Попередня підготовка до виконання навику. · до початку роботи кабінету слід перевірити технічну справність еле риладів і систему вентиляції;

· до початку роботи кабінету слід перевірити технічну справність еле
риладів і систему вентиляції;

· на 15 хвилин включити вентилятори для провітрювання кімнати шт
мікроклімату;

· приготувати 20% водний розчин натрію хлориду. Для цього взяти
кухонної солі (рекомендується застосовувати будь-яку кухонну лов
сіль, за виключенням йодованої) та 400 мл дистильованої води,
розмішати розчин;

 

· заправити розпилювач "Комфорт" 20% водним розчином натрію хло|

· включити розпилювач "Комфорт" в електромережу на 15-20 хвили

· після виключення розпилювача "Комфорт" протягом ЗО хвилин йде
білізація аерозолю;

· на 50-60 хвилині провести контроль щільності середовища і кіле
аерозольних часточок за допомогою апаратів фотоелектричних ліч
ників аерозольних часточок (АЗ-5). При відсутності таких апаратів
дична сестра спостерігає через робоче вікно за наявністю димки у
ляді туману;

· в процесі роботи на стінах приміщення осідає велика кількість солі,
треба зберігати, тому що це сприяє підтримці достатньо високого
концентрації аерозолю;

· після підготовки кабінету запропонувати пацієнту одягти халат, ша
взути бахіли, зайти в кімнату штучного мікроклімату і сісти на сті.

IV. Основні етапи виконання навику:

1. Після того, як пацієнти зайшли в кімнату штучного мікроклімату —

рити двері кімнати.

2. Склад лікувального середовища, яким дихає пацієнт, слідуючий- аеро­
золь хлориду натрію, щільністю 3-8 мг/м3 з часточками розміром 3-8
мкм не менше 70-80%, кількість кисню 20,7 об %, вуглекислоти 003-
0,04 об %. Температура повітря +20°-23°С, вологість повітря 40-6о'об
%, РУК повітря 0,1-0,2 м/с, барометричний тиск 750-775 мм рт. ст

3. Під час інгаляції уважно стежити за станом кожного пацієнта через
оглядове вікно. При виникненні сильного кашлю порекомендувати паці­
єнту вийти з кімнати.

4. Тривалість інгаляції від 10 до 60 хвилин. Перший тиждень - адаптацій­
ний, тобто перший день пацієнт перебуває в кімнаті штучного мікроклі­
мату 10 хвилин, другий день - 20 хвилин, третій день - 40 хвилин
четвертий день - 60 хвилин. Наступні 18-20 днів пацієнт перебуває в
кімнаті штучного мікроклімату протягом 60 хвилин щодня.

5. Курс лікування — 20-25 сеансів.

6. Двічі на рік медичній сестрі необхідно проводити забір повітря на
стерильність. Для цього в лабораторії взяти дві стерильні чашки Петрі з
живильним середовищем, поставити їх відкритими в протилежних місцях
кімнати на весь сеанс.

Після закінчення сеансу чашки Петрі закрити, написати направлення і відне­сти до лабораторії. В лабораторії роблять аналіз на стерильність повітря : дають висновок. Кімната штучного мікроклімату повинна мати повітря,

повітря

в якому відсутні патогенні мікроорганізми, тобто в цій кімнаті має бути стерильним.

блок "оксигенотерапія"

Оксигенотерапія - це введення кисню в організм пацієнта з лікувальною метою, яке можна здійснити інгаляційним і неінгаляційним методами. Киснева терапія широко застосовується при патологічних станах, основу яких, перш за Все, становить гіпоксія - загальна або місцева. Прикладами загальної гіпоксії Можуть бути: тканинна гіпоксія, що виникла на фоні захворювань органів ди­хання і органів кровообігу; гемічна гіпоксія, що виникла внаслідок великої крововтрати; гіпоксія від отруєння чадним газом та інші. В останні роки широ­кого застосування в медичній практиці знайшла оксигенобаротерапія, яка ефек­тивна не тільки в лікуванні загальної гіпоксії, айв лікуванні місцевих проявів ГІП°ксії, наприклад, хронічної ішемічної хвороби серця , ішемії кінцівок на ^ні травм або атеросклеротичного ушкодження судин. Гіпербарична оксиге-НаЦІя застосовується для надання невідкладної допомоги при гострих пору-Шеннях прохідності мозкових, вінцевих судин, при пологах (у разі розвитку Пг|оксії плода), а також для профілактики раньової інфекції при важких відкритих травмах кінцівок. Як правило, киснева терапія ефективна в комплексі з іншими |кУвальними засобами при наданні невідкладної допомоги і при традиційному ІКУванні того чи іншого захворювання.

 

Редуктор.

3. Киснева подушка.

4. Затискач.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

^огляду на небезпеку вибуху кисню та виникнення пожежі медична сестра повинна звернути увагу на:

- приміщення, де зберігається кисневий балон. Воно повинне бути су­
хим, температура повітря — не вища за +25°С. Дія більш високої темпе­
ратури оточуючого повітря або дія сонячних променів можуть призвести
до різкого підвищення тиску газу в балоні у зв'язку з його розширенням.
В приміщенні, де зберігається кисневий балон, недопустимо палити, ко­
ристуватися електроприладами, відкритим вогнем. Забороняється в цьо­
му приміщенні зберігати інші гази, ефір, спирт, бензин;

· положення балону. Балон повинен знаходитися у вертикальному поло­
женні, бути зафіксованим металевими скобами до стіни приміщення;

· позначку, яка розміщена на верхній частині балона. Звернути увагу на
рік виготовлення балону і дату наступного випробовування (випробову­
вання на стійкість до високого тиску проводиться один раз на 5 років);

· свій зовнішній вигляд. Одяг повинен бути чистим, а саме, не забрудненим
жиром, мастилами, фарбою. Руки забороняється змащувати кремом або
олією.

IV. Основні етапи виконання навику:

Запам'ятайте! Кисень — це сухий і холодний газ, який при контакті з слизовими оболонками може викликати їх опік, а тому на всіх етапах роботи з киснем — не слід направляти струмінь газу в обличчя, очі.

1.Візуально оцінити стан мішка і гумової трубки кисневої подушки, звер­
таючи увагу на їх цілість.

2.З гумової трубки кисневої подушки зняти мундштук з краном.

3.Надягнути лямку від кисневої подушки на передпліччя лівої руки.

4.Приєднати гумову трубку подушки до вихідного штуцера кисневого балону.

5.Звернути увагу на редуктор, який має 2 манометри. Один із них показує
тиск кисню в балоні, інший — тиск, під яким кисень випускається з бало­
ну. Користуючись вентилем редуктора, наповнити подушку киснем під
тиском 1-2 атм. (вентиль редуктора слід повільно крутити за годиннико­
вою стрілкою, слідкуючи за стрілкою манометра низького тиску).

6. Відчувши наповнення подушки (вона стає твердою), вентиль редуктора
закрутити проти годинникової стрілки. Занадто тверду подушку робити
не слід, тому що оболонка подушки не розрахована на високий тиск І
може статися розрив з вибухом.

7_ Гумову трубку кисневої подушки перетиснути затискачем, щоб кисень не виходив з подушки в атмосферу.

8.Від'єднати гумову трубку подушки від вихідного штуцера кисневого балону.

9.Надіти на гумову трубку кисневої подушки мундштук з краном. Кран має
бути закритим, в положенні, перпендикулярному до трубки.

 

10.Зняти затискач з гумової трубки.

11.Використати кисневу подушку за призначенням.

_ . — —