Методи оцінки запасів при їх списанні

При відпусканні запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

- середньозваженої собівартості

- нормативних затрат

Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю відповідної оцінки запасів застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які плануються для спеціальних замовлень і проектів. Затрати за цим методом відповідають витраченню одиниць запасів. При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці ( п.18 П(с) БО 9).

Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами ( п.21 П( с) БО 9) більш широко застосовується на підприємствах промисловості, які здійснюють масове виробництво різноманітної складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів. Суть такої оцінки полягає згідно з п.21 П(с) БО 9 в застосуванні норм затрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання: запасів; праці; виробничих потужностей..

Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних необхідно регулярно перевіряти і переглядати як норми затрат, так і норми цін.

Метод оцінки запасів за цінами продажу застосовуються підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торгівельної націнки товарів при значній і змінній номенклатурі товарів із приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Однак підприємства роздрібної торгівлі за своїм бажанням можуть використовувати й інші методи, прийняті для їх діяльності.

Для всіх найменувань запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із вищенаведених методів.

В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов’язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій літературі часто застосовуються поняття „ виробничі запаси“, замінене поняттям „ матеріали“. Деякі автори при визначені поняття „матеріальні оборотні активи“ застосовують термін „цінності“. Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси – це матеріальні ресурси ( засоби виробництва, предмети

споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні ( виробничі) ресурси.

Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Застосування терміну „матеріально-виробничі запаси“ пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, оскільки охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни, „товарно-матеріальні активи“ і „товарно-матеріальні запаси“не досить прийняті для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Термін „товарно - виробничі запаси“ найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких – обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна не врахувати існування терміну «запаси», який згідно з П (С) БО 9 «Запаси», об»єднає основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов»язані із його тлумаченням в обліковій літературі. Так більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття «запаси» є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні термін «запаси» набув широкого вжитку.

Значним внеском до розвитку уявлень про виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії.

Серед них праці д н.е., проф.. В.К.Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхом удосконалення обліку витрат на виробництво на калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг.

Запаси становлять основу виготовлю вальної продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П (С) БО 9 «Запаси». Згідно П (С) БО 9 запаси – це активи, які:

- зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності ( товари, готова продукція);

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продукту виробництва ( незавершене виробництво);

- зберігаються для споживання під час виробництва продукції та надання

послуг, а також для управління підприємством ( сировина, основні і допоміжні матеріали).

Норми П(С) БО 9 «Запаси» не поширюються на такі запаси;

Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи

контракти з надання послуг, що безпосередньо пов»язані з ними;

Фінансові активи ( цінні папери, що утримуються з метою продажу

тощо);

Молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і

лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

- правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей;

- виявлення та відображення витрат, пов»язаних з їхньою заготівлею;

- контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

- одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

- правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а)через систему матеріальної відповідальності – укладенням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей

( прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

д) проведення інвентаризації ( вибіркової та суцільної).

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація.

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів.

Працівники матеріального відділу бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали,які надходять або витрачаються, а також достовірність і своєчасність записів у складських картках сортового обліку.

Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою та проставлених нею залишків. Відтак первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні картки працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні картки незалежно від використання ліміту.

Під час опрацювання первинних документів взаємозв’зок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, які бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому.

Важливий етап контролю за станом складського обліку та збереженням запасів ( матеріальних цінностей) – контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів ( особливо коштовних і дефіцитних), які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.

Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі довіреностей працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальник, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні цінності за інвентаризацією.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл ( перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності ( товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг ( сировини, матеріали тощо) . (Міністерство фінансів України від 20 довтня 1999р. № 246).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Для правильної організації обліку виробничих запасів важливе значення мають науково обґрунтована їх класифікація, оцінка і вибір одиниці обліку.

Огляд літературних джерел