РІШЕННЯ ЄР ТА ПОРЯДОК ЇХ ФОРМУВАННЯ
Засідання Європейського ради збираються не менше двох разів на рік. Можливий також скликання позачергових сесій. Саме на цих засіданнях приймаються всі найбільш значущі і важливі рішення. Головує глава держави або керівник уряду тієї країни, яка відповідно до установчих договорів здійснює в даний шестимісячний період головування в Союзі. Відповідно, хоча б одне засідання Європейської ради проходить на території тієї країни, до якої належить головуючий. Він же забезпечує скликання як чергових, так і позачергових засідань, а одно підготовку всіх необхідних для цього документів і матеріалів. Роль голови особливо значна, так як він забезпечує здійснення не тільки організаційної підготовки проведення сесій Європейської ради. У період між сесіями і в рамках термінів свого головування він здійснює представництво Союзу та Співтовариства в сфері міжнародних відносин. Зазвичай він особисто бере участь у найбільш важливих зустрічах та переговорах, в яких представлені інтеграційні об'єднання.
Голова грає важливу роль в попередньому узгодженні можливих рішень, проводить необхідні неформальні зустрічі, переговори на двосторонній основі або переговори з обмеженим числом учасників, домагаючись підготовки збалансованого підготовленого рішення, яке влаштувало б усіх його учасників. Це тим більше необхідно, оскільки рішення у самому Європейському раді приймаються найчастіше консенсусом, тобто в результаті згоди всіх й ого членів. Головуючий у Європейській раді в попередньому порядку погоджує і знаходить формулу або формулювання, яка влаштувала б усіх членів ЄС. Крім того, сама процедура роботи Європейської ради, який засідає зазвичай два дні, побудована таким чином, що початку пленарних засідань передують зустрічі у вузькому складі, свого роду неформальні бесіди, даючи можливість підготувати рішення. У такого роду неформальних зустрічах не бере участь не тільки допоміжний персонал, але і деколи навіть міністри закордонних справ. На пленарне офіційне засідання виносяться зазвичай ті питання і проекти рішень, які пройшла попередню апробацію і за якими був досягнутий консенсус. Це не виключає, однак, можливість дискусії і вельми гострих дебатів.
Головуючий формулює програму роботи на майбутній шестимісячний строк. Він визначає ті ключові теми, які будуть перебувати в центрі уваги ЄС в період головування даної держави. Така програма діяльності викладається вступив на посаду головуючим політичним лідером на Пленарному засіданні Європейського парламенту. Обов'язки головуючого вимагають максимальної делікатності і стриманості у відносинах з інститутами Союзу і з колегами. Будь-які особисті конфлікти можуть завдати серйозної шкоди і позначитися на ефективності роботи головуючого та здійснення його програми діяльності. Такого роду прикладів дуже конфліктних відносин з іншими інститутами практика останніх років знає чимало.
У цих умовах особливої актуальність набуло питання про зміну порядку головування в ЄС, пропонований Конституцією ЄС. Він передбачає скасування системи ротації і установа поста постійного Президента ЄС, що обирається кваліфікованим більшістю членів Європейської ради строком на два з половиною роки. Постійний президент не може обіймати жодних посад в державах-членах. Таким чином, в засіданнях Європейської ради крім керівників держав-членів беруть участь Постійний Президент як голова, а одно Голова ЄК. У них також може брати участь міністр закордонних справ ЄС.
Засідання Європейського ради не слід змішувати з засіданнями Ради, що прохо
дять у складі голів держав чи урядів. В останньому випадку мова йде саме про засідання Ради ЄС та відповідно підлягає застосуванню порядок проведення засідань та прийняття рішень, які властиві не Європейській раді, Раді ЄС. Чи не менш важливо також і те, що в останньому випадку рішення, яке приймається Радою ЄС, засідають у складі голів держав чи урядів, вбирається в форму нормативно-правового акта, і його правовий режим підпорядкований тим принципам, які визначають взаємовідносини нормативних правових актів Співтовариств з національними системами права держав-членів. Такого роду акти можуть породжувати права і обов'язки не тільки держав-членів, але й для приватних фізичних та юридичних осіб, і в цьому випадку можуть бути оскаржені в Суді ЄС.
Європейська рада, будучи органом Співтовариств та Союзу, втілює в собі ідею міжнаціонального співпраці. Цілком природно і зрозуміло, що політичні позиції кожного з його членів у вирішальній мірі визначаються національними інтересами і одночасно тією політичною орієнтацією, якої дотримуються сили, підтримуючі главу уряду або главу держави всередині країни, їх конкретної позицією з тих чи інших проблем інтеграції. Зміни у складі національних парламентських установ і створюваних на їх основі урядів надають саме безпосередній вплив на позиції, займані тим чи іншим національним лідером в складі Європейської ради. Так, зміна консервативного більшості в британській Палаті громад лейбористським помітно змінила підходи Великобританії до вирішення багатьох проблем, пов'язаних з еволюцією і життєдіяльністю Співтовариств та Союзу. Це зумовило, наприклад, в значній мірою відмова від ізоляціоністських позицій британського уряду в тому, що стосується сфери соціального співробітництва та вирішення соціальних проблем, переданих у ведення Європейських співтовариств. Проте рішення багатьох проблем, пов'язаних з поглибленням інтеграції, досі не отримало підтримки з боку уряду цієї країни. В результаті Великобританія не стала ні учасником Шенгенських угод, ні членом зони євро. Перемога соціалістів на парламентських виборах в Іспанії в 2004 році призвела до помітної зміни позиції цієї країни за проектом Конституції ЄС. Це дозволило подолати багато розбіжності і забезпечити схвалення проекту.
Питання, що виносяться на засідання Європейської ради, прийняті ним рішення визначають стратегію і майбутність ЄС. Цілком природно, що всі ці питання вимагають серйозної первісної опрацювання та погодження, особливо в тих випадках, коли позиції окремих держав-членів, як, наприклад, у зв'язку з іракським кризою, далеко не збігаються. Необхідну попередню роботу напередодні сесій проводить не тільки головуючий, але і Рада ЄС і Європейська комісія, а одно спеціалізований допоміжний апарат. Важливу роль в цьому механізмі грає заснований Амстердамським договором 1997 року Верховний представник по питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Він одночасно залишається генеральним секретарем Ради.
Конституція ЄС передбачає заснування поста міністра закордонних справ. Він стає одночасно членом комісії і її Віце-головою. Однак призначатися він буде Радою в особливому порядку. Крім іншого він повинен надавати необхідне сприяння Постійному президенту ЄС. Конституція наділяє міністра закордонних справ досить значними повноваженнями у сфері СЗПБ, СЄПБО, у представництвах ЄС у відносинах із третіми державами та міжнародними організаціями, йому будуть перепідпорядковані представництва ЄС за кордоном.
Засідання Європейського ради носять закритий характер. Їх підсумки повідомляються в короткому комюніке, Викладаються перелік обговорюваних питань і резюме прийнятих рішень. Їх роз'яснення дається в заяві головуючого. Більш докладно результати сесії Європейської ради викладаються в спеціальній доповіді, поданій Європейському парламенту. Засідання Європейської ради проводяться на території головуючого держави. Ниццский договором 2001 року вносить зміни в цей порядок. Згідно з декларацією про місце засідання Європейської ради, починаючи з 2002 року, одне засідання за кожний період головування повинно проводитися в Брюсселі в Бельгії, а по досягненні порогу в 18 членів ЄС всі засідання Європейської ради повинні проводитися в Брюсселі [3].