Дія адміністративно-правових норм у часі, у просторі, за колом осіб
Це має дуже велике практичне значення. Від його правильного рішення досить часто залежить, який закон – новий чи старий – буде застосовуватися. Щоб визначити часові рамки дії норми, потрібно з'ясувати: дату її вступу в силу; межі її дії після вступу в силу.
За загальним правилом, закон, а виходить, і норма, що міститься в ньому, набирає сили через 10 днів після офіційного опублікування, якщо законодавець не установить інший термін. Нерідко в постанові про вступ закону в силу обмовляється різний час початку дії різних норм (статей, пунктів), що містяться в одному законі. Норми, що містяться в актах Президента й Уряду України, набирають сили після закінчення семи днів після опублікування, якщо в акті не встановлений інший термін.
Нормативні акти міністерств і відомств, що торкаються права, волі і законні інтереси громадян чи такі, що носять міжвідомчий характер, що пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, підлягають офіційному опублікуванню, якщо інше не передбачено законодавством. Вони набирають сили з дня опублікування чи з зазначеної в акті дати після дня опублікування (а акти, що розширюють права, і раніше).
Акти інших органів виконавчої влади, за загальним правилом, набирають сили негайно, якщо не названий інший термін.
Виходить, норма адміністративного права починає діяти на основі загального правила (через 10, 7 днів після опублікування, негайно) чи зі спеціально названого терміну.
Можна розрізняти три варіанти часових меж дії адміністративно-правової норми:
1. перспективне — на факти, відносини, що виникли після вступу її в силу (наприклад, норма, що підсилює покарання);
2. негайне — на знову виниклі і раніше виниклі правовідносини, але з дати вступу її в силу;
3. с зворотною силою — на знову виниклі відносини і на правовідносини, що виникли до її вступу в силу, але з більш ранньої дати (наприклад, норма, що усуває, пом'якшує відповідальність).
Базуючись на положеннях Ст. 58 Конституції України, у КпАП закріпляться:
Ст. 8. Чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Припинення дії норми: слід уточнити, цілком чи частково вона перестала діяти.
Норма може бути скасована прямо: заздалегідь визначається дата, коли вона перестає діяти. Непряме скасування: з дня вступу в силу нової.
Можливі три варіанти встановлення меж припинення дії старої норми. Вона:
1. переживає себе, якщо продовжує регулювати відносини, що виникли на її основі. (збереження колишнього розміру заробітної плати після вступу в силу нової норми, що зменшила посадовий оклад)
2. негайно з дати втрати нею сили припиняється дія на усі відносини, що вона раніше регулювала;
3. достроково якщо правовідносини, що раніш регулювалися нею, а згодом стали регулюватися новою нормою зі зворотною силою.
Дія більшості адміністративно-правових норм обмежена територією держави. Причому, серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а також норми локальні (це норми, прийняті обл- або держадміністрацією, органами місцевого самоврядування).
Однак є група адміністративно-правових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу і пасажирів на суднах торгового флоту і риболовецьких судах у відкритому морі, по-друге, це норми, що регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств і т. п.) за кордоном, поведінка екіпажу на військових судах як у відкритому морі, так і в іноземних портах. 11Тобто ці норми необмеженої дії, так само можна виділити групу адміністративно-правових норм, які регламентують внутрішні відносини, що виникають у процесі функціонування міжнародних урядових і неурядових установ. Всесвітня митна організація, Міжнародна морська організація та інші, статути яких передбачають компетенцію підрозділів і інших структурних одиниць цих міжнародних органів (норми матеріального міжнародного адміністративного права) і порядок її здійснення (норми процесуального міжнародного адміністративного права).
Норми адміністративного права України діють і щодо поведінки громадян, які перебувають у польоті, при перетині державного кордону України. Відповідно до ст. 38 Конвенції ООН з морського права «Прилегла зона», прибережна держава може встановлювати прилеглу зону (ширина її не може бути більшою ніж 12 морських миль від лінії державного кордону країни). Конвенція передбачає, що в цієї додаткової зоні можуть діяти норми, які встановлюють митні, фіскальні, імміграційні стандарти, правила та відповідальність за їх порушення. У цій же Конвенції ООН 1982 закріплюється положення про виняткові економічні зони. Розвиваючи це положення, Верховна Рада України в 1993 р. прийняла Закон «Про виключну (морську) економічну зону», а 12 червня 1996 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Згідно з цими актами, Україна, з метою забезпечення своїх суверенних прав, приймає акти щодо розвідки, експлуатації, охорони живих ресурсів та управління ними, а також встановлює адміністративні санкції за порушення норм, що містяться в цих актах.
Дія адміністративно-правових норм за колом осіб розрізняється залежно від їх поширення на всіх громадян або на окремі їх групи (військовослужбовців, біженців, пасажирів, працівників окремих міністерств), тобто на так званих спеціальних суб'єктів адміністративного права.
За колом спеціальних суб'єктів адміністративного права - розподіляються на адміністративно-правові норми, які регулюють діяльність органів виконавчої влади, та ті, що встановлюють компетенцію посадових осіб, права та обов'язки державних службовців тощо.