Криміналістична характеристика зґвалтувань, коли жертва і злочинець були знайомі

Обстановка (місце, час, умови) вчинення. Найбільша кількість злочинів даної категорії вчиняється в квартирах чи будинках, як правило, за місцем проживання винного чи потерпілої. Переважна більшість таких зґвалтувань вчинюється у ранковий чи денний часи. Часто мають місце тривалі неприязні відношення між потерпілою та ґвалтівником, або конфлікти, що виникли напередодні вчинення злочину. Переважна більшість зґвалтувань вчиняються у відсутності сторонніх осіб, але трапляються випадки вчинення зґвалтувань у присутності родичів потерпілої особи (частіше дітей або батьків похилого віку, які не можуть завадити злочину).

Особливості потерпілої особи.Найчисельнішу групу потерпілих складають жінки, з якими ґвалтівник певний час був знайомий і мав певні стосунки. Більшість потерпілих складають неповнолітні члени сім’ї злочинця, поведінка яких у кримінальній ситуації є віктимною у зв’язку з віком, залежністю від злочинця, особливостями психології, фізичними даними тощо. Потерпілими нерідко стають також літні особи, душевнохворі і слабоумні. Часто мають місце неодноразові вчинення зґвалтувань по відношенню до однієї і тієї же самої жертви.

Особа злочинця. Більшість ґвалтівників є повнолітніми чоловіками, які мають роботу (як правило, невисокої кваліфікації), мають на утриманні власних чи нерідних неповнолітніх дітей. Значна частина ґвалтівників страждає хронічним алкоголізмом чи побутовим пияцтвом. Іноді зґвалтування у складі групи вчиняють неповнолітні, як правило, відносно душевнохворих дітей, «вигнанців» з певного кола та ін. В окремих випадках підбурювачами виступають неповнолітні дівчата з мотивів ревнощів, боротьби за увагу окремих хлопців, помсти тощо. При цьому вони є в більшості випадків ініціаторами і активними учасниками знущань над жертвою після зґвалтувань.

Способи підготовки, вчинення і приховування зґвалтування. Як правило, ґвалтівники заздалегідь підбирають або створюють сприятливі умови для вчинення злочину. Наприклад, доводять до стану сп’яніння батьків, родичів жертви чи інших осіб, на опікунстві на піклуванні яких вона знаходиться, її друзів чи знайомих тощо. До таких же активних дій слід віднести і систематичне, на протязі тривалого часу залякування жертви, прояви агресії щодо неї. Психологічне насильство застосовують часто злочинці-члени сім’ї жертв (вітчим, дядько, дідусь, батько тощо).

При зґвалтуванні злочинці, найчастіше використовують: 1) психічне насильство, що проявляється у висловленні різного роду погроз (нанести тілесні ушкодження чи вбити її чи близьких їй осіб) та образ, демонстрації власної сили чи(і) зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень; 2) фізичне насильство (заподіяння тілесних ушкоджень, утримування рук або ніг жертви тощо); 3) використання безпорадного стану жертви (безпорадність може бути обумовлена зловживанням алкогольними напоями, віком, фізичними даними, хворобою та ін.).

Способами приховування зґвалтувань знайомих злочинцям жертвє: а) умовляння не розголошувати подію та піднесення подарунків (зокрема, солодощів дітям) або залякування жертви; б) погрози розповсюдження компрометуючої інформації; в) погрози вбивством потерпілої особи її чи близьких родичів (матері, сестер, братів); г) примушування потерпілої до прийняття ванни, прання білизни чи інших речей, на яких залишились сліди злочину тощо.

Сліди зґвалтування. Перш за все, джерелом доказів виступають показання потерпілої про обставини вчинення стосовно неї насильства з боку знайомої їй особи, а також свідків, які можуть підтвердити показання потерпілої особи. Матеріальними слідами є: а) тілесні ушкодження у потерпілої, а також на тілі ґвалтівника (при вчиненні опору потерпілою); б) сліди біологічного походження на тілі та одязі потерпілої і злочинця (кров, сперма, волосся); в) взаємне накладення мікроволокон одягу потерпілої і злочинця.