Соціальне забезпечення: поняття та види пенсій та допомог

• ⇐ Назад
12

Соціальне забезпечення як галузь права - це система правових норм" спрямованих на регулювання суспільних відносин із розподілу позабюджетних фондів соціального страхування і перерозподілу частини державного бюджету з метою задоволення потреб фізичних осіб у випадку втрати заробітку чи трудового доходу, несення додаткових витрат на утримання і виховання дітей, підтримку інших членів сім'ї, які потребують догляду, відсутності коштів в обсязі прожиткового мінімуму через об'єктивні соціально значимі причини, а також надання медичної допомоги і соціального обслуговування. Важливими видами соціального забезпечення є пенсії та допомоги.

Пенсійне страхування - є невід'ємною складовою частиною загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання пенсійного забезпечення громадянам у старості, у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок пенсійних страхових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, фізичними особами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Правовою базою пенсійного страхування є: Конституція України (1996 р.); Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування (1998 р.), Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р.), Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р., а також інші закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та інші нормативно-правові акти, що стосуються пенсійного забезпечення в Україні. При цьому слід підкреслити, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:

а) види пенсійного забезпечення;

б) умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

в) пенсійний вік, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

г) джерела формування коштів на пенсійне забезпечення; ґ) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

д) організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Пенсійне страхування залежить від багатьох чинників і, перш за все, від страхового стажу працівника. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачує страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обчислюється страховий стаж у місяцях територіальним органом Пенсійного фонду на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством.

Пенсійне страхування реалізується завдяки чіткій системі, яка складається із трьох рівнів. Перший рівень - це солідарна система загальнообов'язкового пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених законом. Другий рівень - це накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах і в порядку, передбачених законом. Третій рівень - це система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Головна специфіка зазначених рівнів у тому, що перший та другий рівні становлять систему загальнообов'язкового пенсійного страхування в Україні, а другій та третій - систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів зазначеної системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення. Питання щодо можливості участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні, а також участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюється законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України. Нова система пенсійного страхування чітко визначає і її суб'єктний склад. Суб'єктами солідарної системи е:

а) застраховані особи, члени їх сімей та інші особи, визначені законом;

б) страхувальники;

в) Пенсійний фонд;

г) уповноважений банк;

ґ) підприємства, установи, організації, що сприяють працівникам в оформленні пенсій.

Суб'єктами накопичувальної системи пенсійного забезпечення е; а) особи, від імені яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;

б) підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування коштів до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

в) Накопичувальний фонд;

г) недержавні пенсійні фонди;

ґ) юридичні особи, що здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом та недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;

д)зберігач;

е) страхові організації.

Солідарна система страхування передбачає пенсійне забезпечення таких видів:

- за віком;

- по інвалідності;

- у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсії за віком призначаються за наявності двох умов: віку 60 років для чоловіків і 55 років для жінок та страхового стажу не менше 5 років. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. Якщо особа виявить бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком підвищується на 3% розміру пенсії, якщо відкладено вихід на пенсію на 1 рік, на 6,71% - на два роки, на 11,83% - на 3 роки, на 18,54 - на 4 роки, на 27,07 - на 5 років, на 36,46 - на 6 років, на 46,85 - на 7 років, на 58,43 - на 8 років, на 71,19 - на 9 років, на 85,32%, якщо вихід на пенсію відкладено на 10 років. При цьому підвищення розміру пенсії можливе лише за повний рік страхового стажу, тобто неповний рік страхового стажу для підвищення пенсії не враховується.

Нове законодавство про пенсійне страхування чітко визначає два види пенсійного забезпечення: пенсійні виплати і соціальні послуги. До пенсійних виплат у солідарній системі за рахунок коштів Пенсійного фонду належать:

а) пенсії за віком;

б) пенсії по інвалідності;

в) пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

За рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюються такі пенсійні виплати, як:

а) довічна пенсія з установленим періодом;

б) довічна обумовлена пенсія;

в) довічна пенсія подружжя;

г) одноразова виплата.

Щодо соціальних послуг у солідарній системі, то вони надаються за рахунок коштів Пенсійного фонду. Такою соціальною послугою є допомога на поховання пенсіонера.

Для нового законодавства щодо пенсійного страхування відповідним позитивом е чітка деталізація осіб, які підлягають загально-обов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначеність правових засад добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, порядок оскарження дій страхувальників та виконавчих органів пенсійного фонду, відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій та їх посадових осіб.

Державне регулювання і нагляд за дотриманням пенсійного страхування здійснюють:

- центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і його територіальні органи;

— Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

- Державна комісія з цінних паперів та фінансового ринку. Оскарження дій чи бездіяльності страхувальників та виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. У разі порушення законодавства щодо пенсійного страхування винні особи несуть адміністративну, матеріальну та майнову відповідальність відповідно до закону та укладеного договору.

Допомога — це грошова виплата (одноразова чи періодична), яка призначається окремим категоріям громадян у порядку і розмірах, передбачених законодавством. Численні види допомоги у системі соціального забезпечення можуть бути класифіковані за різними підставами: за цільовим призначенням допомоги; за тривалістю виплати допомоги (одноразові, щомісячні, періодичні); за джерелом їх виплати (допомога з позабюджетних фондів, допомога з державного бюджету) тощо. Допомога регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку а тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р., Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р., Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р., іншими законодавчими актами. Чинним законодавством передбачено такі види допомоги:

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми,

- допомога на поховання;

- одноразова допомога потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- допомога по безробіттю;

- допомога вимушеним переселенцям;

- допомога біженцям;

- інші види допомог.

За цільовим призначенням допомоги поділяються на:

а) допомога, що компенсує заробіток (повністю чи частково), який втрачений із поважних причин - допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності і пологах. Як правило, розмір цієї допомоги залежить від розміру втраченого заробітку і виплата її триває протягом всього періоду, поки втрачений заробіток;

б) допомога, яка надана як додаткова матеріальна допомога для покриття разових додаткових витрат (допомога при народженні дитини, допомога на поховання). Розміри цієї допомоги не залежать від наявності в отримувача заробітку чи іншого доходу і Його розміру. Така допомога за строками її виплати є одноразовою;

в) допомога, яка повинна забезпечити засоби до існування на період відсутності заробітку чи іншого доходу - допомога по безробіттю. Розмір цієї допомоги і строки її виплати можуть бути різні, залежно від конкретного отримувача допомоги.

Види допомоги за строками її виплати класифікуються на:

а) допомогу одноразову - жінкам" які стали на облік у медичних закладах на ранніх строках вагітності, у разі народження дитини; на поховання; біженцям; вимушеним переселенцям;

б) допомога щомісячна - по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, на дитину до 16 років, по безробіттю;

в) допомога періодична (яка виплачується протягом певного періоду часу) - по тимчасовій непрацездатності; по вагітності і пологах.

Види допомоги за джерелами виплат класифікуються:

а) допомога, що виплачується за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів;

б) допомога, що виплачується за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Конкретні розміри кожного виду допомоги визначаються чинним законодавством.

 

Трудовой стаж — время (продолжительность) трудовой или другой общественно-полезной деятельности работника. Является основанием для возникновения права на пенсионное обеспечение, отпуск, получение пособия по временной нетрудоспособности, а также в ряде случаев - заработной платы. Основным документом, подтверждающим трудовой стаж является трудовая книжка. Виды трудового стажа

Различаются виды трудового стажа: общий, непрерывный и специальный

Общий трудовой стаж

2. Види трудового стажу. Трудовий стаж має значення для визначення правового статусу особи ( пенсіонер, ветеран праці тощо). За радянських часів трудовий стаж та порядок його обчислення мав велике значення для пересування по службі, для отримання житлової площі або її покращання, був одним із найважливіших важелів підвищення трудової дисципліни на підприємствах, в установах, організаціях . Тобто трудовий стаж можна класифікувати на види, в залежності від його значення для настання правових наслідків: Для призначення пенсій: Загальний; Спеціальний; Для призначення допомоги у зв’язку з утратою працездатності: Загальний; Безперервний. Для визначення терміну відпустки: Загальний; Спеціальний; На одному підприємстві. Для отримання винагороди за загальні результати роботи підприємства: На одному підприємстві; В галузі. Для пересування по службі; На отримання пільг. Демократизація суспільства, перехід до ринкової економіки привели в кінцевому результаті до реформи соціального страхування та пенсійного забезпечення на Україні, В цих умовах найважливішим важелем становиться не безперервний трудовий стаж, а внесок кожного да страхових фондів , як особисто громадян, на протязі їх загальної трудової діяльності, так і роботодавців. Діюча Конституція України, закони та підзаконні нормативні акти свідчать про втілення в життя нового відношення до поняття трудовий стаж. Розглянемо, в чому ж конкретно пов’язане зростання значення загального трудового стажу. Загальний трудовий стаж, що дає право на пенсію. Загальний трудовий стаж - це загальна тривалість як трудової, так і іншої суспільно корисної діяльності особи, з якою законодавство України пов’язує певні правові наслідки в пенсійному забезпеченні. Призначення пенсій на Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» , введеного в діє з 1 січня 1992 р. Згідно цього Закону пенсії можуть бути трудові ( за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні. Таким чином право на трудову пенсію мають особи, які були зайняті суспільно корисною працею, при дотриманні інших умов її призначення. Значення загального трудового стажу в пенсійному забезпеченні суттєво зросло, особливо при призначенні пенсій по старості. Від трудового стажу залежить не тільки право на пенсію, але і її розмір. Наприклад, за кожний повний рік робот понад 25 років для чоловіків пенсія збільшується на 1 відсоток його заробітку . До загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка трудова діяльність. В такий стаж входить робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Тобто зараховується як постійна робота, так і тимчасова ( сезонна, з повним або неповним робочим днем, на час відсутності працівника тощо), а також у окремих осіб по їх обслуговуванню. На рівні з роботою зараховується і діяльність, яка має назву «служба», навчання, час перебування за кордоном. Спеціальний трудовий стаж, що дає право на пенсію. Поряд із загальним трудовим стажем юридичне значення має і стаж роботи в особливих умовах праці або в несприятливих кліматичних умовах, з підвищеною інтенсивністю тощо. Це так званий спеціальний стаж. На відмінність від загального стажу, як підсумкової тривалості будь-якої роботи і іншої суспільно корисної діяльності, спеціальний трудовий стаж - це підсумковий облік виконання тільки певної роботи у відповідних умовах праці. Із врахуванням спеціального трудового стажу призначаються пенсії по старості на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років. Розглянемо, яка робота включається у спеціальний стаж. Підземна робота, робота із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком № 1 . Робота у шкідливих і тяжких умовах праці за Списком № 2 і за результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць за мовами праці здійснюється власником підприємства або уповноваженим ним органом згідно Порядку , встановленого Кабінетом Міністрів України. Робота за Списком текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; Робота за Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років; Робота за Списком професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Робота за Списком професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку; Крім того, пенсії за вислугу років призначаються: спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при загальному стажі роботи не менше 20 років і перебуванні у складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. працівникам експедицій, партій безпосередньо зайнятих на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, географічних, гідрологічних, гідрографічних і розвідувальних роботах; працівникам освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення. Згідно ст. 100 Закону визначено, що особам, які працювали до введення з 1 січня 1992 р. Закону України «Про пенсійне забезпечення» на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством ,,,, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а)особам, які мають на день уведення Закону ( 1.01.92 р.) повний стаж на зазначених роботах, що дають право на пенсію на пільгових умовах, пенсії у розмірах, передбачених Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; Наприклад. Громадянин (1949 року народження) відпрацював на підземних роботах (прохідником, майстром), що давали право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 1 з 10 червня 1979 р. по 1 вересня 1991 р., а з 2 вересня 1992 р. він працював на інших роботах, які не дають право на пільгову пенсію. Особа звернулась з питання призначення їй пенсії 20 грудня 1999 р. У зв’язку з тим, що пільговий стаж складає 12 років 2 місяці 20 днів, ця особа має право на вихід на пенсію в 50 років на пільгових умовах. б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії, який передбачений Законом України, знижується пропорційно наявного стажу, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Наприклад. Громадянин (1949 року народження) відпрацював на підземних роботах (прохідником, майстром), що давали право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 1 з 10 червня 1983 р. по 1 вересня 1991 р. З 2 вересня 1992 р. він працював на інших роботах, які не дають право на пільгову пенсію. Особа звернулась з питання призначення їй пенсії 20 грудня 1999 р. У зв’язку з тим, що пільговий стаж складає 8 років 2 місяці 20 днів, тобто не менш половини стажу роботи в особливо важких умовах, ця особа має право на вихід на пенсію із зменшенням віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. В нашому випадку в 52 роки на пільгових умовах за Списком № 1. Безперервний трудовий стаж і тимчасова непрацездатність. У разі виникнення тимчасової непрацездатності працівника, чинне законодавство України передбачає надання допомоги за рахунок Фонду соціального страхування України . Допомога у разі тимчасової непрацездатності видається: при захворюванні ( травмі), яка пов’язана із втратою працездатності; при санаторно-курортному лікуванні; при карантині; по вагітності і пологах; при хворобі члена сім’ї у випадках необхідності догляду за ним; при переведенні на іншу роботу у зв’язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням; при протезуванні з поміщенням у стаціонар; Розмір указаної допомоги залежить згідно п. 30 Положення від безперервного трудового стажу. Допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи із безперервного трудового стажу працівника і надається в таких розмірах: 100 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років; 80 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років; 60 відсотків % заробітку мають працівники, у яких безперервний трудовий стаж роботи менше 5 років. Безперервний трудовий стаж при визначенні розміру допомоги обраховується з дня настання непрацездатності у відповідності з Правилами . Згідно вказаних Правил, при призначенні працівникам допомоги по державному соціальному...

 

 

 

---

• ⇐ Назад
12