Риногенні внутрішньочерепні й орбітальні ускладнення
| Етіологія | Викликаються стафілококом, стрептококом і рідше пневмококом. Періодично зисівається синьогнійна паличка. Частою причиною ускладнень е гострі й хро- чічні процеси в пазухах, грип, ГРВІ. |
| Патогенез | Ускладнення частіше бувають в осіб зі зниженою загальною і місцевою реактивністю. Цьому сприяє анатомічна близькість, загальне кровопостачання, інфекція проникає контактним, гематогенним, лімфогенним і периневрапьним шляхами, іноді при травмах. |
| Клініка орбітальних ускладнень | Негнійний остеоперіостит орбіти характеризується головним болем, підвищенням температури тіла. Місцево набряк клітковини, викликає набряк повік, біль при пальпації по краю орбіти. Можливе зниження гостроти зору. Гінійний остеоперіостит. Виражені загальні симптоми V вигляді підвищення температури, головного болю. При цьому шкіра гіперемована. Відзначається виражений набряк повік, гіперемія кон'юнктиви, очне яблуко зміщене й обмежене в рухливості.. Набряк повік - частіше в дітей при гострих етмоїдитах. Підвищується температура, погіршується загальний стан. Шкіра повік і кон'юнктива гиперемовані, очна щілина звужена. При абсцесі повік симптоматика підсилюється, з'являється хемоз, очна щілина закрита. При тетобульбарному абсцесі виражені інтоксикаційні симптоми: гектична. |
| температура, озноби, зсув лейкоцитарної формули крові вліво, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. Характерні місцеві симптоми: гіперемія шкіри, набряк повік, звуження очної щілини, хемоз, екзофтальм, обмеження рухливості очних яблук, можливе зниження гостроти зору. Флегмона орбіти. Прогресуюче гнійне розплавлювання клітковини орбіти. Симптоматика: гостра інтоксикація, гектичний тип температурної кривої, головний біль (більше в ділянці очниці),, біль підсилюється при натисканні на очне яблуко, яке не рухається!. Корнеальний і зіничний рефлекси зникають. Об'єктивно: набряк і гіперемія повік, набряк може захоплювати м'які тканини щоки. Очна щілина закрита, хемоз. У клінічному аналізі крові лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ. | |
| Лікування | Оперативне, разом з окулістами. Проводиться розкриття параназальних синусів і запального осередка в очниці. |
Доброякісні пухлини носа
| Фіброма | |
| Етіологія | У носі зустрічається нечасто. Бувають тверді і м'які. Тверді, як правило, виходять з порожнини.. |
| Патанатомія | Фіброма має округлу форму з гладкою поверхнею, на низькій основі і рідше на ніжці. Це сполучнотканинна субстанція, складається з гіалі- нових пучків. |
| Клініка | Залежно від розміру фіброми можливе закладання носа, іноді кровотечі. |
| Діагностика | При передній риноскопії видно округлі утворення, відносно щільні, на широкій основі, при дотику кровоточать. |
| Лікування | Оперативне. |
| Папілома | |
| Етіологія | Дотепер точно не з'ясована. Вважають, що причиною є різні подразнювальні фактори, тривалі запалення. Багато хто вважає, що етіологічним фактором є віруси. |
| Гістологія | Одні автори вважають папілому сполучнотканинною, іінші, в основному клініцисти, - продуктом розростання епітелію. |
| Симптоматика | Пухлина дрібногорбиста у вигляді гребеня або цвітної капусти, або малини. Має білувато-жовтий або блідо-рожевий колір. Вона на широкій основі, росте повільно, буває як одиничною, так і множинною. |
| Лікування | В основному оперативне. |
| Ангиома | |
