Розділи проекту Конституції України
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ.
Розділ II. ПРАВА, СВОБОДИ, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ЗАБОРОНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.
Розділ III. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ.
Розділ IV. САМОВРЯДУВАННЯ.
Розділ V. КОНЦЕПТУАЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VI. ІДЕОЛОГІЧНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VII. ПРЕЗИДЕНТСЬКА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VIII. ВИКОНАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ IХ. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ Х. СУДОВА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ XІ. КОНТРОЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ ХII. ДОДАТКОВИЙ.
Розділ ХIII. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.
_____________________________________________________________________________
Фрагменти з тексту «Конституція України» (проект)
1. Україна є суверенна, унітарна, соборна, незалежна, нейтральна, позаблокова, демократична, соціальна, правова держава.
2. Держава відповідає перед громадянином за свою діяльність.
3. Національна ідея громадян України: «СОВІСТЬ».
4. Громадяни України наймають (обирають) управлінців (менеджерів) для керування країною (у концептуальну, ідеологічну, президентську, виконавчу, законодавчу, судову та контрольну гілки влади).
5. Влада не може зосереджуватись в руках однієї особи або органу, інакше стануть неможливими взаємоконтроль, стримування, противага і, як наслідок – розподіл влад і правова держава.
6. Гілки влад незалежні одна від одної.
7. Влада в Україні децентралізована.
8. Земля України не підлягає куплі - продажу, даруванню, не може бути предметом фінансових, юридичних чи політичних дій та перебуває під особливою охороною держави.
9. Право оренди землі гарантується.
10. Цензура заборонена.
11. Округи: військові, судові, прокурорські, Міністерства Внутрішніх Справ України, Служби Безпеки України територіально не повинні співпадати з кордонами населених пунктів, територіальних громад та між собою.
12. "Загальна декларація прав людини" правомочна в Україні.
13. Шлюб як добровільний союз ґрунтується на рівноправ'ї подружжя.
14. Дошкільна, початкова, загальна державна освіта безплатна та обов'язкова.
15. Держава пропагує рейтинговий рівень та якість навчання, виходячи з максимальних здібностей та бажань кожного, хто навчається.
16. Громадяни мають право на безкінечно високу освіту, самовдосконалення, саморозвиток та сотворіння.
17. Комерційна складова, платна агітація та реклама, політична реклама виборів, референдуму та всього, що з цим пов’язано, - заборонені та є порушенням Конституції України.
18. Від відповідального голосування та подальшого контролю виборця залежить майбутнє України.
Право голосу на виборах і референдумах мають активні громадяни України…
19. На виборах виборці обирають депутатів, керівників органів влади, суддів, деяких посадовців (надалі - обранців), тощо.
20. Вибори за списком ЗАБОРОНЕНІ.
21. Головне – високий рівень відповідальності обранця перед виборцями за все, що він обіцяв, планував, домовився, повинен робити.
різних причин), приймає участь у голосуванні замість нього, підписує документи замість нього (своїм іменем та прізвищем).
22. Обранець та організація, в якій він працює, діють за ПРИНЦИПОМ ВІДКРИТОСТІ‚ ПРОЗОРОСТІ та ГЛАСНОСТІ.
… Інформація, затримана обранцем більше ніж на добу, враховується як умисно прихована від виборців інформація.
23. Відмова обранця від голосування колективного рішення, відсутність обранця при прийнятті колективного рішення, заборонені та розглядаються як порушення особистої посадової інструкції та законного трудового контракту.
24. Територіальні громади мають право об’єднуватись (роз’єднуватись) та утворювати об’єднання територіальних громад (Україна, Край, Крайон, Мікрокрайон).
25. Між територіальними об’єднаннями (одиницями територіального самоврядування) немає ієрархічної залежності.
Мікрокрайон не підкоряється Крайону, а Крайон не підкоряється Краю.
Завдання Мікрокрайона, Крайона, Краю не дублюються, а взаємодоповнюються.
26. Концептуальна влада — вищий ієрархічний рівень управління суспільством, який ґрунтується на певному світобаченні.
27. Справедливий задум пропонує всього одну єдину ідеологію — ідеологію справедливого суспільства.
28. ПРЕЗИДЕНТСЬКА РАДА УКРАЇНИ – колегіальний орган президентського керування Україною.
Президент України обирається (відкликається) Президентською Радою України серед членів Президентської Ради України, таємним голосуванням, строком на один рік, з правом пролонгації на тих же умовах (враховуючи термін дії законного трудового контракту).
