Відмова у прийнятті позовної заяви. Повернення позовної заяви без розгляду

В прийнятті позовної заяви суддя господарського суду відмовляє тільки на під­ставах, передбачених законом.

Закріплення у нормативному порядку переліку обставин, за яких суд відмовляє в прийнятті позовних заяв, спрямоване на забезпечення процесуальних гарантій прав юридичних осіб та підприємців - фізичних осіб при зверненні з позовом в госпо­дарський суд.

Говорячи про можливість розгляду заяви, поданої до гос­подарського суду, перш за все слід мати на увазі підвідомчість спору. В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентується ст.ст. 1, 12—17 ГПК, іншими законодавчими актами.

Якщо розв'язання даної категорії спорів входить до компете­нції інших органів (судових, адміністративних), господарський суд не має права розглядати такі позови і зобов'язаний відмови­ти в їх прийняті.

Непідвідомчістю не вичерпується поняття спорів, які не підлягають розгляду в господарському суді.

Не можуть бути предметом розгляду господарського суду позови державних органів на захист прав і інтересів інших осіб, державних і суспільних інтересів, якщо подібне їх право не передбачене законодавчими актами (ст. 2 ГПК). Тому господарським судам слід з'ясувати наявність відповідного права у органа, який звертається до суду.

Не підлягають розгляду в господарському суді заяви про звернення стягнення на майно боржника по акцептованим платіжним вимогам при відсутності грошових коштів на рахунку платника.

Якщо подано позов про стягнення як визнаної, так і невизнаної суми, то суд приймає до свого провадження позов в частині невизнаної суми, а в частині визнаної суми в прийнятті позовної заяви відмовляє.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви надсилається сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарському суду. Це буде означати, що процесуальний строк не перебіг, якщо позовна заява первісно подавалась до перебігу строку.

Відмова в прийнятті позовної заяви виключає можливість повторного звернення у господарський суд з даного спору.

При відмові в прийнятті позовної заяви державне мито повертається позивачу.

Слід мати на увазі, що подання позову до господарського суду з порушенням підсудності не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви. Згідно зі ст. 17 ГПК такі позовні матеріали надсилаються господарським судом за підсудністю в інший господарський суд.

Для того, щоб господарський суд зміг приступити до розгляду конкретного спору, необхідно, щоб позов було подано в установленому порядку, в першу чергу це стосується оформлення і змісту позовної заяви.

Вимоги до позовної заяви викладені в ст. ст. 54—58 ГПК. Дотримання цих вимог є обов'язком позивача, оскільки вони спрямовані на забезпечення нормального ходу судового процесу.

Недодержання пред'явленим до позовної заяви вимог тягне за собою негативні правові наслідки для позивача — позовна заява не приймається і справа у господарському суді не порушується.

Так, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Позовна заява належить поверненню, якщо в ній не вказані повне найменування сторін, їх поштові адреси.

Повернення позовної заяви за мотивом об'єднання в неї кількох вимог можливе, коли ці вимоги не пов'язані між собою обставинами виникнення або поданими доказами, або в одній заяві об'єднано кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, а сумісний розгляд цих вимог, за думкою судді, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

За роз'ясненням президії Вищого господарського суду України об'єднання вимог про розірвання чи зміну умов договору та відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, суперечить правилам статті 58 ГПК і тому такі позовні заяви не повинні прийматися до розгляду.

У разі об'єднання вимог, пов'язаних зі віндикацією і з визнанням угод недійсними, позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Передбачено повернення позовної заяви, якщо позивачем не подано копії, які підтверджують надсилання її відповідачеві (та вжиття заходів до безпосереднього врегулювання спору — у випадках, передбачених статтею 5 ГПК).

У разі подання позову до кількох відповідачів, якщо відносно хоча б одного з них недотримано вказаного вище порядку, позовна заява також повертається.

Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернен­ня позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, відправлення відповіда­чеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на коментовану статтю. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача.

Доказами досудового врегулювання спорів, які виникають у процесі укладання, зміни та розірвання договорів, є договір, проект договору, лист, який містить відповідну вимогу, протокол розбіжностей і документи, що підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано.

Якщо громадянин з передбачених законом підстав звільнений від сплати державного мита, це не означає звільнення його від сплати як суб'єкта підприємницької діяльності і учасника судового процесу, в тому числі у разі подання позовів на підставі уступки вимоги. Тому у випадках, коли названа позовна заява подана без документі, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, ці заяви підлягають поверненню без розгляду.

Невиконання вимоги щодо оформлення платіжного доручення на перерахування державного мита тягне повернення позовної заяви без розгляду.

Якщо стороною не подано доказів сплати державного мита у вставленому порядку та розмірі або документів, що свідчать про звільнення від його сплати, заява до розгляду не приймається, і господарський суд з посиланням на пункт 4 частини першої статті 64 ГПК зобов'язаний повернути її заявникові без розгляду. З цих же підстав повертаються позовні заяви з платіжними дорученнями на перерахування державного мита не до державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 57 ГПК до заяви про визнання акта недійсним додається копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього. Невиконання вказаної вимоги тягне за собою повернення господарським судом позовної заяви.

Суд повертає позовну заяву, якщо до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Позовна заява повертається в п'ятиденний строк після її надходження. Повідомлення суддею про повернення позовної заяви надсилається позивачу, а у відповідних випадках - прокурору і третім особам.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення допущеного порушення.

У випадках повернення позову подання заяви не перериває строку позовної давності. Тому при повторному зверненні до Господарського суду строк давності обчислюється в загальному порядку, починаючи з того дня, коли згідно з законодавством у позивача виникло право на позов.