| Патанатомія | Судинна пухлина носової перегородки і нижніх носових раковин. Поліп, що кровоточить, у вигляді округлої пухлини, м'якої консистенції, темно-багрового кольору з нерівною поверхнею. Гістологічно він являє собою ангіофіброму. Ангіоми і поліп, що кровоточить, проявляють себе частими носовими кровотечами, рефлекторними неврозами. |
| Лікування | Лікування оперативне з наступною обробкою холодом або коагуляцією. |
Катаральна ангіна
| Етіологія | 1. Мікроорганізми: коки, палички, віруси, аденовіруси, спірохети, гриби й ін. У 50-95% випадків р-гемолітичний стрептокок групи А. Частий збудник - золотавий стафілокок. Ангіни аліментарного походження можуть викликатися зеленуватим стрептококом. Інфікування: |
| екзогенне (повітряно-краплинний шлях передачі інфекції; контактний, аліментарний) | ендогенне (карієс зубів, хронічний тонзиліт, сенсибілізація організму) |
| 2. Фактори, шо сприяють: зниження адаптації організму до холоду, коливання умов зовнішнього середовища (температура , вологість, харчування й ін.), травми мигдаликів, хронічні запальні процеси в порожнині рота, носа, придаткових пазухах носа, загострення хронічного тонзиліту (в основі захворювання алергічно - гіперергічна реакція). | |
| Патогенез | За В.П Воячеком епітелій, що вистилає лакуни мигдаликів - 1-й фізіологічний бар'єр і його порушення являє собою катаральну ангіну. |
| Патологічна анатомія | Розширення дрібних кровоносних і лімфатичних судин у паренхімі мигдаликів різко виражено, тромбоз дрібних вен і стаз у лімфатичних капілярах. Мигдапиківи гіперемовані, слизова набрякла, просочена серозним секретом. Епітеліальний покрив інфільтрований лімфоцитами й лейкоцитами. Місцями епітелій розпушений, десквамований. |
| Клініка | Гострий початок. Загальний стан у дорослих страждає незначно: температура субфебрильна, рідко вище 38°С. Загальне нездужання, головний біль. Біль при ковтанні, більше при «порожньому ковтку». У периферичній крові зміни запального характеру. Фарингоскопія: розлита гіперемія імигдаликів і країв піднебінних дужок, трохи збільшені мигда- ликіви, місцями покриті тонкою плівкою слизисто-гнійного ексудату. Язик сухий, невелике збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. У дітей всі клінічні явища виражені більшою мірою. Тривалість хвороби 3-5 днів. |
| Діагностика | Вивчення скарг, анамнезу, загального -статусу. Об'єктивне досліджен- іня ЛОР-органів. Бактеріологічне дослідження (мазки з носа, зіву на !ВЦ, цитологічне дослідження. Огляд суміжних фахівців. Загальне клі- інічне дослідження, ЕКГ |
| Диференційний діагноз | Загальні інфекційні захворювання, дифтерія, ГРВІ, інфекційний моно- інуклеоз, кір, скарлатина, хвороби крові. |
| Лікування | Ізоляція хворого від оточуючих, спокій, постільний режим, велика кількість напоїв. Дієта: обмеження подразнюючої їжі, виключення молочних продуктів. Антибіотики: захищені пеніциліни, макроліди (Роваміцин"), фторхінолони (Таванік®); сульфаніламідні препарати, саліцилати, аспірин. Ілю- конат кальцію. Місцеве лікування: полоскання антисептичними розчинами, зігріваючий компрес на шию. |
Лакунарна ангіна
| Етіологія | Мікроби: коки, частіше стрептококи - р-гемолітичний групи А, рідше стафілококи), віруси (аденовіруси, вірус грипу). Переохолодження, зниження імунологічної резистентності організму. |
| Патогенез | За В.І. Воячеком порушується іі фізіологічний бар'єр - пошкоджується підепітеліальний шар. |
| Патологічна анатомія | У лакунах скупчення спочатку серозно-слизового,, а потім гнійного відокремлюваного. Ексудат у лакунах складається з лейкоцитів, лімфоцитів, злущеного епітелію й фібрину; через устя лакун він виступає як білувато-жовтий наліт. |
