ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ
1.Найбільш складним для лікування з аномалій розвитку кісток черепа є:
1. Енцефалоцеле.
2. Менінгоцеле.
3. Енцефалоцистоцеле.
4. Передня мозкова кила.
5. Задня мозкова кила.
2. Найчастіше Spina bifida зустрічається в:
1. Шийному відділі хребта.
2. Грудному відділі хребта.
3. Поперековому відділі хребта.
4. Крижовому відділі хребта.
5. Куприковому відділі хребта.
3. Найскладнішою для лікування формою незрощення піднебіння є:
1. Незрощення м’якого піднебіння.
2. Незрощення м’якого та ділянки твердого піднебіння.
3. Повне однобічне незрощення м’якого та твердого піднебіння.
4. Повне двобічне незрощення м’якого та твердого піднебіння.
5. Відсутність сошнику.
4. Вроджена клишоногість характеризується:
1. Вираженою пронацією стопи.
2. Вираженим підошвеним розгинанням.
3. Крайній ступінь пронації стопи.
4. Аддуктивним тремором стоп.
5. Все вищезазначене вірно.
5. Характерною зовнішньою ознакою вродженого вивиху стегна є:
1. Грудний лордоз.
2. Поперековий кіфоз.
3. Грудний кіфосколіоз.
4. Поперековий лордоз.
5. Поперековий сколіоз.
6. Найчастішою вадою розвитку сечостатевої системи у хлопчиків є:
1. Епіспадія.
2. Гіпоспадія.
3. Відсутність однієї нирки.
4. Крипторхізм.
5. Ектопія нирок.
7. Найчастіше серед вад розвитку травної системи зустрічається:
1. Хвороба Гіршпрунга.
2. Атрезія заднього проходу.
3. Бронхо-стравохідниі нориці.
4. Пупкові нориці.
5. Синдром Ледда.
8. Первинним господарем ехіннококка є:
1. Свині.
2. Щури.
3. Велика рогата худоба.
4. Собаки.
5. Людина.
9. В Україні захворюваність на ехінококоз найбільша в:
1. Західних регіонах.
2. Криму.
3. Донбас та Придніпров’я.
4. Одеська та Миколаївська області.
5. Запорізька та Херсонська області.
10. Найчастіше ехінокок уражає:
1. Нирки.
2. Легені.
3. Печінку.
4. Селезінку.
5. Серцевий м’яз.
11. Специфічною лабораторною реакцією при ехінококозі є:
1. Проба Манчіні.
2. Реакція Кумбса.
3. Реакція Касоні.
4. Імуногістохімічна проба.
5. Фагоцитарний індекс.
12. Ускладненнями ехінококозу є:
1. Генералізація процесу.
2. Анафілактичний шок.
3. Розрив та нагноєння кісти.
4. Злоякісне переродження кісти.
5. Септичний шок.
13. Найчастішим хірургічним ускладненням аскаридозу є:
1. Гострий апендицит.
2. Гострий холецистит.
3. Перфорація стінки кишки
4. Обтураційна кишкова непрохідність
5. Шлунково-кишкова кровотеча.
14. Первинним господарем опісторхуса є:
1. Свині.
2. Щури.
3. Велика рогата худоба.
4. Мешканці водойм (риба, молюски, ракоподібні).
5. Людина.
15. При оперативному лікування ехінококозу після відсмоктування вмісту кісти її порожнину треба заповнювати:
1. Лізоформіном.
2. Стеріл-С.
3. Хлоргексидіном.
4. Формаліном.
5. 70% розчином етилового спирту.
16. Найчастішим ускладненням опісторхозу є:
1. Гострий апендицит.
2. Гострий панкреатит.
3. Перфорація стінки кишки.
4. Гнійний холангіт.
5. Шлунково-кишкова кровотеча.
17. Алодермопластика це:
1. Пересадка шкіри тварин.
2. Пересадка синтетичної шкіри.
3. Пересадка власної шкіри хворого.
4. Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
18. Ксенодермопластика це:
1. Пересадка ліофілізованої шкіри.
2. Пересадка власної шкіри хворого.
3. Пересадка шкіри тварин або синтетичної шкіри.
4. Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
19. Аутодермопластика це:
1. Пересадка шкіри тварин.
2. Пересадка синтетичної шкіри.
3. Пересадка власної шкіри хворого.
4. Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
20. Закриття дефекту шкіри за допомогою «лоскута-сита» є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
21. Закриття дефекту шкіри за допомогою «зустрічних трикутників» є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Лімберга.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
22. Пересадки шкіри з збереженням волосяних цибулин є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
23. Закриття дефекту шкіри з допомогою кожних трансплантатів розмірами 0,3-0,5см є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
24. Покриття дефекту шкіри соскобом епідермісу, що містить молоді камбіальні клітини є метод:
1.Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
25. Метод «мігруючого клаптя на круглій ніжці» або метод «ручки валізи» є метод:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Філатова.
5. Мангольда.
26. Найчастіше аскариди паразитують:
1. в дванадцятипалій кишці.
2. в голодній кишці.
3. в здухвинній кишці.
4. в товстому кишечнику.
5. в усіх відділах кишечнику.
27. В лікуванні ехінококозу найбільш ефективні:
1. Консервативні методи.
2. Оперативні методі.
3. Комбінований метод (операція плюс хіміотерапія).
4. Імунологічні методі (специфічні сироватки).
5. Все вищезазначене вірно.
28. Радикальне лікування ехінококозу досягається при застосуванні:
1. Відкрита операція.
2. Закрита операція.
3. Резекція ураженого органу.
4. Операція доповнена променевою та хіміотерапією.
5. Все вищенаведене вірно.
29. Клінічно неускладнений ехінокок не характеризується наступною клінічною ознакою:
1. Щільне утворення в правому підребер’ї, нерухоме та безболісне.
2. Шкіра над утворення незмінена.
3. Шкіра над утворенням гіперемована, утворення різко болюче.
4. Поява уртикарного висипання.
5. Поява механічної жовтяниці.
30. Найчастіше всього ехінококоз діагностують в:
1. Дітей.
2. Підлітків.
3. Осіб похилого віку.
4. Осіб працездатного віку.
5. Всі вікові групи.
31. Альвеолярний ехінококоз за характером ураження тканин, клінічним проявами найбільш схожий на:
1. Злоякісну пухлину.
2. Доброякісну пухлину.
3. Місцевий гнійний процес.
4. Запальний інфільтрат.
5. Стороннє тіло.
32. Проміжним господарем ехінококу є:
1. Людина.
2. Велика рогата худоба.
3. Собаки, вовки, лисиці.
4. Свині.
5. Риба та тварини водойм.
33. В людини ехінокок розвивається у вигляді:
1. Багатокамерного міхура.
2. Однокамерного міхура.
3. Хронічного абсцесу.
4. Злоякісної пухлини.
5. Доброякісної пухлини.
34. При дослідженні крові хворого на ехінококоз спостерігається:
1. Лейкоцитоз, здвиг лейкоцитарної формули вліво.
2. Лейкопенія, лімфоцитоз.
3. Нормальна кількість лейкоцитів с еозинофілією.
4. Нормальна кількість лейкоцитів с лімфопенією.
5. Нормальна кількість лейкоцитів без зміни формули крові.
35. Збудник ехінококозу паразитує в кишечнику:
1. Людини.
2. Крупної рогатої худоби.
3. Собак, лисиць, вовків.
4. Свиней.
5. Риби.
36. Для профілактики ехінококозу не застосовуються наступні заходи:
1. Особиста гігієна.
2. Попередження ураження ехінококозом тварин.
3. Санітарно-просвітницька робота.
4. Профілактичне обстеження працівників певних установ.
5. Проведення специфічної вакцинації.
37. При розвитку ускладнень аскаридозу необхідно проводити:
1. Консервативне лікування специфічними препаратами.
