Класифікація міжнародних правопорушень
Класифікація правопорушень:
- найтяжчі злочини – ставлять під загрозу існуючий порядок і зачіпають інтереси міжнародрого товариства
- серйозні правопорушення - зачіпають інтереси міжнародрого товариства, не ставлять під загрозу існуючий порядок, а лише впливають на стабільність країни
- ординарні правопорушення – виникають з недодержання партикулярних норм, тобто норм М договорів
3 групи злочинів проти людства:
- злочини проти миру
- злочини проти людяності
- воєнні злочини
35. Види та форми МП відповідальності
Види:
- політична
- матеріальна
Форми політичної:
- сатисфакція – держава приносить вибачення
- реституція – відновлення державою порушником попереднього стану і відшкодування витрат
- обмеження суверенітету – (напр. Німеччина – поділ на ГДР і ФРН)
- обмеження юриздикції – виключення з міжнародних орг.
Форми матеріальної:
- репарація – відшкодування порушником шкоди грошима, таварами, послугами
- реституція – повернення державі незаконно вивезеного з її тер. Майна
- субституція – вид реституції – заміна знищеного або пошкоджеого майна
36.Підстави звільнення від міжнародної відповідальності
Підстави звільнення від МПВ:
- згода держав
- правомірні дії 1 д-ви на неправомірні дії іншої
- форсмажорні або непередбачувані обставини
- стихійні лиха
- стан необхідності
- самооборона
- вина потерпілої сторони
37. Міжнародно-правові санкції
Міжнародно-правові санкції – це примусові заходи які застосовують до субєктів МП за М правопорушення.
Ціль – припинення правопорушення і відшкодування шкоди
Підстава застосування санкцій – це відмова від виконання зобовязання чи відшкодування шкоди.
Види МП санкцій:
- індивідуальні
- колективні
- реторсії ( заходи у відповідь на правопорушення яке здійснила інша держава)
- репресарії ( примусові заходи направлені на припинення прав правопорушника)
- самооборона ( з-ся ООН )
38. Міжнародний договір та право міжнародних договорів
Відповідно до ст. 2 Віденської конвенції 1969 p.,
Міжнародний договір - це "міжнародна угода, яка укладена державами у письмовій формі і регулюється міжнародним правом".
Право міжнародних договорів – це галузь МП яка являє сукупність правових норм що регулюють відносини у звязку з укл. зміною і припиненням МД
39. Класифікація міжнародних договорів
- за колом суб'єктів-учасників - на багатосторонні і двосторонні;
- за просторовою сферою дії - на універсальні, регіональні та локальні;
- за об'єктом правового регулювання - на політичні, економічні, з питань наукового, культурного співробітництва, з питань зв'язку, транспорту і т.д.;
- за ступенем доступності - на відкриті й закриті;
- за юридичною чинністю - на міждержавні, міжурядові, міжвідомчі;
- за формою договору - на письмові та усні.
41. Порядок і стадії укладення міжна. договорів
Порядок і стадії:
- договірну ініціативу;
- підготовку проекту договору;
- експертну оцінку запропонованого сторонами проекту ;
- переговори, обговорення, визначення позицій, пошук компромісів;
- узгодження воль у результаті досягнення компромісних рішень;
- голосування за прийняття погоджених положень;
- парафування тексту договору (ad referendum), що засвідчить його дійсність і достовірність;
- підписання договору уповноваженими на те особами - обмін документами; -
- ратифікацію договору національними законодавчими органами і обмін ратифікаційними грамотами між сторонами договору;
- призначення депозитарію для збереження оригіналу договору і всіх пов'язаних із ним документів;
- реєстрацію договору в секретаріаті ООН;
- опублікування тексту договору в офіційних органах преси;
- вступ договору в силу.
42. Дія та підстави припинення договорів
Дія міжнародного договору грунтується на загальновизнаному принципі сучасного міжнародного права "pakta sunt servanda" ("договір повинен виконуватися").
