Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією 3 страница

Рівноважна ціна та рівноважний попит мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнюють обсягу товару, який покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D)

та пропозиції (S). При ціні рівноваги (Ре) немає ані надлишку, ані дефіциту.

39. Реакція ринку на одночасні одно- та різнонаправлені зміни попиту і пропозиції.

Здебільшого попит і пропозиція змінюються одночасно. Їх сумарний вплив передбачити дуже важко. Проте розглядаючи кожен з факторів окремо ми можемо оцінити і проаналізувати їх взаємодію.

На малюнку, зображено випадок коли спочатку рівновага на ринку встановилася в точці Е1. Після цього відбувається дві події. Припустимо, що ціни на сировину зросли, це в свою чергу призводить до зменшення пропозиції, лінія пропозиції зсувається ліворуч. Одночасно збільшується попит на товар через більшу заможність споживачів. Це викликає зсув лінії попиту праворуч. Отже відбувся рух попиту і пропозиції в протилежних напрямках. В результаті це призвело до встановлення нової рівноваги в точці Е2. Безперечно нова рівноважна ціна вище за попередню. Більш спірним в данному випадку є питання зміни обсягу рівноваги. Відповідь буде залежити від того, який фактор виявиться домінуючим. В нашому випадку домінуючим фактором виявився зростаючий попит. Отже рівноважний обсяг збільшився.

Картина 2: збільшився як попит так і пропозиція (однонаправлена зміна).

Отже за тією ж схемою відбувся зсув ліній попиту і пропозиції праворуч. Рівновага перейшла з точки Е1 в точку Е2. В данному випадку безперечно відбудеться збільшення рівноважного обсягу. Зміна ціни залежить від того, який фактор виявиться домінуючим, чи то збільшення попиту або збільшення пропозиції. В нашому другому прикладі таким фактором виявився зростаючий попит, отже рівноважна ціна зростає.

40. Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична.

Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають на­мір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг по­питу може дорівнювати Q1, Q2, Q3… за рівноважної ринкової ціни Pe (рис. 10.3). При цьому середній виторг підприємства AR, його гра­ничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 10.4).

41. Стратегія поведінки підприємства за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.

виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб’єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціно-
утворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція— це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

· дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

· однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв’язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

· прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

· відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку.

Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією

За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення.

Нехай функція прибутку має вигляд:

П = TR – TC.

Тоді її максимум буде досягнуто за умови:

,

тобто

МR – MC = 0, або МR = MC.(10.2)

Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності

МR = MC = P.

За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис.).

Рис. . Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку:
а — зіставлення загального виторгу і загальних витрат;
б — порівняння граничного виторгу і граничних витрат

42. Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.

Кожна фірма прагне максимізувати свій П. Оскільки П = TR – TC, то 0 = MR – MC => MR = MC. Правило підприємця: фірма отримує максимальний П при випуску такого Q, за якого MC = MR. Це правило справедливе для будь-якого ринку, а для ринку з чистою конкуренцією воно набуває наступного вигляду MC = MR = AR = P = D.

Ціна на ринку може змінюватися і у зв’язку з цим може виникнути кілька ситуацій, в яких опиниться фірма, і залежно від цього фірма повинна вибрати ту чи іншу стратегію розвитку. Ці випадки проілюстровані на мал.

Якщо на ринку встановиться ціна на рівні P5, то виробник має вибрати Q = Q5, бо саме при цьому об’ємі MR = MC. Цей об’єм дасть TRQ5=S0P5eQ5, TCQ5=S0hfQ5, а прибуток становитиме П=TR-TC=ShP5ef.

ef=величина середнього прибутку.

 
 

При ціні P1 фірма вибирає стратегію закриття (фірма не випускає продукцію), тому, що в даному випадку фірма буде нести найменші збитки. Якщо вона не припинить випуск, то їй прийдеться компенсувати і постійні і частину змінних витрат з іншого джерела ніж отримана виручка, а після закриття потрібно буде відшкодовувати тільки постійні витрати. При ціні P2 фірма може як закритись, так і продовжити випуск (вибір стратегії залежить від перспективи розвитку у майбутньому), в цьому випадку фірма доходом від виробництва компенсує усі змінні витрати. При ціні P3 фірма досягає рівноваги у точці с, фірма вибирає стратегію мінімізації збитків: суть в тому, що з доходу можна погасити всі змінні витрати і частину постійних (прийнятна тільки у короткостроковому періоді). При ціні P4 фірма досягає точки беззбитковості, коли вона не отримує економічного прибутку, але й не несе збитків. І нарешті при ціні P5 фірма досягає рівноваги в точці e і при цьому отримує економічний прибуток.