29. Кабінет Міністрів України повинен бути високотехнічним, кваліфікованим, незалежним, широко користуватись програмами електронного керування Україною.
30. Верховна Рада України складається з двох палат:
- Палата депутатів;
- Палата сенаторів (Сенат).
… Депутатів, Сенаторів, інших обранців населення сприймає як частину еліти України і тому їх поведінка повинна відповідати почесному статусу.
31. Через десять років тимчасової дії закон стає постійно діючим і всі подальші зміни закону можливі тільки за рішенням Всеукраїнського Референдуму.
32. Якщо Верховна Рада України до першого грудня не прийме бюджет України, то право на розгляд та затвердження бюджету України переходить до Президентської Ради України.
33. Забезпечення стабільності гривні відносно інших іноземних валют є основною функцією Національних банків України.
34. Прокуратуру України очолює незалежний, професійний, чесний, принциповий Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Верховною Радою України за результатами відкритого конкурсу.
35. Контроль - це одна з функцій управління, без якої не можуть бути реалізовані повною мірою всі інші функції.
Мета контролю - запобігання помилок.
36. Комісія Громадського Контролю Виборців, разом з Головою територіальної Ради депутатів, постійно контролює (проводить моніторинг) роботу депутатів і інших обраних виборцями осіб.
37. Комітет боротьби з корупцією в Україні може інформацію направити у слідчі органи, спеціалізовану протикорупційну прокуратуру, спеціалізований протикорупційний суд, або безпосередньо до Верховного Суду України.
Розмір винагороди заявникові визначений в розмірі від 2 до 20% тієї суми, яка визначає розмір даного корупційного інциденту, але не більше суми, яка відповідає тисячі місячних прожиткових мінімумів на момент виплати.
38. Основи грошово-кредитної політики в Україні виключають лихварство відносно Громадян України на території України.
Держава погашає взяті нею іноземні кредити та надалі відмовляється від іноземних кредитів.
При наданні кредиту Громадянину України банк встановлює нульову або мінусову кредитну ставку (якщо кредит використовується на користь Україні), враховуючи інфляційні процеси в Україні.
Сімейні кредити – наявність кожної дитини в сім’ї зменшує кредитну ставку, ціну придбання нового житла, комунальні та інші послуги.
Кожний сьомий рік в Україні починається з прощення боргів Громадянам України (2023 р., 2030 р., 2037 р., 2044 р., 2051 р., 2058 р., 2065 р., 2072 р., 2079 р., 2086 р., 2093 р., 2100 р., та далі).
39. Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів, послуг, які необхідні для нормального функціонування організму людини та задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Середній набір (кошик) для розрахунків прожиткового мінімуму…
…призначається допомога на утримання орендованого житла…
40. Україна особливу увагу надає поліпшенню життя громадян, розробці та впровадженню надійних та вигідних передових технологій.
41. Особа, яка перший раз у житті порушила заборонене Конституцією України, Законом України, може добровільно сховатись …
42. Органам діючої влади щоквартально обов’язково розглядати проекти документів, підготовлені громадськими органами Тіньової Влади.
43. Якщо особа (фізична, юридична) звернулась до посадовця по профілю його діяльності, то посадовець, діючи за принципом «Єдиного вікна», повинен допомогти, зробити все від нього залежне, щоб ця особа немала потреби звертатись до інших посадових осіб.
Посадовець повинен безоплатно запропонувати цій особі свою подальшу допомогу в її справах.
44. Оцінка дій ДНД проводиться тільки за якісними показниками. Кількісні показники не діють.
45. Репатріація на ІСТОРИЧНУ БАТЬКІВЩИНУ – добровільне повернення в Україну
____________________________________________________________________________
ПРОЕКТ
Конституція України
Ми, Український народ — громадяни України різних національностей,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення,
дбаючи про здійснення своїх прав і основоположних свобод,
прагнучі підпорядкувати державну владу інтересам особи,
а державу в цілому — інтересам суспільного загалу,
піклуючись про життя, свободу та процвітання
нинішніх та прийдешніх поколінь,
виражаючи свою суверенну волю,
приймаємо цю Конституцію —
Основний Закон України.
Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ.
Стаття 1.
1. Україна є суверенна, унітарна, соборна, незалежна, нейтральна, позаблокова, демократична, соціальна, правова держава.
2. Україна – республіка, країна громадян України.
Стаття 2.
