Соціальна робота як наука і навчальна дисципліна 7 страница
Великий вплив на формування етики соціальної роботи справили праці видатних психологів К. Юнга, Є. Фромма, А. Адлера. К. Юнг зазначав, що на цінності фокусуються почуття. Цінності можуть включати в себе погляди на те, що є гарним і що є поганим, що є правильним і що е неправильним, які протиставлені намаганню мислення діяти відповідно до логічних критеріїв. Почуття ставить запитання: "Наскільки це е цінним ?"
За А. Адлером особистість виробляє власну життєву мету, використовуючи її як орієнтир. На неї впливають особистісний досвід, цінності, нахили, особистісні якості людини. Життєві орієнтири визначають напрямок і кінцеву мету діяльності особистості, дають змогу сторонньому спостерігачу пояснити конкретні аспекти мислення індивіда і поведінки з погляду цих цілей. А. Адлер вказував, що риси особистості не є вроджені, вони виробляються незмінними як інтегральні частини цільової орієнтації людини. Наприклад, той, хто прагне до зверхності у стосунках з іншими за рахунок особистої влади, формує в собі різні, необхідні для досягнення цієї мети, властивості, такі, як честолюбство, заздрість, недовіру. Ключ до поведінки людини знаходиться у прихованих цілях, якими вона керується. За А. Адлером, формування життєвої мети, життєвого стилю і схеми аперцепції є творчим актом. Творча сила індивіда організує і спрямовує його реакцію на навколишній світ. Вчений вважав, що особистість — це і картина, і художник одночасно, і вона не є безвільним пішаком в руках зовнішніх сил, а сама формує себе. Почуття спільності, з яким людина сприймає справи інших людей, не просто заради досягнення власних цілей, але з інтересу до них, становить основу соціального інтересу. Будь-яка цінність людини визначається її ставленням до ближнього і тією частиною праці, яка необхідна для спільного життя. Завдяки своїй праці для інших людей, індивід стає важливою ланкою у великому ланцюгу, що єднає суспільство, пошкодження якого може призвести до порушень у суспільному житті. А. Адлер розглядав три важливі завдання, які стоять перед людиною: роботу, дружбу і кохання.
Прибічники біхевіоризму вважали такі категорії, як свобода, автономна людина, гідність і творчість надуманими поясненнями поведінки людини. На думку Б.Ф. Скінера, натхненні заклики до спасіння світу, бажання людей бути благородними, толерантними, сповненими віри, готовими приймати правду, прагнути до вищих ідеалів, не відчуваючи почуття ненависті до тих, хто перешкоджає цьому, повинні бути підкріплені конкретними діями і розумінням того, для чого вони можуть бути використані.
Б. Фромм систему цінностей розглядав як останню екзистенцій ну потребу особистості. Він писав, що особистість потребує певної маршрутної карти, системи поглядів і цінностей, що допомагають їй орієнтуватися у цьому світі, діяти цілеспрямовано і послідовно. Система цінностей дає змогу організувати велику кількість стимулів і подразників, з якими індивід стикається протягом життя. Кожна людина має власну філософію, тобто внутрішньо упорядковану систему поглядів на світ, яка сприймається як життєва основа. Таким чином, якщо будь-які явища і події не вписуються у рамки цієї системи, вони трактуються як ненормальні, нерозумні, якщо ж навпаки, — вписуються, то розглядаються як прояв здорового глузду.
У кожного народу, кожної культури формуються власні, унікальні уявлення про світ, людину, її життя, прагнення, світогляд тощо. Однак є те, що слугує об'єднувальним началом для більшості культур, — це певні етичні норми, правила, стандарти, звичаї соціального поводження. Крім загальнолюдських цінностей, в основі яких — ставлення до людини, індивіда, особистості, соціальна робота як професія визначає професійні цінності на основі ставлення до клієнта; організацій соціальної сфери; колег; професії "Соціальна робота".
Соціальні працівники як професійна група оволодівають такими специфічними для них цінностями:
1. Прагнення до переваги індивіда перед суспільством,
2. Повага конфіденційності у взаєминах із клієнтами.
3. Готовність відокремити особисті почуття і потреби від професійних відносин.
4. Прагнення соціальних змін, що відповідають соціально пізнаним потребам.
5. Готовність передавати знання і вміння іншим.
6. Повага до індивідуальних і групових відмінностей, гідне оцінювання їх.
7. Прагнення до розвитку здатності підлеглого допомагати собі самому.
8. Готовність діяти від імені підлеглого, не зважаючи на можливі фрустрації.
9. Прагнення до соціальної справедливості, до економічного, фізичного та розумового благополуччя всіх членів соціуму.
10. Прагнення до високих стандартів особистої та професійної етики.
Незмінним компонентом соціальної роботи є:
· Цінності матеріальної культури суспільства як образне втілення менталітету нації і прагнення суспільства здійснити моральний, розумовий, екологічний, трудовий, економічний, естетичний та фізичний розвиток особистості.
· Духовні цінності, що визначають соціальну активність і творчість у ставленні особистості до культури суспільства і до кожного її носія. Такими цінностями є свобода, братерство, праця, гуманність, солідарність, готовність особистості пожертвувати своїми благами заради благополуччя рідних, добробуту сім'ї, розквіту нації, що вважається критерієм соціальної вихованості особистості.
Цінності визначаються як позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу для людини, класу, групи, суспільства в цілому, що характеризуються не властивостями самими по собі, а їх залученістю до сфери життєдіяльності суспільства, інтересів і потреб, соціальних відносин; критерії і способи оцінювання цієї значимості виражаються у моральних принципах, нормах, ідеалах, установках, цілях.
Професійні цінності соціальної роботи відображені в документі "Етика соціальної роботи: принципи і стандарти", який прийнято у липні 1994 р. в Коломбо (Шрі-Ланка) на загальних зборах Міжнародної федерації соціальних працівників. Документ складається з двох частин: "Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи" і "Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників", в яких проголошуються етичні принципи і стандарти соціальних працівників стосовно клієнтів і колег.
У "Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи" проголошується, що кожна людина унікальна, потребує підходу до себе з позицій моралі; має право на свободу в задоволенні своїх власних потреб, не зачіпаючи права інших, і зобов'язана вносити свій вклад у підвищення добробуту суспільства. Кожне суспільство, незалежно від форми правління, має прагнути до забезпечення максимальних благ для своїх членів.
Соціальні працівники повинні бути прихильними до принципів соціальної справедливості.
Соціальний працівник зобов'язаний використовувати об'єктивну систему знань, уміння і навички для надання допомоги окремим людям, групам, громадам і суспільствам в їхньому розвитку, вирішенні індивідуально-суспільних конфліктів і подоланні їх наслідків.
Соціальна робота ґрунтується на відмовленні від дискримінації.
Отже, вона здійснюється незалежно від статі, віку, національності, віросповідання, мови, політичних переконань, статевої орієнтації.
Соціальні працівники поважають права кожної людини і права соціальних груп, їхню незалежність і гідність, керуючись при цьому положеннями "Хартії ООН про права людини" та іншими міжнародними документами.
Соціальна робота заснована на принципах захисту і недоторканності клієнтів, включаючи вимоги дотримувати права на волю вибору і професійну таємницю, право клієнта на компетентне роз'яснення його прав і суті його особистої справи. Соціальні працівники оберігають професійну таємницю, навіть якщо це суперечить чинному законодавству.
Соціальна робота базується на принципі участі клієнта і співробітництва з ним. Вважається, що соціальні службовці повинні співпрацювати зі своїми клієнтами, прагнучи вирішити будь-яке завдання, з яким вони стикаються, найкращим способом, з метою задоволення інтересів клієнтів. Особи, що використовують послуги соціальних працівників, мають брати найактивнішу участь у вирішенні власних проблем. Клієнти повинні бути завжди поінформовані соціальним працівником про цілі та наслідки (ризики і користь) цих спільних дій.
Соціальна робота заснована на принципах самовизначення клієнтів. Відповідно вона передбачає звести до мінімуму будь-який примус. У випадках, коли може виникнути необхідність розв'язати проблеми однієї групи учасників за рахунок іншої, використання примусу завжди має базуватися на ретельному розгляді інтересів конфронтуючих груп і на виборі принципів роботи після того, як вис л у хан і обидві сторони. Соціальні працівники зобов'язані забезпечити обидві конфронтуючі групи кваліфікованими представниками. Вони також зобов'язані зводити до мінімуму доступ легального примусу в законодавстві своїх країн.
Соціальна робота несумісна, прямо чи опосередковано, з підтримкою окремих осіб, груп, політичних сил чи владних структур, що придушують своїх співгромадян, використовують тероризм, катування й інші подібні жорстокі засоби.
У "Міжнародних етичних стандартах соціальної роботи" виділені стандарти етичної поведінки: взаємини з клієнтами; взаємини з агентствами та організаціями; взаємини з колегами; ставленні до професії.
Стандарти етичної поведінки
1. Намагайтеся зрозуміти унікальність кожної людини і ті умови, які визначають поведінку людини і характер допомоги, що здійснюється.
2. Утверджуйте професійні цінності, удосконалюйте знання і навички; не робіть вчинків, що можуть зашкодити престижу професії.
3. Не переоцінюйте свої особисті та професійні можливості.
