Варіант 1. Сільське господарство, мисливство, лісове господарство
Аналізуючи практику захисту українських виробників товарів, слід зазначити, що з перших років незалежності України розроблялася система захисту економічного суверенітету, яка мала гарантувати економічну безпеку країни та стимулювати розвиток і реформування національної економіки. Із цією метою в 1991 році було прийнято Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», який включав нормативи фінансового, валютного, митно-тарифного, нетарифного регулювання, інструменти експортного контролю, способи реалізації політики в галузі сертифікації товарів у зв'язку з їхнім ввезенням і вивезенням за кордон. Але на практиці модель регулювання, пропонована в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність», виявилася незавершеною і часто змінюваною, що призвело до неможливості вироблення єдиної стратегії у цьому напрямку.
Можливості України забезпечити успішну реалізацію стратегії економічного зростання базуються на передумові – спроможності переорієнтування значної частки економіки як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. А для цього треба створити такі умови державного регулювання, однією з яких є захист вітчизняного товаровиробника і внутрішнього ринку, що потребує законодавчого обмеження імпорту товарів. З іншого боку, значне зростання імпорту продукції відбувається і внаслідок низького рівня використання власних виробничих потужностей. Україна прагне створити конкурентне середовище і зацікавлена в розвитку національного товаровиробника. Тому для захисту та розвитку національної економіки прийнято три закони: від 22 грудня 1998 р. – Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Крім того, до цієї сфери можна віднести Закон України від 17 лютого 2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження».
Для національного товаровиробника важливим економічним наслідком від застосування ефективних антидемпінгових санкцій має стати покращення всіх факторів та економічних показників, які впливають на його економічне становище. Тому досить актуальною є проблема нового визначення системи показників, що впливають на становище національного товаровиробника, які мають бути поліпшеними в результаті запровадження ефективних антидемпінгових санкцій.
Таким чином, формування ефективного організаційно-економічного механізму захисту вітчизняних товаровиробників є однією з необхідних умов виходу з економічної кризи.
З метою поповнення державного бюджету і підтримки вітчизняних товаровиробників Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 27.07.1998 р. № 1145 «Про перелік товарів критичного імпорту», в якому чітко визначено перелік товарів, що мають пільги з виплати ПДВ. До цього переліку належать вироби (172 товарні позиції), які в Україні не виробляються або виробляються в недостатньому обсязі.
З набуттям Україною статусу незалежної держави з метою становлення та розвитку вітчизняного виробництва здійснювалась підтримка дотаціями, субсидіями, що не завжди є ефективним. Низька віддача від надання дотацій в Україні пояснюється також порушеннями у використанні бюджетних коштів (наприклад, у сільському господарстві подача заявок на неіснуючі посіви тощо) та їхнім обмеженими обсягами. Крім того, вітчизняні виробники мають нерівний доступ до бюджетних коштів.
Наприклад, підтримка сфери АПК.
На аграрну галузь з держбюджету 2010 року виділено 3,5 млрд грн, що:
– становить лише 1,5% від витрат загального фонду державного бюджету;
– на 0,8 млрд грн (на 20%) менше планових витрат 2009 року.
В Європейському Союзі існує 8 типів субсидій фермерам. Рівень захисту становить близько 60%, що не дає можливості проникнути на ринок іноземним експортерам (крім країн тропічного поясу). Незважаючи на підтримку держави неефективно розвивається вітчизняне зерновиробництво. Серед чинників, які негативно впливають на його прибутковість, а відтак стабільність – низька якість зерна. Україна традиційно належить до десятки найбільших світових експортерів зерна, проте наша ніша на світовому ринку – фуражні зернові, де ціни на порядок нижчі від продовольчого сегмента. Наприклад, протягом 2010 року європейська пшениця (ФОБ Руан) продавалася в середньому по 194 дол./т, а українська – 122 дол./т. Причиною виробництва переважно фуражної пшениці вітчизняними аграріями є примітивізація технології вирощування. Однозначно оцінити роль дотацій у розвитку аграрної сфери дуже важко. З одного боку, специфіка функціонування галузі й практика датування аграріїв у країнах ЄС та США свідчать на користь цієї форми підтримки виробників, з другого – дотації часто перетворюються на засіб підтримки неефективних господарств, оскільки нівелюють стимули до підвищення ефективності виробництва, зокрема
зниження собівартості, підвищення продуктивності праці та якості продукції.
Завдання 2.2.