Отже, за умов досконалої конкуренції індивідуальна пропозиція виробника характеризується лінією граничних витрат, що знаходиться вище мінімуму AVC (відрізок bced).

43. Рівновага фірми, галузі, ринку в тривалому періоді за умов досконалої конкуренції.

ДП дозволяє фірмам вносити зміни, які вони не можуть здійснити в КП. В КП в галузі існує певна кількість фірм, кожна з яких має незмінну кількість обладнання. Фірми можуть закриватися, у тому сенсі, що вони виробляють 0 одиниць продукції в КП, але у них нема достатньо часу щоб ліквідувати свої активи і вийти з бізнесу. І навпаки, в ДП фірми, що знаходяться в галузі, мають достатньо часу для того, щоб розширити чи зменшити свої виробничі потужності, і що є більш важливим, кількість фірм може або з>, або з< по мірі того, як нові фірми входять на ринок чи вже існуючі покидають його. Спрощено можна сказати, що фірми які мають збитки покидають ринок.

У ДП довгострокова рівновага встановлюється на рівні, коли P = мінімуму ATC середньостатистичної фірми або P = SATCmin = LATCmin = LMC . Це означає, що у ДП підприємець ніколи не має Пек. Нульовий Пек свідчить про найкращий з усіх можливих методів використання всіх р-сів (внутрішніх і зовнішніх). Доведення цього твердження проілюстровано на мал.

Нехай на ринку рівновага встановиться при ціні P1, причому на ринку буде продаватися Q1 продукції, а кожна фірма буде випускати qоп. Сприятливе зміщення у попиті з D1 до D2 підніме ціну на ринку до P2, у зв’язку з чим збільшиться MR фірми і завдяки цьому фірми будуть отримувати економічний прибуток. Прибутки спонукають нові фірми до входження на ринок, що збільшить пропозицію з S1 до S2 і знизить ціну до того рівня коли вона знов буде становити P1, а економічний прибуток фірм не стане рівним 0. Нова рівновага встановиться при ціні P1 і об’ємі Q2.

При негативній зміні попиту на ринку з D1 до D3 порушить первісну рівновагу на ринку і викличе збитки у фірм. Збитки змусять деякі фірми покинути ринок, що зменшить пропозицію з S1 до S3 і це збільшить ціну до такого рівня, поки всі збитки не зникнуть. Рівновага встановиться при P3 і об’ємі Q3.

В усіх випадках після встановлення рівноваги на ринку для фірми оптимальною буде кількість qоп, а кількість продукції, що пропонується на ринку буде змінюватись завдяки вступу та виходу фірм з ринку.

44. Ефективність ринків досконалої конкуренції

Виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де во-ни взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб'єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціно-утворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання про-дукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є одна-ковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових по-слуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), іна-кше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

•прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси; • відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку. Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представ-лені ринковим попитом і ринковою пропозицією. 45. Поняття і види монополії. Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь.

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії: 1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь); 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Види бар’єрів: 1. Затратні, пов’язані з економією на масштабах. В деяких галузях (автомобільна, алюмінієва, сталеплавильна...) ефективне мало затратне виробництво може бути досягнуте тільки при великих Q бо ефект росту масштабу вир-ва дуже суттєвий. Нові фірми не можуть зразу ж досягнути такої ефективності вир-ва їм дуже важко конкурувати із монополістом. 2. Природні. В деяких галузях ефект економії на масштабах дуже суттєвий і до того ж конкуренція неможлива, утруднена або взагалі неприйнятна. Приклад: підприємства громадського користування (водо-, газопостачання, залізничний транспорт, телекомунікації...). Проведення додаткових ліній електропередач, газо- чи водопроводів було б для суспільства марнотратством р-сів. Переважно ці галузі повністю або частково контролюються державою. 3. Легальні: патенти та ліцензії. Перші призначені для захисту авторських прав винахідника, другі для контролю за важливими галузями чи природними монополіями. 4 Власність на найважливішу сир-ну. Фірмі, в руках якої зосереджені осн джерела сир-ни необхідної для її ж вир-ва, дуже легко не допустити на ринок готової продукції конкурентів. 5. Нечесна конкуренція. Заниження P для усунення конкурентів, тиск на банки та постачальників.