1. Територія України цілісна. Суверенітет України поширюється на всю її територію.
2. Україна має:
- єдину неподільну та незмінну територію;
- єдину державну мову;
- єдину державну грошову одиницю;
- єдину економіку;
- єдине громадянство;
- єдину владу.
Стаття 3.
1. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 4.
1. Держава відповідає перед громадянином за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод громадянина є головним обов'язком держави.
2. Програма та Генеральний план розвитку держави погоджується громадянами України на Всеукраїнському Референдумі.
Стаття 5.
1. В Україні існує єдине громадянство.
2. Громадяни України наймають (обирають) управлінців (менеджерів) для керування країною (у концептуальну, ідеологічну, президентську, виконавчу, законодавчу, судову та контрольну гілки влади).
3. Органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
4. Влада не може зосереджуватись в руках однієї особи або органу, інакше стануть неможливими взаємоконтроль, стримування, противага і, як наслідок – розподіл влад і правова держава.
5. Гілки влад незалежні одна від одної.
6. Проводити координацію дій гілок влади доручається Президенту України.
7. Влада в Україні децентралізована.
8. В Україні визнається і гарантується самоврядування.
Стаття 6.
1. Національна ідея громадян України: «СОВІСТЬ».
СОВІСТЬ — здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і виробляти самооцінку здійснених вчинків.
Стаття 7.
1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
2. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Стаття 8.
1. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
2. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 9.
1. Державною мовою в Україні є українська мова.
2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на території України.
3. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.
4. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Стаття 10.
1. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Стаття 11.
1. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Стаття 12.
1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності громадянина України.
Від імені громадянина України права власника здійснюють органи державної влади та органи територіального самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
2. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
3. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
4. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
5. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 13.
1. Земля (територія) України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
2. Земля України не підлягає куплі - продажу, даруванню, не може бути предметом фінансових, юридичних чи політичних дій та перебуває під особливою охороною держави.
3. Право оренди землі гарантується.
4. Право оренди землі може бути передано у спадок.
5. Земля, яка без поважних причин не використовувалась більше п’яти років, повертається у власність України (без викупу).
Стаття 14.
1. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
2. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.
3. Цензура заборонена.
4. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.
Стаття 15.
1. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Стаття 16.
1. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
2. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
3. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
4. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
5. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
6. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
7. На території України не допускається постійне розташування іноземних військових баз.
Стаття 17.
1. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Стаття 18.
1. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 19.
1. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
2. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
3. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
4. Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
5. Столицею України є місто Київ.
Стаття 20.
1. Цілісна, єдина Україна має адміністративний поділ з переліком прав самоуправління та обов’язків, відповідальності.
2. Територіальні обєднання громад адміністративно поділяють країну на краї, крайони, мікрокрайони.
3. Територіальні громади населених пунктів відзначені містами підпорядкованими країні, містами підпорядкованими краю, містами підпорядкованими крайону, містами та містечками підпорядкованими мікрокрайону, поселення міського типу, поселення, селища, села, хутори та інше.
4. Округи: військові, судові, прокурорські, Міністерства Внутрішніх Справ України, Служби Безпеки України територіально не повинні співпадати з кордонами населених пунктів, територіальних громад та між собою.
Розділ II.
ПРАВА, СВОБОДИ, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ЗАБОРОНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.
Стаття 21.
1. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
2. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
3. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
4. "Загальна декларація прав людини" правомочна в Україні.
Стаття 22.
1. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 23.
1. Громадянином України має право бути людина, яка:
· народжена на території України;
· має близьких родичів, народжених в Україні.
2. Громадянство України може набути іноземець за умови:
· безперервного проживання в Україні понад три роки;
· володіння державною мовою на рівні спілкування;
· наявність законних джерел існування.
3. Громадянство України може набути людина за особистим рішенням Кабінету Міністрів України.
4. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
5. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:
· наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
· спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг;
· створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
· правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 24.
1. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство, за винятком осіб, які діють проти України.
2. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
3. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 25.
1. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
2. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 26.
1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
2. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 27.
1. Кожен має право на повагу до його гідності.
2. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
3. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 28.
1. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
2. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
3. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
4. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
5. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
6. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 29.
1. Кожному гарантується недоторканність житла.
1.1. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
1.2. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Стаття 30.
1. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
1.1. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 31.
1. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
2. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
3. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах територіального самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
4. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття 32.
1. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
2. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Стаття 33.
1. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
2. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
3. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 34.
1. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
2. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
3. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Стаття 35.
1. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
2. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
3. Україна забезпечує бюджетне фінансування політичних партій, згідно Конституції України та законів України.
4. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
5. Громадяни України мають право об'єднуватись у територіальні громади, об'єднання територіальних громад, та впроваджувати територіальне самоврядування на основі Конституції України і законів України.
6. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
7. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Стаття 36.
1. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.
2. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
3. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах територіального самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
4. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється в судовому порядку.
Стаття 37.
1. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та територіальних референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів територіального самоврядування.
2. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах територіального самоврядування.
Стаття 38.
1. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи територіального самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 39.
1. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів територіального самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 40.
1. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
3. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
4. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
5. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 41.
1. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів територіального самоврядування обмежується законом.
2. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
3. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 42.
1. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
2. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
3. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
4. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
5. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
6. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
7. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 43.
1. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
2. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
3. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
4. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Стаття 44.
1. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
1.1. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
1.2. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Стаття 45.
1. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
1.1. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
1.2. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 46.
1. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
2. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами територіального самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
3. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 47.
1. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Стаття 48.
1. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
2. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
3. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
4. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Стаття 49.
1. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
2. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Стаття 50.
1. Шлюб як добровільний союз ґрунтується на рівноправ'ї подружжя.
2. Держава сприяє добробуту сім'ї.
3. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
4. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
5. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 51.
1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
2. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
3. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 52.
1. Кожна людина має право на освіту.
2. Дошкільна, початкова, загальна державна освіта безплатна та обов'язкова.
3. Технічна і професійна освіта загальнодоступна, а вища освіта доступна для всіх на основі здібностей кожного.
4. Держава ініціює рейтинговий рівень та якість навчання, виходячи з максимальних здібностей та бажань кожного, хто навчається.
5. Громадяни мають право на безкінечно високий рівень освіти, самовдосконалення, саморозвиток та сотворіння.
6. Освіта спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод.
Освіта сприяє взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими та релігійними групами і повинна сприяти підтриманню миру.
7. Завдання освіти: формування здатності розвивати знання і застосовувати їх.
8. Держава виключає орієнтири освіти на середнього чи слабкого учня, студента.
9. Держава виключає можливість навчання у загальних державних закладах тих, хто сам не навчається та заважає навчатися іншим (навчання таких можливо у медико-психологічних закладах – з правом повернення до загальноосвітнього закладу).
10. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
11. Заклади, в яких відсутнє чи недостатній рівень навчання, забороняються.
Стаття 53.
1. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
2. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
3. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зав’язків України зі світовим співтовариством.
4. Культурна спадщина охороняється законом.
5. Держава забезпечує збереження пам’ятників, історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів до їх реставрації, для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Стаття 54.
1. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
2. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів територіального самоврядування, посадових і службових осіб.
3. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
4. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
5. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 55.
1. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів територіального самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів територіального самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 56.
1. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
3. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Стаття 57.
1. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
2. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Стаття 58.
1. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Стаття 59.
1. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
2. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 60.
1. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
2. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 61.
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
3. На перехресті чи пішохідній доріжці при готуванні до переходу чи переході проїжджої частини вулиці перевагу має пішохід і транспортні засоби повинні його пропустити.
4. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
5. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Стаття 62.
1. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї, чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
2. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
3. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Стаття 63.
1. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
2. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Стаття 64.
1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток його особистості.
2. Кожен зобов’язаний поважати права і свободи іншого.
3. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Стаття 65.
1. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
2. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Стаття 66.
1. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
2. Громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан, баланс за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 67.
1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
2. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
3. Під час проходження військової служби громадяни мають право підвищувати свій освітній рівень.
Стаття 68.