| Клініка | Гострий початок. Загальні симптоми: підвишення температура тіла до 38-39°С, озноб, загальна слабкість, головний біль, біль у м'язах, суглобах, зниження апетиту, можуть бути болі в серці. У дітей часто виникає блювота, можуть бути явища менінгізму, порушення свідомості, проноси. Місцеві симптоми: біль у глотці при ковтанні, іноді ірадіююча у вухо, спочатку з одного, а потім по обидва боки, припухлість регіо- нарних лімфовузлів, неприємний запах з рота. |
| Фарингоскопія: піднебінні мигдаликіви збільшені, а гіпереміровачою поверхнею, в устях лакун наліт у вигляді жовто-білих острівців, що покривають мигдаликіву. Наліт знімається без пошкодження епітеліального шару. Як правило, процес двосторонній. На 2-5 день виразність симптомів зменшуєтьсяі Тривалість хвороби 6-7 днів» | |
| Діагностика | Скарги, анамнез, об'єктивне дослідження дійсного стану хворого по органах і системам. Дослідження ЛОР-органів. Мазок з носа їй зіва на ВІ>, цитологічне дослідження. Огляд суміжних фахівців. Клінічний та біохімічний аналіз крові: лейкоцитоз, палочкоядерне зрушення вліво, еозинофілія, прискорення ШОЕ; підвищення рівня гострофазових показників: С-реактивний білок, глікопротеїди, серомукоїд, сіалові кислоти. У сечі сліди білка, лейкоцити, можлива наявність свіжих і вилужених еритроцитів. ЕКГ |
| Диференційна діагностика | Дифтерія, виразково-плівчаста ангіна Сімановського-Венсана, флегмонозна ангіна, ангіни, при загальних інфекційних захворюваннях, захворюваннях крові. Ангіна бічних валиків і тубарних мигдаликів, язикової мигдаликіви. |
| Лікування | Щадливий режим. Суворий постільний режим без фізичних навантажень. Ізоляція від оточуючих. У важких випадках госпіталізація в інфекційне відділення. Дієта: неподразнююча тепла їжа, в основному рослинна, вітаміни, виключення молочних продуктів. Місцево: теплі полоскання розчином соди й кухонної солі (1 ч.л. соди на 200 мл води), фурациліну, перманганату калію, перекису водню, настойкою календули, відваром ромашки, зігріваючий компрес на шию. Загальне лікування: саліцилати, антибактеріальні препарати (захищені пеніциліни, макроліди (Роваміцин"), фторхінолони (Таванік*)), анти- гістамінні засоби (Телфаст0), вітаміни. |
Фолікулярна ангіна
| Етіологія | Мікроби: коки, частіше стрептококи β-гемолітичений групи А, рідше стафілококи), віруси (аденовіруси, вірус грипу). Переохолодження, зниження імунологічної резистентності організму. |
| Патогенез | За В.Г Воячеком порушується ІІІ фізіологічний бар'єр - уражуються лімфоїдні фолікули. |
| Патологічна анатомія | Виникають глибокі зміни в паренхімі мигдапиківи. Лейкоцитарні інфільтрати у фолікулах, у деяких - некроз. Фолікули, розташовані під епітелієм, просвічують через нього у вигляді жовтих «просяних крапок», а "хнє злиття призводить до утворення численних дрібних абсцесів. |
| Клініка | Гострий початок. Загальні симптоми: підвишення температури тіла до 38-39°С, озноб, загальна слабкість, головний біль, біль у м'язах, суглобах, зниження апетиту, можуть бути болі в серці. У дітей часто виникає блювота, можуть бути явища менінгізму, порушення свідомості, проноси. Місцеві симптоми: біль у глотиі при ковтанні, іноді ірадіюючий у вухо, спочатку з одного, а потім по обидва боки, припухлість регіо- нарних лімфовузлів, неприємний залах з рота. |
| Фарингоскопія: Розлита гіперемія й інфільтрація м'якого піднебіння, дужок, збільшення й гіперемія мигдаликів, на поверхні численні круглі жовтувато-білі крапки від 1 до 3 мм у діаметрі. Розкриваються на 2-3-й день (це фолікули, що нагноїлися); на їхньому місці залишаються ерозії, що швидко гояться. Різко виражений регіонарний лімфаденіт. Тривалість хвороби 7-14 днів. | |
| Диференційна діагностика | Дифтерія, виразково-плівчаста ангіна Сімановського-Венсана, флегмонозна ангіна, ангіни при загальних інфекційних захворюваннях, захворюваннях крові. Ангіна бічних валиків і тубарних мигдаликів, язичної мигдаликіви. |
| Лікування | Щадливий режим. Суворий постільний режим без фізичних навантажень. Ізоляція від оточуючих. У важких випадках госпіталізація в інфекційне відділення. Дієта: неподразнююча тепла їжа, в основному рослинна, вітаміни, виключення молочних продуктів. Місцево: теплі полоскання розчином соди й кухонної солі (1 ч.л. соди на 200 мл води), фурациліну, перманганату калію, перекису водню, настойкою календули, відваром ромашки, зігріваючий компрас на шию. Загальне лікування: саліцилати, антибактеріальні препарати (захищені пеніциліни, макроліди (роваміцин®), фторхінолони (Таванік®)), антигістамінні засоби (Телфаст), вітаміни. |
Паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна)
| Етіологія | Мікробний фактор (частіше змішана флора): ентерокок + кишкова паличка або стафілокок, пневмокок, гемолітичний стрептокок, дифтерійна паличка, гриби й ін. Зниження загальної імунологічної' резистентності. Ускладнення ангіни у хворих на хронічний тонзиліт., карієс зубів, пародонтоз. |
| Патогенез | Інфекція проникає через IV фізіологічний бар'єр (ураження сполучнотканинної капсули мигдаликіви). Шляхи проникнення' інфекції: тонзи- логений, одонтогенний, рідше отогенний, гематогенні, травматичний. Частіше локалізується у верхньому полюсі мигдаликіви. Рубцьові зміни в імигдаликівах викликають утруднення дренажу крипт, що призводить до активності інфекції й поширення її через капсулу мигдаликіви в навколомигдаликову клітковину. |
| Патологічна анатомія | Виникають запальні інфільтрати до некрозу тканини. Скупчення лімфогістіоцитів,нейтрофільних лейкоцитів. Кровоносні капіляри розширені, кровонаповнені, у лімфатичних судинах. |
| За клініко-морфологічними змінами розрізняють стадії: набрякла, інфільтративна, .абсцедируюча. За локалізацією: передньо-верхній, передньо-нижній, задній, і бічний. | |
| Клініка | Звичайно однобічний, але може захоплювати й обидві мигдаликіви. Виникає через 4-5 днів після початку ангіни або загострення хронічного тонзиліту. Симптоми: біль при ковтанні слини, головний біль, загальна розбитість, температура тіла підвищується до 38°С і вище, гугнявість, тризм жувальної мускулатури, слинотеча. Наростання болю в глотці, порушення сну, пасажу їжі.. Припухлість регіонарних лімфовузлів на хворому боці, асиметрія зіву, змушене положення голови, рухи хворобливі. |
| Діагностика | Загальне клінічне обстеження хворого. Огляд ЛОР-органів. Пробна пункція. У крові: лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. |
| Диференційна діагностика | Іострий фарингіт, однобічна гіперплазія піднебінної мигдаликіви, дифтерія, скарлатина, пухлини глотки (рак, саркома, лімфоепітеліома та ін.), аневризма, агранулоцитарна ангіна, твердий шанкр. |
| Лікування | Постільний режим. Дієта: тепла їжа й велика кількість напоїв. Місцево: тепле полоскання й зрошення порожнини рота й глотки розчинами антисептиків, антибактеріальна терапія: захищені пеніциліни, макро- ліди (Роваміцин®), фторхінолони (Таванік^); сульфаніламіди. Розкрит- Ітя абсцесу в ділянці найбільшого випинання. У хворих на хронічний 1 тонзиліт - абсцестонзилектомія. |
Заглотковий абсцес
| Етіологія | Мікробний фактор: коки (стафілококи, стрептококи), віруси, травми задньої стінки глотки. |