Види монополій: 1) чиста– один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна– з бар’єрами 2 виду; 3) проста- в кожний конкретний момент часу продає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною; 4) дискримінаційна – різні P на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею C 5) відкрита- одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів. 6) закрита – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

Чисті монополії – надзвичайна рідкість.

46. Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни і обсягу виробництва). Деякі варіанти стану фірми-монополіста в короткому періоді.

Крива попиту монополіста або його крива продажу – це крива галузевого попиту. Можна навіть сказати, що для монополіста не існує поняття пропозиції. Крива попиту для монополіста не є абсолютно еластичною як для конкурентної фірми, а є спадною. Наслідки:

Ціна перевищує MR. Фірма може з>ти об’єм продажу тільки завдяки встановлення нижчої P на весь Q, а не тільки на додаткову одиницю. => MR стає < ніж P (AR) для кожного рівня випуску крім першого.

Той, хто диктує ціну. Оскільки P нерозривно пов’язана з Q, то монополіст неодмінно визначатиме і P, вирішуючи який Q виробляти.

3. Цінова еластичність. При русі по кривій попиту з верхньої точки до точки |ED|=1 MR є позитивним і TR зростає (в т. |ED|=1 є max), а потім TR починає зменшуватись, а MR стає від’ємним. Монополіст завжди буде уникати нееластичного відрізку кривої попиту, тому що на цьому відрізку збільшення Q приводить до зменшення TR.

Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, користується таким же правилом, що й конкурентна фірма: він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечить більший приріст TR ніж приріст TC, тобто поки MC=MR. Така ситуація можлива тільки при кількості Qопт і відповідній ціні Pопт. П монополіста = SKPоптFB. FB – середній прибуток.

Наслідки: 1. Він встановлює не найвищу з можливих цін, а оптимальну; 2. Він максимізує сукупний П, а не П на одиницю прод-ції; 3. В КП може працювати зі збитками (коли AVC<P<ATC). В ДП попит більш еластичний => не має збитків; у закритій монополії отримує Пек; у відкритій – Пек=0.

Здійснивши ряд перетворень над формулою MR=MC можна отримати формулу P=MC/(1-1/|ED|). Це є приблизне правило ціноутворення монополіста. Величина 1/|ED| назив-ся монополістичною силою.

Прихильники: Монополія в деяких галузях зменшує витрати сус-ва; можливий позитивний ефект масштабу; можливість подальшого технічного удосконалення товару.

Противники: М виробляє Q < ніж за конкуренції, а Q >; АТC > ніж при конкуренції; можлива Х- неефективність (фірма вибирає не найефективнішу технологію); М може витрачати багато коштів для підтримання монопольного становища.

 
 

47. Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста.

Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту Ер, а також дані, що харак­теризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчис­лити ціну продукції Р за формулою

Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізую-чи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу_ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів.

48. Цінова дискримінація: поняття, умови, види.

Цінова дискримінація – це процес встановлення різних цін на ті ж самі товари не обумовлене різницею витрат вир-ва.

Умови (фактори), що забезпечують можливість ЦД:

1.Продавець має бути монополістом або, принаймні, мати можливість контролювати виробництво і ціноутворення.

2.Можливість продавця виділити різні групи покупців, в яких покупці мають різну готовність і можливість платити за продукт. Це виділення здебільшого базується на різній еластичності попиту.

3.Відсутність бажання та можливості споживачів перепродувати дані товари.

В багатьох країнах існує заборона ЦД.

Види ЦД:

a) просторова – територіальна диференціація покупців (цінові пояси та зони; ціни офшорних зон; сільські та міські ціни та тарифи

b) часова – за часом придбання товарів (денні та нічні ціни; сезонні ціни)

c) товарна (вещественная):

i. мета придбання (тарифи на виробниче або споживче використання енергії)

ii. обсяг придбання (оптові та роздрібні ціни)

iii. якість товарів (надбавки та знижки за якість, сортність)

iv. торговельна марка (ціни на продукцію всесвітньо відомих і невідомих фірм)

d) персональна:

i. за рівнем доходів покупців (магазини для бідних та багатих)

ii. статус покупця (знижки для постійних клієнтів; для першого покупця; для співробітників)

iii. соціальний статус покупця (ціни для дітей, студентів, пенсіонерів).