1. ЗАБОРОНЕНО в Україні:
• анексія;
• антиреклама України;
• активна протидія (супротив, фізичні та інші дії, заклики до масових протиправних дій) представникам влади;
• бездоглядність дітей;
• бездоглядність недієздатних осіб;
• безпритульність;
• безпритульність дитяча;
• біржові спекуляції;
• брак в роботі;
• браконьєрство;
• вандалізм;
• вбивство;
• ввіз до України, транзит через Україну радіоактивного і хімічного сміття;
• ввіз до України генмодифікованих тварин, птиці, риби, продуктів, насіння, органічної сировини, ліків, їстівних добавок, тощо (виключення можливі за законами України);
• відмова свідка, експерта чи перекладача;
• втеча з місця позбавлення волі, з-під варти, або з території проведення правоохоронними органами явного нагляду;
• втручання в діяльність захисника чи представника особи;
• втягнення у злочинну діяльність;
• вибори списком;
• виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів. документів;
• використання хибних мірних інструментів;
• випуск або реалізація недоброякісної продукції;
• виснаження землі, надр, повітря, забруднення води й повітря, здійснення радіаційного впливу на зовнішнє середовище, а також збіднення рослинного, тваринного світу;
• ганьба один одного;
• геноцид;
• голосування (виборець, депутат, тощо) за інших осіб (одна особа – один голос);
• грубість; нахабність; нахабство;
• дармоїдство;
• дезертирство;
• дезінформація; неповноцінна інформація, яка призводить до дезінформації;
• державна зрада;
• дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;
• диверсія;
• добровільна здача в полон;
• доведення до банкрутства;
• дрібне хуліганство;
• екоцид;
• експлуатація людей;
• жорстоке поводження з тваринами;
• заборгованість;
• заборона правдивої інформації;
• забруднення атмосферного повітря;
• завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності;
• завідомо неправдиве повідомлення про корупцію;
• зайняття забороненими видами господарської діяльності;
• заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку;
• залякування;
• замах на суспільну власність;
• замовлення злочину;
• заподіяння матеріальної шкоди шляхом обману або зловживання довірою;
• зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною хворобою;
• застосування зброї масового знищення;
• захоплення заручників;
• захоплення людей, істот;
• захоплення будинків, будівель, споруд, об’єктів, приміщень, тощо;
• зґвалтування; насильницьке задоволення статевої пристрасті;
• злісна дезорганізація;
• зловживання владою або службовим становищем;
• злочинна недбалість;
• зміна кордону України без рішення Всеукраїнського Референдуму;
• ЗМІ, які надають неправдиву, недостовірну або неповноцінну інформацію;
• знаходження в громадському місті у стані сп’яніння (етиловий спирт 0,3 проміле, наявність наркотика чи токсикоманічної речовини в організмі);
• знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу;
• знущання;
• катування людини, негуманне, жорстоке, принижуюче його честь та гідність поводження чи покарання;
• керівництво злочинною діяльністю;
• керування (консультування, надання довідки чи інформації, навчання, поради, тощо) незаконною діяльністю;
• колабораціонізм;
• контрабанда;
• корупція;
• крадіжка, привласнення, вимагання, шахрайство, омана або зловживання довірою, грабіж, розбій, бандитизм, терористичний акт, піратство;
• легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
• лихварство; лихварська кредитно-фінансова діяльність;
• лихослів'я, непристойна та безсоромна мова, а також блюзнірство, прокльони і лайка, неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази у публічному житті, ЗМІ і громадських місцях;
• мародерство;
• масові протиправні дії, фінансовані юридичними і фізичними особами;
• масові заворушення (організатор, консультант, учасник);
• масові дії в громадських місцях, неузгоджені з виконавчою владою;
• масові дії на території що охороняється;
• монополія, монополізм;
• мстивість, мстити один одному;
• найманство;
• наруга;
• насильство; насильницькі протиправні дії;
• невиконання, погане виконання Концепції України, Конституції України, Законів України, Указів Президента України, Постанов, Рішень КМУ, Рішень територіальних громад, тощо;
• невиконання бюджету;
• невиконання, погане виконання посадових обов’язків;
• невиконання наказу підлеглим;
• невиконання судового рішення;
• невиконання чи порушення Правил безпеки;
• невиплата або неповноцінна виплата, відстрочена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії, допомоги чи інших установлених законом виплат;
• недопустима діяльність політичних партій і професійних спілок інших держав, партій на релігійній основі, а також фінансування політичних партій і професійних спілок іноземними юридичними особами і громадянами, іноземними державами і організаціями, міжнародними організаціями;
• недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання;
• недостовірна інформація;
• незаконні дії щодо майна;
• незаконна діяльність;
• незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, грошей, цінностей, документів, тощо, що випадково опинилося у неї;
• незаконне зберігання зброї, вибухонебезпечних речовин, набоїв до зброї, тощо;
• незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами, отрутами;
• незаконне позбавлення волі або викрадення, утримання людини;
• незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини;
• незаконне руйнування, знищення будівель, майна, тощо;
• незаконне будівництво;
• незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;
• незаконне розголошення інформації;
• незаконні дії;
• незаконні дії у разі банкрутства;
• незаконне підвищення ціни на товар чи послугу;
• незаконна приватизація державного, комунального майна;
• незаконні дії з наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами та прекурсорами;
• нелегітимність;
• ненависть один до одного;
• ненадання допомоги хворому, постраждалому;
• ненормативна лексика (нецензурна брань, злослів’я) у громадському місті;
• неправдива інформація, неправдиве свідчення;
• несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку;
• несанкціоноване проникнення до приміщення;
• обман (омана);
• оплата (пряма чи непряма) поведінки людини (свідчення, обвинувачення, вибору, голосування, обурення, погроз, агресії, протиправних дій, тощо);
• отримання долі від скоєння злочину;
• отримання доходів поза сферою творення;
• пасивна протидія (відмова, буйність, непокора, непокірливість, неслухняність, непохитність, свавілля, норовистість) представникам влади;
• перевищення службових повноважень;
• перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання правдивих показань чи висновку;
• перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських об'єднань;
• підбурювання до заколоту;
• підміна;
• підробка;
• підстава;
• побої, мордування, катування;
• повторне, на протязі календарного року, дрібне хуліганство, посягання на крадіжку та інші заборонені законом дії;
• погроза або насильство; переслідування;
• політична реклама;
• порушення громадського порядку;
• порушення виборчого процесу;
• порнографія;
• посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
• посягання на життя чи здоров’я інших людей;
• посягання на територію, будинок, іншу споруду чи річ, яка знаходиться у державній, комунальній чи особистій власності;
• порушення правил екологічної безпеки;
• провокація;
• продаж землі безповоротно;
• продаж надр;
• пропаганда війни; пропаганда роз’єднання України; пропаганда відокремлення від України якоїсь її території, частини;
• пропагування насильства і жорстокості, національної, расової, релігійної чи політичної ненависті, насильства, нетерпимості і дискримінації;
• протидія законній господарській діяльності;
• протизаконна угода, контракт; договір, акт, інструкція, ліцензія, тощо (у тому числі з різними шрифтами, розмірами і кольорами шрифтів);
• порушення правил експлуатації машин, техніки;
• порушення правил поводження зі зброєю, із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення;
• порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів;
• посягання на права і свободи, честь і гідність інших людей;
• привласнення чужого;
• привласнення, розтрата майна або заволодіння ним незаконним шляхом;
• погіршення стану будівлі, історичної цінності, пам’ятника, природи, екології, флори, фауни, навколишнього середовища, державного чи громадського надбання, тощо;
• порушення авторського права і суміжних прав;
• порушення вимог безпеки;
• порушення вимог Цивільної оборони України;
• порушення законодавства про бюджетну систему України;
• порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, тощо;
• порушення санітарних правил і норм;
• порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху;
• порушення нормативу;
• порушення Програми, Генерального плану розвитку громади;
• поширення пліток і наклепу;
• примушування давати показання;
• призив до порушення Конституції України, Законів України, законних рішень громад України;
• приховання доходів і витрат;
• приховування стійкої фінансової неспроможності;
• приховування злочину;
• продаж товарів і послуг іноземного походження за цінами нижчими, ніж аналогічні товари, зроблені в Україні;
• продаж землі, території, надр, водойм, повітря, космічного простору;
• протидія законним вимогам представників влади, міліції (поліції);
• протизаконна вирубка дерев, знищення лісів, природних ресурсів;
• прояв злопам'ятності;
• пряма чи непряма оплата проведення передвиборної агітації, прямий чи непрямий підкуп виборців;
• психа-фізична дія без попередньої згоди особи;
• публічна інформація на пропаганду війни;
• рабство;
• рейдерство;
• реклама частково чи повністю неправдива, або неповноцінна;
• рекламування без переліку усіх недоліків, шкідливостей та протипоказань;
• реклама тютюну, алкоголю, наркотичних засобів та їх аналогів, інших хімічних речовин які викликають залежність, прекурсорів;
• реклама лікувальних засобів та їх аналогів;
• розголошення таємниці;
• розтрата;
• розпалення ненависті, насильства і дискримінації між верствами населення;
• самовільне залишення військової частини або місця служби;
• самоправство;
• сепаратизм;
• сецесія;
• службова недбалість, бездіяльність;
• службове підроблення;
• спонукання до скоєння злочину;
• створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
• створення або утримання місць розпусти і звідництво;
• створення злочинної організації;
• сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією;
• терор, тероризм, тероризація;
• торгівля людьми;
• умисне знищення або пошкодження чужого майна;
• умисне порушення вимог законодавства;
• утримування у місцях позбавлення волі осуджених громадян України, які мають першу чи другу групу інвалідності;
• ухилення від військової служби;
• ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;
• ухилення від виконання законного рішення суду;
• ухилення від сплати аліментів на утримання дітей;
• ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків;
• ухилення від повернення виручки;
• ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
• фальсифікація;
• фізичне чи психічне примушення затриманої фізичної особи, свобода якої обмежена іншим способом;
• фіктивне банкрутство;
• фіктивне підприємництво;
• хабарництво;
• хакерство;
• хуліганство, або повторне (на протязі календарного року) дрібне хуліганство;
• шпигунство;
• шахрайство.
3. В Україні заборонено утримання публічних будинків розпусти, публічна пропаганда війни, розділу країни, насильницьких дій, наркотичних засобів і речовин, отрут, вибухонебезпечних речовин, холодної зброї, порнографії, заборонених прийомів боротьби, публічний перегляд чи прослуховування продукції індивідуального вжитку.
4. В Україні заборонена продаж:
• медикаментів особам до 16 років;
• тютюнових виробів особам до 18 років;
• отрут, алкоголю, алкогольутримуючих, сильнодіючих і психотропних виробів і засобів особам до 21 року;
• наркотичних і отруйних медичних засобів без призначення та спеціально оформленого рецепту лікаря.
5. В Україні заборонені дії, недостатні дії, або бездіяльність представників влади, внаслідок чого погіршилась якість життя людей, суспільства.
6. Заборонено судді:
• вершити несправедливий суд;
• виносити ухвалу, спираючись лише на думку і авторитет іншого судді;
• виносити покарання, спираючись на докази і логічний аналіз події;
• вислуховувати претензії однієї із сторін позовників у відсутність іншої;
• карати того, хто був змушений до злочину;
• приймати викуп за злочинця, що вчинив умисне вбивство;
• приймати подарунки вартістю більше одного прожиткового мінімуму без контролю з боку держави та громадськості;
• приймати свідоцтво родичів;
• проявляти поблажливість до того, хто убив або ранив людину ненавмисно;
• судити про людину упереджено, навіть коли відомо, що він нечестивець;
• упереджати однією із сторін;
• ухвалювати виправдувальний вирок із страху перед злочинцем;
• ухвалювати вирок з жалості на користь бідного;
• ухвалювати вирок на підставі слів одного свідка.
7. Заборонено депутату, посадовцю, обранцю:
- невиконання посадових обов’язків, угоди з виборцями, Програми, Плану дій;
- перевищення розрахованого громадою кошторису.
8. Заборонено порушувати Концепцію України, Конституцію України, Закони України.
9. Заборонено безпосереднє контактування між Посадовцем та Відвідувачем без технічних засобів запису (можливі відеозапис, реєстратор, диктофон, автоматичні пристрої, термінал, комп’ютер, Інтернет, тощо – запис зберігається не менше 3-х років).
Посадовець, який безпосередньо контактує з Відвідувачем без технічних засобів, підлягає додатковому контролю, або звільненню з посади.
10. Повторне порушення одного й того же Закону України вимагає значно суворішого покарання.
Розділ III.
ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ.
Стаття 69.
1. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
2. Мінімальні кошти на вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії плануються бюджетами України та територіальних громад.
3. Комерційна складова, платна агітація та реклама, політична реклама виборів, референдуму та всього, що з цим пов’язано, - заборонені та є порушенням Конституції України.
4. Повноцінність здійснення народного волевиявленням забезпечується активними діями Судової влади.
5. Колективні рішення громадян (виборців, обранців, посадовців та інших) України приймаються на умові обов’язкового визначення відповідальної особи за реалізацію цього рішення, терміну виконання, добровільної згоди виконавця та наявності дієвого контролю за ходом виконання цього рішення.
Рівень посади та заробітна плата особи залежить від успішності чесного виконання відповідальних особистих та колективних завдань та рішень.
Керівник відповідає за умови та дії підлеглих.
Стаття 70. Виборці.
Від відповідального голосування та подальшого контролю Виборця залежить майбутнє України.