Поняття та види криміналістичних версій
Термін «версія» походить від латинського verso – «тлумачу, зважую». Версія – це обґрунтоване імовірне пояснення певної події, обставини або окремого факту, яке використовується для встановлення істини у справі.
Слідча версія характеризується рядом ознак, а саме:
– має імовірний характер знання;
– має бути реально можливою і принципово придатною для перевірки;
– обґрунтована встановленими у провадженні фактичними даними;
– має бути відносно простою, мати чітку, однозначну формулу;
– це припущення про ще невідомі юридично важливі обставини події, яку перевіряють;
– це завжди найбільш загальне припущення з усіх можливих у даному випадку.
Види криміналістичних версій:
1. За обсягом фактів, що пояснюються - загальні та окремі. Загальна версія дає пояснення події, що розслідують, в цілому. Окремі версії – це пояснення окремих обставин і фактів (про спосіб, місце, мотиви вчинення злочину, механізм утворення окремих слідів, вид і властивості знарядь, які використовував злочинець, за яких умов і обставин на місці події могли опинитися певні предмети, який характер їх зв’язку з діями злочинця тощо).
2. За ступенем визначеності можна - типові і конкретні. Під типовою версією розуміють знання про подію в цілому або її частини, які базуються на даних узагальненого досвіду роботи з розслідування злочинів. Типові версії розробляються з урахуванням типових ситуацій і являють собою відповідні типові абстракції. Вони характерні для початкового етапу розслідування, переважно виникають в умовах обмеженого вихідного матеріалу. Сенс таких версій полягає у поясненні події в умовах мінімальної вихідної інформації, що потрібно для визначення напрямів розслідування в умовах її дефіциту. Так, типовими версіями при встановленні ознак пожежі можуть бути наступні: «підпал», «самозаймання», «необережне поводження з вогнем», «порушення встановлених правил пожежної безпеки», при виявленні трупа – «вбивство», «самогубство», «нещасний випадок», «природна смерть». Конкретні версії висуваються при розслідуванні конкретного злочину виходячи з обсягу і характеру матеріалу, який зібрано на даний момент розслідування.
3. За сферою застосування - слідчі, оперативно-розшукові, експертні і судові. Слідчі версії можуть висуватися на будь-якій стадії досудового провадження і визначати напрями роботи з розслідування злочину. Оперативно-розшукові версії пояснюють: вірогідні місця знаходження злочинця, який переховується; осіб, що зникли безвісти; можливих свідків тощо. Побудова і перевірка таких версій здійснюється співробітниками оперативних підрозділів і спрямована на встановлення джерел інформації про обставини злочину, виявлення особи, що вчинила злочин і переховується від слідства, викраденого майна, осіб, що зникли безвісти та ін. Експертні версії можуть бути побудовані відносно різних обставин, які встановлюються, пізнання яких потребує спеціальних знань. Судові версії будують у зв’язку із судовим розглядом справи. Такі версії визначають шляхи судового слідства, сприяють всебічності та повноті дослідження обставин справи.
4. За ступенем вірогідності - маловірогідні, найбільш вірогідні. Такий розподіл версій заснований на оцінювальний діяльності слідчого. Судження слідчого можуть наближатися або віддалятися від істини та відображати окремі сторони події, що досліджують. Але на початковому етапі розслідування важко визначити, яка версія найближче до дійсності. Практичний досвід переконує в тому, що усі версії повинні перевірятися паралельно, незалежно від ступеня їх вірогідності. Нерідко саме маловірогідні версії приводили до розкриття злочину.
5. За часом побудови - початкові і наступні. Така класифікація вказує на тривалість процесу розслідування та необхідність при побудові кожної наступної версії враховувати зміст попередньої та результати її перевірки.