4. Усіляко використовуйте знання, уміння і методи наукового пізнання у вирішенні проблем, що постійно виникають.
5. Використовуйте свій професійний досвід при розробці основних напрямків політики і соціальних програм, спрямованих на поліпшення якості життя суспільства.
6. Виявляйте соціальні нестатки, природу і характер особистих, групових і общинних, національних і міжнародних соціальних проблем і пояснюйте їх.
7. Ясно і чітко, у зрозумілій формі роз'яснюйте усі свої установки чи дії як клієнта, так і представника професійної асоціації, агентства чи організації.
Взаємини з клієнтами
1. Ставте на перше місце обов'язки стосовно своїх клієнтів, але в межах поваги до етичних установок інших людей.
2. Відстоюйте права клієнта на взаємну довіру, на таємницю і конфіденційність, на відповідальне використання інформації.
Збір і передача інформації іншим особам дозволяється тільки в межах професійної діяльності, яка здійснюється в інтересах клієнта, якого завчасно інформують про необхідність таких дій. Ніяка інформація не повідомляється без попереднього повідомлення і згоди клієнта, крім випадків, коли клієнт не може бути відповідальним за свої вчинки чи коли це може становити серйозну небезпеку для інших осіб. Клієнт має доступ до будь-якої інформації, що стосується його і яка є в соціального працівника.
3. Цінуйте і поважайте особисті устремління, ініціативу й індивідуальні особливості клієнтів. У рамках агентства і соціального середовища клієнта професіонал допомагає клієнту бути відповідальним за свої дії; він завжди готовий прийти на допомогу будь-якому клієнту. Якщо з низки причин професійна допомога не може бути надана на певному рівні, то клієнта інформують про це, і він діє на власний розсуд.
4. Надавайте допомогу клієнтам (окремій людині, групі, громаді, суспільству) з метою досягнення ними самореалізації і максимального розвитку власних потенційних можливостей, однак з дотриманням однаковою мірою прав інших людей. Обслуговування клієнта полягає в тому, щоб він зрозумів і використовував контакти з професіоналом для досягнення законних бажань і вигод.
Взаємини з агентствами та організаціями
1. Працюйте в тісному співробітництві з тими агентствами й організаціями, чия соціальна політика, методи і практика яких спрямовані на надання компетентної допомоги клієнтам і підтримку професійної соціальної роботи.
2. З повною відповідальністю ставтеся до статутних цілей і завдань агентства чи організації: вносьте внесок у розробку соціальної політики, методики і практики з метою досягнення найвищих стандартів соціальної роботи.
3. З повною відповідальністю ставтеся до долі клієнта; вносьте необхідні зміни в соціальну політику, методику і практику за каналами відповідних агентств і організацій. Якщо всі можливості були вичерпані, а зміни внести не вдалося, звертайтеся у вищі організації чи до зацікавленої у цьому широкої громадськості.
4. Надайте професійний звіт клієнту і громаді про ефективність соціальної роботи у формі періодичного аналізу проблем, що виникають у клієнтів, агентств і організацій, а також самоаналізу особистої діяльності.
5. Не допускайте суперечностей в діях, процедурі і практиці з етичними принципами соціальної роботи.
Взаємини з колегами
1. Ставтеся з належною повагою до професійної підготовки і практичної діяльності своїх колег та інших фахівців, усіляко сприяючи їм у підвищенні ефективності соціальної роботи.
2. Ставтеся з повагою до різних думок і практичних підходів колег та інших фахівців, висловлюючи з повною відповідальністю критичні зауваження у відповідних інстанціях.
3. Сприяйте одержанню і поширенню серед колег за професією, інших фахівців і добровольців знань, навичок та ідей з метою взаємного удосконалювання і самоствердження.
4. Доводьте до відома відповідних органів інформацію про будь-які обмеження інтересів клієнтів чи порушення норм етики.
5. Захищайте колег від несправедливих нападок.
Ставлення до професії
1. Відстоюйте цінності, знання і методологію професії; вносьте вклад в їх популяризацію й удосконалювання.
2. Підвищуйте професіоналізм соціальної роботи, всіляко удосконалюйте його.
3. Захищайте професію від несправедливої критики і робіть усе можливе, щоб зміцнити віру в необхідність вашої професії.
4. Конструктивно критикуйте професію, її теорії, методи, практику.
5. Усіляко заохочуйте розробку нових підходів і методів у соціальній роботі, необхідних для задоволення нових і вже наявних потреб.
