Пояснення до заповнення граф паспорта верстата
Тип верстата.Зазначити різновид верстата – (токарно-гвинторізний).
Модель. Умовне позначення верстата (марка верстата). Узяти з таблички на верстаті.
Рис. 2. Схема визначення висоти центрів токарного верстата.
Найбільший діаметр виробу, який встановлюється над станиною. Визначити найменшу з відстаней l2 і l2¢ (рис. 2) від вісі центрів до внутрішніх кромок напрямних станини. В паспорті вказується 1,95 найменшого розміра. Цей розмір більше висоти центрів.
Відстань між центрами L (рис. 3). В шпиндель верстата і пінолі задньої бабки встановлюють центри. Вимірюють відстань при крайньому положенні задньої бабки так, щоб торець підвалини бабки був врівень з торцем станини. Піноль задньої бабки повинна бути утягнута в бабку. Точність вимірювання ± 1 мм.
Висота центрів. Виміряти розмір h по перпендикуляру від лінії центрів до площини напрямних станини (рис. 2). У випадку призматичних напрямних за площину приймається площина основи призм. Точність вимірювання ± 1 мм.
Найбільший діаметр прутка припускаємо рівним 0,97 найменшого отвору шпинделя.
Рис. 3 Схема визначення відстані поміж центрами.
Найбільший діаметр оброблюваного виробу над верхнею частиною супорта. Визначити найменшу відстань l (рис. 2) від осі центрів до верхньої частини полозків супорта. У паспорті вказати розмір 1,95 l1.
Найбільший діаметр оброблюваного виробу над ніжною частиною супорта (рис. 2). Визначити найменшу відстань l (рис. 2) від осі центрів до напрямних поперечних полозків або до кожуха, який затуляє ці напрямні. У паспорті вказати розмір 1,95 l1.
Найбільша довжина обточування. Визначити максимальну довжину виробу, який встановлюється на верстаті і може бути обробленим при найбільшому ході супорта.
Найбільші розміри державки різця. Визначити найбільшу висоту і ширину державки різця, яка може бути встановлена в різцетримачі (рис. 2). Висота різця d рахується від опорної поверхні до лінії центрів верстата.
Ціна поділки лімба. Переміщення супорта на одну поділку шкали лімба визначається повертанням лімба на один оберт при ліквідованому холостому ході; переміщення супорта на одну поділку лімба визначають діленням загального переміщення на кількість поділок лімба.
Від привода. Вказується вид привода (індивідуальний або трансмісійний).
Призначення електродвигуна (головний рух, для руху подач, для насоса та ін.).
Частоту обертання електродвигуна (у хвилину) узяти з таблички на електродвигуні.
Потужність електродвигуна узяти з таблички на електродвигуні.
Потужність на шпинделі Nшп, кВт розраховують за формулою
Nшп = Nе × h, кВт, (1)
де Nшп – потужність електродвигуна, кВт;
h - ккд верстата (h = 0,75).
зміст звіту
Зміст повинен містити:
1. Ескіз загального вигляду токарно-гвинторізного верстата.
2. Перелік усіх найменувань позицій токарно-гвинторізного верстата.
3. Пояснення до заповнення граф паспорта токарно-гвинторізного верстата.
4. Заповнений паспорт токарно-гвинторізного верстата (див. Додаток 1).
Додаток 1
Паспорт
токарно-гвинторізного верстата
1. Тип верстата –
2. Модель –
3. Для виконання яких робіт призначений токарно-гвинторізний верстат –
4. Найбільший діаметр виробу, який установлюється над станиною –
5. Відстань поміж центрами –
6. Висота центрів –
7. Найбільший діаметр прутка –
8. Найбільший діаметр оброблюваного виробу на верхньою частиною супорта –
9. Найбільший діаметр оброблюваного виробу над нижньою частиною супорта –
10. Найбільша довжина обточування –
11. Найбільші розміри державки різця –
12. Ціна поділки лімба –
13. Вид привода –
14. Призначення електродвигуна –
15. Частота обертання електродвигуна у хвилину –
16. Потужність електродвигуна –
17. Потужність на шпинделі -
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6
Тема: Пристрої для закріплення заготовок на токарному верстаті.
Мета: Ознайомлення із пристрої для закріплення заготовок на токарному верстаті.
Оснащення роботи: Плакати, інструкційна картка, зразки пристроїв.
Загальні теоретичні відомості:
пристрої для закріплення заготовок на токарному верстаті
1. Для закріплення оброблюваних заготовок на токарних верстатах застосовують різні пристрої: кулачкові патрони, центри, планшайби, люнети.
Надходять вони разом із верстатом, тому називають їх приладдями верстата.
1.1 Патрони.
Найпоширеніші трикулачкові самоцентрувальні патрони і чотирикулачкові патрони з кулачками, що переміщуються індивідуально.