В силу цього принципу міжнародний договір, що офіційно набув чинності, стає юридично обов'язковим для кожного з його учасників і породжує для них певні права, обов'язки і відповідальність.
Припинення дії договору означає втрату ним його юридичної сили.
Підставами припинення дії міжнародного договору можуть бути:
- закінчення терміну дії договору;
- виконання умов договору;
- виникнення нової норми імперативного характеру, що припускає скасування застарілих положень;
- денонсації договору;
- скасування договору за спільною згодою його учасників;
- новація (перегляд або ревізія умов договору і укладання нового договору);
- анулювання (одностороння відмова від договору внаслідок істотної зміни обставин).
У міжнародно-правовій літературі можна зустріти поділ способів припинення дії міжнародних договорів на вольові (розірвання) й автоматичні.
До вольових способів відносять: скасування, денонсацію, новацію, анулювання.
До автоматичних - закінчення терміну, появу нової імперативної норми, загибель договірного об'єкта, зникнення суб'єктів договору, виникнення війни між державами - сторонами договору, настання скасовуючої умови та ін.
43. Тлумачення договорів
Тлумачення положень міжнародного договору повинен відповідати вимогам двох загальновизнаних принципів - кваліфікованості і сумлінності.
Кваліфікованість тлумачення припускає участь у цьому процесі авторитетних юристів-міжнародників і може здійснюватись у двох формах - автентичній і міжнародній.
Автентичне тлумачення припускає тлумачення, прийняте і погоджене всіма учасниками міжнародного договору.
Під міжнародним тлумаченням розуміється тлумачення, що здійснюється якимись міжнародними органами (Міжнародний суд ООН, Комісія міжнародного права ООН, Міжнародний арбітраж та ін.)
Принцип сумлінності тлумачення припускає участь у цьому процесі органів і осіб, застосування різноманітних прийомів тлумачення, в ролі яких зазвичай використовуються граматичне (тобто, словесне), логічне, історичне, систематичне та інші тлумачення.
44. Органи зовнішніх зносин держав та їх система
Органи зовнішніх зносин – це спеціальні органи на території Укр. та за її межами що представляють державу у відносинах з іншими державами у сфері екон. культ. та політ. відносин.
Органі зовнішніх зносин підрозділяються на:
Внутрідержавні
Зарубіжні
До внутрішньодерж зараховують: парламент, уряд, відомство закордон справ, деякі ін органи МЗС Укр.
Зарубіжні:
- постійні
- тимчасові
До зарубіжних органів зовн зносин належ дипломат., консул., торгівельні представництва.
45. Дипломатичне право: поняття джерела. Дипломатична служба
Дипломатичне право – це сукупність норм що визначають становище ДП держав акредитованих в країнах перебування.
Джерела:
1. конвенція 1961 ратифікована 1964
2. ЗУ «Про дип. службу»
3. Постанова ВРУ «Про дип. ранги» 1992
4. Положення «Про дип. Представництво Укр. за корд.» 1992
46. Порядок призначення на посаду посла
Посол – це дип. представник.
Процедура призначення посла називається – акридетуванням.
Стадії:
- добирають особу посла
- Запит агриману – запит згоди уряду на призначення певної особи як глави дип. предст.
- видання акта про призначення
- видача вірчих грамот
- початок дип. місії
- офіційне оприлюднення
47. Функції дипломатичних представництв. Дипломатична пошта.
Функції дип. Представництв – конвенція 1961р.:
- представницька
- захисна
- Ф-ція переговорів
- Інформаційна
- Ф-ція заохочення
Дипломатична пошта – це може бути пакунок валіза сумка мішок.
Вмістом якої можуть бути предмети офіційного користування.
Ознаки дип. пошти:
- печатка, герб, пломба, напис.
Вона користується недоторканістю і не може бути перевірена на митниці. Особа яка перевозить її наз. дип. курєр.
