Нематеріальні ресурси, їх види та класифікація

Тема 4: .Нематеріальні активи

1. Нематеріальні ресурси, їх види та класифікація.

2. Нематеріальні активи.

3. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси.

4. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

 

Нематеріальні ресурси, їх види та класифікація

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, яка здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду та має нематеріальну основу одержання доходів.

Нематеріальні ресурси поділяють на:

-об’єкти промислової власності,

-об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами,

- інші об’єкти інтелектуальної власності.

До об’єктів нематеріальної власності відносять нематеріальні ресурси, наведені на рис.1

До об'єктів промислової власності, яка в загальному розумінні є нематеріальним продуктом, який певним чином матеріалізується в ході технологічного процесу в кінцевий товар або в спосіб його одержання, відносять:

· винаходи - результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує по­зитивний ефект (практичну корисність). Об'єктами їх можуть бути продукти (при­строї, речовини, штами мікроорганізмів) та способи їх одержання:

· географічне позначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього місця. Використанням географічного позначення суб'єктом господарювання вважається застосування його на товарах, для яких зареєстроване це географічне позначення, а також на упаковці;

 

 

Рис. 1. Нематеріальні ресурси підприємства

 

· корисні моделі - результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення. Об'єктами корисних моделей є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин;

· промислові зразки - нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей. На відміну від корисної моделі визначає не конструкційні, а дизайнерські особливості виробу;

· торгівельні марки (бренди) - оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників. Вона виконує одночасно дві функції: рекламує товар чи послугу та гарантує їх якість. На відміну від фірмового найменування може характеризувати окремий товар (бренд). Фірмове найменування - це стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність. Використовується для розпізнавання підприємств серед інших.

Дооб'єктів, що охороняються авторським та суміжними правами,належать нематеріальні ресурси, які можуть бути безпосередньо реалізовані з отриманням комерційного прибутку, але не мають безпосередньої матеріальної природи. Також зазначені твори практично не використовуються у виробничому процесі, окрім творів художнього промислу.

· Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно наявних закономірностей, властивостей та явищ, які вносять суттєві зміни у існуючий рівень наукового пізнання;

· Твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема:

1) літературні письмові твори (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні інші твори, створені для сценічного показу, та їхні постановки;

5) аудіовізуальні твори — твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо). До них відносять кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми тощо;

6) твори образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо;

7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва.

· Комп'ютерна програма — набір інструкцій, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату;

· Права виконавців (суміжні права)- це права, які примикають до авторсь­кого права і є похідним від нього, тобто права виконавців, права виробників фонограм, права організацій мовлення.

До об’єктів нетрадиційної інтелектуальної власності відносять результати творчої діяльності, які не належать до двох перших видів нематеріальних ресурсів:

· раціоналізаторські пропозиції - технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, для якого воно подано; це можуть бути пропозиції щодо вдосконалення використовуваної техніки, способів контролю, спостереження, дослідження тощо;

· виробничий досвід («ноу-хау») - це знання чи досвід технічного, організаційного, виробничого і економічного характеру, що можуть бути практично використані і принести власникові певні переваги, об'єктами «ноу-хау» є посібники, порадники, рецепти, формули тощо, а також незапатентовані винаходи;

· комерційна таємниця - це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, розголошення яких може завдавати шкоди його інтересам; комерційну таємницю становить сукупність науково-технічної, виробничо-господарської та фінансово-економічної інформації про діяльність підприємства;

· гудвіл – ринковий імідж, ділова репутація підприємства (торгівельної марки), що забезпечує підприємству можливості для отримання додаткового доходу.

Нематеріальні активи

Нематеріальний актив (згідно П(С)БО 8 «Немонетарні активи»), який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

З економічної точки зору нематеріальні активи – це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господарській діяльності з метою одержання доходу.

До складу нематеріальних активів включаються (згідно П(С)БО 8):

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

6) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо);

8) у разі злиття суб’єктів господарювання оцінці та взяттю на бухгалтерський облік підлягає також гудвіл підприємства. Гудвіл в цьому розумінні є різницею між ринковою та балансовою вартістю підприємства.

Юридичний захист об’єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент– виданий державним органом (патентним відом­ством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності.

Патенти бувають деклараційні та звичайні. Деклараційний патент на винахід видається за умов місцевої новизни на термін до 6 років. Звичайний патент видається за умов світової новизни терміном до 20 років.

Патент забезпечує його власнику такі права:

· виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

· право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

· можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступницею власника патенту;

· право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

· право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення похо­дження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує приналежність.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власні­стю підприємства, не мають спеціального правового захисту. По­рядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про «ноу-хау» та комерційні таємниці передбачається сувора (аж до кримінальної) відповідальність.

Юридичний захист відбувається за допомогою Закону України «Про авторське право і суміжні права», прийнятого у 1994 році, а в останній редакції - у 2001.