Етапи формування складного вольового акту
Воля є важливим компонентом психіки людини. Воля є здатністю робити свідомі (навмисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою. Вона забезпечує виконання двох функцій: спонукальної (забезпечування активності людини) і гальмівної (стримування небажаних проявів активності).
Вольові дії відрізняються від автоматичних рухів, які виконуються без участі свідомості. Коли рухи виконуються несвідомо, вони не можуть бути віднесені до вольових. Вольові дії відрізняються від безумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.
У психології розрізняють вольові дії — дії, в яких людина свідомо прагне до досягнення цілей. Вольова дія реалізується в простих і складних формах. Для складного вольового акту характерне те, що дії передує врахування наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо.
Складний вольовий акт проходить кілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту (у більшості випадків це пов'язано з виникненням необхідності задоволення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду й ін.); 2) уявлення мети дії;
3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети (при відсутності чи неясності цих уявлень вольовий акт виявиться нездійсненним або недосконалим);
4) намір здійснити певну дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов'язане з «боротьбою» мотивів, тоб-
L
то протиборством особистих позицій людини (розрізняють об'єктивні і суб'єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності дій, які у певних умовах можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне коректування (виконання прийнятого рішення).
Вольові дії відбуваються відповідно до певних мотивів. Мотив (від лат. movere — надавати руху, штовхати) — психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій. До мотивів можуть бути віднесені: почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотивації волі; характерний для дітей раннього віку і пов'язаний з елементарними почуттями задоволення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потреба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об'єкта); 3) бажання (чітко визначене уявлення мети; бажання належить до майбутнього); 4) хотіння (до уявлення мети приєднується уявлення і про засоби її досягнення); 5) «боротьба» мотивів (стан внутрішнього коливання; завершується перемогою яко-го-небудь одного бажання). У «боротьбі» мотивів зіштовхується «треба», «не хочу», «хочеться», «не слід», «бути чи не бути». Як у монолозі Гамлета:
Быть или не быть, вот в чем вопрос. . , .,. , Достойно ль
,і • • Терпеть без ропота позор судьбы, Иль надо оказать сопротивленье, > Восстать, вооружиться, победить ■ і Или погибнуть? Умереть. Забыться. (. . И знать, что этим обрываешь нить Сердечных мук и тысячи лишений, Присущих телу. Это ли не цель Желанная? Скончаться. Сном забыться.
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Уснуть... И видеть сны?
Вот и ответ1.
Основу виховання і формування волі становлять вольові якості людини: цілеспрямованість (уміння підпорядковувати свої дії поставленим цілям); ініціативність (уміння починати дії за власною ініціативою); рішучість (уміння приймати обґрунтовані і тверді рішення); наполегливість (уміння використовувати свої можливості у складних ситуаціях); самостійність (уміння критично оцінювати поради інших людей і діяти з огляду на свої погляди); дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам) та ін.
Вольова дія завершується прийняттям рішення і його виконанням. У цьому плані важливе значення має виокремлення видів рішень: 1) звичні рішення — характерні для простих вольових актів (майже невіддільні від конкретних бажань), «боротьба» мотивів зведена до мінімуму чи взагалі відсутня; 2) рішення без достатньої підстави — з метою вийти зі стану нерішучості, приймаються в екстремальних ситуаціях; 3) усвідомлені рішення — приймаються і виконуються з обдумуванням і аналізом всіх обставин, усіх «за» і «проти», із розумінням сутності здійснюваних дій.
Емоції і почуття
Емоції (від лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — це переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Емоційне переживання — це суб'єктивне відображення об'єктивної реальності, його виникнення наперед визначене впливом на нервову систему людини об'єктивних явищ. Виникнення емоцій
1 Шекспир В. Трагедии: Пер. с англ. Б. Пастернака. — М.: РИПОЛ, 1993. —С 419.
Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини
пов'язане із задоволенням чи незадоволенням потреб людини. Ті або інші явища можуть викликати почуття задоволення чи невдоволення, можуть порадувати чи засмутити, подобатися чи не подобатися. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини.
Поряд з терміном «емоції» у психології вживається також термін «почуття». Емоції і почуття в широкому значенні це синоніми. У вузькому значенні емоції — це переживання, що виникають у певний, конкретний момент, у певній ситуації. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій, пов'язаних з тим чи іншим об'єктом.
Існує різноманіття емоцій (емоційних переживань). Виникнення різних емоцій обумовлене не лише властивостями впливів, але і суб'єктивними особливостями самого індивіда, його індивідуально-психологічними особливостями, станом здоров'я, потребами, прагненнями, бажаннями тощо.
Емоційні переживання можуть бути класифіковані. Так, розрізняють позитивні і негативні емоції (характеризуються наявністю відтінків задоволення або невдоволення). Емоції відрізняються також за ступенем збудження чи заспокоєння.
Є три класи емоцій (рис. 4):
1) настрої — стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. їхні характерні риси: а) слабка інтенсивність; б) значна тривалість; в) невизначеність, «неусвідомле-ність»; г) своєрідний дифузійний характер (вони накладають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент);
2) афекти — переживання, що вирізняються різко вираженою інтенсивністю і відносною короткочасністю. Характерні риси: а) бурхливий зовнішній прояв; б) короткочасність; в) певна «неусвідомленість» переживання;
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини
г) різко виражений дифузійний характер. Слід зазначити, що сильні афекти захоплюють особистість повністю;
3) почуття — переживання, що характеризуються відносною стійкістю і виділяють ті чи інші явища, що мають стабільну мотиваційну значущість. Характерні риси: а) виразність і визначеність переживання; б) обмежена тривалість (почуття тривають не так довго, як настрої; їхня тривалість обмежена часом дії причини); в) усвідомлений характер; г) предметність (зв'язок переживання з конкретними діями, обставинами). Почуття не мають дифузійного характеру.
стенічні — астенічні
Рис. 4. Види емоцій. •'
Почуття у свою чергу можуть бути поділені на нижчі (пов'язані переважно з біологічними процесами, з задоволенням чи незадоволенням природних потреб людини) і вищі (виникають у зв'язку з задоволенням чи незадоволенням суспільних потреб).
Є три види вищих почуттів:
1) моральні (відображається ставлення індивідуума до вимог моралі): почуття обов'язку, дружби, людської гідності тощо;
2) інтелектуальні (пов'язані з пізнавальною сферою діяльності людини): почуття здогадки, упевненості, сумніву, подиву тощо;
3) естетичні (викликані красою чи потворністю явищ чи об'єктів, що сприймаються) (рис. 5).
Рис. 5. Види почуттів.
Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума; особливості його діяльності; рівень інтелектуального розвитку; характер виховання; здатність переживати різні емоції. Емоції людини відображаються в різних емоційних станах. Причому в процесі діяльності одні з них покращують його життєдіяльність (стенічні), інші, навпаки, погіршують її (астенічні). Емоційні стани (радість, страх, гнів, сум та ін.) зовнішньо проявляються у зміні подиху {рис. 6) міміці, пантоміміці (табл. 1) та ін.
а)
б)
в)
г)
Рис. 6. Криві подиху при різних емоційних станах:
а) радості (17 подихів на хвилину); б) пасивного смутку (9 подихів на хвилину); в) активного смутку (20 подихів на хвилину); г) страху (64 подихи на хвилину); ґ) гніву (40 подихів на хвилину) (за Дюма).
Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини
О о
К
Т
VD О
ТО
а о
■е-
I
S к К рґ К £
Е-1 К
II
®)
3 5?
V О
О и
S к
A
S о
СО Р1
M о a М
Зо
М
О wРч О
З
І!
S