48. Статус персоналу дипломатичного представництва
Склад:
- посли і нунції – найвищий клас
- посланці і інтернунції – місія встановлюється посланцем
- повірені в справах – аташе
Дипломатичні ранги:
Працівники які знаходяться на держ. Службі:
- посол – найвищий ранг
- надзвичайний і повноважний посланник – нижчий
49.Дипломатичні привілеї та імунітети
Привілеї - це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданим інозем.дипломатич.
представництвам їх персоналу та іншим персонам, що корист. правом захисту на тер-рії держави перебування.
Імунітет – необхідна гарантія нормального здійснення дипломатом своїх ф-цій. (особиста недоторканість, недоторканість службов та житлових помешкань і майна.)
Пільги та привілеї- (звільнення від мита, різних зборів, право на прапор, право на носіння форми, на старшинство і т.п.). Це чинники що сприяють дипломатичній роботі та полегшують її.
50. Консульське право: поняття та джерела
Консульське право – це сукупність міжнародно-правових норм які регулюють відномини між державами.
Джерела:
- Віденська конвенція про консульські зносини 1963
- Консульський статут 1994
Консульство-це установа, яка входити до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній угодою тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів своєї Д.. її громадян
51. Класи консульських установ. Порядок призначення на посаду консула
Класи:
- генеральні консули
- консули
- віце-консули
- консульські – агенти
Консул – це глава консульської установи
53. Функції консульських установ.
Консульські функції.
І категорія – захист інтересів Д. Її громадян, юр.осіб, сприяння розвитку дружніх, торгівельних відносин, економіч. Науков. Культурн.відносин .
ІІ категорія – видача паспортів і проїзних док-тів, надання допомоги і сприяння громадянами, юр.особам.; виконання обов”язків натаріуса;
54. Привілеї і імунітети консулів і консульських установ
Консульські привілеї та імунітети Розподілені на дві групи.
І група – надання державою всіх можливостей для виконання ф-цій консульства. (Спріяння у придбанні або одержані іншим шляхом приміщень і помешкань для представників, можливість користуватися прапором і гербом у державі перебування з урахуванням законів. К.пріміщення недоторкані. Звільняються від всіх податків, зборів і мита. Конс.архіві і документи недоторкані, незалежно від місця їх перебування. Всі працівники мають право вільного пересування.
ІІ група - обов”язок держави перебування з повагою відноситися до посадових осіб і вживати всіх заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх персону, свободу та гідність. Конс.працівникі не підлягають арешту, ні ув”язненню.
55. Поняття ознаки та види міжнародних організацій
Міжнародна організація – це обєднання держав яке ств. на основі міжнар. угоди і маєкерівні органи і мету.
Ознаки:
- членство 3 і більше держав
- наявність установчих документів
- наявність керівних органів
- відповідність принципам і нормам МП
- право на привілеї і імунітети
- здатність брати участь в нормотворчості
Види:
Міжнародні міжурядові – ств. на основі міжнар. угоди і виконують частину делегованих суверенних прав
Міжнародні неурядові – ств. міжнар. спільністю з актуальних питань життя
За предметом діяльності:
- політичн
- економічні
За колом учасників:
- універсальні
- регіональні
- субрегіональні
За прийомом нових членів:
- відкриті
- закриті
За сферою діяльності
- загальною компетенцією(ООН)
- спеціальною компитенции (ЮНІДО, ЮНЕСКО)
56. ООН
Історія створення:
Статут підписаний в 1945р. 26 червня. На заключному засіданні конференції обєднаних націй.
День набрання чинності статутом – 24 жовтня 1945р. – день ств. ООН.
Статут ООН скл. З:
- преамбула
- 19 розділів
Цілі діяльності:
1. Підтримання миру і безпеки
2. розвиток дружніх відносин
3. здійснення міжнар. співробітництва
Органи ООН:
- Ген.Ассамблея
- Рада безпеки
- Економічна і соціальна рада
- Рада з опіки
- Секретаріат
- Міжнародний суд
57. Спеціалізовані установи ООН
Спеціалізовані установи – це міжнародні орг. які ств. на підставі угоди і регулюють певну сферу відносин.
