Залежність стійкості ФСП від оптимальності розміщення засобів визначають шляхом аналізу
1) структури оборотних активів;
2) структури капіталу підприємства;
3) показників платоспроможності;
4) зміни валюти балансу.
При аналізі структури оборотних активів за ступенем ризику вкладання капіталу особливо вивчають оборотні активи з
1) мінімальним ризиком ;
2) невеликим ризиком;
3) високим ризиком;
4 за усіма видами ризиків.
Ступінь інтенсивності використання капіталу, вкладеного у запаси і матеріали, аналізують за показниками
1) динаміки;
2) оборотності;
3) ліквідності;
4) ресурсовіддачі.
До показників оборотності матеріальних оборотних активів не відносять
1) коефіцієнт оборотності;
2) коефіцієнт фінансової незалежності;
3) коефіцієнт закріплення;
4) тривалість одного обороту.
174. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів обчислюють як відношення:
1) суми виручки до середньорічної вартості запасів;
2) середньорічної вартості запасів до суми виручки;
3) середньорічної вартості запасів до валюти балансу;
4) суми виручки до середньорічної вартості оборотних активів.
Розрахунок суми коштів (ек), які умовно вивільнюються з обороту при прискоренні оборотності запасів (або потребують додаткового введення в оборот при уповільнені оборотності), проводять як
1) де Т – тривалість одного обороту в днях
2) ОСО – одноденна сума обороту, грн
3) 0,1 – базисний і звітний період
4)
Суму власних джерел формування запасів (ВОК) обчислюють за такою формулою
1) де І-V – нумерація розділів
2) П - пасиву
3) А - активу
4)
Якщо сума власних джерел формування запасів (ВОК) перевищує суму запасів (З), то фінансову стійкість підприємства характеризують як
1) абсолютну;
2) нормальну;
3) нестійку;
4) кризову.
Якщо сума запасів (З) перевищує суму власних джерел (ВОК), але менше суми «нормальних» джерел (НД) формування запасів, то фінансову стійкість характеризують як
1) абсолютну;
2) нормальну;
3) нестійку;
4) кризову.
В процесі аналізу стану розрахунків з’ясовано, що кошти досліджуваного підприємства використовують інші організації, така ситуація свідчить про наявність заборгованості
1) дебіторської;
2) кредиторської;
3) невиправданої;
4) нормальної.
З метою визначення виправданої або невиправданої заборгованості проводять
1) порівняння загальних сум дебіторської та кредиторської заборгованості;
2) аналіз стану розрахунків за строками виникнення заборгованості;
3) аналіз динаміки сум заборгованості за останні 3-5 років;
4) обчислення структури дебіторської та кредиторської заборгованості.