Авторитарна (традиційна) модель освіти
Принципи сучасної освітньої політики ЄС.Європейська структура кваліфікацій.
ґрунтується на принципах (від лат. principium - основа, начало), орієнтованих на досягнення національною системою вищої освіти сучасного світового рівня, відродження її самобутнього національного характеру, докорінне покращення змісту, форм і методів навчання
1. Доступність усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, для кожного громадянина. Згідно цього принципу кожна людина має право вільного вибору на певних умовах будь-якого типу вищого навчального закладу.
2. Забезпечення рівних умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку особистості.
3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Навчально-виховний процес у вищій школі має орієнтуватися на зміцнення єдності людини, народу і держави.
4. Забезпечення органічного зв'язку освіти з національною історією, культурою, традиціями. Реалізації цього принципу повинна сприяти національна спрямованість виховання, вивчення рідної мови, історії культури і народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури всіх народів
6. Світський характер освіти. Згідно цього принципу у вищому навчальному закладі не викладаються релігійні предмети.
7. Інтеграція навчання з наукою і практикою, професійна спрямованість навчального процесу.
Якість освіти.
Мак Джін та Борден (1985)69 у роботі "Формулювання питань, побудова відповідей: встановлення зв’язку між дослідницькою роботою та освітньою політикою країн, які розвиваються" надають п’ять визначень якісної освіти, які
тепер використовуються:
1. Якість інвестицій. Стосується того, чи ресурси (матеріали, кадри, фізичні умови тощо) відповідають визначеним стандартам.
2. Якість процесу. Містить не тільки те, що вчителі роблять в класі, але також практики менеджменту, шкільні традиції, шкільну атмосферу.
3. Якість продукту. В результаті інвестицій і самого процесу навчання учні певним чином змінюються. Ми можемо оцінити якість навчання порівнюючи його з визначеними стандартами.
4. Якість результатів. Самооцінка випускників освітньої системи, оцінка батьками, роботодавцями, суспільством взагалі, може призвести до покращення соціального становища, працевлаштування, підвищення зарплатні тощо.
5. Кількість доданої цінності. Коли ми оцінюємо додану цінність, ми запитуємо чи можна пов’язувати поточний стан індивіда (його знання, цінності, поведінку) з школою, яку він відвідував. Якщо так, то ми можемо казати, що школа “додала певної цінності”. освіти може бути визначена трьома способами:
• досягнути стандартів якості, що були розроблені експертами (наприклад, вимоги
навчального плану або іспитів);
• досягнути вимог, які були викладені в “контракті” (наприклад, спеціальна програма, яка
була запропонована школою батькам);
• задовольнити попит кожного особистого “споживача”, тобто задовольнити певні
навчальні потреби кожної дитини.
13. Демократичність освіти. – не знайшла.
Багатомовність освіти.
У збірнику «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти», зазначено мету і завдання мовної політики ради Європи в галузі освіти. Їх визначено у такий спосіб:
· зберігати і захищати мовний спадок, перетворити розмаїття з перешкоди у спілкуванні у джерело взаємного збагачення і розуміння;
· спілкування і взаємодію між європейцями можна полегшити тільки завдяки покращенню володіння сучасними європейськими мовами заради підтримки мобільності, взаєморозуміння і співпраці, подолання упередження і дискримінації;
· запровадження єдиних вимог до навчання мов державами членами Єс надасть можливість полегшити інтеграцію на загальноєвропейському рівні для
подальшої співпраці і координації політики
Шкільна освіта в сучасній Європі розглядається як основний і невід’ємний
об’єкт європейської політики багатомовності і полікультурності, яка зорієнтована на збереження і підтримку мовного розмаїття в умовах багатомовного і полікультурного європейського суспільства. Слід відзначити, що мовній освіті в середній школі країн Європи надано великого значення. Цей вид освіти має значний вплив на розвиток інтелектуальних і пізнавальних здібностей учня, сприяє збагаченню його особистості в цілому; впливає на соціалізацію школяра і його формування як активного громадянина; створює умови для самостійного вивчення мов упродовж життя
Багатомовна освіта – галузь, що активно розвивається, в її основі теорія, що
багатомовність особи виникає в процесі розширення мовного досвіду людини, починаючи від рідної мови, яка використовується здебільшого в сім’ї, до
опанування мов інших народів, виучуваних в школі чи безпосередньо в мовному оточенні. Людина не фіксує ці мови «відособлено» одну від одної, а формує комунікативну компетенцію на основі знань та усього мовного досвіду, в якому мови взаємопов’язані і взаємодіють. Відповідно ситуації партнери можуть вільно переходити від однієї мови до іншої, демонструючи здатність особистості виражати думки та розуміти їх. ǹюдина може використовувати знання кількох мов для того, щоб зрозуміти текст (письмовий чи усний) виражений мовою, раніше незнаною, впізнаючи слова, які мають подібне звучання чи написання в кількох мовах, в «новій формі». З такої точки зору мета мовного навчання змінюється. Досконале (на рівні носія мови) опанування однією, двома чи трьома нерідними мовами, взятими окремо, тепер не є метою навчання. сьогодні, на думку європейських фахівців, ця мета полягає у розвитку такого лінгвістичного репертуару, де знайдеться місце усім лінгвістичним вмінням. так, останні зміни в мовній програмі
Ǿади Європи спрямовані на розроблення засобів сприяння розвитку
багатомовності особистості.
Авторитарна (традиційна) модель освіти.
Традиційна (авторитарна) концепція освіти забезпечує формування найглибших знань, морально стійкої особистості, але орієнтована переважно на передачу готових знань, авторитарність, притиснення самостійності учня.
Традиційна модель освіти (ЯСМажо, Л. Кро, Ж. Крапля, Д. Равич, Ч. Фін та ін.) - модель систематичної академічної освіти як способу передавання молодому поколінню універсальних елементів культури.
Основну роль освіти традиціоналісти вбачають у тому, щоб зберігати й передавати молоді елементи культурної спадщини людської цивілізації. Насамперед ідеться про різноманіття знань, умінь і навичок, ідеалів і цінностей, які сприяють індивідуальному розвитку людини і збереженню соціального ладу. Відповідно до концепції традиціоналізму, освітня система має здебільшого розв'язувати завдання формування базових знань, умінь і навичок (у межах сформованої культурно-освітньої традиції*), які дають змогу індивідові перейти до самостійного засвоєння знань, цінностей та вмінь вищого рангу порівняно із засвоєними.
авторитарна (традиційна) модель - вектор інтересів влади повністю домінує над вектором інтересів суспільства, які стискаються до рівня відтворення існуючої соціальної стратифікації і робочої сили, а вектор інтересів особистості, яка не належить до Владніл соціальним групам, мінімізується майже до нуля