Наслідки ЦД:

Політика ЦД базується на тому, що в ході призначення різних цін на той самий товар можна подолати рівномірно спадний характер кривої попиту.

Завдяки ЦД споживачі мають можливість одержати товар за меншими цінами (якась їх категорія), а виробники збільшити загальну виручку, а значить дохід. Завдяки ЦД можна зменшити втрати сус-ва і втрати монополіста.

49. Економічна ефективність монополії.

При недосконалій конкуренції фірма потрапляє в ситуацію, коли кожна слідуюча одиниця продукції продається по більш низькій ціні, тобто ціна не є заданою величиною. Фірма, зіткнувшись з ринковим попитом, розуміє, що збільшення обсягу продажу приводить до зменшення ринк ціни. Тому крива попиту для монополіста має від’ємний нахил. Відмітимо,що сукупний виторг зростає до тих пір, поки граничний виторг від продажу додаткової одиниці продукції має додатнє значення. Умова максимізації прибутку для монополії набуває вигляду: MC=MR<P. На відміну від фірми в умовах досконалої конкуренції, монополія припиняє збільшення виробництва до того, як граничні витрати зрівнюються з риночкою ціною. Так само, як і фірма в умовах досконалої конкуренції , монополіст буде продовжувати випуск продукції до тих пір, поки його ціна буде вища його змінних сер витрат. У випадку, коли крива попиту переміститься вліво на стільки, що крива середніх змінних витрат опиниться над нею і фірма не зможе компенсувати навіть середніх змінних витрат, тоді єдиним варіантом мінімізації своїх збитків залишається повна зупинка випуску. Така ситуація може носити тимчасовий характер і фірма може дочекатись кращих часів і вийти із складного становища. Якщо ж падіння попиту не зупиниться, монополія змушена буде підти з галузі.

50. Ринково-продуктова стратегія підприємства у довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію.

Осн хар-тки:

Досить велика кількість учасників ринку => обмежений контроль над

1. ринковою ціною. Неможливість таємної змови. Кожна фірма формує свою політику не враховуючи реакції конкурентів.

2. Диференціація продукту:

а) за якістю(кемпи: різна потужність та навороченість Харду і різний Софт);

б) за формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту);

в) розміщення чи доступність товару (міні-магазин [цілодобово, близько, вищі P]“Продукти” і універмаг);

г) уявні відмінності (упаковка, реклама, різні торгові марки)

3. Нецінова конкуренція

4. Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами.

МК зустрічається дуже часто .

Крива попиту, з якої працює фірма в МК є еластичною (набагато еластичнішою ніж при монополії бо є конкуренти із товарами замінниками, не є повністю еластичною бо товари не ідентичні, а тільки подібні і < конкурентів ніж за чистої конкуренції). Еластичність кривої попиту фірми залежить від к-сті конкурентів і ступені диференційованості товарів. Чим > конкурентів і чим < диференційованість, тим > еластичність.

За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток (рис. 13.2, в). Цей процес може відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можуть відшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків.

 

51.Нецінова конкуренція на ринку монополістичної конкуренції.

При нец. кон-ії фірми прагнуть привернути покупця не пониженням цін , а підвищенням цінності товару .Для цього існує багато способів:покращення якості товару, ств-ня нового виду продукції, покращенням сервісу, активізацією реклами .При цьому базою для нец. кон-ії

являється диференціація товару.

Переваги нец. кон-ії :

- цінові сутички являються невигідними для всіх учасників боротьби, особливо для невеликихі середніх фірм.

-в умовах сучасної економіки ускладнилися запроси споживачів. Ринок почав приймати різноманітні товари, стало можливим привертати увагу споживачів підвищенням якості, особливими властивостями товару.Особливі властивості товару часто важливіші за цінові переваги.

-витрати на нец. кон-ю при вірному підході обходяться фірмі дешевше, чим витрати на цінову к-ю.

- цен. кон-я в наш час обмежена законом. Зниження цін не повинно доходити до рівня демпінгу, ціна не може опускатися нижче собівартості.

