Довгострокова рівновага i пропозиція галузі. Еластичність довгострокової пропозиції
В довгостроковому періоді кожна конкурентна фірма, що максимізує прибуток, так само як і в короткостроковому періоді, не може впливати на ринкову ціну, вона в змозі обирати лише обсяг випуску, тобто варіювати середню вартість виробництва.
Якщо у перспективі фірма прогнозує можливість отримати економічний прибуток, то такий само прогноз може зробити й будь-яка інша фірма, навіть коли вона на працює в цій галузі (адже повна поінформованість усіх зацікавлених сторін — одна з передумов повної конкуренції). Тому потенційний прибуток буде сприйматись іншими фірмами як сигнал щодо доцільності входження нових фірм у галузь, а це призведе до збільшення галузевої пропозиції. Наслідком збільшення пропозиції (за інших незмінних умов) буде поступове зменшення ринкової рівноважної ціни і скорочення економічного прибутку аж до нуля. Тому в перспективі фірмам у конкурентній галузі слід сподіватись на такий рівень ринкових цін, який забезпечує тільки незбитковість виробництва (тобто нормальний прибуток). Але цей нормальний прибуток можна отримати лише при мінімізації вартості виробництва, що для довгострокового періоду означає пошук такого обсягу випуску, коли довгострокова середня вартість LRAC буде мінімальною.
Фактично для довгострокового періоду фірма повинна проаналізувати різні варіанти свого розвитку (наприклад, два, як на мал. 1 лист 3), для кожного визначити стан рівноваги (Ео і Е1,), тобто оптимальний обсяг випуску (відповідно, Q0 і Q1), і обрати серед них варіант з найменшою середньою вартістю, АС1 та відповідний обсяг Q1. Зазначимо, що знайдений таким чином обсяг Q1, відповідає і мінімальному рівню довгострокової середньої вартості LRAC. Так визначається умова довгострокової конкурентної рівноваги:
P = minLRAC = LMRC.
Стан довгострокової рівноваги визначає обсяг випуску, що забезпечує фірмі нормальний прибуток на перспективу. Зазначимо, ця умова визначає для довгострокового періоду умову незбитковості та умову закриття одночасно.
В разі змін у стані короткострокової рівноваги ринкова ціна може впасти, що в перспективі означатиме збитки для фірм, які працюють на рівні мінімальної вартості виробництва. Через цю обставину деякі з фірм помнуть виходити з галузі, ринкова пропозиція зменшиться, ринкова ціна почне зростати, а збитки фірм, що залишились у галузі, зменшуватись аж до нуля. Отже, за рахунок роботи такого конкурентного механізму в довгостроковому періоді буде існувати тенденція до руху в бік стану довгострокової рівноваги з нульовим економічним прибутком для фірм-учасниць. Для спрощення аналізу вважаємо, що на повністю конкурентному ринку діють фірми з однаковою вартістю виробництва, тобто однаковими кривими LRAC.
Завдяки дії механізму конкуренції виникає парадокс прибутку: можливість. отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його .зникнення в довгостроковому періоді, тому що можливість вільного входження нових фірм на ринок у гонитві за прибутком призведе до зменшення ринкової ціни і втрати прибутку в перспективі для всіх фірм галузі.
Конкурентний ринок вважається ефективним у довгостроковому періоді, тому що, згідно з умовою P = minLRAC = LMRC, фірми зацікавлені обирати обсяг виробництва з мінімальними затратами рідкісних ресурсів, що відповідає інтересам суспільства.
Галузева (ринкова) довгострокова крива пропозиції має суттєві відмінності порівняно із короткостроковим періодом, вона утворюється як сукупність станів довгострокової рівноваги галузі, що виникають за рахунок різних рівнів значень нецінових чинників попиту і пропозиції. Для її побудови слід проаналізувати перспективні наслідки, наприклад, збільшення попиту на продукцію галузі.
Нехай галузь перебуває в стані довгострокової і короткострокової рівноваги Е0 (P0, Q0) –– мал. 2 на лист 4. При збільшенні попиту з D0 до D1 у короткостроковому періоді зростають ціни на продукцію галузі з Ро до Рs, стан галузевої рівноваги зміщується з точки Ео спочатку в точку Еs — новий стан короткострокової рівноваги. Галузь стає прибутковою, а це, згідно з парадоксом прибутку, веде до збільшення галузевої пропозиції у тривалішому періоді. Зростання пропозиції означає зростання попиту на фактори виробництва, а це, у свою чергу, може призвести в перспективі до різних змін цін на фактори виробництва, що також впливатиме на остаточне розташування кривої пропозиції — S1, S2 чи S3 (на мал. 2.а, 2.6, 2.в). Розглянемо можливі варіанти детальніше.
1. Збільшення попиту на рідкісні ресурси призводить до зростання цін на ресурси, тобто до збільшення довгострокової вартості виробництва. Внаслідок цього крива LRAC зсувається вгору, minLRAC теж зростає, тобто нова довгострокова галузева рівновага досягається у точці Е1 (мал. 2.а): нова рівноважна ціна Р1 спадає порівняно з короткостроковою ціною Рs, але не до попереднього рівня Ро.
Отже, маємо галузь із зростаючою вартістю {виробництва) — це галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва зростає за рахунок підвищення цін використаних ресурсів (у відповідності з властивістю рідкісності ресурсів). Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS на мал. 2.а (яка утворюється при з'єднанні лінією станів довгострокової рівноваги Ео, Е1)нахилена вгору.
2. Збільшення попиту на рідкісні ресурси не призводить до зміни цін на ресурси, тобто довгострокова вартість виробництва не змінюється; тоді нова довгострокова галузева рівновага досягається в точці Е2 (мал. 2.6): ціна P спадає порівняно із короткостроковою ціною Ps і досягає рівня попередньої довгострокової рівноваги Ро.
Отже, маємо галузь із незмінною вартістю {виробництва) - галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва не змінюється через сталість цін на фактори виробництва. Для такої галузі крива довгострокової ринкової пропозиції LS на мал. 2.б (яка утворюється із станів довгострокової рівноваги Ео, Е2) є горизонтальною лінією.
3. Збільшення попиту на рідкісні ресурси призводить до зменшення цін на ресурси, тобто до зменшення довгострокової вартості виробництва. Така ситуація трапляється не часто у порівнянні з попередніми випадками і може бути пов'язана з технологічними особливостями або виробництва деяких із проміжних продуктів, що використовуються як ресурс у виробництві кінцевої продукції, або виробництва самої кінцевої продукції. Внаслідок цього крива LRAC зсувається вниз, minLRAC теж спадає, тобто нова довгострокова галузева рівновага досягається в точці Е3 (мал. 2.в): нова рівноважна ціна Р3 є нижчою порівняно і з короткостроковою ціною Рs, і з попередньою довгостроковою ціною Ро.
Таким чином, виникає галузь із спадною вартістю {виробництва) — галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва зменшується за рахунок зниження цін використаних ресурсів. Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS нахилена вниз (а не вгору). Галузі із спадною вартістю виробництва, як правило породжують природні монополії.
Різний характер довгострокових кривих монополії, відповідно веде до різних довгострокових наслідків державного регулювання конкурентних ринків у залежності від типу галузі.