Визначення результативності

На практиці важко виміряти результативність. Немає загальновизнаваного способу, який би дав змогу це зробити, оскільки мета може бути висловлена по-різному: в загальному або розбита на конкретні цілі. За таких обставин можна використовувати інші критерії оцінки, такі як вплив попередніх років, вплив діяльності інших установ.

Таким чином, оцінюючи результативність, аудитор стикається з багатьма проблемами. По-перше, різні результати відповідної програми мають бути визначені кількісно, а по-друге, ці результати треба порівняти з відповідною метою. Проте у будь-якому разі для того, щоб зробити висновки про економічність, ефективність і результативність діяльності установи чи організації, необхідно провести попереднє ознайомлення, основне аудиторське дослідження та скласти повний аудиторський звіт.

Попереднє ознайомлення є основою для ухвалення рішення про проведення основного розслідування. Якщо за підсумками попереднього ознайомлення керівництво приймає рішення про проведення основного розслідування, готується і узгоджується робочий план

Мета попереднього ознайомлення полягає в такому:

— зібрати попередню інформацію;

— визначити можливі проблеми аудиту;

— прийняти рішення про початок основного розслідування;

— планувати основне розслідування (підготувати робочий план).

Робочий план - це конкретний план виконання аудиторського проекту, а для членів аудиторської групи – це інструкція,згідно з якою виконуватиметься проект. Процес аудиту можна зобразити такою схемою (рис 5.8.1)

 

 

Завершення проекту аудиту

Написання аудиторського звіту

Аналіз даних

Збір даних

Планування проекту аудиту

Вибір проблеми для аудиту

 

Рис. 5.8.1. Процес аудиту

Вибір проблеми для аудиту та планування проекту аудиту відбуваються під час попереднього ознайомлення. У процесі роботи аудитор має визначити і спробувати зрозуміти характер проблеми, яку він знайшов. Зазвичай аналіз починається з індикаторів проблеми. Ці індикатори можуть з’явитися як частина тривалого процесу моніторингу тенденцій у суспільстві, який проводить аудитор, або в результаті контактів аудитора з політиками, науковцями, громадськістю, представниками засобів масової інформації тощо. Чіткими індикаторами погано функціонуючої організації можуть бути:

вади в якості та послугах (тривалий час розгляду, нагромадження нерозглянутих справ);

велика кількість скарг або апеляцій від громадськості;

збільшення витрат через потребу в нових ресурсах.

Пам’ятаючи про ці індикатори, аудитор RRV може виконувати аналіз, вишукуючи нові проблеми або причини проблем в аналізованому секторі.

На наступному етапі аудитор намагається співвіднести і пов’язати різні проблеми, використовуючи так зване «дерево проблем». Проблеми записуються ієрархічно, згідно з тим, як вони впливають одна на одну. У наведеному прикладі про захворюваність на туберкульоз існує ціла низка чинників, які спричиняють високу смертність: низький рівень життя, велика кількість підприємств із важкими умовами праці, вади в роботі лікувальних установ, недостатня просвітницька робота. Щоб проаналізувати таку масштабну проблему, потрібні значні ресурси. Тому аудитору необхідно вибрати одну галузь чи проблему й ідентифікувати її як проблему для аудиту.

Вивчення досвіду RRV у Швеції засвідчує, що немає механізму, який би виводив проблеми для аудиту. Навпаки, бюро аудиту самостійно вибирає їх. Вибір проблеми є ключовим завданням бюро аудиту.

У ситуації, коли бюро аудиту є ініціатором аудиту, для порівняння окремих аудиторських проблем використовується ціла низка критеріїв відбору. Найважливіші з них:

1) Важливість проблем:

матеріальність;

ризик нерезультативності;

тип проблеми (структурна, довготривала тощо).

2) Можливість проведення аудиту:

можливість застосування відповідних методів аудиту;

 

 

наявні ресурси (бюджет, транспорт, час);

наявність відповідних навиків з аудиту;

оцінка вже ведеться іншими органами.

3) Потенціал змін:

можливість ухвалення рішень про поліпшення ситуації за результатами аудиту;

зацікавленість у змінах, виявлених урядом або тими, кого перевіряють.

Визначившись з проблемою, необхідно перейти до методологічного планування, тобто необхідно ухвалити рішення про:

масштаб аудиту;

гіпотези;

критерії оцінки;

методи збору даних.

 

Масштаб аудиту визначається за такими аспектами (табл. 5.8.3)

Таблиця 5.8.3

Аспект	Приклад
Об’єкт аудиту	Одне міністерство чи вся галузь
Географічні обмеження	Один або більше регіонів
Часові обмеження	Рік чи більше

 

У процесі підготовки аудиту важливо також сформулювати гіпотезу, тобто попередньо задекларувати організацію проведення перевірки і визначити, справедлива перевірка чи ні.

На час проведення аудиту формується аудиторська група, складається план і графік її роботи, визначається бюджет проекту.

Під час збору даних у процесі проведення аудиту користуються такими методами (табл.. 5.8.4)

Таблиця 5.8.4