Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення високого рівня культури спілкування

Моральні цінності регламентуються в усіх сферах життя людини моральними нормами і принципами.

Моральні нор­ми і принципи — це певні вимоги та заборони, що регулю­ють діяльність, поведінку людей, їхню взаємодію та спілку­вання. Ці норми та принципи, встановлені людьми в суспільстві на певному етапі його розвитку, є взірцем поведінки та обов'язкові для виконання.

Принципи моралі мають загальне соціальне значення і поширюються на всіх людей. Вони підтримують і санкціону­ють в узагальненій формі суспільні підвалини життя, соціальний устрій, спілкування. Вони претендують на абсо­лютність, не допускають винятків. Будучи узагальненими, моральні принципи відбивають соціально-історичні умови буття людини, її сутнісні потреби.

Поряд з іншими сферами життєдіяльності людини мо­ральні принципи та норми регулюють процес спілкування людей, бо саме під час цього виду взаємодії погоджуються власні та суспільні інтереси. Більше того, спілкування людей має відбуватися за цими моральними принципами та нормами. Проте вони є лише передумовою формування гуманістич­них установок спілкування.

Іноді зовні доброчинні вчинки можуть спиратися на мо­тиви, які явно суперечать принципам і нормам моралі та ведуть до користолюбства, наживи, властолюбства тощо. І, навпаки, вчинок, який зашкодив іншим, може мати в основі доброчинні наміри. Так, людина, коли прагне влади, в спілкуванні з людьми демонструє свою "демократичність", гуманність, обіцяє піклуватися про них. Але досягнувши жаданої влади, швидко забуває про свої обіцянки і не виявляє доброти, чес­ності, відповідальності тощо. Таку поведінку в етиці називають легальною, а тип поведінки — легалізмом.

Відомий китайський філософ Конфуцій показав, що люди у своїй поведінці та спілкуванні дотримуються різних мо­ральних норм та правил. На його думку, розумна людина "коли дивиться, то думає, чи добре вона роздивилася, а слухає — думає, чи правильно вона почула; думає, чи ласкавий у неї вираз обличчя, чи шанобливі її манери, чи щире мовлення, чи пристойне ставлення до справи; при сумнівах думає про те, щоб порадитися; коли ж у гніві, то думає про наслідки; і перед тим, як щось придбати, думає про справедливість". Нерозумна людина робить три помилки: говорить, коли не час говорити (це — нерозважливість); не говорить, коли настав час говорити (це — потайливість); і говорить, не помічаючи міміки (це — сліпота).

Нині у складних умовах ринкових відносин людям дово­диться робити вибір щодо орієнтації на справедливе став­лення до інших чи на врахування власних інтересів; на ак­тивність чи пасивність; на агресію чи альтруїзм; на любов до людей чи байдужість до них і т. ін. Під час вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів. Але іноді не варто слухати ні друзів, ні ворогів, коли совість каже: "Вчини так".

Кожен, хто знайомий з історією створення та розвитку відомої американської компанії ІВМ, погодиться з тим, що своїм успіхом компанія більшою мірою зобов'язана моральноетичним ідеям її засновника Томаса Дж. Уотсона-старшого. Він, як честолюбний підприємець, безумовно, хотів ба­чити свою компанію такою, що досягла успіху. Але маючи власні моральні цінності, не хотів це робити у будь-який спосіб, а вирішив об'єднати людей, що у нього працюють, єдиною метою. Тому він розробив кодекс поведінки працівників ком­панії, принципи якого дуже прості: 1) кожна людина заслу­говує на повагу; 2) кожний клієнт фірми має право на особли­ву увагу та найкраще обслуговування; 3) все, що робиться у фірмі, має постійно вдосконалюватися. Якщо серед правил можна виділити одне, найважливіше, то воно полягає в тому, що вимагає від своїх співробітників, щоб у всіх своїх діях вони керувалися найвищими етичними нормами діло­вого спілкування. Кожний, з ким компанія має справу, підкрес­люється у кодексі, має розраховувати на справедливе і неупереджене ставлення до себе. Чесність єневід'ємною частиною поведінки, а довіра необхідна для встановлення хороших та міцних стосунків з клієнтами. Цей підхід став стрижнем існування і діяльності компанії. Встановлених етичних прин­ципів дотримуються й зараз всі працівники фірми — від адміністраторів найвищого рангу до підсобників. Мабуть, тому за роки існування тут нікого не звільнили через скорочення програм, штатів, асортименту продукції або бюджету. Але не­залежно від посади розлучалися з тією людиною, яка пору­шувала моральні норми компанії або припускалася помилок у роботі й не бажала співпрацювати в цьому з іншими. Завдяки таким принципам роботи клієнти та партнери ставляться до фірми з повагою і довірою.