Світло як екологічний фактор
Світло є також важливим екологічним фактором, інтенсивність якого змінюється по сезонах року і протягом доби. Для одних організмів світло є необхідним і важливим екологічним фактором, наприклад, надлишок або нестача світла може бути обмежувальним фактором, а деякі організми байдужі до нього, наприклад, мешканці ґрунту. Основним джерелом світла є сонячне випромінювання. Із загального його потоку, яке досягає земної поверхні і від якого залежать умови існування організмів, видиме світло (λ = 400-700 нм) становить ~ 43%, інфрачервоне (λ > 700 нм) випромінювання ~ 45% і ультрафіолетове (λ < 400 нм) випромінювання ~ 8-10%.
Видиме світлоє особливо важливим для зелених рослин - вони використовують його в процесі фотосинтезу, а межі λ = 380-740 нм називають фотосинтетичною активною радіацією (ФАР). Світло необхідне і для тварин, які за допомогою органів зору можуть орієнтуватись у просторі. Для деяких тварин світло є необов'язковим екологічним фактором. Інфрачервоне світло є важливим джерелом теплової енергії. Воно поглинається тканинами організмів і зумовлює їх нагрівання і від нього залежить інтенсивність фізіологічних процесів у рослин та холоднокровних тварин. Ультрафіолетове випромінювання, яке досягає поверхні землі, за рахунок наявності озонового шару є довгохвильовим з λ = 290-380 нм. В невеликих дозах довгохвильове ультрафіолетове випромінювання є необхідним для багатьох видів організмів. В діапазоні хвиль 250-300 нм ультрафіолетове випромінювання виявляє бактерицидну дію, а довгохвильове - сприяє синтезу вітаміну В в організмах тварин.
Значна кількість сонячного випромінювання розсіюється в атмосфері пилом, краплями і парами води. На освітленість території значного впливу надає висота місцевості над рівнем моря: із збільшенням висоти на 1 км освітленість зростає ~ на 45%. На розвиток рослин і тварин значного впливу надає добове чергування дня і ночі. Тривалість світлового дня називають фотоперіодом, а реакцію на неї організмів - фотоперіодизмом. У рослин під впливом зміни тривалості світлового дня виробляються гормони, які впливають на їх цвітіння, утворення бульб і коренеплодів. Фотоперіодизм спостерігається також у тварин, наприклад, період парування, плодючість, зимова сплячка, міграції тощо. Фотоперіодизм, поряд з температурою і вологістю є причиною діапаузи - тимчасового фізіологічного спокою у розвитку тварин Фотоперіодизм - це спадково закріплена, генетичне зумовлена властивість. Проте, фотоперіодична реакція виявляється лише за певних дій інших екологічних факторів, наприклад, температури. Крім того, явище фотоперіодизму характерне не для всіх організмів.
Вологість як екологічний фактор. Вода як середовище життя
Організмів
Будучи найпоширенішою речовиною на Землі, вода відіграє важливу роль для живих організмів, є необхідною умовою життя і її кількість може бути лімітуючим фактором довкілля. Вода є основним компонентом клітин, розчинником, транспортним засобом для перенесення поживних речовин, за її участю відбуваються біохімічні реакції в організмах.
Як фізичне тіло вода має ряд аномальних властивостей, що зумовлено її молекулярною будовою. Наприклад, під час замерзання вода не стискається, як більшість рідин, а розширюється. Крім того, вода має високу діелектричну проникливість, тобто є високополярним розчинником, і високу теплоємність, тому є важливим терморегулятором. Влітку водойми поглинають теплоту, в взимку віддають її в довкілля. Через це в місцевостях, в яких розташовані великі водойми, не буває різких коливань температури взимку і влітку, вдень і вночі. Оскільки вода є середовищем існування для багатьох організмів, важливими є такі її властивості як густина, вміст розчинених газів, прозорість, кислотність тощо. Вміст розчиненого у воді кисню може бути обмежувальним фактором і він залежить від ряду факторів, зокрема температури, тиску, течії тощо.
Особливо чутливими до зміни вологості і кількості води є рослини. За потребою у воді виділяють такі екологічні групи рослин:
• гідратофіти, які живуть тільки у воді, вони цілком або майже
повністю занурені у воду. Без води вони швидко гинуть;
• гідрофіти тобто наземно-водні рослини, які можуть бути частково занурені у воду, наприклад, ростуть на берегах водойм, болотах, тощо;
• гігрофіти тобто наземні рослини, які можуть існувати в умовах підвищеної вологості повітря і на вологих ґрунтах;
•мезофіти, які витримують нетривалу і не дуже сильну посуху.
Ці рослини є досить чисельні і поширені;
• ксерофіти, які можуть переносити тривалу посуху,
перебуваючи в активному стані завдяки здатності регулювати водний обмін, наприклад, рослини пустель, тощо.
Тварини також чутливі до кількості води, яка знаходиться в їх організмі. В організм тварин вода надходить під час пиття, з їжею і внаслідок обмінних процесів, зокрема внаслідок окислення жирів. У разі, коли води в організм тварин надходить менше, ніж витрачається, він відчуває водний дефіцит. Зневоднення організму може бути причиною його загибелі. Отже вода здійснює не тільки безпосередній вплив на фізіологію організмів, а й змінює інші екологічні фактори такі, як температура, аерація грунту, засвоєння рослинами елементів живлення тощо. Крім того, вода є середовищем життя значної кількості організмів.
Води в природі є величезна кількість. Сукупність всієї води називають водним середовищем або гідросферою. Отже, гідросфера - це водна оболонка Землі, яка є сукупністю океанів, морів, континентальних вод та льодових шарів. Якщо розглянути складові частини гідросфери, то моря і океани (Світовий океан) займають біля 71% земної поверхні, в них міститься 1,37х109 км3 води, що складає 94% всієї гідросфери. Сумарна площа всіх континентальних водойм складає ~ 3% площі всього суходолу. В континентальних льодовиках накопичено ~ 1,7% запасів гідросфери, а їх площа складає біля 10% площі континентів. Значні кількості води, близько (10-11)х103 км3, є складовою частиною живих організмів, що населяють Землю.
Вода в природі знаходиться в кругообігу. Кругообіг води - це процес безперервного, взаємопов'язаного переміщення води на Землі, який проходить під впливом сонячної енергії, сили тяжіння, життєдіяльності живих організмів і господарської діяльності людини. Під дією теплової енергії Сонця з поверхні океану та континентів щорічно випаровується ~ 525x103 км води, що відповідає 1030 мм атмосферних опадів на рік. Частина води повертається до Світового океану у вигляді атмосферних опадів, формуючи ланку малого кругообігу води в природі. Друга частина води у вигляді атмосферних опадів переноситься повітряними масами на континенти, утворюючи ланку великого кругообігу води в природі, де приймають участь випаровування з поверхні суходолу та атмосферні опади, а також річковий стік, який частково повертається в Світовий океан.
Запаси води на Землі величезні, проте це переважно солона вода Світового океану. Запаси прісної води, потреба людей у якій є особливо великою, незначні і вичерпні. Прісні води слід розглядати як найбільш цінний компонент гідросфери, що зумовлено широким їх використанням в житті людини. Проблема глобальних та регіональних балансів прісних вод суходолу виступає як одна з актуальних проблем гідрології. В багатьох місцях планети відчувається нестача її для зрошення, потреб промисловості, пиття та інших побутових потреб.