Трансгенні організми, вплив на організм людини. Їмо ГМО
Цікаво, скільки генетично модифікованої продукції вжили протягом останніх десяти років громадяни України? На це запитання в нашій країні, напевно, ніхто не зможе відповісти.
Окрім ліків, на територію України завезено чимало готової імпортної генетично модифікованої продукції (кавуни, виноград, соки, крохмаль, банани, цукор, м'ясні продукти, консерви, жувальна гумка, вина, перець, салат, суниця, журавлина тощо), а також насіння.
Дуже прикро, що проект закону, розроблений групою народних депутатів і спрямований на врегулювання проблеми біологічної безпеки у сфері генної інженерії, а також обігу ГМО, який було подано на розгляд Верховної Ради України ще на початку 2000 року, своєчасно не розглянули. Ми втратили 7 важливих років. За цей час, можливо, тисячі людей постраждали від вживання продукції, не перевіреної на наявність генетично модифікованих компонентів і безпечність їх впливу на живі організми та довкілля.
І лише в травні нинішнього року ухвалено Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цей документ формалізований і навряд чи може забезпечити біобезпеку, про яку в ньому йдеться. Він фактично легалізує систему широкого обігу в Україні генетично модифікованих організмів і продукції, отриманої з допомогою трансгенів. Тож уся біонебезпечна продукція, що потрапила раніше в Україну, легалізується в ній остаточно, й усе, що не пропускають до країн – членів ЄС, хлине в нашу державу широким потоком. А після вступу до СОТ ми станемо, напевно, основним споживчим ринком ГМ-продукції в Європі. При цьому ЄС, який після Чорнобильської катастрофи запровадив жорстку перевірку продукції, що могла зазнати радіаційного впливу, не пропускатиме сільськогосподарську продукцію з України на свої ринки. А після дозволу в нас упровадження й широкого обігу ГМО може повністю заборонити ввезення з нашої країни будь-якої продукції.
Україні, населення котрої ще не один десяток років потерпатиме від негативних наслідків Чорнобильської катастрофи, до обігу ГМО треба поставитися набагато жорсткіше й під час вступу до СОТ зробити застереження про цілковиту заборону їх ввезення на свою територію. Дослідження впливу ГМО на здоров'я та життя людини, на всі живі організми, довкілля мають здійснюватися виключно в закритому просторі й не в одному регіоні планети. До отримання добре перевірених результатів таких досліджень і без об'єктивної фахової міжнародної експертизи не можна впроваджувати ГМ-продукцію у відкритих екосистемах.
Повертаючись до щойно ухваленого Закону «Про державну систему біобезпеки...», слід зауважити, що мають бути розроблені й у єдиному з ним пакеті розглянуті законопроекти:
- про поводження з ГМО у закритих системах;
- про поводження з ГМО у відкритих системах;
- про порядок увезення-вивезення сировини, готової продукції, що містить ГМО та їхні компоненти;
- про систему експертизи у сфері створення та використання ГМО.
Усі порушені питання мають регулюватися відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами, бо пов'язані з правами людини на життя, здоров'я й безпечне довкілля та гарантіями цих прав.
На сьогодні жоден генномодифікований організм в Україні не зареєстрований. Про це сьогодні повідомив директор інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя Микола Проданчук
Він зазначив, що у 2009 році була подана одна заявка щодо можливості державної реєстрації генетично модифікованої сої 40-3-2 стійкої до дії гербіциду Гліфосату виробництва фірми Монсанто (Канада). У результаті проведеної експертизи наданого дос'є, заявка була відхилена через недостатність даних щодо безпечності для здоров'я людини. Таким чином, на ринку України не може бути легальних ГМО.
Перші ГМО, як комерційні продукти з’явилися на світовому ринку десятиліття тому і поступово почали використовуватися при виробництві сільськогосподарської продукції. Протягом останніх років ринок трансгенних організмів, тобто – організмів (мікроорганізмів, рослин, тварин), що містять в своєму складі ГМО, набуває все більшого розвитку. Існують країни, де дозволено виготовляти та споживати продукти і товари з ГМО.
Продукція з трансгенних, або рекомбінантних мікроорганізмів, вже певний час використовується в медицині в багатьох країнах світу - при виготовленні препаратів для лікування людей. Проте, до останнього часу, практично не виникало питання про відповідне маркування такої продукції. Це пояснюється особливістю отримання такої продукції: повністю замкнутий цикл при вирощуванні трансгенних мікроорганізмів у ферментерах без ризиків вивільнення живих ГМО в довкілля та джерела харчування і води з подальшою повною переробкою продукції, отриманням кінцевих хімічних
препаратів та їх остаточною очисткою.
При використанні трансгенних рослин ситуація зміняється кардинально:
- по-перше, трансгенні рослини вирощуються на полях, тобто - у відкритих системах і вже на цій стадії виникає загроза неконтрольованого вивільнення ГМО в довкілля з подальшими непередбачуваними наслідками.
- по-друге, лише частина рослин іде на переробку, а частина – вживається “у живому вигляді”– без переробки. Але навіть та кількість рослинної сировини, що йде на переробку підлягає лише частковій (неповній) переробці з отриманням борошна, олії і т.п.
Протягом останніх років вражають маштаби площ на яких вирощують ГМО-рослини з різними господарсько-корисними ознаками: у 1996 році під посівами трансгенних сортів рослин у світі було зайнято близько 1,7 млн. га; 2002 році - 52,6 млн.га, а в 2005 році - 91,2 млн. га.
На думку фахівців, впровадження ГМО має бути зваженим. З одного боку,
потрібно враховувати переваги, які може принести їх промислове використання, а з іншого - необхідно гарантувати суспільству, що ці технології незавдаватимуть шкоди здоров’ю людини та довкіллю. Саме через це, незважаючи на економічні переваги використання таких організмів, увага громадськості привернута до вирішення проблеми передбачення, а за необхідністю – усунення можливих негативних для здоров’я населення та довкілля наслідків їх використання.