| Патогенез | Занесення інфекції в лімфатичні вузли при ринофарингіті, гострому фарингіті, ангіні, гострих інфекційних захворюваннях. |
| Патологічна анатомія | Гнійне запалення лімфатичних вузлів і пухкої клітковини між фасцією глоткової мускулатури й передхребетною фасцією. Виникає в дітей до 4-х років. |
| Клініка | Розрізняють гострий, підгострий й хронічний (специфічний: туберкульозний, сифілітичний; отогенний) перебіг. Найбільш часто спостерігається гострий. Симптоми: біль у глотці при ковтанні, утруднене дихання. Відмова від їжі, занепокоєння, порушення сну, температура до 38°С і вище, іноді утруднення носового дихання, гугнявість. При локалізації в мезофа- рингсі - фарингіальний стридор, захриплість, гучне дихання. У гіпофа- рингсі— напади ядухи, ціаноз, можливе звуження входу в гортань; поширення донизу веде до здавлювання стравоходу й трахеї. При огляді вимушене положення голови (нахилена до хворого боку). Фарингоскопія: випинання й гіперемія слизової оболонки глотки, асиметричне, що займає одну половину задньої стінки глотки. |
| Діагностика | Скарги, анамнез, загальноклінічне обстеження, дослідження ЛОР- органів, рентгенографія шийного відділу хребта, клінічний аналіз крові - запальні явища. |
| Диференційна діагностика | Несправжній круп, запальні захворювання гортані при дитячих інфекційних захворюваннях, холодний набряклий абсцес при туберкульозному спондиліті,, невринома заглоткового простору. У дорослих і підлітків бічний парафарингіальний абсцес. Пухлини. |
| Лікування | До появи абсцесу - консервативне (антибіотики: захищені пеніциліни, макроліди (роваміцин®), фторхінолони (Таванік0); сульфаніламіди). Полоскання глотки антисептичними розчинами, зрошення глотки. При формуванні абсцесу - його розтин. |
Дифтерія глотки
| Етіологія | Паличка Леффлера (С. diphtheria) |
| Патогенез | Дифтерійні мікроби локалізуються у воротах інфекції (слизова), ви-1 кликаючи загальну інтоксикацію виділюваним ними токсином. |
| Патологічна анатомія | · Місцеві явища в ділянці первинної фіксації збудника · Зміни всього організму, унаслідок загальної дії токсину. Місцеві явища: фібринозне запалення, ураження регіонарних лімфатичних вузлів і колатеральний запально-токсичний набряк м'яких тканин. Загальні зміни в організмі: деструктивні зміни в надниркових залозах, ураження периферичного нервового апарата (токсичний паренхіматозний неврит, дистрофічні й запальні зміни в серцевому м'язі, І дегенеративно-дистрофічні зміни в печінці, нирках. Катарально-1 геморагічне запалення слизової шлунка, паретичний стан кровонос-1 них судин). Паренхіматозне переродження внутрішніх органів. Крупоз-| не запалення верхніх дихальних шляхів, трахеїт. Пневмонія. Паличка дифтерії, локалізуючись у мигдаликівах, сприяє фібринозному запаленню з утворенням плівок. Усмоктування токсину в кров викликає імбібірований набряк місцевих тканин, а також шийної клітковини. |
| Клініка | За клінічним перебігом три форми: локалізована(катаральна, острівчаста, плівчаста); · поширена або субтоксична (мигдаликіви, дужки, стінки глотки); · токсична: гіпертоксична, геморагічна, гангренозна (ураженняа зіву, І набряк лімфатичних вузлів підщелепної й шийної ділянки з підшкір-1 ною клітковиною, що прогресує, картина загальної інтоксикації). У легких випадках початок мало помітний, у важких - швидке загальне нездужання. Болі при ковтанні менш виражені, температура від субфі-1 брильної до 40°С. Сірувато-білий наліт фібринозного характеру, що важ-1 ко відокремлюється від підлягаючих тканин. Наліт може поширюватися І на язичок і м'яке піднебіння. У важких випадках нальоти грязно-сірі, з І кисло-солодким запахом з рота й набряком шийної клітковини. Блідість І шкіри обличчя. Картина крові: помірний лейкоцитоз із нейтрофільозом. І |