4 групи спец. уст.:
- економічні ( ФАО –с.г організація ООН, ЮНІДО – ООН з промислового розвитку)
- технічні ( ІКАО – м.о авіація, ВПС – всесвітній поштовий союз)
- гуманітарні ( ЮНЕСКО – ООН з питань науки і культури, МОП – м. о. праці)
- фінансові ( МВФ – м. валютний фонд, МБРР – міжнар. банк реконст. і розвитку)
58. Регіональні міжнародні організації
Регіональні міжнародні організації – це міжнародні орг. які ств. на підставі угоди між державами певного географічного регіону
ЛАД - ліга арабських держав ( Єгипет Сірія)
ОАД – організація американських держав (США 35)
ОАЄ – орг. африканської єдності
ОПЕК – орг. країн експортерів нафти
59. РЄ, ОБСЄ, СНД
РЄ – Україна 1995р.
Органи РЄ:
- парламентська асамблея
- комітет міністрів
- конгрес місцевої і регіональної влади
- секретаріат і нарада галузевих міністрів
ОБСЄ – виникла в 1975 шляхом підписання заключного акту в Хельсінкі.
Ціль - співпраця в сфері безпеки, запобігання розвиткові конфліктів, забезпечення прав людини, верховенство права.
СНД – співдружність незалежних держав. Угода про ств. СНД підписана Росія Білорусія Україна 8 гудня 1991р.
Цілі:
- співробітноцтво в економічній культ екол. Сферах
- розвиток дружніх відносин
- забезпечення прав людини
- Взаємна допомога
Вищим органом СНД є Рада глав держав. Робочі ідопоміжні органи.
60. Європейський союз ЄС
Умови прийняття в ЄС:
- д-ва має бути в ЄС
- поважати принципи конст. Ладу
- високий еко. Розвиток
- нац з-во має відповідати ЄС
ЄС існує з 1993р.
61. НАТО
Утв. 1949р. 26 держав – члени НАТО.
Органи:
- Північно-атлантична рада
- Комітет оборонного планування
- Ген сек
Партнерство заради миру.
Мета – захист свободи всіх членів НАТО.
Штабквартира в Брюселі.
РНБО приймає рішення про входження в НАТО.
62. Поняття міжнародного захисту прав людини
Міжнароднийо захист прав людини – це галузь сучасного МП яка регулює права ісвободи людини і забезпечує їх функціонування.
63. Міжнародні стандарти прав людини. Класифікація прав людини
Міжнародні стандарти прав людини – це мінімальні вимоги для дотриманна прав і свобод.
Міжнародні акти з прав людини діляться на:
- універсального (статут ООН)
- регіонального х-ру (Документи ОБСЄ ЄС СНД)
У Європі є «Європейська конвенція про захист прав і свобод людини» 1950р.
До документів що формують стандарти людей відносять:
- правила поводження з увязненими
- кодекс поведінки посадових осіб
- міжнар. стандарти по захисту неповнолітніх
Класифікація прав людини:
Природні – від народження
Позитивні – в конституціях
Соціальні
Юридичні
Індивідуальні
Колективні
64. Міжнародні органи по захисту прав людини
Європейський суд з прав людини розглядає справи які передбачні в конвенції 1950р.
Право розглядати справи індивідів має:
- комітет з прав людини
- дитини
- комісія з прав жінок
- комітет проти катувань
- комітет з ліквідації расової дискримінації
Верховний комісар – розгл. справи національних меншин.
Рада ООН з прав людини.
65. Поняття та способи набуття громадянства
Громадянство – це є стійкий правовий зв'язок особи з державою
Набуття громадянства6
- за народженням – філіація
- натуралізація – укорінення або прийняття в громадянство
- оптація – вибір громадянства
- реінтеграція – поновлення в громадянстві
- зміна громадянства
- трансферт – колективна натуралізація
- репатріація - поновлення в громадянстві шляхом повернення до країни
- за правом крові і грунту
66. Втрата громадянства
Втрата можлива:
- при виході з громадянства
- при позбавленні громадянства
- при прийнятті в громадянство
69. Право притулку
Притулок – піклування, яке надає держава особі, котра шукає такого піклування.
