Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОB’Я УКРАЇНИ
Одеський державний медичний університет
Кафедра філософії
Лекція № 12 з дисципліни «Філософія»
Для спеціальностей: 7.110101 «Лікувальна справа»,
7.110104 «Педіатрія»,
7.110105 «Медико-профілактична справа»
Факультет : медичний, міжнародний (мед.)
Модуль 2. Основні проблеми філософії.
Онтологія, антропологія, гносеологія та філософія релігії.
Змістовий модуль 8. Філософська проблема пiзнання світу.
Тема: «Пізнання як філософська проблема»
Лекцію складено зав. кафедри філософії, проф. Єршовою-Бабенко І.В. та доц. Ханжи В.Б.
Лекцію обговорено на навчально-методичному засіданні кафедри філософії
“___”_____________ 2009 р. Протокол № _____.
Зав. кафедри, проф. _______________________ Єршова-Бабенко І.В.
Одеса, 2009
Тема: «Пізнання як філософська проблема» – 2 г.
Актуальність теми:
Пізнання – одна з найважливіших здатностей людини. Людина, що позбавлена можливості пізнавати світ, приречена на деградування, особливо це небезпечно в дитячому та похилому віці. Свою спрагу пізнавального оволодіння світом дюдина вгамовує в різних формах: релігійній, науковій, філософській, формі мистецтва. Вивчення теми надасть майбутньому фахівцеві як необхідну теоретичну базу, так і практичні рекомендації, використовуючи які він зможе вдосконалити процес подальшого пізнання, зробити його методологічно грамотним і продуктивним. Знання та практичні навички, які отримує студент, стануть йому у нагоді у рішенні конкретно-медичних проблем, а також, якщо він обере науковий шлях, – у написанні відповідних праць.
Конкретні цілі:
• Аналізувати історію людського пізнання: його багаторівневість та складність, закономірний характер.
• Пояснювати діалектику пізнавального процесу: особливостей його форм та рівнів.
• Пояснювати специфіку наукового (зокрема, науково-медичного) пізнання.
• Оцінювати практичну ефективність знань.
Основні питання, що розглядаються:
| №№з.п. | Основні етапи лекції та їх зміст. | Оснащення лекції | Розподіл часу |
| 1. | 2. | 3. | 4. |
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. | Підготовчий етап. Визначення навчальних цілей. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу. План: 1. Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання. 2. Суб'єкт та об'єкт пізнання. 3. Практика як основа, рушійна сила та мета пізнання, основні види практики. 4. Діалектичний характер пізнання: його рівні та форми 5. Абстрактне мислення: його можливості та обмеженість. 6. Інтуїція – специфічний рівень пізнання. Заключний етап. Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді лектора на можливі запитання. Завдання для самопідготовки студента. Перевірка відвідування лекції. | Таблиця Кодограма Таблиця Список літера-тури, питання | 3 хв. 2 хв. 15 хв. 5 хв. 10 хв. 15 хв. 10 хв. 5 хв. 3 хв. 3 хв. 2 хв. 7 хв. |
Текст лекції:
Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання.
Пізнання - вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюєтьсяя за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення, і раціональне пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях. Розрізняють також буденне, художнє і наукове пізнання, а в рамках останнього - пізнання природи і пізнання суспільства. Різні сторони процесу пізнання досліджуються рядом спеціальних наук: когнітивною психологією, історією науки, соціологією науки і т.п. Загальне вчення про пізнання дає філософська теорія пізнання (гносеологія)
Питання пізнання займають центральне місце у філософії Канта. Узагальнюючи філософію британського емпіризму, він погоджується з тим, що всяке наше пізнання починається з досвіду. Проте досвід має складну структуру. З одного боку, досвід є дією предметів на наші органи чуття. Проте дивитися і бачити — різні речі. Ця різниця продиктована трансцендентальним — ключовим поняттям Канта. Трансцендентальне — це призма розуму, яка відкриває і спотворює справжню реальність. Трансцендентальне — це те, що ділить реальність на світ в собі (ноуменальний) і світ для нас (феноменальний). До області трансцендентального відносяться простір і час — форми апріорного споглядання (трансцендентальна естетика); категорії свідомості, що оформлюють сприйняття (трансцендентальна логіка); нерозв'язні питання (трансцендентальна діалектика), намагаючись відповісти на які ми неминуче потрапляємо в область трансцендентальної ілюзії, бо це знання лежить за межами можливого досвіду (елементи, Бог, свобода, вічність світу).
За версією Канта світ відчуттів і сприйнять є повним хаосом, нагромадженням безладних відчуттів і подій. Потрібно навести в цьому хаосі порядок. Цей світ перетворюється за допомогою апріорних форм, якими є час і простір. Час і простір існують тільки у феноменальному світі. Вони існують без досвіду і поза досвідом. Накладення зв'язків у світі феноменів знаходиться за допомогою категорій розуму. За допомогою цих зв'язків пізнаючий перетворює хаос на порядок і закономірний рухомий світ.