Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації
У методиці орфографії відомі різноманітні вправи, які об'єднують у такі типи: орфографічний розбір, списування, диктант, вільне письмо.
1. Орфографічний розбір.Суть цієї вправи (аналітична) полягає: 1) у впізнаванні орфограм у словах (аналіз) і 2) у характеристиці (поясненні) їх правопису.
Орфографічний розбір може бути усним(визначають орфограму, пояснюють за допомогою правил) і письмовим(підкреслюють орфограму; позначають граматичну форму; записують цифри, які вказують на параграф, сторінку підручника з правилом і т.п.); загальним, фронтальним(аналізують усі орфограми в тексті) і вибірковим(знаходять орфограми на виучуване правило). Він є обов'язковою формою роботи над помилками.
Різновидом усного фронтального орфографічного розбору є поширений у школах «усний диктант»- вчитель вимовляє слово (речення), діти підносять картку з позначенням букв, відмінкових закінчень, які треба писати в слові, пояснюють.
2. Списування.За характером розумової діяльності учнів списування - це аналітико-синтетична вправа. Під час списування в більшості випадків записові слів (синтез) передує ряд аналітичних дій - зорове сприймання їх, лексико-граматичне осмислення, орфографічний аналіз, запам'ятовування тощо.
У школах часто практикується творче списування.За характером завдань можна виділити такі його види:1) з граматико-орфографічними і 2) з логіко-стилістичними завданнями. Між цими видами списування немає чіткого розмежування.
Характер завдань у першому видітворчого списування: вставка пропущених букв або частини слова - з(е)мля, (роз)крив книжку; перетворення форми слова - розкриваючи дужки, замінюючи одну форму іншою; дописування слів виучуваною орфограмою…У другому видітворчого списування можливі такі завдання: класифікація слів за значенням; поєднання слів за смислом; розподіл слів залежно від властивостей предметів — за кольором, формою, розміром…
У шкільній практиці широко застосовується вибіркове списування.В основі його лежить аналіз (вибір слів у відповідності з граматико-орфографічними, орфографічними ознаками) і синтез (запис слів).
3. Диктант.Це складний вид вправ, який вимагає активізації усіх видів пам'яті (слухової, зорової, моторної), мислення, уваги. Складність цієї вправи в графічному позначенні почутого.
Попереджувальнийі пояснювальнийдиктанти - це навчальні вправи, під час їх виконання розвиваємо увагу, вчимо свідомо застосовувати правило. Спільне в них - мотивування орфограм (орфографічний розбір), однак у попереджувальному це здійснюємо до запису слова, а в пояснювальному - після запису (напівконтрольний).
Попереджувальнийдиктант включає ряд дій: сприйняття тексту, виділення орфограми, вирішення орфографічної задачі (усно), запис слова, перевірка записаного. Іноді з тексту, який учні мають сприймати на слух, записуються вчителем на дошці деякі слова, особливо важкі з боку правопису, або нові, - це слуховий попереджувальний диктант із зоровим.
Іноді розв'язування орфографічного завдання відбувається в процесі запису — це коментований диктант.
У пояснювальному диктантіхід роботи такий: 1) вчитель диктує, діти записують слова (текст), 2) пояснення правопису слів. Іноді вчитель не диктує, а показує предмети - це «диктант-мовчок».Вчитель може під час диктанту запропонувати учням підкреслювати орфограми, в позначенні яких вони вагаються, щоб далі запитати в учителя, - це диктант «перевіряю себе».
Дуже поширений у шкільній практиці вибірковий диктант:з тексту, що вчитель диктує, діти добирають і записують слова з виучуваною орфограмою.
4. Вільне письмо.Цим видом роботи передбачається добір прикладів, самостійне конструювання та запис слів, текстів з орфографічною метою.
Тут поєднуються завдання з розвитку мовлення та орфографічні. Видивільного письма:
1. Вільне списування.Діти читають текст (у підручнику, на дошці), аналізують правопис слів, закривають підручник (витирають з дошки), пишуть текст так, як запам'ятали. Далі можуть бути завдання за текстом.
2. Вільний диктант.Робота виконується за частинами (попередньо вчитель ділить текст на завершені за смислом частини). Читаємо кожну частину, учні переказують її, пояснюють правопис усіх слів або окремих (залежно від мети навчання), далі кожен пише її так, як запам'ятав, і т.д.
3. Творчий диктант.Це збірна назва різноманітних за своїм характером вправ. На відміну від інших видів диктантів, текст створюється і записується самим учнем.
4. Твори-мініатюри.Застосовуються в практиці навчання з орфографічною метою (в текстах вживають виучувані орфограми).
Засвоєння написань вимагає системи вправ.Але щоб дібрані вправи стали системою, треба будувати її з урахуванням критеріїв систематизації.Основні з них: 1) відповідність вправ характеру (природі) виучуваного матеріалу(враховуємо провідні аналізатори у методиці їх виконання); 2) реалізація у вправах принципу поступового нарощування труднощів.
Критерії систематизації орфографічних вправ. Підібрані вправи на вивчення правила відповідно до характеру (природи) виучуваного матеріалутреба розміщувати в порядку поступового нарощування труднощів
(від простого до більш складного), щоб вони стали системою. Для реалізації цього критерію враховуємо ступінь самостійності учняу застосуванні правила. Якщо брати до уваги цю вимогу, можна виділити такі вправи:
- на часткове застосування правила:учень вирішує питання про правопис слова з виучуваною орфограмою в полегшених умовах;
- на самостійне застосування правила- впізнавання орфограми, мотивування правопису, запис слова виконується учнем самостійно.
Найбільшої самостійності вимагають творчі вправи орфографічного спрямування.Це вправи просуненого етапу у вивченні правила - творчий диктант різних типів, твори-мініатюри.