Київська область »Володарський район» Пархомівка

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці

Далеко за межами України відома Пархомівка, яку часто відвідують шанувальники творчості Н. К.Реріха. Там знаходиться Покровська церква, монументальна мозаїка якої виконана за ескізами цього видатного художника.

Мозаїка «Спас Нерукотворний» виконан за ескізом Миколи Реріха

Каплиця. Мозаїка «Спас Нерукотворний» за екскзу Михайла Реріха

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці

Пархомівка - село на Київщині, де знаходиться пам'ятник архітектури світового значення - храм Покрова Пресвятої Богородиці з мозаїками Миколи Реріха і незвичайним внутрішнім убранням. Це синтез готики, азіатських архітектурних традицій та язичницьких культових форм. В оформленні храму відображено інтерес його творців і замовників до культури Сходу. Вам належить побачити одне з «чудес України»

А також в ході цієї екскурсії ви доторкнетеся до світу містики і духовного пошуку.Церква Покрови у Пархомівці лише частково схожа на православну. У будівництві використано мармур, граніт, коване залізо, шифер, дерево, кераміка і символ вогняного колеса - свастика.

Пархомівка належала відомому містику та меценату Віктору Голубєву, пам'ятник якому встановлений біля храму. В Україні збереглося всього 5 мозаїк Реріха, 2 з яких - у Пархомівці.

Аура храму одночасно містична і проясненням, тут відчувається розмах думки і творчості однієї з найзагадковіших особистостей минулого століття - Миколи Реріха.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці лише частково схожа на православну. Два роки офіційна церква не давала дозволу на освячення церкви у селі Пархомівка (сучасний Володарський район Київської області). Великий храм на дві тисячі парафіян, у будівництві якого використано мармур, граніт, коване залізо, шифер, дерево, кераміка і навіть залізобетон (чи не вперше в Російській імперії), церква не хотіла прийняти у своє лоно. Дивно ... Офіційне пояснення було таке: архітектурне вирішення храму не відповідає церковним канонам. Дійсно, подібних архітектурних рішень у православ'ї не було.

Це своєрідний синтез готики, східних (азіатських) архітектурних традицій та язичницьких культових форм. Храм прикрашений зображеннями вогню, молота, стріл, пророслого зерна, змій, виноградних грон, пластів зорати землі їли, півня і, навіть, свастики (давньоіндійського символу вічного руху життя). Все це, разом з паркетною підлогою та лавками у приміщенні храму не давало спокою церковній владі. Але пархомівську церква все ж освятили.

Дуже багато на стінах церкви вирізаних на мармурових плитах, старовинних написів.Один з написів старослов'янською говорить: «Споруджений в честь і пам'ять Покрови пресвятої Богородиці й великого мученика Віктора в літо 1903-1906".

П'ятдесятиметрову дзвіниця видно здалеку. Вперше я побачив цей архітектурний шедевр ще в дитинстві. І вже тоді мене захопило казкове велич цього ні на що не схожої споруди. Але лише кілька років тому я дізнався історію появи у глухому селі храму, який прикрасив би будь-яке місто світу.

У свій час село Пархомівка належало відомому російському магнату Віктору Федоровичу Голубєву. Пархомівський землі він перетворив на зразкове господарство зі статусом «заповідного». У Пархомівці вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих і робочих коней.Сім'я Голубевих не шкодувала грошей на розвиток села. Для селян було побудовано дві школи, лікарня, амбулаторія з акушерським відділенням, читальню, чайну, в якій встановили поліфон з великим репертуаром п'єс. Голубеви щорічно виділяли кошти на утримання цих закладів. Господарство у Пархомівці велося з урахуванням всіх прогресивних досягнень агрономії.

Деякі знавці стверджують, що В.Ф.Голубев планував побудувати у Пархомівці велике промислове підприємство (цегельний завод), але друзі вмовили його почати будівництво церкви. Але Віктор Федорович не дожив до початку будівництва - він помер у 1903 році в Римі, заповівши поховати себе у Пархомівці. Його волю виконали - поховали в склепі поряд з майбутнім храмом. Вже в 1994 році, після розвалу імперії більшовиків, поряд з церквою поставили пам'ятник великому меценату.

Ідею будівництва церкви реалізували сини Віктора Федоровича - Віктор та Лев. Воно почалося майже відразу після смерті В.Ф.Голубева, в тому ж 1903 році. Спорудження церкви замовили архітектору В.А.Покровскому. Микола Реріх, будучи хорошим знайомим В.В.Голубева і В.А.Покровского, розробив 13 ескізів мозаїк та зовнішнього декору храму. Але втілені в життя були лише дві мозаїки: «Покров Богоматері» і «Спас Нерукотворний». Смальту для них виготовив один з кращих майстрів того часу В.А.Фролов. Мозаїки і ніне прикрашають храм у Пархомівці.

І Голубєву, і Покровському, і Реріху біли близькі ідеалі Сходу. Співпраця етіх людей втілилося у створення Пархомівської церкви. За задумом Реріха в інтер'єрі храму передбачалося домінування червоного, зеленого, жовтого та сірого кольорів. Фрески храму повинні були втілювати гуманістичну ідею світової єдності. На жаль, авторам не вдалося до кінця втілити свої ідеї в життя.

Радянська влада не була милосердною до культових споруд. Дуже багато пам'яток культової архітектури було зруйновано. Але Пархомівську церкву врятувала господарська розсудливість більшовиків. Спочатку у приміщенні храму намагались влаштувати клуб, потім воно було складом добрив. Церква потихеньку руйнувалася, розбиралася на будматеріали ...

У 1979 році храм отримав статус пам'ятки архітектури, а в 1982 Київське обласне відділення по справах будівництва та архітектури інституту «Укрпроектреставрація» почало реставраційні роботи в Пархомівському храмі. Потрібно було перекрити дах і куполи, відновити зруйновану кладку. Особливих робіт вимагали мозаїки.

Влітку 1987 року під час фестивалю Індії в СРСР приїхав син Миколи Реріха - Святослав. З ним зустрілася група Пархомівський ентузіастів, намітився візит Реріха до Пархомівки. Значну роль в активізації реставраційних робіт відіграла дружина тодішнього генсекретаря - Раїса Горбачова. Як результат - роботи в Пархомівському храмі закипіли. На реставрації працювали кращі українські фахівці. Вкладалися величезні кошти. Але Реріх до Пархомівки не приїхав. Реставрацію довели до певного рівня і згорнули. Це була остання реставрація в Пархомівському храмі ...

З 1992 року в храмі відновлено богослужіння. У 90-х роках ХХ століття в Пархомівку організували екскурсійний маршрут «До реріховськіх мозаїк». Але він був не регулярним. Зараз багато туристичних фірм організовують поїздки до Пархомівки, як «доважок» до екскурсії в Білу Церкву. Але і це добре, адже люди нарешті побачили неперевершене архітектурне творіння Покровського, Реріха і Голубевих.

Самостійно дістатися до Пархомівки можна автобусом з Білої Церкви (23 км).Село знаходиться ліворуч від дороги Біла Церква-Володарка. Можна зловити «попутку» до повороту на село. Також до Пархомівки можна повернути з автомагістралі Київ-Одеса (поворот за селом Гостра Могила).

Використана література

1. В.Б. Антонович Змиевы валы в пределах Киевской земли//Киевская Старина, 1884, № 3

2. С. Шамрай Місто Пархомівка (IX-XVIII вв.) К., 1929

3. Отдел I Известия летописные-Извлечения из древних Русских летописей//Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей К., 1874

4. Акты, относящиеся к истории Западной России Том III СПб., 1846

5. Л.И. Похилевич Сказания о населенных местностях Киевской губернии К., 1864

6. Підготовка та проведення повстання Чернігівського полку//Декабристи в Україні:дослідження і матеріали/Наук.ред. проф. Г.Д.Казьмирчука Том 3 К.,2003

7. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр.- Дніпропетровськ, 2007

⇐ Назад