Основні проблеми в організації та функціонуванні банківської системи в Україні в сучасний період
Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і потребує її подальшого вдосконалення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого й ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, що розкривається в її головних напрямах, до яких належать:
- закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;
- здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальний зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);
- забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб’єктів національної економіки;
- підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;
- стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему підвищенням гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;
- зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;
- стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків збільшенням обсягів довгострокового кредитування;
- подальше скорочення частки готівки в обігу;
- утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримання купівельної спроможності національної валюти;
- покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запозичень;
- підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;
- продовження забезпечення процесу “дедоларизації” національної економіки активізацією привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті;
- поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;
- забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;
- ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;
- сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.
Розглядаючи банківську систему України з практичного аспекту, варто наголосити на тих проблемах, що стоять перед банками і впливають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі.
До основних проблем слід віднести:
- зменшення основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства;
- заборгованість господарських суб’єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських активів;
- висока залежність низки банків від стану державного і місцевих бюджетів;
- нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківський менеджмент і маркетинг;
- концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектора економіки;
- слабкий банківський нагляд за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;
- недоліки чинного законодавства, неврегульованість багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, відсутність системи страхування вкладень громадян, організації процедур санування, реструктуризації та банкрутства банків.
На розвиток банківської системи України впливають й інші фактори. Це насамперед суперечливі політичні, економічні й соціальні перетворення в країні, обґрунтовані та загальновизначені концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національної банківської системи в умовах ринкової економіки, монополізація банківської справи.
Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: низькі темпи приватизації рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості в країні, зменшення доходів, що зумовлює зменшення кількості клієнтів банків, низька якість активів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.
На процес функціонування банківської системи впливають також організаційні фактори: нечітка кредитна політика, неможливість передбачити ризик, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру тощо), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій.
Для нормальної діяльності банківської системи країни велике значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регулювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо. Подолання зазначених вище недоліків сприятиме розширенню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни. Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. Водночас ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання.
За сучасних умов банківська система України відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та інші економічні і соціальні досягнення держави.
19. Повноваження НБУ у сфері валютного регулювання.
1. Нацiональний банк України у сферi валютного регулювання:
здiйснює валютну полiтику виходячи з принципiв загальної економiчної полiтики України;
складає разом з Кабiнетом Мiнiстрiв України платiжний баланс України;
контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України лiмiту зовнiшнього державного боргу України;
визначає у разi необхiдностi лiмiти заборгованостi в iноземнiй валютi уповноважених банкiв нерезидентам;
видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язковi для виконання нормативнi акти щодо здiйснення операцiй на валютному ринку України;
нагромаджує, зберiгає i використовує резерви валютних цiнностей для здiйснення державної валютної полiтики;
видає лiцензiї на здiйснення валютних операцiй та приймає рiшення про їх скасування;
установлює способи визначення i використання валютних /обмiнних/ курсiв iноземних валют, виражених у валютi України, курсiв валютних цiнностей, виражених у iноземнiй валютi або розрахункових /клiрингових/ одиницях, згiдно iз статтею 8 цього Декрету;
установлює за погодженнями з Мiнiстерством статистики України єдинi форми облiку, звiтностi та документацiї про валютнi операцiї, порядок контролю за їх достовiрнiстю та своєчасним поданням;
забезпечує публiкацiю банкiвських звiтiв про власнi операцiї та операцiї уповноважених банкiв.
2. Кабiнет Мiнiстрiв України у сферi валютного регулювання:
визначає i подає на затвердження до Верховної Ради України лiмiт зовнiшнього державного боргу України;
бере участь у складаннi платiжного балансу України;
забезпечує виконання бюджетної та податкової полiтики в частинi, що стосується руху валютних цiнностей;
забезпечує формування i виступає розпорядником Державного валютного фонду України згiдно iз статтею 14 цього Декрету;
визначає порядок використання надходжень у мiжнародних розрахункових /клiрингових/ одиницях, якi використовуються у торговельному оборотi з iноземними державами, а також у неконвертованих iноземних валютах, якi використовуються у неторговельному оборотi з iноземними державами на пiдставi положень мiжнародних договорiв України.