Державне регулювання грошової сфери
Регулювання грошового обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.
Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.
Застосування методів прямого регулювання обсягів і структури грошового обігу дають необхідний ефект при їх використанні в комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.
Інструменти прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу:
Прямі
Ø механізми готівкової емісії;
Ø встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам;
Ø пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживчого кредиту.
Опосередковані
Ø здійснення операцій на відкритому ринку;
Ø регулювання норм банківських резервів;
Ø регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються центральним банком.
Операції на відкритому ринку:
Ø гнучкий валютно-платіжний інструмент, який виявляється у продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на відкритому ринку в комерційних банків;
Ø застосовується для проведення експансивної (купівля цінних паперів) чи рестрикційної (продаж цінних паперів) грошово-кредитної політики.
Політика облікової ставки:
Ø виявляється в змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки;
Ø застосовується для управління кредитною активністю.
Політика мінімальних резервів:
Ø найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання;
Ø виявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у центральному банку;
Ø застосовується як засіб швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.
Базові терміни та поняття:
Гривня – грошова одиниця незалежної держави Україна. “Гривня” як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча – прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ( “загривку” ). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці “рубль”.
Грошова система – форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.
Девальвація– офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.
Інфляція – знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.
Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що був установлений грошовою реформою 1895-1897 рр. С.Ю.Вітте, дорівнював 0,774234г щирого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671г щирого золота. Валютною реформою 1976-1978 рр., проведеною згідно з рішеннями країн ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн – учасниць МВФ скасовано.
Норма обов’язкового резервування – кошти, котрі комерційні банки зобов’язані зберігати у центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.
Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошових паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.
Облікова ставка процента – плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.
Операції на відкритому ринку – купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.
Платіжний оборот – уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, що виникають між економічними суб’єктами.
Ревальвація (реставрація) – офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.
Семінарські заняття по темі 6
1.Сутність грошової системи, її елементи та роль.
2. Основні типи грошових систем та їх еволюція.
3. Створення і розвиток грошової системи в Україні.
4. Стан монетизації економіки України, його причини та шляхи поліпшення.
5. Шляхи монетизації державного бюджету
Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:
Проведіть ретроспективний аналіз розвитку грошової системи України.
Самостійна робота студента
1. Паризька валютна система
2. Генуезька валютна система
3. Бреттон-Вудська валютна система
4. Ямайська валютна система
5. Валютні блоки та союзи
ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [38,70,87].