Профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу, гепатитів та інших хвороб
Інфекційні вірусні захворювання виникають при трьох основних факторах: наявності джерела інфекції, сприятливих умовах для поширення збудників та сприятливої до захворювання людини. Якщо усунути із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється.
Найефективнішим способом боротьби з вірусними захворюваннями є їхня профілактика. Принцип профілактики вірусних захворювань грунтуються на основі знань про будову й особливості життєвих циклів вірусів.
Профілактика інфекційних хвороб – це система комплексних заходів, до яких входять: попередження появи інфекційних захворювань, обмеження поширення інфекційних захворювань, ліквідація конкретних інфекційних хвороб шляхом створення в людини імунітету до них. У процесі профілактики вірусних інфекційних захворювань проводять спеціальні заходи, діагностичні дослідження, застосовують різноманітні лікувальнопрофілактичні засоби.
Профілактичні заходи проводять за трьома напрямами: вплив на джерело інфекції, тобто знешкодження цього джерела; розрив шляхів передачі інфекції; підвищення несприятливості людей до інфекційних захворювань. Важливе значення мають своєчасне виявлення інфекційних хворих, рання ізоляція й госпіталізація таких хворих. Для розриву шляхів передачі інфекції необхідно контролювати дотримання правил особистої та громадської гігієни.
До специфічної профілактики вірусних заїворювань належать:
· Діагностика –проведення вірусологічних та інших досліджень задля виявлення й ідентифікації збудників хвороб;
· Застосування спеціальних лікувально-прфілактичних засобів, що попереджають зараження людиний підвищують природну стійкість до вірусів;
· Імунопрофілактика – попередження певних інфекційних хвороб шляхом проведення імунізації задля створення штучного імунітету.
Сучасні методи вакцинації та імунізації поділяють на три основні групи. По-перше, це використання ослабленого штаму вірусу, який стимулює в організмі продукування антитіл, котрі ефективно діють проти більш патогенного штаму. По-друге, уведення вбитого вірусу,який також індикує утворення антитіл. Третій варіант – «пасивна» імунізація, тобто введення вже готових «чужих» антитіл.
Сисиему протиепідемічних заходів, спрямованих на ізоляцію вогнища зараження й ліквідацію інфекційних захворювань у ньому, називають карантином. Наприклад, при гепатиті А тривалість карантину становить 35 днів.
Особливо важливою є профілактика ВІЛ-інфекцій.
ВІЛ – це добре вивчений вірус, і кожна людина може використовувати знання про нього, щоб захистити себе. Оскільки ВІЛ-інфекція невиліковна, то головним знаряддям у боротьбі з поширенням інфекції є профілактика – запобігання нових заражень.
Тестування на ВІЛ, згідно із законодавством України, добровільне й безкоштовне. Інформація про результати обстеження конфіденційна. У кожному обласному центрі є центри боротьби зі СНІДом. У районних лікарнях бкруть кров для аналізу на ВІЛ-інфекцію, а подальшу лабораторну діагностику проводять в обласних центрах.
Інформацію про те, чи є в організмі людини ВІЛ, дає тестування. Про що свідчить результат аналізу? Негативний результат означає, що в крові людини антитіла не знайдені, вона не заражена ВІЛ. Слід знати про те, що негативний результат не означає, що що людина не сприятлива до інфекції. Вона може заразитися пізніше, якщо потрапить у ризиковану ситуацію.
Позитивний результат свідчить про те, що в крові людини виявлені антитіла. Це означає, що людина інфікрвана ВІЛ. Остаточний діагноз ставлять тільки після повторних тестів. Позитивний результат не означає, що у людини є СНІД. Це свідчить про те, що у неї наявна ВІЛ-інфекція і що вона може інфікувати статевий акт без презерватива.
Профілактика СНІДу тісно пов’язана зі здоровим способом життя. Здоровий спосіб життя істотно знижує ризик зараження ВІЛ. Якщо людина усвідомлює важливість своїх рішень, пов’язаних зі збереженням здоров’я, розуміє шляхи передачі вірусу, небезпеку СНІДу, його фактичну невиліковність, то вона зуміє уникнути небезпечних ситуацій. Відсутність інформації, невміння захищати свій власний інтерес призводить до ризикованої поведінки, інфікування ВІЛ. До гуп ризику належать люди, які вживають наркотики, ведуть безладне статеве життя, порушують норми моралі. У небезпечному становищі опиняються й необізнані підлітки.
Особистим захистом від ВІЛ є:
· Наявність моральності й відсутність ранніх статевих зв’язків;
· Відмова від наркотиків;
· Використання презерватива;
· Знання про шляхи передачі вірусу.