Дайте коротку характеристику основних функцій менеджменту
Менеджмент органічно формується та розвивається як система управління бізнесом. Менеджмент, по суті, є теорією, практикою та мистецтвом перетворення будь-яких ідей в бажані результати бізнесу. Management (менеджмент) в перекладі з англійської: управління, завідування, вміння володіти (інструментом), вміння справлятися (з роботою), хитрість, викрут; обережне, дбайливе, чуйне ставлення (до людей): the management - правління, дирекція, адміністрації. Термін «менеджмент» також застосовується для позначення певної категорії учасників господарської організації, які здійснюють роботу з управління її діяльністю.
Визначення поняття «менеджмент» - це уміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.
Головна мета менеджменту - створити сприятливі умови для високопродуктивної праці персоналу, забезпечення високої ефективності не тільки трудових, але й технологічних процесів, вирішення завдань бізнесу і, як наслідок, реалізації інтересів власників та працівників підприємства через задоволення потреб споживачів продукції.
Основні завдання менеджменту:
1) забезпечення високої ринкової вартості та прибутковості господарської організації, досягнення її конкурентних переваг;
2) підвищення рівня організаційної культури,
3) розвиток соціальної сфери та підвищення соціальної відповідальності організації;
4) збереження та укріплення здоров'я працівників організації;
5) відновлення та охорона природи.
Загальні функції менеджменту :
планування, організація, мотивація, контроль діяльності організації, кожного її підрозділу та працівника.
Ці функції спрямовані на досягнення певної мети організації і виконуються менеджерами відповідно до їх повноважень на кожному рівні управлінської ієрархії: вищому (топ - менеджмент), середньому (мідл - менеджмент), низовому (лоуе - менеджмент) з
урахуванням специфіки кожної з функціональних областей організаційної структури управління:
13. Наведіть основні положення стратегічного планування діяльності підприємства
Процеси управління економічною діяльністю держави та кожного підприємства функціонують як відносно самостійні і в той же час органічно взаємопов'язані системи. В умовах ринкових відносин економічні функції держави реалізуються через механізми державного регулювання, за допомогою яких здійснюється на правовій основі вплив державних адміністративних органів на підприємницьку діяльність за допомогою засобів переважно економічного характеру. Державне регулювання посідає "верхній ярус" у моделі сучасного механізму ринку. На нижньому (базовому) ярусі в цій моделі знаходяться системи управління діяльністю підприємств та організацій ринкової інфраструктури.
Система управління діяльністю підприємства мас три рівні: топ-менеджмент, мідл-менеджмент, лоуе -менеджмент). На кожному з рівнів організаційної ієрархії функціонують певні підсистеми системи менеджменту.
В кожній з цих підсистем виконуються завдання та здійснюються функції загального менеджменту, вирішуються питання стратегічного та оперативного управління згідно з певними повноваженнями керівників підприємства та його підрозділів. Стратегічне управління здійснюється в основному топ-менеджментом, продуктом якого є економічний, науково-технічний, соціально-психологічний та організаційно-культурний потенціал підприємства, а також його безпека. Завдання оперативного управління вирішуються в основному низовим менеджментом. Ці завдання спрямовані на ефективне використання потенціалу підприємства. Основним продуктом низового менеджменту є прибуток стратегічної господарської одиниці в кожному планово-звітному періоді (місяць, квартал, рік). Сполучною ланкою між стратегічним та оперативним управлінням є тактика управління. Роль такої ланки виконує мідл-менеджмент та фахівці функціональних підрозділів. Основним продуктом менеджерів на середньому рівні управління є науково-методичний та інформаційний ресурс, необхідний для ефективної та результативної діяльності кожного підрозділу, усіх стратегічних господарських одиниць та підприємства в цілому для досягнення ними конкурентних переваг на внутрішніх та зовнішніх ринках.
Система менеджменту вибирає або функціональний, або ситуаційний режим управління залежно від рівня стабільності (рівня невизначеності) умов у внутрішньому та зовнішньому середовищі організації.
14. Охарактеризуйте засоби реалізації стратегічних планів підприємства
Стратегічне планування –процес формування місії і цілей організації, вибору специфічних стратегій для визначення і одержання ресурсів і їхнього розподілу з метою забезпечення ефективної роботи організації в майбутньому. Його основна задача полягає в забезпеченні нововведень і змін в обсязі, достатньому для адекватної реакції на зміни в зовнішньому середовищі. У результаті встановлюються загальні напрямки, що забезпечать зростання і закріплення позицій організації.
Процес стратегічного планування вимагає наявності формальних і неформальних процедур, що допоможуть залучити до стратегічного мислення широке коло керівників і фахівців середньої ланки.
Першою стадією є оцінка керівниками організації її поточного становища, аналіз її місії, цілей і стратегій. Для того, щоб ідентифікувати фактори, що випливають на становище організації проводиться аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, у результаті якого може виникнути необхідність коректування місії, цілей, стратегії на різних орг. рівнях. Так, стратегія корпоративного рівня визначає організацію в цілому, фокусується на питаннях взаємодії із зовнішнім середовищем і відповідає на запитання: яким бізнесом варто займатися? Стратегія на рівні підрозділів визначає прийоми і методи поліпшення конкретних позицій підрозділів на своїх ринках. Стратегія функціонального рівня включає прийняття рішень в галузі фінансів, маркетингу, виробництва, інновацій. Три рівні стратегічного управління взаємозалежні. Ефективність їхньої інтеграції багато в чому визначає успіх організації в цілому. Завершальною стадією стратегічного планування є впровадження нової стратегії.