52. Механізм установлення рівноваги підприємства в довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції(МК).Специфіку моноп. конкур. як окремого виду р-ку найкраще спостеріга-ти у довгостроковому періоді.Припустимо, що крива витрат сталаATC і що початковий ек.дприбуток фірми=D1.В умовах чистої моноп.така ситуація закріпилася б на довг-ий час,оскільки фірма-моноиоліст не допус-тила б на р-ок нових виробників.Та при мон. конкур.вхід на р-ок відносно вільний,тому у довгості.періоді на нього неодмінно проникнуть інші фірми,яких привабитьек. прибуток.Ці фірми почнуть виробляти товари,близькі за своїми якостями до това-рів,які ми розглядаємо.В результаті крива попиту на продукцію початкового виробника знизиться,адже частина клієнтів перейде до конкурентів.Цей процес буде продовжува-тись до тих пір,поки ек.прибуток не зникне і крива попиту не займе положення дотичної до кривої витратD3.Теж саме відбуватиме-ться і у випадку,коли у початковий момент фірма несла ек.збитки.Але у цьому випадку компанії будуть знижувати асортимент збиткових товарів і крива попита для фірми, що залишилася на р-ку,буде підвищува-тись,поки теж не займе положення дотичної

53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів.

Олігополія – така ринкова модель, яка характеризується наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів.

Характері риси:

відносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку (від 3-4 фірм, що контролюють 90% ринку до 8-10, що контролюють 60%: жорстка; м’яка, розпливчата) (США: 3 фірми в ат мобільній галузі)

однорідний (Cu-Ni, Al, сталь) або диференційований (побутова техніка, автомобілі) товар.

Високі бар’єри входження в галузь: економіy на масштабах; витрати пов’язані з рекламою (шоу-бізнес, тютюнова і алкогольна пром-ть); патенти та ліцензії.

Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса.Підприємства мають неоднакову ринкову владу.

Взаємозалежність компаній обумовлена тим, що на ринку існує невелика кількість компаній зміни політики однієї з них приводять до зміни становища інших. Для прикладу розглянемо ринок, на якому існує 3 фірми: А, В,С. Припустімо, що кожна з них контролює 1/3 ринку певного продукту. Припустимо, що фірма А вирішила зменшити ціну на свій товар. => її доля на ринку збільшиться, але це приведе до негативного впливу на фірми В і С (знизить їх долі ринку). Очевидно, що можна чекати змін у поведінці фірм В і С. Цілком можливо, що ці компанії також знизять свої ціни до рівня цін А, а можливий випадок, коли вони почнуть продавати свої товари за ще нижчими цінами, втягуючи таким чином ринок у “цінову війну”. З цього прикладу можна зробити висновок, що жодна з фірм не наважиться на зміну своєї цінової політики не прорахувавши при цьому найймовірніші реакції конкурентів. Отже, жоден із противників наперед не знає як саме він зіграє бо його дії залежать від того як поведуть себе його противники.

54. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.

Поведінку фірм на олігополістичному ринку описують за допомогою наступних теорій:

1. Ламана крива D(модель олігополі Свізі). Застосовується до олігополії, що не базується на таємній змові. В даному випадку існує два можливих сценарії розвитку подій (що саме такі зміни будуть відбуватися на ринку олігополістів доведено на практиці). Для зручності припустимо, що існує 3 компанії А,В,С. Перший: А знижує ціну => В,С також знижують ціни для того, щоб не допустити захоплення їхньої частки ринку фірмою А. => ринкові долі фірм суттєво не зміняться (співвідношення між ними залишиться таким самим, загальний обсяг може незначно зрости завдяки захоплення чатини ринку інших галузей). Другий: А піднімає ціну. В і С залишають свої незмінними з метою захоплення частки ринку, яку втратила А через підняття цін.Ця модель не пояснює як саме встановилась рівноважна ціна, не пояснює самі ціни, а тільки негнучкість цін.

2. Коли фірми стикаються з однаковими або дуже подібними умовами D і затрат, вони можуть вступати в таємну змову і максимізувати загальні прибутки. Остаточні ціна і об’єм виробництва в такому випадку, по суті, будуть такими ж як за чистої монополії. Фірми просто домовляються про Q і P, що найкраще задовольняють їх потреби Поширені при виробництві однорідних товарів.


rr;