Тема: Целюліт. Гіноїдналіподистрофія
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
«Затвердженно»
на методичній нараді кафедри
внутрішньої медицини № 4
Завідувач кафедри:
Професор В.Г.Лизогуб
____________________
(підпис)
«___»______________2014р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
| Навчальна дисципліна | Клінічна косметологія |
| Модуль №1 | |
| Змістовий модуль №1 | |
| Тема заняття | Целюліт. Гіноїдналіподистрофія. |
| Курс | |
| Факультет | Технології виробництва парфюмерно-косметичних засобів |
Тривалість заняття: 2,7 академічної години
Київ 2014
Практичне заняття
Тема: Целюліт. Гіноїдналіподистрофія.
1. Конкретні цілі заняття:
1. Знати визначення поняття целюліт;
2. Висловлювати сучасний погляд на целюліт.
3. Докладно характеризувати метаболізм жирової тканини.
4. Пояснювати патогенез целюліту.
5. Перераховувати фактори, які сприяють виникненню целюліту.
6. Розрізняти стадії целюліту.
7. Характеризувати статеві особливості целюліту.
8. Вміти запропонувати засоби та методи корекції целюліту в умовах косметологічного закладу.
9. Адеквватнорекомендувати шляхи корекції відповідно різним стадіям целюліту.
10. Пропонувати сучасні антицелюлітні програми та комплекси.
11. Перераховувати показання та протипоказання для застосування косметичних процедур та препаратів з урахуванням анатомічних ділянок покривних тканин та віку.
2. План і організаційна структура навчального заняття:
| з/п | Етапи заняття | Зміст роботи | Розподіл часу |
| 1. | Підготовчий етап | 1. Організаційні питання: a. Перевірка присутності студентів на занятті, повідомлення про присутні при студентів на лекції з теми. b. Визначення конкретної мети заняття і створення позитивної пізнавальної мотивації. c. Відповіді на запитання студентів, які виникли під час СРС. 2. Перевірка самостійної поза аудиторної підготовки студентів до заняття 3. Повторення анатомії шкіри 4. Контроль початкового рівня підготовки студентів (теоретичної та практичної за темою заняття, за результатами СРС, виставлення відповідної оцінки). | 15% |
| 2. | Основний етап. | 1. Розбір теоретичних питань, що вивчаються на занятті. 2. Демонстрація викладачем навчальних матеріалів по темі заняття. 3. Демонстрація викладачем показового хворого. 4. Діагностична робота студентів. 5. Узагальнення отриманих на занятті знань. | 65% |
| 3. | Заключний етап. | 1. Контроль кінцевого рівня підготовки. 2. Загальна оцінка навчальної діяльності студентів за результатами їх роботи протягом трьох етапів 3. Інформування студентів про тему наступного заняття, конкретні завдання для самостійної поза аудиторної роботи, в т.ч. творчі та індивідуальні. | 20% |
3. Базовий рівень підготовки:
| № | Назва дисципліни | Отримані навички |
| 1. | Анатомія та гістологія людини | Знати гістологічну будову шкіри та її особливості в залежності від розташування. |
| 2. | Біохімія | Розуміти шляхи взаємодії хімічних речовин. |
| 3. | Фармакологія | Бути обізнаним в фармакокінетиці та фаркмакодинаміці сучасних косметичних засобів. |
| 4. | Фізіологія | Розуміти вплив гормонів на жирову тканину та організм вцілому. |
| 5. | Апаратна косметологія | Вміти охарактеризувати та запропанувати для використання сучасні методики апаратної косметології. |
4. Організація змісту навчального матеріалу:
Перелік основних понять і термінів, які має засвоїти студент на занятті:
| № | Термін | Визначення |
| 1. | Целюліт | Різновид гіпертрофії жирової тканини, що є результатом масованого процесу запасання жиру внаслідок порушення рівноваги між синтезом жиру (ліпогенез) та його розпадом (ліполіз), що супроводжується акумуляцією води, токсичних речовин, змінами судинної стінки, ушкодженням навколишньої тканини. |
| 2. | Термографія | Запис тепла за допомогою спеціальних гнучких пластин, вкритих холестерольнимимікрокристалами, що змінюють забарвлення залежно від температури, які поміщають на поверхню шкіри |
| 3. | Плікометрія | Вимір товщини шкірної складки. |
| 4. | Озонотерапія | Внутрішньовенне введення озонованих розчинів аутокрові пацієнта, підшкірні ін’єкції озонокисневої суміші курсом 10-20 сеансів частотою 1-3 рази на тиждень. |
Визначення целюліту:
Целюліт – зміна структурної організації поверхневих шарів підшкірних тканин.
Целюліт – різновид гіпертрофії жирової тканини, що є результатом масованого процесу запасання жиру внаслідок порушення рівноваги між синтезом жиру (ліпогенез) та його розпадом (ліполіз), що супроводжується акумуляцією води, токсичних речовин, змінами судинної стінки, ушкодженням навколишньої тканини.
Целюліт – запалення гіподерми.
Метаболізм жирової тканини:
Формування целюліту відбувається в гіподермі, що складається з адипоцитів та преадипоцитів. Адипоцити – великі клітини, що містять вакуолі з тригліцеридами та легко змінюють об’єм залежно від утримання жирів. В адипоцитах постійно здійснюється ліпогенез із глюкози або жирних кислот ліпопротеїдів та хіломікронів крові. З іншого боку ліполіз здійснюється під дією тригліцеридліпази, що контролюється цАМФ. Рівень цАМФ залежить від активності аденілатциклази та фосфодіестерази. Регуляція ліполізу здійснюється рецепторами: α-2-адренорецептори інгібують ліполіз, β-адренорецептори та G-білки активують ліполіз. Умісцях скупчення жиру при целюлітіα-адренорецепторів в 6 раз більше ніж β-адренорецепторів.
Метаболізм жирової тканини зсувається в бік ліполізу при підвищенні рівня цАМФ (особливо в присутності катехоламінів). Β-адренорецептори активізуються глюкагоном, соматотропіном, адренокортікотропіном, вазопресином, тироксином. Α-2-адренорецептори регулюються інсуліном, саліцилатами, РНК, нікотиновою кислотою та регулюють активність рецепторів аденозину, простагландину, нейропептиду У, пептиду УУ.
В області сідниць та стегон у жінок ліполітична активність знижена, через переважання α-2-адренорецепторів та нейропептид У. Катехоламіни мають більшу спорідненість до α-2-адренорецепторів, тому літогенез відбувається до повного насичення α-рецепторів, після чого відбувається активація β-адренорецепторів і починається ліполіз.
Під впливом статевих гормонів (наприклад, естрадіолу) преадипоцити перетворюються в адипоцити. В період пременопаузи коливання ваги та загострення целюліту викликане відносною гіперестрогенією та недостатністю гормонів жовтого тіла.
Патогенез целюліту:
Дві провідні ланки патогенезу целюліту: гіпертрофія адипоцитів (внаслідок переїдання, гіподинамії) та патологія кровообігу, що вкомплексі призводить до до набряку та розростання гіподерми. Адипоцити втрачають зв’язок з мікроциркуляторним руслом, що робить їх недоступними для регуляції. При заповненні жиром усіх наявних адипоцитів починають ділитися попередники.
Фактори, що сприяють виникненню целюліту:
| Група | Фактор |
| Спосіб життя | Переїдання, гіподинамія, сидяча робота, ходьба на високих каблуках, носіння тісного одягу, паління, зловживання алкоголем, кавою, прийом оральних контрацептивів |
| Порушення кровообігу | Варикозне розширення вен, лімфостаз, серцево-судинні захворювання |
| Гормональні порушення | Пубертатний період, вагітність, менопауза, гіпотиреоз |
| Стрес | Фізичний чи психічний |
| Спадковість | Сімейний анамнез |
a) Гормональний фактор.
Підвищений рівень естрогенів в організмі призводить до гальмування гліколізу та лі полізу, що призводить до накопичення неутилізованих метаболітів у тканинах. При гіпотиреозі виявляється накопичення глікозаміногліканів і води в підшкірно-жировому шарі шкіри. Порушення рівноваги в ренін-ангіотензин-альдостероновій системі спричиняє погіршення мікроциркуляції, зміну осматичного тиску, внутрішньоклітинний та інтерстинальний набряк.
b) Аліментарний фактор.
Надмірне і немотивоване вживання молочних продуктів і м’яса призводить до гіпертрофії адипоцитів у жировому депо та підшкірно-жировій клітковині.
Зловживання кофеїном активізує синтез адреналіну, підвищує рівень холестерину в крові, заважає засвоєнню вітаміну С та іонів цинку. Надмірне вживання кухонної солі та нестача в раціоні калію призводить до порушення роботи K-Na-каналів, що є причиною виникнення інтерстицинального набряку. Дефіцит натрію навпаки є причиною гіпергідратації клітини.
c) Судинний та дисциркуляторний фактор.
Для оптимального перебігу лі полізу в адипоцитах і активного місцевого метаболізму необхідна ефективна мікроциркуляція. Збільшенні внаслідок переважного впливу естрогенів адипоцити, згруповані у вузлики, ускладнюють мікроциркуляцію та лімфовідтік, призводячи до набряку інтерстицію та фіброзу. З іншого боку порушення лімфоциркуляції, венозний набряк та підвищення проникності судинної стінки можуть також викликати набряк сполучної тканини та фіброз. Підвищується контрактильна здатність судин, що погіршує застійні явища. При ушкодженні судинної тканини й інтимі судин виділяються речовини, які сприяють проліферації міофібробластів, здатних синтезувати колаген 3 типу та стимулювати вихід його в кров.
d) Шкідливі звички.
Нікотин зв’язує кисень, що погіршує кисневу ємність крові та його утилізацію клітинами. Алкоголь пригнічує швидкість утилізації метаболітів в печінці та сприяє їх відкладанню в жировій тканині стегон.
e) Гіподинамія.
Активність мікроциркуляції крові та лімфи залежить від кількості м’язових скорочень. У жінок м’язова маса недостатньо виражена, тому обмінні процеси відбуваються з меншою інтенсивністю. При активації м’язової роботи в крові підвищується рівень катехоламінів, які активують лі поліз та мікроциркуляцію в органах та тканинах. Зменшуються застійні явища, поліпшується венозний та лімфатичний відтік.
f) Стреси.
Стреси негативно впливають на функціонування наднирників. Також, стреси є причиною переїдання й споживання великої кількості алкоголю.
Форми целюліту:
1. Вузловата – є одиничні або множинні вузли м’якої або щільної консистенції.
2. Бляшкова – вузли зливаються та утворюють великі ділянки з горбистою поверхнею, вираженою атрофією і западанням у центрі.
Категорії целюліту (дієтологічна класифікація):
1. Молочний тип (внаслідок зловживання жирними молочними продуктами).
2. Метаболічний тип (виникає у людей зі стрункою фігурою, у яких знижений обмін речовин і які ведуть малорухомий спосіб життя).
3. Гормональний тип (у жінок, що вживають оральні контрацептиви, страждають предменструальним синдромом або післяпологовою депресією).
4. Спадковий тип.
Стадії целюліту:
I. Перша («м’який целюліт») – спостерігається розширення дрібних кровоносних судин, застій кровообігу та лімфообігу, зниження процесів асиміляції жирів.
Клініка: розм’якшення порушених частин тіла, викликане накопиченням інтерстиціальної рідини між клітинами. Шкіра тепла на дотик.
II. Друга (оборотна) – характеризується інфільтрацією тканин плазмою та лімфою й утворенням набряку. Обсяг адипоцитів зростає, що призводить до стовщення сполучнотканинної строми жирової тканини. З адипоцитів в інтерстиційвмходить рідина, роз’єднуючи їх. Волокна колагену розщеплюються на окремі фібрили, формуючи тверду мережу. Гіпоксія та місцевий ацидоз сприяють посиленій синтетичній активності фібробластів, які продукують колаген та гіалуронову кислоту. Гілалуронова кислота зв’язуючи молекули води посилює набряк, що призводить до здавлювання лімфатичних судин і вену та формує «порочне» коло.
Клінічно: шкіра втрачає еластичність, при натисненні залишаються вм’ятини.
III. Третя («твердий целюліт»; частково оборотна) – жирові клітини згуртовуються між собою та розвивається локальний склероз. Пухка строма підшкірної клітковини перетворюється на грубу, фіброзну.
Клінічно: на поверхні шкіри формуються мікровузлики, шкіра тепла, збирається в безболісну сладку, знижується тонус та еластичність шкіри. Візуально шкіра нагадує «шкірку апельсина».
IV. Четверта (необоротна) – характеризується наростанням явищ лімфостазу, набряку інтерстицію дерми й підшкірної клітковини, порушенням венозного відтоку. Виникає часткова блокада та механічне здавлювання артерій, що ще збільшує гіпоксію та ацидоз та призводить до подразнення больових рецепторів дерми. Адипоцити внаслідок посиленого літогенезу збільшуються в 3 рази і більше, що ше посилює фіброз сполучної тканини. Формується рубцевий склероз, де адипоцити оточені колагеновими волокнами формують інертні скупчення жиру. Тканина робить твердою, здавлюються кровоносні судиннниии та нервові закінчення.
Клінічно: вузликів стає більше, вони рухливі, легко пальпуються та є джерелом болю при дотику і натиску. Шкіро набуває крупновузловатого або горбистого вигляду, холодна на дотик. Непокоять болі, судоми, парестезії, важкість у ногах.
