Передання товару в кредит може оформлятись або не оформлятись векселем
ТЕМА 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ
11.1. Форми та види кредиту
11.2. Характеристика основних видів кредиту
11.3. Економічні межі кредиту
11.1. Форми ТА види кредиту
У загальноприйнятому розумінні форма — це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов’язаний з внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її.
Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві — товарна (натурально-речова) та грошова.
У загальноприйнятому розумінні вид (у практиці класифікації) — це підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу — роду. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи їх внутрішній зміст.
ФОРМИ КРЕДИТУ.
Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту — вартісної. Вони між собою внутрішньо пов’язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки.
У ТОВАРНІЙ ФОРМІ КРЕДИТ НАДАЄТЬСЯ У РАЗІ ПРОДАЖУ ТОВАРІВ З ВІДСТРОЧКОЮ ПЛАТЕЖУ (КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ), ПРИ ОРЕНДІ МАЙНА (У ТОМУ ЧИСЛІ ЛІЗИНГ), НАДАННІ РЕЧЕЙ ЧИ ПРИЛАДІВ У ПРОКАТ, ПОГАШЕННІ МІЖДЕРЖАВНИХ БОРГІВ ПОСТАВКАМИ ТОВАРІВ ТОЩО.
У ГРОШОВІЙ ФОРМІ НАДАЮТЬ СВОЇ ПОЗИЧКИ БАНКИ, МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ, УРЯДИ ТА ІН. ШИРОКО ВИКОРИСТОВУЄ ГРОШОВУ ФОРМУ КРЕДИТУ НАСЕЛЕННЯ — ПРИ РОЗМІЩЕННІ ЗАОЩАДЖЕНЬ У БАНКІВСЬКІ ДЕПОЗИТИ, ОДЕРЖАННІ ПОЗИЧОК У БАНКАХ ТОЩО. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.
Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.
Залежно від суб’єктів кредитних відносин заведено виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб’єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті — держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб’єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті — резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб’єктів є фізична особа.
Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:
— виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;
— споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.
За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п’яти років) та довгострокові (понад п’ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.
За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:
— кредити в промисловість;
— кредити в сільське господарство;
— кредити в торгівлю;
— кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;
Кредити в інші галузі.
Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:
— кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);
— кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва — житлових будинків, літаків, кораблів тощо);
— кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);
— кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб’єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).
За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:
— забезпечений і незабезпечений;
— прямий і опосередкований;
— строковий і прострочений, пролонгований;
— реальний, сумнівний, безнадійний;
Платний, безплатний.
Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.
11.2. Характеристика основних видів кредиту
Було б неправильно вважати, що протягом багатьох столiть чи тисячолiть рiзновиди кредиту були тi ж самi, що й сьогоднi. Але й неправильно думати, що активне використання складних i різноманітних рiзновидів кредиту — це ознака лише сучасної доби. Кожна історична епоха використовувала кредит настiльки повно, наскiльки це було їй потрiбно. Тому не може бути єдиної класифiкацiї кредиту для всiх суспiльно-економiчних формацiй, а тим більше не може бути однакової характеристики кожного різновиду кредиту для усіх цих формацій. Адже кредит — категорія історична. Він розвивався водночас із поступом суспiльного виробництва. Разом з ним розвивались i його iнструменти — векселi, чеки, банкiвськi депозити, кредитнi картки тощо. Але для кожного з iсторичних перiодiв була характерна лише притаманна йому сукупнiсть рiзновидів кредиту.
В УМОВАХ ВИСОКОРОЗВИНУТОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ОСНОВНИМИ ВИДАМИ КРЕДИТУ, ЯКІ НАБУЛИ ШИРОКОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ПРАКТИЦІ, Є: МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ, БАНКІВСЬКИЙ, ДЕРЖАВНИЙ, СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ. ВОНИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ ПОНЯТТЯМ ВНУТРІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО (НАЦІОНАЛЬНОГО) КРЕДИТУ. ОСОБЛИВИМ РІЗНОВИДОМ Є МІЖНАРОДНИЙ (ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ) КРЕДИТ, ЯКИЙ ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ФІРМОВИЙ, БАНКІВСЬКИЙ ТА ДЕРЖАВНИЙ.
МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КРЕДИТ — ЦЕ КРЕДИТ, ЯКИЙ ІСНУЄ МІЖ ФУНКЦІОНУЮЧИМИ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ. ЙОГО ВИДАМИ Є КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ, ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, АВАНСИ ПОКУПЦІВ, ТИМЧАСОВА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, ЛІЗИНГ, ОБЛІГАЦІЙНІ ПОЗИКИ ПІДПРИЄМСТВ, РОЗМІЩЕНІ СЕРЕД ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
Межі міжгосподарського кредиту визначаються розміром резервних капіталів, які є у розпорядженні суб’єктів господарювання — кредиторів, а також регулярністю припливу грошового капіталу за рахунок реалізації товарів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту в банківський або отриманий міжгосподарський.
Існування міжгосподарського кредиту значною мірою пов’язане з недостатнім розвитком банківського кредиту.
У зв’язку з пануванням у світовій економіці транснаціональних корпорацій широкого розвитку набув внутрішньокорпораційний кредит як вид міжгосподарського кредиту.
КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ — ЦЕ ФОРМА РУХУ ПРОМИСЛОВОГО КАПІТАЛУ ШЛЯХОМ ПРОДАЖУ ТОВАРІВ ІЗ ВІДСТРОЧЕННЯМ ПЛАТЕЖУ ТА З ПОВЕРНЕННЯМ БОРГУ ГРОШИМА. Отже, комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, він прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого — надає можливість покупцеві користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції.