Право притулку реаліз шляхом надання права вїзду на тер даної держави і законного там перебування. Персона, яка отримала притулок, за своїм статусом прирівн до іноземця. Відмінність – у тому, що її час перебування необмежений; тій, хто отримав притулок не може бути висланий із країни і не може бути виданий ін державі. Прітулок надається тим, хто не скоїв злочинів. Надання притулку регламентоване нормами МП і внутр-державн права.
Право притулку надається будь-якій особі, яка має обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, політ переконань. Надання притулку є мирним актом і не вважається недружнім актом.
Розрізн тер і дипломат притулок.
70. Поняття та види територій в МП
Територія – це частина географічного середовища що є основою існування суспільства і держави івключає в себе різні простори земної кулі ( суша, море, повітряний простір, надра, місяць та інші небесні тіла ).
Тереторія землі ділиться на такі категорії:
- дердавна територія – тер. на яку поширюється влада певної держави
- територія з міжнаодним режимом – це тер. які нікому не належать і є в загальному користування
- тер. зі змішаним режимом – це тер. на які поширюються норми міжнар. і нац. права
71.Поняття та склад державної території
Державна територія – це частина земної кулі яка належить певній державі.
Склад:
Сухопутні простори
Водні простори
Підземні простори
Повітряні простори
72. Правовий режим державних кордонів
Державний кордон – це справжні або умовні лінії які відділяють одну державу від іншої.
ЗУ «Про держ. Кордон України» 1991р.
Класифікація:
- природні –на берегах річок
- геометричні – по прямій лінії від 1 точки до іншої
- асторномічні – лінії збігаються з паралеллю або медіаном
- комбіновані
- морські
- сухопутні
- повітряні
- річкові
73. Недержавна територія та безядерні зони
Недержавна територія – це така тер. що знаходиться поза межами юриздикції держави.
Це є тер. загального користування.:
- відкрите море
- шельф
- антарктика
- повітряний простір
- Міжнар. ріки
- космічний простір
Безядерні зони – це зони вільні від розміщення ядерної зброї. ( Росія Франція США Китай ВБ ).
74.Демілітаризовані і нейтралізовані території
Демілітаризовані – відсутність зброї на території країни ( Архіпелаг Шпіцбенберг, Суецький канал ) ліквідація усіх видів зброї звборона збройних сил окрім поліції.
Нейтралізовані – це заборона використання території як бази для військових дій. ( Антарктика, Панамський канал, Магеланова протока ).
Постійний нейтралітет.
77. Втановлення державних кордонів
Делімітація – це визначення в договорі загального напрямку проходження держ. Кордону (на картах)
Демаркація – це позначення держ. Кордону на місцевості шляхом сполучення прикордонних знаків (на місцевості)
Редемаркація – перевірка демаркованих ліній з метою відновлення зіпсованих знаків
79. Поняття і сфера дії морського права
Морське право - являє собою сукупність міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють різні правовідносини суб'єктів міжнародного морського права, що складаються у процесі всебічного використання різних просторів і ресурсів Світового океану.
Сфера дії сучасного міжнародного морського права регламентує питання:
- розмежування (класифікацію) морських просторів на різні категорії за правовими ознаками;
- визначення правового статусу і режиму використання кожної правової категорії;
- захист і збереження під контролем морського середовища та ін.
80. Класифікація морських просторів
До нинішнього часу в міжнародному морському праві всі морські простори Світового океану варто класифікувати за їхніми правовими ознаками на:
- внутрішні морські води;
- територіальне море (води);
- прилеглі зони;
- архіпелажні води;
- континентальний шельф;
- виключні (морські) економічні зони;
- води відкритого моря;
- замкнуті або напівзамкнуті моря;
- води міжнародних проток;
- міжнародний район морського дна.
Така правова класифікація морських просторів закріплена у Конвенції ООН з морського права 1982 р.
81. Правовий режим внутрішніх морських вод
Правовий режим внутрішніх морських вод Регулбється КУ, Кодексом торгового мореплавства, ЗУ «Про дер. Кордон Укр.» тощо.
До складу внутрішніх морських вод, зазвичай, входять:
- води гаваней, морських портів;
- води заток, бухт, лиманів;
- внутрішні моря, до яких належать моря, що омивають береги однієї держави;
- історичні затоки, до яких можуть зараховуватися затоки із шириною входу більше ніж 24 милі.
Види правового режиму:
- національний
- найбільшого сприяння
- спеціальний режим
Розрізнябть порти: відкриті і закриті.
82. Правовий режим тереторіального моря
Тереторіальне море – це морський пояс розташований вздовж берега прибережної держави і знаходиться під її суверенітетом.
Кожна держава має право сама визначати ширину свого тереторіального моря. Але не більше 12 миль.
Є 3 способи відліку тереторіальних вод:
- від лінії найбільшого відливу вздовж берега
- методом прямих вихідних ліній
- від вн. Морських вод
83. Архіпелажні води
Правовий статус архіпелажних вод, згідно зі ст. 49 Конвенції 1982 p., визначається поширенням на них суверенітету держави-ар-хіпелагу.
Для позначення обсягу архіпелажних вод на підставі ст. 47 Конвенції 1982 р. держава-архіпелаг може проводити прямі архіпелажні вихідні лінії, що з'єднують найбільш виступаючі в море точки найвіддаленіших островів і висихаючих рифів архіпелагу. При проведенні таких вихідних ліній не допускається скільки-небудь помітних відхилень від загальної конфігурації архіпелагу.
84. Прилегла зона виключна економічна зона континентальний шельф
Прилегла зона – це пояс морських вод що прилягає до тереторіального моря.
4 види прилеглої зони:
- митна
- фіскальна
- іміграційна
- санітарна
Прилегла зона не може поширюватися за межі двадцяти чотирьох морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіальною моря.
Виключна економічна зона - являє собою район, який знаходиться за межами територіального моря, але прилягає до нього і підпадає під встановлений у даній частині особливий правовий режим.
Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.
Відповідно до Конвенції 1982 p., прибережна держава у виключної економічній зоні має:
- суверенні права у сфері розвідки;
- юрисдикцію стосовно створення і використання штучних островів, установок і споруд;
- юрисдикцію стосовно морських наукових досліджень;
- юрисдикцію стосовно захисту і збереження морського середовища
Континентальний шельф – це морське дно і надра підводних районів, що простягаються за межі його територіального моря протягом усього природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної околиці материка або на відстані 200 морських миль від вихідних ліній.
85. Правовий режим відкритого моря та морського дна
Відкрите море – це простори морів і океанів, що не входять до складу тереторіальних вод якої-небудь держави.
Правовий статус вод відкритого моря виражається одним із найважливіших принципів сучасного міжнародного морського права - принципом свободи відкритого моря.
У зміст цього принципу, включається:
- свобода судноплавства;
- свобода польотів над відкритим морем;
- свобода будувати штучні острови та інші установки і споруди;
- свобода рибальства;
- свобода наукових досліджень.
Морське дно – за межами континентального шельфу й економічної зони є тереторією з міжнародним режимом і утв. міжнародний район морського дна.
У загальному плані правовий режим використання міжнародного району морського дна (Району) передбачає:
- використання Району виключно у мирних цілях
- вся діяльність у Районі повинна вестися з урахуванням забезпечення ефективного захисту морського середовища
- держави зобов'язуються забезпечити дотримання законності в Районі
- морські наукові дослідження в Районі здійснюються виключно у мирних цілях і на благо всього людства
- вживання необхідних заходів для охорони людського життя під час діяльності в Районі.