Здійснення права на спадкування
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк
- у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- у 3 місяці з моменту неприйняття ін. спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття ін. спадкоємцями).
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Якщо спадкоємець протягом строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини. Заява про це подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, але така заява може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі
- відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
- усунення їх від права на спадкування,
- неприйняття ними спадщини,
- від її прийняття.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.
5. Оформлення права на спадщину
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо
- буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування,
- в ін. випадках, встановлених законом.
6. Спадковий договір
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
| Сторони у спадковому договорі | |
| відчужувач | набувач |
| подружжя, один із подружжя або ін. особа | фізична або юридична особа |
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Розірвання спадкового договору
- судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень;
- судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача