Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку

Правилами страхування майна, розроблювальними страховиками відповідно до чинного законодавства, звичайно передбачається, які дії зобов'язані зробити страхувальник і страховик при настанні страхового випадку із застрахованим майном.

Страхувальник (вигодоотримувач), зокрема, при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, зобов'язаний:

1) прийняти розумні й доступні міри в сформованих обставинах, спрямовані на зменшення можливих збитків; при цьому страхувальник (його представник) повинен додержуватися вказівок страховика, якщо вони були йому повідомлені;

2) повідомити про настання страхового випадку страховика (його представника) негайно або в строк і способом, зазначеним у договорі страхування ;

3) повідомити про страховий випадок у відповідні органи відповідно до їх компетенції;

4) скласти перелік ушкодженого, знищеного або викраденого майна;

5) зберегти ушкоджене внаслідок страхового випадку майно для безперешкодного огляду, з'ясування причин настання страхового випадку, установлення розміру збитків;

6) одержати в компетентних органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання страхового випадку, характер і обсяг завданої їм шкоди.

Для одержання страхової виплати страхувальник (вигодоотримувач) повинен подати страховикові заяву на виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком, оригінал страхового поліса, документи компетентних органів, що підтверджують настання страхового випадку, його причину й обставини.

Страховик після одержання від страхувальника (вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок здійснює таке:

· за необхідності дає потрібні вказівки страхувальникові (його представникові) про вживання заходів щодо запобігання збільшення збитку від страхового випадку;

· перевіряє, чи є подія, що відбулася, страховим випадком за строком страхування; часу початку й закінчення плину відповідальності страховика; об'єкту майна й місцем його знаходження під час настання страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим договором страхування;

· звичайно протягом трьох днів після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок страховик повинен почати складати страховий акт (складається фахівцем страхової компанії) або аварійний-сертифікат (складається фахівцем аварійно-комісарської фірми -- аварійним комісаром).

Отримане страхувальником страхове відшкодування підлягає поверненню страховикові у випадках:

· відшкодування збитку винною особою за рішенням (вироку) суду;

· повернення страхувальникові (вигодоотримувачу) викраденої речі;

· непідтвердження слідчими органами факту крадіжки майна.

· Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування

· страхувальникові (вигодоотримувачу) повністю або частково, якщо:

· страхувальник не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в передбачений договором страхування строк і зазначеним у договорі способом;

· страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних йому заходів з метою зменшення збитків від страхового випадку;

· збиток завданий внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника (вигодотримувача);

· про знищення, ушкодження або розкрадання майна третіми особами не було заявлено в органи міліції або якщо такий факт не підтверджений їх розслідуванням;

· не були подані страховикові (його представникові) або експертові потерпілі від страхового випадку об'єкти майна або їх залишки (при їх наявності після страхового випадку);

· страхувальник (вигодоотримувач) одержав відшкодування завданого майну збитку від імені винного в його заподіянні;

· страхувальник (вигодоотримувач) увів страховика в оману щодо обставин й інших відомостей про об'єкт майна, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливого розміру збитку;

· страховий випадок із застрахованим майном відбувся не на території страхування, зазначеної в договорі;

· страхувальник (вигодоотримувач) не передав страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком страхового відшкодування, що перейшов до нього після виплати, права вимоги до винного перед страхувальником (вигодоотримувачем) особі, внаслідок чого реалізація цього права стала неможливою або страхувальник відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальному за збитки .


Висновок

Майнове страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення - відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно що як є власністю страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але і інші юридичні і фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

У 2004 році лідерство по темпах зростання страхових платежів належало майновому страхуванню. Цей показник склав 83%. Зростанню збору страхових премій не перешкодила навіть відміна обов'язкового страхування майна в сільській місцевості і переведення цього виду страхування на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок зростання числа фізичних осіб, які придбали реальне право власності на майно, а також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування. Тепер такі платежі можна здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним з найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися в повну силу, є низька платоспроможність і юридичних, і фізичних осіб.

На сьогодні назріла необхідність планомірного розвитку страхового ринку і перетворення його в цивілізований. Для цього, на мій погляд, в першу чергу його необхідно регламентувати. З цією метою держава повинна оперативно вирішити питання із законодавчою базою, оподаткуванням, забезпеченням захисту інтересів страхувальника, і, найголовніше, забезпечити вигідність страхування для громадян.

Дуже важливим, на мою думку, є вдумливий підхід до фінансових можливостей діяльності страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності. Прийняті зміни порядку формування страхових резервів, на жаль, не дозволяє їх накопичувати, що істотно підриває платоспроможність страхових організацій. По цьому практично єдиною можливістю збереження платоспроможності страхових організацій є нарощування власних засобів, що не завжди відповідає інтересам засновників, оскільки часто можливо тільки в збиток останнім.

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.