Методика проведення проби Ромберга із якісною оцінкою
Практичне заняття № 3
Тема: Вимірювання та одиниці вимірювання у фаховій діяльності вчителя фізичної культури та тренера.
Мета вивчення: теоретично обґрунтувати та практично визначити основні види вимірювань під час роботи вчителя фізичної культури
Література:
1. Годик М.А. Спортивная метрология : [учебник для ин-тов физ. культуры] / М.А. Годик –М. : ФиС, 1988.- 192 с.
2. Губа В.П. Измерения и вычисления в спортивно-педагогической практике: [yчебное пособие для вузов физической культуры] / В.П. Губа, М.П. Шестаков, Н.Б. Бубнов, М.П. Борисенков.- М. : СпортАкадемПресс, 2002. - 211с.
3. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність». – К., 1998.
4. Начинская С.В. Спортивная метрология : [учеб. пособие для студентов вісш. eчеб. pаведений] / С.В. Начинская. – М. : мздательский центр «Академия», 2005. – 240 с.
5. Уткин В. Л. Биомеханика физических упражнений : [учеб. пособ. для студ. фак. физ. воспит. пед. инст.] / Уткин В. Л. – М. : Просвещение, 1989. – 210 с.
Питання до контролю попередніх занять, обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу
Завдання 1.
Теоретичні питання:
1. Дати визначення поняттю Фізична величина, розглянути на прикладі власного виду спорта.
2. Дати визначення поняттю «фізичне вимірювання» та «розмірність», види вимірювання.
3. Охарактеризувати зміни вимірюваної величини, розглянути види на прикладі власного виду спорту (статистичні, динамічні і статичні вимірювання).
4. Види вимірювань за кількістю вимірювальної інформації виміру.
5. Обґрунтувати основні шляхи підвищення точності вимірювань.
6. Дати характеристику основним системам одиниць вимірювання (СІ, SGS).
7. Розглянути та практично застосувати методики вимірювання, що використовуються у ФВіС.
8. Системи одиниць вимірювань їх розмірності та перевід у систему СІ.
Практичне завдання.
Провести ряд вимірювань оцінки функціональних резервних можливостей непрямим методом із метою визначення кількісних показникиківу спорті та провести їх характеристику.
Методика оцінки функціональних резервних можливостей
Простим непрямим методом визначення фізичної працездатності та функціональної готовності серцево-судинної системи на сьогодні є проба Руф’є, де використовуються значення частоти серцевих скорочень y різні часові періоди відновлення після відносно невеликих фізичних навантажень.
Проба Руф’є визначається за алгоритмом: досліджуваний перебуває у положенні сидячи протягом 3 – 5 хвилин (стан спокою) і в цей час необхідно виміряти ЧСС за 15 с (ЧСС1); потім необхідно виконати 30 присідань за 45 с. Після закінчення навантаження вимірюють ЧСС за 15 с (ЧСС2) – на початку першої хвилини відновлення і за 15 с (ЧСС3) в кінці першої хвилини відновлення. Оцінювання функціональних можливостей серцево-судинної системи розраховується за формулою:
| Індекс Руф’є = | 4 (Р1 + Р2 + Р3) – 200 |
Таблиця 1.
Алгоритм оцінки індексу Руф’є
| Значення індексу | Рівень функціонально-резервних можливостей |
| менше 3 | високий |
| 4 - 6 | вище середнього |
| 7 - 9 | середній |
| 10 - 14 | нижче середнього |
| більше 15 | низький |
Навчитися визначати якісні характеристики із подальшою інтерпритацією у кількісні величини на прикладі проби Ромберга.
Методика проведення проби Ромберга із якісною оцінкою
Проба Ромберга — неврологічний тест за допомогою якого оцінюють статичну координацію. Вказана проба базується на фізіологічних механізмах залучення наступних елементів: пропріоцептивну чутливість (здатність відчувати положення свого тіла в просторі); вестибулярну функцію (здатність відчувати позицию своєї голови в просторі) та зір (за допомогою якого коригуються дії при зміні положення тіла).
Ускладнена проба більш інформативна, проводиться босоніж. Приймається вихідне положення стоячи на одній нозі, інша нога зігнута в колінному суглобі вперед і доторкається підошвенною ділянкою стопи до колінного суглобу опорної ноги, руки вперед, пальці рук розтопирені, очі закриті.
При оцінці проби Ромберга звертається увага на ступінь стійкості (чи стоїть людина нерухомо, гойдається), тремтіння повік і пальців (тремор), і головне, тривалість збереження рівноваги. Збереження стійкої пози більш ніж 15 с без тремору оцінюється як норма; невеликий тремор повік і пальців при утриманні пози за 15 с — задовільно; якщо поза утримується менш ніж 15 с — незадовільно.