2. Проводити екстрену хірургічну операцію.
3. Проводити посилене консервативне лікування протиаскаридозними препаратами з проведенням через 1-2 дні відстроченої операції.
4. Проводити ендоскопічне видалення паразитів.
5. Все вищезазначене вірно.
38. Показаннями до пластичних операцій не є:
1. Вроджені вади.
2. Аномалії розвитку.
3. Опіки III – IV ступеня площиною більше 1%.
4. Скальпована рана волосистої частини голови.
5. Різана рана обличчя більше 2 см.
39. Невільна пересадка шкіри це:
1. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,1мм.
2. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,3мм.
3. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,5мм.
4. Пластика ран повношаровим шкірним клаптем.
5. Пластика ран клаптем та питаючий ніжці.
40. До аутодермопластики не відносяться:
1. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом.
2. Пластика ран перфорованим аутодермотрансплантантом.
3. Пластика ран повношаровим шкірним клаптем.
4. Пластика донорським шкірним клаптем.
5. Пластика ран клаптем та питаючий ніжці.
41. Вільна пересадка жиру проводиться для:
1. Парентерального харчування.
2. Лікування кахексії.
3.Усунення косметичних дефектів.
4. Підвищення реактивності організму.
5. Десенсибілізації організму.
42. До невільної аутодермопластики не відноситься:
1. Метод стягування країв рани.
2. Пластика за Лімбергом.
3. Пластика за Філатовим.
4. Пластика шкірно-жировим клаптем на трьох питаючих ніжках.
5. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом.
43.До невільної аутодермопластики не відносяться
1. Шкірно-підшкірножировим клаптем на 1 питаючий ніжці.
2. Шкірно-підшкірножировим клаптем на 2 питаючих ніжках.
3. Шкірно-підшкірножировим клаптем на 3 питаючих ніжках.
4. Шкірно-підшкірножировим клаптем на судинній ніжці.
5. Пластика повношаровим шкірним клаптем.
44.Метод стеблинного клаптя відноситься до:
1. Вільної шкіряної пластики.
2. Невільної шкіряної пластики.
3. Пластика шкірним клаптем на судинній ніжці.
4. Комбінована шкірна пластика.
5. Пластики повношаровим шкірним клаптем.
45. Перевагами вільної аутодермопластики є:
1. Можливість необмеженого забору аутодермотрансплантантов.
2. 100% природження пересадженої шкіри.
3. Попередження розвитку келоїдних рубців.
4. Одноразовий забір дозволяє забрати 20% розщепленої шкіри.
5. Все вищезазначене вірно.
46. Аутопластика не застосовується при:
1. Укріплення зв’язочного апарату суглобів.
2. для заміщення двоглавого м’язу плеча.
3. Пластики передньої черевної стінки при килах.
4. Для заміщення твердої мозкової оболонки.
5. Все вищенаведене вірно.
47. Пластичним прийомом в судинній хірургії не є:
1. Використання алопластичних матеріалів для закриття дефекту судини.
2. Використання аутопластичних матеріалів для закриття дефекту судини
3. Використання синтетичних матеріалів для закриття дефекту судини
4. Накладання судинного шва.
5. Все вищезазначене вірно.
48. Кісткова пластика є вільною у випадках:
1. Поздовжньої остеотомії.
2. Сегментарної остеотомії.
3. Фіксації кістки за типом «прусського замка».
4. Кісткового фрагменту іншої кістки (наприклад малогомілкової) для фіксації уламків при остеосинтезі іншої локалізації .
5. Все вищезазначене вірно.
49. Які з названих факторів найчастіше є причиною вад розвитку?
1. Хімічні
2. Фізичні.
3. Психічні.
4. Генетичні.
5. Все вищеназване вірно.
50. До вроджених вад органів грудної клітки не відносяться:
1. Деформація грудної клітки.
2. Відсутність або надлишок ребер.
3. Атрезія стравоходу.
4. Фіброзно-кістозна мастопатія.
5. Відсутність однієї легені.