| Діагностика | Скарги, анамнез. Клінічна картина захворювання, телуринова проба, бактеріологічне дослідження відокремлюваного зіва й носа (наявність бактерій Леффлера). І |
| Диференційна діагностика | Ангіни (катаральна, фолікулярна), виразково-плівчаста ангіна Сімановського-Венсана, інфекційний мононуклеоз. |
| Лікування | Уведення антитоксичної дифтерійної сироватки за Безрідком, госпіта-1 лізація спец, машиною в інфекційне відділення. Лікувальні лози сироватки: |
| 1.При локалізованій формі: в/м 1-й раз 5000-10000 ЕД (на курс 20000 ЕД) 2.при поширеній формі доза подвоюється 3.при субтоксичній - потроюється 4. при токсичній - перша доза - 20000-50000 ЕД, а на весь курс 200000 ЕД. Одночасно: пеніцилін в адекватних дозах, роваміцин, вітаміни (аскорбінова кислота 100-300 мг; нікотинова кислота 10-20 мг 3 рази на день усередину, віт. В1 не більше 10 мг 3 р. на день до 10 доби з перервою 1-2 тижні), дезінтоксикація (переливання крові, в/в гемодез, неогемодез). Симптоматичне лікування (серцево-судинні засоби). |
| Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїдні вегетації) | |||
| В основному в дитячому віці (2-15 років). | |||
| Етіологія | · Перенесені інфекційні захворювання (кір, скарлатина, коклюш, краснуха), захворювання верхніх дихальних шляхів (грип, гострі риніти, синусити); · хронічна сенсибілізація, у тому числі, пов'язана з незбалансованим харчуванням (вуглеводів), порушення білкового обміну; · конституціональні особливості; · спадковість; · постійна вегетація в мигдаликіві патогенної флори, подразнення нервовоірецепторних утворень створює нервово-алергійну настроєність. | ||
| Патогенез | Розрізняють III ступеня гіпертрофії: І ступінь - аденоїди прикривають 1/3 леміша; II ступеня - 2/3 леміша; III ступінь - весь леміш. Аденоїдні вегетації, будучи механічною перешкодою, утрудняють носове дихання, у наслідок чого порушується крово- і лімфообігу й виникає симптомо- комплекс порушень місцевого й загального характеру. | ||
| Клініка | 1) Симптоми з боку порожнини носа: утруднене носове дихання, постійні серозні виділення з носа, запалення в носоглотці й у порожнині носа; 2) симптоми з боку вуха: порушення функції слухових труб, часті отити, євстахіїти; 3) симптоми з боку інших органів і систем: порушення росту кістяка обличчя, головний біль, запаморочення, розлади сну, пам'яті, нічне нетримання сечі, порушення функції серцево-судинної системи, патологічні стани нижніх дихальних шляхів. Зовнішній вигляд хворого «аденоїдний»: обличчя витягнуте, напіввідкритий рот, неправильний прикус, зглаженність носогубних складок аркоподібне піднебіння, «куряча грудь». | ||
| Діагностика | Скарги, анамнез, задня риноскопія (або пальцеве дослідження); передня риноскопія; проста й контрастна рентгенографія: дослідження дихальної функції носа. | ||
| Диференційна діагностика | Юнацька фіброма носоглотки; гіпертрофія носових раковин; скривлення носової переділки; пухлини; синехїї порожнини носа; хоаналь- ний поліп; однобічна атрезія хоан. | ||
| Лікування | Консервативне - гіпосенсебілізуюча терапія, загартовування, збалансоване харчування, фізкультура, вітаміни груп В, Р, С, препарати кальцію - з метою профілактики післяопераційних рецидивів. Хірургічне - аденотомія (при гіпертрофії ІІІ ступеня). | ||
Хронічний тонзиліт