Трикулачковий самоцентрувальний патрон (рис. 1,а) складається з порожнистого корпусу 1, в середині якого є диск 2. Якщо обертати будь-яке зубчасте колесо 5, обертається диск і розміщена на його торці спіральна канавка 3. Залежно від напряму її обертання, одночасно переміщуються всі три кулачки за напрямком до осі патрона або від нього. При такому русі кулачків відбувається центрування і закріплення заготовки одночасно з усіх боків. В корпусі патрона можна встановлювати прямі 6 або зворотні кулачки 4. В трикулачковому патроні закріплюють заготовки круглого або шестигранного перерізу.
Чотирикулачковий несамоцентрувальний патрон (Рис. 1,б) – це масивний корпус з чотирма радіальними пазами, в кожному з яких встановлено кулачок. Кулачки можна переміщувати в радіальному напрямку незалежно один від одного, тому в такому патроні можна закріплювати заготовки будь-якої форми перерізу.
Рис. 1. Трикулачковий, чотирикулачковий патрони і планшайба.
1.2 Планшайба (рис. 1,в) – це масивний диск, який нагвинчують на шпиндель верстата. В планшайбі зроблено наскрізні пази, крізь які можна пропустити болти для закріплення заготовок або кріпильних пристроїв.
1.3 Центри разом з паводковим патроном (рис. 2,а) застосовують для закріплення довгих заготовок, наприклад валів. Один центр (передній) встановлюють в конічний отвір шпинделя, а другий (задній) – в конічний отвір пінолі задньої бабки. В торцях заготовки попередньо свердлують центрові заглиблення, кут опорного конусу яких дорівнює куту опорної частини конуса центра і становить 60°.
Залежно від виконуваної роботи застосовують різноманітні центри:
- прості (рис. 2,б) – для обробки зовнішніх поверхонь заготовок;
- зрізані (рис. 2,в) – для підрізування торцевої площини;
- кулькові (рис. 2,г) – для обробки поверхонь методом зміщення задньої бабки;
- зворотні (рис. 2,д) – для обробки заготовок настільки малого діаметра, що в них неможливо зробити центрові заглиблення (в цьому разі кінці заготовок роблять конічними);
- обертові (рис. 2, е) – для обробки заготовок на великих числах обертів.
Рис. 2. Центри і повідковий патрон.
Обертовий центр опирається на підшипники кочення, які вмонтовано в корпусі.
Для передачі обертання встановленій у центрах заготовки, на одному її кінці за допомогою болта закріплюють хомутик. На шпиндель верстата нагвинчують повідковий патрон (рис. 2,а), у диску якого закріплено палець.
Повідковий патрон має запобіжний кожух. При обертанні повідкового патрона разом із шпинделем палець упирається в хомутик і передає через нього обертання заготовці.
1.4 Люнети (рис. 3) – додаткові опори, які застосовують для зменшення прогинання довгих заготовок від сил власної ваги і сил різання, що діють на них.
Рис. 3. Люнети.
Довгими заготовками називають такі, в яких відношення довжини заготовки до її діаметра більше ніж 12. Люнети бувають рухомі і нерухомі.
Рухомий люнет (рис. 3,а) закріплюють двома болтами до супорта, тому під час обробки заготовки він переміщується разом із ним. Рухомий люнет має два кулачки, які за допомогою гвинтів можна пересувати в радіальному напрямку до стикання торцевої поверхні кожного кулачка з оброблюваною поверхнею заготовки. Різець у різцетримачі встановлюють попереду кулачків, щоб кулачки люнета ковзали по обробленій поверхні.
Нерухомий люнет (рис. 3,б) закріплюють до станини за допомогою планки, болта і гайки. Він має три кулачки, кожен з яких за допомогою гвинтів можна пересувати незалежно один від одного в радіальному напрямі. Поверхня заготовки, якою ковзають кулачки нерухомого люнета, повинна бути оброблена.
Порядок виконання роботи:
1. Ознайомлення із пристроями для закріплення заготовок на токарному верстаті:
1.1. Патрони;
1.2. Планшайби;
1.3. Центри;
1.4. Люнети.
2. Законспектувати види пристроїв для закріплення заготовок на токарному верстаті.
3. Вивчити для закріплення яких заготовок призначені патрони, планшайби, центри, люнети.
Література
1. Попович В. "Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство" Львів «Світ» 2006р.
2. Аршинов В.А. "Резание металлов и режущий інструмент" М. Машиностроение 1976г.
3. Дальский A.M. "Технология конструкционных материалов" М. Машиностроение 1977г.
4. Общемашиностроительные нормативы режимов резания для техничес-кого нормирования работ на металлорежущих станках. Часть 3. М. Машиностроение, 1974.
5. Режимы резания металлов. Справочник, под ред. Б.В. Барановского. М. Машиностроение, 1972.
6. Справочник технолога-машиностроителя. Т.2, под ред. А.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. М. Машиностроение, 1986.