Соціальний працівник повинен:
1) не повчати, не наказувати, не забороняти, а надихати і спонукати клієнта до дії, ініціативи, творчості, поважаючи достоїнство й унікальність особистості;
2) уміти слухати клієнта, виявляти витримку, зрозуміти проблему і ситуацію, увійти в його становище, виявляти делікатність, почуття такту;
3) бути комунікабельним, контактним, уміти "розговорити" клієнта, спільно визначити шляхи вирішення проблеми; уміти бути необхідним, цікавим для навколишніх;
4) бути посередником, сполучною ланкою між клієнтом і його оточенням, не допускати приниження гідності клієнта формами благодійної допомоги, що надається йому;
5) уміти бути неформальним у роботі з клієнтом, виконувати роль радника, помічника у вирішенні ним власних проблем; будувати взаємини на основі діалогу, на рівних;
6) завжди виходити з позицій гуманізму і милосердя. Не засуджувати, не дорікати клієнта; попереджати можливості не гуманного чи дискримінаційного поводження стосовно особистості чи групи людей; захищати клієнта від фізичного чи психологічного дискомфорту, розладу, небезпеки чи приниження;
7) дотримуватися високих моральних стандартів у своєму поводженні, не вводити особистість в оману і нечесні дії; завжди діяти лише в інтересах клієнта;
8) уміти знаходити собі помічників, підтримувати участь громадськості в розвитку соціальної роботи;
9) вести роботу тільки в межах своєї компетентності, нести персональну відповідальність за якість своєї роботи; не піддаватися негативним впливам і натиску; інформувати клієнта про наміри, що впроваджуються стосовно нього, характер допомоги і збір даних;
10) не використовувати свої професійні відносини в особистих цілях; брати участь в обговореннях і оцінках ситуацій тільки з професійною метою; поважати і не розголошувати таємницю, яка довірена вам клієнтом; приймати плату за послуги на законних підставах; не приймати коштовних подарунків за виконану роботу;
11) прагнути до постійного підвищення професійних знань, майстерності, рівня кваліфікації; будувати свою практичну діяльність на професійних знаннях;
12) захищати і посилювати гідність і чистоту професії; поважати довіру колег у ході професійних взаємин і взаємодії, дотримуватися делікатності та справедливості.
Основна цінність соціальної роботи — особистість, її життя, цілісність, здоров'я, безпека, соціальне благополуччя.
Таким чином, основу професійної діяльності соціального працівника становить етика взаємовідносин з клієнтами, організаціями-партнерами, колегами, ставлення до професії "Соціальна робота".
Основна література
Соціальна робота: В 3 ч. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянсь-ка академія", 2004. — Ч. І.: Основи соціальної роботи / Н.Б. Бондаренко, І.М. Грига, Н.В. Кабаченко та ін.; За ред. Т. Семигіної та І. Григи. — С. 60—81.
Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева, О.В. Безпалько, СЯ. Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. — К.: Наук, світ, 2003. — С. 195—222.
Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. проф. А.Й. Папської. — К.: Центр навч. літ., 2004. — С 35—46,
Социальная работа: Учеб. пособие / Под общ. ред. проф. В.И. Курбатова. — 2-е изд., перераб. и доп.— Ростов н/Д.: Феникс, 2003. — 476 с.
Тюптя Л.Т., Іванова JJ>. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. — К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. — С. 79—98.
Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001. — С. 72—102.
Додаткова література
Энциклопедия социальной работы: Пер. с англ. — Т. 1—3. — М.: Знание, 1993—1994.
Малицкая Л Д. Формирование профессиональной эмпатии у будущих учителей: Дис.... канд. пед. наук — Кривой Рог, 1995.
Матеріали Людинознавчих філософських читань / Дрогоб. держ. пед. ін-т. — Вип. 6.
Муканов М.М. "Я" и оценочная эмпатия // Исследование познавательной деятельности // Психология. — Вып. 8. — Алма-Ата, 1978.
Роджерс К. Эмпатия // Психология эмоций. Тексты. — М., 1984.
Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. — Кн. 3. — К. — ДЦССС, 2002 — С. 213—218.
Соціальна робота в Україні: перші кроки. — К.: Академія, 2000.
Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії і практики: Матеріали доп. на Міжнар. наук,-практ. конф. 29—31 жовтня 2002 р. — Ч. І — К., 2002. — 274 с; Ч.П. — К., 2002. — 316 с.
Тетерский СВ. Введение в социальную работу. — М.: Акад. проект, 2000. — С. 31—43.
Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. — 864 с.
Фромм Э. Душа человека. — М.: Республика, 1992.
Шибутани Т. Социальная психология. — М.: Мысль, 1969.
Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. — М.: Республика, 1992.
Теми для дискусії
1. Наукові основи розвитку етичних цінностей соціальної роботи.
2. Характеристика емпатії як однієї з провідних етичних категорій.
3. Зміст професійних цінностей соціальної роботи.
4. Особливості етики соціальної роботи.
5. Характеристика Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи.
6. Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників.