Суспільно-побутове красномовство

 

Суспільно-побутове красномовство — це влучне, гост­ре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій чи цікавій ситуації.

Теоретики Греції та Риму розрізняли красномовство залежно від сфери його застосування. Пишні церемонії, що грали велику роль у житті античного суспільства, не мислилися без риторики. Урочисте (епідектичне) красномовство за античними класифікаціями стояло на першому місці. Цей вид красномовства часто поєднують з політич­ним, але це характерно більше для епох, коли життя неве­ликого колективу не диференціювалося на сфери політичну та приватну. Скоріше, епідектичне красномовство слід розглядати як частину побуту повсякденного життя з його святами, ювілеями, іменинами, похованнями тощо.

Так, у греків красномовство зародилося в архаїчний період, коли вдала промова була здатна змінити розклад політичних сил і забезпечити важливі переваги.

Сьогодні жанрами суспільно-побутового красномов­ства є: ювілейні промови, вітальне слово, застільне слово (тости), надгробне (поминальне) слово.

Тут найчастіше йдеться про величання, похвалу тої чи іншої особистості, групи чи явища, тобто можна сказати,

Характерною рисою подібного красномовства є стабільність, навіть ри­туальність (ситуація хрестин, весілля, похорону тощо), що накладає певний відбиток на стиль промови.

Найчастіше такі виступи бувають імпровізаціями, які не готуються заздалегідь. За своїм обсягом це невеликі, лаконічні тексти, що не вимагають обов'язкової, звичайної для інших галузей риторики твердої схеми побудови (вступ, основна частина, висновки (Логічний витік тут мо­же бути послаблений; панує емоційна стихія. Ораторові не обов'язково демонструвати академічну ерудицію, знан­ня законів або пропагувати істини релігії (хоча окремі еле­менти такого роду тільки прикрашають подібне слово). Проте оратор щедро черпає приклади з життєвого мате­ріалу, фольклору а приклад, стихія анекдота). Стиль тут може бути самий різноманітний — від урочисто-величаль­ного (наприклад, на похороні) до "зниженого", навіть ча­сом вульгарного (в застіллі). Слід зауважити, що ораторо­ві за цієї ситуації необхідно дотримуватися норм культу­ри, бо інакше він ризикує образити чиюсь гідність, наразитися на дискусію чи навіть й більш гостре "вияснен­ня стосунків".

Важко класифікувати численні приклади гострого та переконливого слова в побуті: це може бути "дискусія" щодо ціни краму на базарі, сварка двох сусідів або зали­цяння хлопця до дівчини. Але очевидно, що сфера засто­сування красного слова тут справді безмежна.

Лекція 3

Промова

Структура ораторського твору

План, який Ви склали перед остаточним згрупуванням матеріалу та написанням тексту, повинен відобразити майбутню логіку побудови вашого виступу. Нагадаймо також, що з античних часів виділяють три структурних моменти твору: вступ, основну частину та висновки (за можливістю — детальніша побудова: вступ = зацікавлення + основна частина = опис + оповідь + міркування, висновки = переконання). Основну увагу треба приділяти найбільшій за обсягом основній частині, власне викладу, що містить докази на користь Вашої позиції. Якщо вступ занадто вели­кий, то промова нагадуватиме немовля, в якого велика го­лова й мале тільце. При розтягнутих висновках виступ буде подібний до жирафи з малесенькою головою, але занадто довгими ногами. Якщо розтягнути викладання висновків, аудиторія може образитися чи занудьгувати: адже переважна більшість людей уже все й так зрозуміли, тому "розжовувати" очевидне не слід: достатньо допомогти думці слухачів оформитися у слово — це й стане мо­ментом переконання.

Робота над вступом

Оратор, виходячи до аудиторії, насамперед, звертається до неї. Тут на допомогу йому приходять так звані етикетні формули: пані та Панове, брати та сестри і т. п.

Колись посібники з риторики обов'язково містили цілий набір подібних етикетних формул, а також кліше ділових паперів, шаблони листів на різні випадки життя тощо. Сьогодні це відійшло у минуле; питання про ділові папери включено до культури мови і т. ін. Проте слід пам'ятати, що традиційні для європейського суспільства етикетні формули все ще вживаються у відповідних сферах. Зразки таких формул можна знайти у численних книжках з етикету.

Пам'ятайте, що момент початку промови є найвідповідальнішим: який тон Ви задаєте, так і прозвучить весь Ваш виступ.

Можна, наприклад, розпочати виступ прикладом з власного досвіду: "Трапилось зі мною таке...". Це одразу ж зацікавлює, вселяє віру в щирість оратора, в його здатність мудро зважувати життєвий досвід тощо.

Вступ може розпочинатися з цитування чужої мудрості, крилатого вислову, з відомого афоризму. Наприклад, "Недаремно кажуть, що краще з розумним загубити, ніж з нерозумним знайти. От І..Л Інколи така цитата може передувати тексту у вигляді епіграфа (найчастіше в письмовій промові).

Цікаво й ефектно розпочати з того, що хвилює на даний момент суспільство — скажімо, трагічні події на зразок стихійного лиха, або ж, навпаки, радісна звістка щодо важливих прогресивних перетворень: "Сьогодні, коли ми всі охоплені почуттям..." Це відразу встановлює контакт з аудиторією, справляє враження, що оратор живе такими самими думками та почуттями, що й усі присутні, отже, говоритиме щось цікаве і важливе. Варто процитувати газетний матеріал, приклад з книги, що в усіх на вустах, або з передач радіо чи телебачення, з кінофільму. Так ви­ступ непомітно зіллється з настроєм аудиторії.

Можна також розпочати виступ з цитування якихось цифрових даних, документів. Наприклад, "Відомо, що в сьогоднішній Україні живе близько 50 мільйонів людей...".

Можна, нарешті, розпочати просто з якогось влучного і пристойного жарту, що одразу ж викличе людські симпатії. Жартівник є завжди нібито "своїм"; психологи кажуть, що той, хто жартує, зазвичай відчуває душевний стан, цінності та тривоги аудиторії, її "культурний код". Жарт знімає відчуження між людиною за кафедрою й тими, хто пе­ред нею. Крім того, він фокусує увагу. Важливо тільки пам'ятати, що не варто перетворюватися на скомороха. Дотепність Ваша має бути інтелігентною, що стане виразом поваги до аудитора'. Особливо обережно такі речі використовуйте в церковному красномовстві.

Вступ-зацікавлення є лише підходом до теми, і необхідно відразу, викликавши інтерес аудиторії, сконцентрувавши ЇЇ увагу на проблемі, спрямувати їх в потрібне вам русло, перейти до основної частини.