Умышленное убийство, совершенное с целью скрыть другое преступление или облегчить его совершение
Убийство, сопряженное с изнасилованием или насильственным удовлетворением половой страсти неестественным способом совершается как во время изнасилования или покушения на него, так и после изнасилования или насильственного удовлетворения половой страсти неестественным способом.
Если изнасилование или насильственное удовлетворение половой страсти неестественным способом было совершено группой лиц, то за убийство, сопряженное с ним, отвечают все соучастники, независимо от того, все они имели половую связь с потерпевшей.
Умышленное убийство, совершенное на заказ (п. 11 ч. 2 ст. 115 УК). Такое убийство признается совершенным при отягчающих обстоятельствах независимо от мотивов убийства (месть, ревность, карьеризм и т.п.) и от того, кто был исполнителем и заказчиком убийства. Убийством, совершенным на заказ, называется умышленное лишение жизни потерпевшего, совершенное лицом (исполнителем) по поручению другого лица (заказчика). Такое поручение может иметь форму приказа, распоряжения, а также соглашения, согласно которому исполнитель обязуется лишить потерпевшего жизни, а заказчик-совершить или не совершить в интересах исполнителя определенные действия материального или нематериального характера.
Умышленное убийство, совершенное по предварительному сговору группой лиц (п. 12 ч. 2 ст. 115 УК). Ответственность за убийство, совершенное группой лиц, подлежат все участники группы независимо от того, кто непосредственно причинил смерть потерпевшему.
Умышленное убийство, совершенное по предварительному сговору группой лиц, имеет место тогда, когда в лишении потерпевшего жизни принимали участие по предварительной договоренности как соисполнители два и более лица.
Соисполнители умышленного убийства должны признаваться и те лица, которые хотя и не вчинювалы действий, которыми непосредственно была причинена смерть потерпевшему, но, будучи объединенными с другими соисполнителями убийства единым умыслом, направленным на лишение потерпевшего жизни, осуществили часть того объема действий, группа считала необходимым выполнить с целью реализации
постановления Пленума Верховного Суда Украины от 26 февраля 1999 г. «О внесении изменений и дополнений в постановление Пленума Верховного Суда Украины от 1 апреля 1994 г.« О судебной практике по делам о преступлениях против жизни и здоровья человека »/ / Ведомости Верховного Суда Украины. -
Если участники группы действовали согласованно по несколько человек, хотя каждый из них лишил жизни одного потерпевшего, действия каждого из соучастников квалифицируются как умышленное убийство двух и более лиц, совершенное по предварительному сговору
Умышленное убийство, совершенное лицом, ранее совершившим умышленное убийство, за исключением убийства, предусмотренного ст. 116-118 УК (п. 13 ч. 2 ст. 115 УК). По п. 13 ч. 2 ст. 115 квалифицируется убийство, имеющее признаки ч. 1 или ч. 2 ст. 115 УК, которое было совершено повторно, то второй (или более).
Повторным признается убийство, совершенное:
а) при отсутствии единого умысла на убийство двух или более лиц;
б) в разное время независимо от продолжительности перерыва между ними.
Повторности не образует:
а) убийство, совершенное при превышении пределов необходимой обороны (ст. 118 УК) или в состоянии физиологического аффекта (ст. 116КК)
б) убийство, за которым уже истекли сроки давности (ст. 49 УК) или судимость снята или погашена (ст. 88 УК);
в) убийство двух или более лиц (п. 1 ч. 2 ст. 115 УК);
г) неосторожное убийство (ст. 119 УК);
д) вторично совершена попытка покушения на убийство одного и того же лица, если эти действия охватывались одним УМиС лом.
Для квалификации преступления по п. 13 ч. 2 ст. 115 УК не имеет значения:
а) был виноват привлечен к уголовной отвечает венности за первое убийство;
б) отбывал он наказание за первое убийство или нет, отбыл такое наказание полностью или частично.
К
У ч.1 ст.115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст.119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині (позбавлення її життя). Об'єктом вбивства є життя людини. З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Суб'єкт вбивства - будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені ст. 115-117, і 16-ти років - за вбивства, передбачені ст. 118 і 119.
Види вбивств. За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (ст.115-118) і вбивства через необережність (ст.119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч.1 ст.115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч.2 ст.115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство.
Умисне вбивство за пом'якшуючих обставин:
? умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116); Умовою застосування є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
? умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117); Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах.
? умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118). Заподіяння смерті
нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.
Этим видам умышленных убийств свойственны общие признаки умышленного убийства (см. ст. 115 УК), однако каждый из них имеет свою соответствующую специфику, которая раскрывается в уголовно-правовых нормах и постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 7 февраля 2003 г. № 2 "О судебной практике по делам о преступлениях против жизни и здоровья человека ".
К
1. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
3. Об'єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та Їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих
факторів.
Суспільне небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого. Бездіяльність має місце тоді, коли винний не вчиняє певних дій, які він повинен був і міг вчинити стосовно іншої людини, що потягнуло за собою заподіяння шкоди її здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень.
Відповідно до ст. 121 тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило 2) втрату будь-якого органа або його функцій;
3) психічну хворобу; 4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; 5) переривання вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.
Втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій - це втрата: 1) зору; 2) слуху; 3) язика; 4) руки; 5) ноги; 6) репродуктивної здатності.
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності розуміється така необоротна втрата функції, яка повністю не відновлюється.
4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку - коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч.
2 ст. 121). Водночас, встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК.
6. Кваліфікованими видами умисного тяжкого тілесного ушкодження ( ч. 2 ст. 121) є вчинення його: 1) способом, що має характер особливого мучення; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілого або інших осіб; 4) на замовлення або 5) спричинення ним смерті потерпілого.
К
1. Об'єктом злочину є життя та здоров'я особи.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується: 1) діянням у формі: а) жорстокого поводження з особою; б) шантажу; в) примусу до протиправних дій; г) систематичного приниження людської гідності потерпілого; 2) наслідками у вигляді доведення особи до:
а) самогубства, б) замаху на самогубство; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.
Самогубство - це умисне позбавлення себе життя.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення потерпілим дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення себе життя.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. Якщо винний умисно схилив до самогубства особу, яка не усвідомлює значення своїх дій, вчинене, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за відповідною частиною (і пунктом ч.2) ст. 115.
5. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його щодо: 1) особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого; 2) двох або більше осіб (ч. 2 ст. 120), а особливо кваліфікуючою ознакою - щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).
. Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.
К
1. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
2. Об'єктивну його сторону характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.
Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке:
1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 наслідків.
Тривалим слід вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день),
Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно. Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121. Втрата загальної працездатності до 10% визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 125. Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою.
3. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Найчастіше умисел має н сконкретизований характер. Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а результатом його дій стало заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене слід визнавати замахом ка заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121.
Мотив цього діяння не мис значення для його кваліфікації. Мета умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію діяння у двох випадках - коли нею є:
1) залякування потерпілого або його родичів, 2) їх примус до певних дій (ч 2 ст. 121). Водночас встановлення мотиву і мети при вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК (наприклад, за наявності відповідного мотиву такі тілесні ушкодження підлягають Кваліфікації за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 3?7, ч. 2 ст. 398). Кваліфікувати дії винних у таких випадках ще й за ч. 1 ст. 122 не потрібно.
5. Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення Його з метою: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) їх примусу до певних дій.
Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
1. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125); 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125).
У першому випадку йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Таким тілесним ушкодженням
є ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (синець, подряпина тощо).
Легке тілесне ушкодження другого виду характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, зазначених у ч. ч. 1 або 2 ст. 125.
3. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу - за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121 або 122.
К-шпора
К