стають прямими взаємно перпендикулярними лініями, решта меридіанів і паралелей є кривими. Точка перетину осьового меридіана і екватора є початком прямокутних координат кожної зони.
На топографічні карти нанесено лінії, які проведені через кожний 1 або 2 кілометри і паралельні осям X та Y. Вони утворюють кілометрову сітку, що покриває карту системою однакових за площею квадратів. Біля рамок карти підписані значення ліній кілометрової сітки. Двозначні числа, представлені великими цифрами біля горизонтальної і вертикальної ліній, використовуються для позначення квадрата, в якому знаходиться шукана точка. При цьому спочатку записується число нижньої горизонтальної лінії даного квадрата, а потім число лівої вертикальної лінії. Якщо потрібно точніше визначити положення точки всередині квадрата, то визначають її прямокутні координати з точністю до метра.
Якщо карта розташована у північній і східній півкулях, то широта збільшується до півночі, а довгота до сходу. Мінутна рамка для відліку широт розташована вертикально, для відліку довгот – горизонтально.
Прямокутні координати точок визначаються по лініях прямокутної координатної сітки , що проведена на карті через рівне число кілометрів. Оцифровка сітки розміщена на виходах прямокутної сітки за внутрішньою рамкою карти. Це тільки останні дві цифри цілого числа кілометрів рамки карти ( дрібні цифри ліворуч).
Метри, яких не вистачає до шуканої точки, в координатах Х та У визначають за величиною розчину вимірювача, який прикладають до перпендикулярів прямокутної сітки в напрямку абсцис Х та ординат У. Відстань в метрах визначається за лінійним масштабом карти.
Побудова плану траси
План траси будують в заданому масштабі ( 1:5000 або 1 :10000) за даними пікетажного журналу і відомості кутів повороту прямих та кривих. Побудова плану траси може бути по прямокутних координатам вершин кутів повороту, а також по румбах і довжинах сторін траси. Прямі ділянки траси наносять на план по графічному масштабу.
Побудова ліній траси по румбах і довжинах сторін виконується таким чином, щоб траса на аркуші плану будувалась зліва на право наступним чином:
а) Розташував аркуш попереду довгою стороною горизонтально, відступив від лівого краю на відстань біля 5см, і приблизно по середині по висоті, вибирають точку початок траси (ПТ). Від цієї точки проводять приблизно горизонтальну лінію – напрямок першої ділянки траси – ПТ-ВК1, незалежно від його румба. На ній в масштабі 1:10000, відкладають першу відстань між початком траси (ПТ) і вершиною кута 1 (ВК1). Отримують місцезнаходження першої вершини кута повороту траси ВК1.
б) В точці ПТ по румбу початкового напрямку траси (ПТ-ВК1) проводять напрямок меридіана, який потім переносять паралельно приблизно в середину аркуша.
в) Від меридіана відкладають обчислений румб другого напрямку траси (ВК1-ВК2), отримують напрямок, який методом паралельних ліній, переносять в точку ВК1. На отриманому напрямку відкладають в масштабі М1 :5000 або М1 :10000 другу відстань S2 між вершинами кутів (ВК1-ВК2) або (ВК1-КТр) і отримують положення ВК2, або кінця траси КТр, якщо траса має один кут повороту.
По трасі знаходять положення головних точок кривих – початок кривої (ПК) і кінець кривої (КК). Для цього в обидва боки від кожної вершини відкладають відповідні тангенси заокруглень. В отриманих по напрямках радіусів підписують відповідні пікетажні значення головних точок кривих.
Вірність положення головних точок кривих по трасі контролюють по прямих вставках, виміряних в плані. Розходження між вимірами і обчисленими значеннями прямих вставок допускається ±1,0м (0,2мм в масштабі плану). Розбивку пікетів п трасі виконують в обидва боки від початку або кінця заокруглення відкладання відрізків до відповідних пікетних точок в масштабі М1:5000 або М1:10000. Потім від отриманих пікетів відкладають вперед в назад по 100м і кожний раз відповідно отримують положення нових пікетів.
По обидва боки від траси по даним пікетажного журналу, або з карти, наносять ситуацію. Контури ситуації креслять у відповідності з діючими умовами позначеннями для планів заданого масштабу.
В місцях повороту траси на плані вказують радіуси кривих, номери кутів повороту траси та кілометрові покажчики. Масштаб плану траси в рівнинній та пересіченій місцевості призначають 1:10000 або 1:5000, в гірській – 1:2000. Трасу наносять з кресленням всіх кривих і позначеннями пікетажу головних точок кривих, пікетів та кілометів.
План траси див. Додаток 2