Перші три зерна Рода, або тіла були головними, базовими, без пробудження яких, подальше розкриття можливостей людини було неможливим
Далі йшли: Сак, тіло, що вводило у стан бійця, воїна світла, який міг боротися з темними силами, виводячи розвиток всієї громади з того глухого кута, в який вона попадала за тих чи інших причин. Знаком такого воїна є переламаний хрест, або права сварга. Це та сила, якою володіли воїни, що навчались зміщувати свою свідомість в центр грудей, входячи в такий спосіб в пряме керування каналами енергії ці свого тіла. Часто образ такого воїна замість людської голови мав звірину, або пташину голову, що надавало здатністості до надзвичайно швидкої, потужної реакції на полі бою, в обхід звичайного людського мислення. В звичайному обіході вади цього тіла проявляються в наших фізичних можливостях.
П’яте тіло, або зерно Рода мало назву Хор і надавало можливості руху, переміщення з одної проекції простору в іншу, також вміння прийняти простір в себе. Що дозволяло контролювати, в разі необхідності, події у всьому ареалі життя громади. Володіти мистецтвом ведення бою в змінених станах свідомості, коли людина починала діяти вже з іншого просторового виміру, що також надавало надзвичайної потужності та невразливості в бою. На початкових ступенях засвоєння цієї техніки людина могла швидко бігати практично по якій завгодно поверхні, по вертикальним стовбурам дерев, болоту, по воді.
Таких козаків ще називали крірами, вважаючи витоком такого їх мистецтва лісовика, велику волохату людину - кліра, що зустрічалася в глухих нетрях лісу. Щоб оволодіти подібним мистецтвом вважалося за необхідне заглянути лісовику в очі, зустрівши його десь на одинці серед лісу. Той, хто навчався мистецтву лісовика ходити просторами, міг зникнути з поля зору просто зайшовши за дерево, або за копну сіна в полі. Саме через таке малозрозуміле простій людині, підступне та мінливе, як вважалося мистецтво, таких козаків у війську кепкуючи ще називали хвойдами.
В звичайному житті це мистецтво сінтезу різних за своїм енергетичним горизонтом рівнів подій в тих справах, що ми ведемо в нім. Тут ми також непомітно для самих себе здійснюємо ті самі переходи. З означеними переходами пов’язане також саме існування живого, яке через пульсаційні переходи поміж енергетичних горизонтів цілісності в циклах життєзабезпечення, накопичує відповідну що до цього енергію.
Шосте тіло – Вол, являє собою ту силу, яка дозволяє людині погоджувати плани свого життя з планами довколишнього, вести його у часі, йти по своїй долі зайнявши передне місце у її візку. Це тіло тих сил та знання, які людина отримувала через свої мандрівки за межу антропологічного бар’єра через ключові образи та знаки. Воно дозволяє людині зливатися з оточуючим простором до тої межі, коли всі її баження та сподівання ставали “бажаннями бога”, через що щастя та вдача завжди посміхалися їй в житті. Мабуть не треба нагадувати, що дія цієї сили споріднена з іншими, перш за все з силою тіла Даж. Саме цю основу розкриває антропоморфне та орнаментальне мистецтво Трипілля, це та висота якої сягала їх цивілізація.
Саме завдяки цьому вони змогли утримуватись так довго на вершині свого цивілізаційного розвитку, бо майже кожен мав тут всі шість пробуджених зерен Рода.
Сьоме зерно –Кален, надавало можливості ретроспективних мандрівок у часі, та моделювання подій життя у модельному просторі, згадуваного нами раніш. Це той план, який дозволяє людині мати ментальні дублі, а від того здійснювати психометрічну ретроспекцію подій віддалених у часі. В звичайному житті це також наша здатність до образотворення, коли ми відчуваємо розумом думаємо відчуттями.
Восьме тіло – Тар, дозволяло впливати на хід подій у зовнішньому житті за допомогою зміни самої сцени де розгорталися і проходили події. Дозволяло людині бути рунічним, знаковим майстром, володіти цією все перетворюючою силою. Відтворення об’єктів з нічого, воскресіння з мертвих, мистецтво сінтезу здавалось несумісного на плані життя відноситься до цієї божої сили. Саме через оволодіння подібною вправністю, християни всього світу і вважають Ісуса із Назарета боголюдиною. Назва Тар має своє походження від легенди за якою у Сварога було два сина Тар – бог гармонії та світла і Тор – захисник того всього, в подальшому архангел Михаїл у християн.
Дев’яте – Хвар, це тіло пізнання законів цілісності, що стоять за його пробудженням. Знаком Хвара був жовтий бриль з блакитним донцем. Саме такий набутий стан дозволив Ісусу із Назарета проголосити своє сакральне “ Я єсмь “. Пробудження саме цього тіла знаменує стан цілісності якого набуває людина, як особа, що вже відбулася на цім світі. Великий тягар падає на плечі того хто осягнув мистецтво Хвара, говориться в потаємнім. Відповідальність за себе, за свій рід, за свій народ лягає на плечі такій людині. Карати чі милувати, приймати рішення, що торкаються не тільки земного буття, а і духовного плану життя людей. Лише той, хто прожив людське життя мав право приймати такі рішення в питаннях життя та смерті. Тому верховне божество Род ставав тут тільки порадником.
І нарешті десятим зерном пробудженім в людині був сам батько Род, який зображувався у вигляді старезного дуба з довгою білою бородою та вусами, що стелилися по землі. Знаком Рода є ромб, поставлений вертикально з точкою по середині. Це тіло уособлює відоме речення Ісуса: я альфа і омега. Це тіло людини міфу, це тіло людини Гори, саме в такому тілі приходив Ісус до своїх учнів після свого воскресіння. Це те головне завдання яке насправді стоїть перед будь якою людиною на землі, що відкрив він перед нами.
Як бачимо, всі вище приведені тіла рукотворного спасу, або зерна Рода відтіняють притаманні людині за її природою здібності, які просвічують в будь яких її діях, через них і йде її прохід до знання та характерницького вишколу. В різних езотеричних традиціях нараховується різна кількість подібних тіл, це говорить про універсальність тої цілісності яку являє собою сама людина, в якій можливо виділити різні аспекти її життєдіяльності.