Діагностика целюліту:
1. Апаратна – здійснюється на основі рідкокристалічної термографії (запис тепла за допомогою спеціальних гнучких пластин, вкритих холестерольнимимікрокристалами, що змінюють забарвлення залежно від температури, які поміщають на поверхню шкіри).
| Однорідна картина | Нормальний стан шкіри |
| 1 стадія целюліту | Плями високої температури, оточені холодним ореолом |
| 2 стадія целюліту | «Леопардова шкіра» з безліччю гіпертермальних зон, із чіткими границями й вкрапленнями холодних зон – «мікровузлики». |
| 3 стадія целюліту | «Чорні діри» з великими гіпотермальними ділянками й кількома гіпертермальними плямами – «макровузлики». |
2. Мануальні методи.
Пальпаторно визначається нерівність поверхні шкіри. Симптом шипка (м’яко, повільно, сильно затиснути шкіру двома пальцями й різко відпустити) визначає болючість (в пізніх стадіях целюліту). Проводиться тепловий тест – тильною стороною долоні перевіряється температура проблемної шкіри (в місцях запущеного целюліту температура нижча).Плікометрія–вимір товщини шкірної складки.
| Диференційна діагностика целюліту й ожиріння | ||
| Критерій | Целюліт | Ожиріння |
| Локалізація | Стегна, сідниці, живіт | Надлишок жиру може бути локалізованим або розповсюдженим |
| Вигляд шкіри | Шкіра має зморшкуватий, пористий вигляд, в’яла | Шкіра гладенька, тонус в нормі |
| Скарги | Внаслідок гіпоксії та здавлювання нервових закінчень виникають больові відчуття при пальпації | Болючих відчуттів шкіри немає |
| Початок захворювання | В пубертатний період, під час вагітності, в період менопаузи, при використанні пероральних контрацептивів | У будь-який період життя |
| Стан гіподерми | Процес включає всі складові жирової тканини, сполучна тканина втрачає спастичність, система мікроциркуляції порушена | Процес впливає тільки на адипоцити, шкіра гладенька, сполучна тканина еластична, мікроциркуляція не порушена |
| ІМТ (індекс маси тіла) | Будь-який | Вищий за 25 |
| Дієтичне лікування | Не впливає | Добрий ефект від дієти |
Корекція целюліту:
Мета: посилення лі полізу, спалювання жирних кислот, відновлення місцевого кровообігу, видалення надлишкової кількості токсинів, жирів і рідини із проблемних зон, розсмоктування фіброзної сполучної тканини проблемних зон.
1. Показана дієта, що зменшує секрецію інсуліну.
Включає велику кількість фруктів, овочів, споживання м’яса, жирів, не підданих тепловій обробці. Виключаються вуглеводи, злакові, солодке, чай, каву, алкоголь. Інколи рекомендують гіперпротеїнову дієту. Попереджають утворенню зайвої ваги – вітамін С, рутин, такі мікроелементи, як цинк, хром, залізо, йод, сірка, хлор, фосфор, магній, кальцій (стимулюють β-адренорецептори).
2. Комплексні програми лікування включають білкові препарати, детоксикацію, засоби для спалювання жиру та покращення дренажних функцій, гомеопатичні засоби, гідроколонотерапію, судинні препарати (вазопротектори).
3. Препарати для системної корекції целюліту:
a. Судинної дії –гінкгобілоба, екстракт кінського каштана, екстракт соснової кори, біофлаваноїди.
b. Тонізуючі – елеутерокок, женьшень, заманиха.
c. Мобілізатори жиру з жирового депо – форскорлін, кофеїн, капсаїцин, глікозиди насіння гірчиці, екстракт горіхів коли, зелений чай, йод морських водоростей, бромелайн.
d. Нормалізатори ліпідного обміну та прискорювачі утилізації жиру – убіхінон, аргінін, препарати хрому, цистеїн, лізин, тирозин, оксилимонна кислота, α-лінолева кислота, магній, екстракт гарцинії (містить гідроксилимонну кислоту, що стимулює центр насичення), L-фенілаланін (знижує харчову мотивацію), хітин (поглинач жиру).
e. Проносні засоби – сенна, ревінь, жостір, фенхель, пектини, насіння подорожника, целюлоза, сік червоного буряка, сливовий екстракт тощо)
4. Гормональна корекція целюліту.
Показані консультації гінеколога та ендокринолога. При перименопаузальнійліподистрофії призначають замісну гормональну терапію. В інших випадків застосовують андрогени, що дозволяють зміцнити м’язи стегон, також призначають ін’єкції гормону росту.
5. Дозоване фізичне навантаження: аеробіка, шейпінг, плавання, міостимуляція, тривала ходьба, ходьба в антицелюлітних шортах тощо.
6. Індивідуальний косметичний догляд.
Регулярне використання в домашніх умовах антицелюлітної косметики (скраби, гелі для душу, мила, розчини, лосьйони, емульсії, маски, пластири), бажано після ванни або душу.
Антицелюлітна косметика включає:
a. Речовини, що активують ліполіз:
1. Інгібітори фосфодіестерази: кофеїн, теофілін, теобромін, годеол (екстракт плюща).
2. Активатори β-адренорецепторів: бурі морські водорості (фукус), ламінарія.
3. Блокатори α-адренорецепторів і нейропептиду У: зелений чай, кремній, сфінгозин, вітамін Р, флоридин.
4. Інші: жовч медична та олія лимонна (розщеплють жири).
b. Речовини, що запобігають затримці води та поліпшують крово- та лімфообіг: арніка, плющ, ястребинка, фіалка, фукус, іглиця, гінкгобілоба, китайський каштан (есцин), центела, мушмула, аркін, меліса, береза, хінна кора, тирлич, глід, люцерна, яловець, овес, м’ята перцева, розмарин, мильне дерево, хвоя ялинкова, кропива, чебрець, деревій тощо.
c. Гіперемічні засоби: червоний перець, нікотинова кислота тощо.
d. Речовини що відновлюють структуру колагену і розгладжують шкіру: екстракт водоростей, кунжутна олія, вітаміни А, Е, кремній, марганець, цинк, селен, кобальт, колаген, α та β-гідроксикислоти.
e. Ефірні олії: апельсинова, грейпфрутова, материнки.
f. Засоби з ліфтінговим ефектом: диметиламіноетанол, тетрагідроксипропілетилендіамін.
g. Фітоестрогени: екстракт соєвих бобів.
Вилючити місцеве використання фіто стеролів, що мають анти есторогенну дію.
7. Мануальні методи.
a. Масаж: антицелюлітний, сполучнотканинний, лімфо дренажний, шіацу (точковий по енергетичних точках), су-джок (точковий стоп та кистей), банковий, медовий інше.
b. Таласотерапія.
c. Альготерапія.
d. Пелоїдотерапія.
e. Глинолікування.
f. СПА-терапія.
g. Аромотерапія.
8. Гідропроцедури.
Використовуються жемчужні ванни, душ Шарко, циркулярний душ, контрастний душ, гідромасаж, контрастні обливання, сауни, лазні.
9. Апаратна косметологія.
Пропонуються електростимуляція, апаратний лімфодренаж, пресотерапія, вакуумний масаж, інфрачервоне випромінювання, термокорпоральна електростимуляція, іонофорез антицелюлітних засобів, лазеротерапія, електроліполіз, ендермологія, мікрострумова терапія, хромотерапія фіолетовим світлом.
10. Ін’єкційні методи.
Озонотерапія: внутрішньовенне введення озонованих розчинів аутокрові пацієнта, підшкірні ін’єкції озонокисневої суміші курсом 10-20 сеансів частотою 1-3 рази на тиждень. Широко використовують мезотерапевтичну методику мезоскульпт.
11. Хірургічні методи: ліпосакція, абдоменопластика.
| Оріентовні схеми лікування целюліту | ||||
| 1 стадія | 2-3 стадії | 4 стадія | При ослабленні м’язового тонусу | Виражені судинні проблеми |
| Лімфодренаж+ масаж | Ультразвук+лімфодренаж+міостимуляція, ендермологія | Ультразвук+ендермологія | Ендермологія+міостимуляція+ лістингові косметичні засоби | Лімфодренаж, масаж+мезотерапія |
5. Методика організації навчального процесу на практичному занятті:
A. Підготовчий етап.
1. Організаційні питання:
a. Перевірка присутності студентів на занятті, повідомлення про присутні при студентів на лекції з теми.
b. Визначення конкретної мети заняття і створення позитивної пізнавальної мотивації.
c. Відповіді на запитання студентів, які виникли під час СРС.
2. Перевірка самостійної поза аудиторної підготовки студентів до заняття
3. Повторення анатомії шкіри
4. Контроль початкового рівня підготовки студентів (теоретичної та практичної за темою заняття, за результатами СРС, виставлення відповідної оцінки).
B. Основний етап.
a. Розбір теоретичних питань, що вивчаються на занятті.
b. Демонстрація викладачем навчальних матеріалів по темі заняття.
c. Демонстрація викладачем показового хворого.
d. Діагностична робота студентів.
e. Узагальнення отриманих на занятті знань.