Як правило, комерційний кредит є короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів, стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого капіталу в товарній формі. Терміни та розмір його залежать від ряду факторів: виду і ступеня дефіцитності товару на ринку, величини поставки, ціни кредиту, фінансового стану контрагентів, наявності довіри продавця до покупця, розвитку ринку кредитів тощо.
Передання товару в кредит може оформлятись або не оформлятись векселем.
Валюта векселя як цінного папера складається з ціни товару і позичкового процента за період користування кредитом, ставка якого як правило, дещо нижчою від ринкової. Адже при наданні комерційного кредиту мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару.
Розширення комерційного кредиту з оформленням векселями матиме особливо велике значення для зміцнення стійкості національної грошової одиниці, бо через механізм рефінансування комерційних банків центральним банком під векселі встановиться більш тісний зв’язок грошової маси з товарною.
Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Рух комерційного кредиту збігається з рухом промислового капіталу: зі зростанням обсягів промислового виробництва цей кредит розширюється, а зі зменшенням — звужується.
ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ БАГАТО В ЧОМУ ПОДІБНА ДО КОМЕРЦІЙНОГО КРЕДИТУ, АЛЕ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД НЬОГО ТИМ, ЩО ВИНИКАЄ ВСУПЕРЕЧ ПОБАЖАННЯМ І ВОЛІ СТОРІН. Дебіторсько-кредиторська заборгованість не має трьох родових ознак кредиту: добровільності, рівноправності та платності відносин між учасниками. Тому називати її кредитом можна лише умовно. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. Певною мірою вона стихійно змінює обсяги грошового капіталу у розпорядженні суб’єктів господарювання. Особливо негативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгосподарського кредиту — прострочена дебіторсько-кредиторська заборгованість.
АВАНС — ГРОШОВА СУМА, НАДАНА В РАХУНОК МАЙБУТНІХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНІ ЦІННОСТІ, РОБОТИ ТА ПОСЛУГИ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАРАНТІЇ ЇХ ОТРИМАННЯ ПОКУПЦЕМ ЧИ З МЕТОЮ ГАРАНТУВАННЯ ЇХ КУПІВЛІ. Як вид міжгосподарського кредиту аванс є одним із джерел формування оборотного капіталу підприємства, що його отримало, особливо у галузях з тривалим процесом виробництва, зокрема у капітальному будівництві та суднобудуванні. За користування авансом проценти зазвичай не сплачуються, якщо інше не передбачено договором між сторонами.
ТИМЧАСОВА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ОКРЕМИМ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЯКІ ОПИНИЛИСЬ У СКРУТНОМУ ФІНАНСОВОМУ СТАНОВИЩІ, ЇХ ВИЩЕСТОЯЩИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ (МІНІСТЕРСТВАМИ, ВІДОМСТВАМИ ТОЩО) ТА ПАРТНЕРАМИ НА ЗАСАДАХ ПОВЕРНЕННЯ І, ЯК ПРАВИЛО, БЕЗ СПЛАТИ ПРОЦЕНТА. У господарських центрах з метою надання такої допомоги можуть створюватися спеціальні резерви.
ЛІЗИНГ — ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯКА ПОЛЯГАЄ В НАДАННІ ЛІЗИНГОДАВЦЕМ У ВИКЛЮЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГООТРИМУВАЧУ МАЙНА, ЩО Є ВЛАСНІСТЮ ЛІЗИНГОДАВЦЯ, АБО НАБУВАЄТЬСЯ НИМ У ВЛАСНІСТЬ ЗА ДОРУЧЕННЯМ І ПОГОДЖЕННЯМ З ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧЕМ У ВІДПОВІДНОГО ПРОДАВЦЯ МАЙНА, ЗА УМОВИ СПЛАТИ ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧЕМ ПЕРІОДИЧНИХ ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ.
Об’єктом лізингу є будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і відносно якого немає обмежень щодо передавання його в лізинг. Об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача після повного погашення кредиту.
ОБЛІГАЦІЙНІ ПОЗИКИ — ЦЕ ПОЗИКИ, ЯКІ РОЗМІЩУЮТЬСЯ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЩО ОФОРМЛЯЮТЬСЯ ОБЛІГАЦІЯМИ, ВИПУЩЕНИМИ У ПАПЕРОВІЙ ЧИ ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ.
БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ МАЄ МІСЦЕ ТОДІ, КОЛИ ОДНІЄЮ ЗІ СТОРІН КРЕДИТНОЇ УГОДИ Є БАНК.У сучасних умовах банківський кредит — провідна форма кредиту. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником (у разі залучення вкладів та депозитів, отриманні позик і міжбанківських кредитів), так і кредитором (при наданні різних видів кредиту своїм клієнтам).
З позицій відтворення суспільного капіталу банківський кредит умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу.
Позичка капіталу — це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал.
Позичка грошей — це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва.
Позичальнику часто вигідніше скористатись банківським кредитом, бо, на відміну від комерційного, він надає йому можливість вибору постачальника товарів.
Він також не обмежений і за напрямами кредитування: з його допомогою грошові капітали, які вивільнились в одній галузі економіки чи регіоні, спрямовуються у будь-яку іншу галузь або регіон.
Різна також динаміка комерційного і банківського кредитів. Якщо під час спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів зростає.
Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, поділяються на дві великі групи. Перша з них — це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам.